Відродження Наноманта: Я стала Сніжною Дівчинкою?

Лірика рвонула вперед, розумом миттєво скануючи всіх, кого їй потрібно усунути.

На її шляху п’ятеро підіймалися до наступного ярусу. Прорахувавши шлях атаки, вона крутнула меч і жбурнула його в першого ворога.

Меч з розмаху врізався йому в голову. Миттєва смерть.

Підстрибнувши, Лірика схопила меч, безцеремонно приземлилася на труп й стрибнула до другої жертви.

Удар коліном у ребра — вона провернула корпус і розсікла авантюристу потилицю.

«Двоє готові», — подумала мимохідь.

Підвівши голову, вона прицільно звузила очі на третій цілі.

«Стиснута міць».

Лірика задіяла одну з навичок, що йшли в комплекті з її спорядженням. Ця навичка дозволяла зібрати всю фізичну силу тіла в один короткий спалах. Щоправда, негативна реакція скує її на мить, але ельфійка вже прорахувала подальші дії.

*БУУМ!

Вона з неймовірним імпульсом рвонула до третьої жертви.

*БАМ!

Меч увіп'явся жінці в голову й без зусиль усунув її з поля бою. Тіло Лірики завмерло, як вона й очікувала, але траєкторія ривка вже була визначена.

Провівши лезом по стіні, вона загнала його в одну з порожнин і втримала себе від падіння. Короткі дві секунди нерухомості тягнулися вічністю, поки вона пильно дивилася на двох наступних жертв.

Здавалося, вони знали одне одного, оскільки взаємно прикривали спини.

[Сем, Рівень 25 — Мечник]

[Стів, Рівень 26 — Мечник]

Змахнувши тілом і спираючись на меч, Лірика присіла — і стрибнула до них.

*БАМ!

Сем устиг заблокувати удар, а Стів помітив це і пішов у контратаку.

Лірика провернулася, ухилившись від леза, і, слідуючи інерції, вдарила Стіва ногою у підборіддя — той відлетів назад від сили удару. Схопивши його за комір, Лірика жбурнула мужика в Сема й розсікла одразу обох.

Оскільки Стів перекрив йому огляд, Сем не встиг відреагувати.

Усунувши дует, Лірика більше не мала перешкод на шляху до топ-500.

Вона пригнулася й рвонула від одного виступу до іншого.

За нею тягнувся шлейф післясвітінь — «Аура вербового леза» все ще була активною.

М’яко приземлившись на другому прошарку, вона миттєво прогнулася назад, уникаючи удару мечем.

«Атакують як тільки ввійшла!? Видно, бій на цьому шарі значно відчайдушніший, ніж нижче», — подумала Лірика.

Перекрутившись у повітрі, вона рвонула у бік ворога зигзагоподібним маневром.

*ДЗЕП!

Роздався звук мечів, коли вони зійшлися віч-на-віч.

Лірика не вагаючись вдарила ворога головою. Від зіткнення обох боляче відкинуло, і вона в той же момент метнула свій меч.

Лезо вгатило в груди — ворог був усунутий і відправлений назад, до старту.

— Уфф! — вона різко втягнула повітря від пульсуючого болю. Схопившись за голову, Лірика пожалкувала про свою імпульсивність.

І, немов цього було замало, інший тягар упав їй на плечі — обидві навички типу берсерка завершили свою дію.

Злегка насупившись, вона швидко окинула поглядом арену в пошуках місця, де можна бодай секунду перепочити.

Звісно, таких не було, тож вона шукала зону з меншою кількістю бійців.

Рвонула туди, де билися лише троє, одразу відчувши, як її швидкість істотно спала.

Хоча це не було настільки серйозно, щоб вона зовсім не змогла битися, сутички безумовно стануть важчими.

Намагаючись зробити свою присутність якомога менш помітною, Лірика маневрувала навколо трійці. Це було зроблено для того, щоб створити враження, ніби вона бореться з ними, тоді як насправді відновлювала сили.

Втім, реальність, як завжди, виявилася невтішною: її швидко розкусили.

Один із бійців відділився і пішов у атаку.

— Уй! — із великим зусиллям заблокувавши його потужний удар зверху, Лірика важко впала на праве коліно.

[Скотт, Рівень 30 — Воїн з сокирою]

Вп’явшись у меч обома руками, Лірика ледве стримувала міць його сокири.

Кинувши швидкий погляд убік, вона відпустила одну руку, дозволяючи сокирі продавити її захист.

Змістивши корпус праворуч, Лірика змусила сокиру ковзнути ліворуч — через втрату ваги на лезі.

*БАМ!

Успішно перенаправивши удар, вона рубонула по торсу.

*ДЗЕНЬ!

Меч знову зіштовхнувся із сокирою — стати Скотта дозволили йому оговтатися раніше, ніж її атака дійшла мети.

Лірика миттєво відстрибнула назад, збільшуючи дистанцію.

«Різниця в рівнях надто велика», — з насупленим виразом подумала вона. Навіть з колосальним бонусом від класу Танцівниці з лезом прорвати розрив у статусах було важко.

З 1-го по 20-й рівень персонаж отримував по 5 очок за кожне підвищення.

Середня сторінка статусу універсального авантюриста 20-го рівня виглядала так:

Сил: 30

Вит: 30

Інт: 20

Спр: 30

Впр: 30

Зах: 20

А далі — +20 залежно від класу. Маг отримував +20 до Інт, воїн — +10 до Сил і +10 до Вит тощо.

Але це був разовий бонус.

Після 20-го рівня стандартний клас давав 150–175 очок для розподілу, плюс автоматичні бали від другого класу.

Її клас Танцівниці з лезом давав дивовижні 225 очок за рівень — без урахування автоматичних статів.

Ба більше, вона давно знала: Танцівниця лез дає шалений приріст саме до Сили й Спритності. Ці дві стати вже можна було порівнювати з людьми на два рівні вище.

У поєднанні з прихованою майстерністю це створювало справді страхітливу комбінацію.

Навіть якщо меч не був ідеальним інструментом для її прихованої майстерності, вона все одно змогла зловити майже той самий ритм.

Але навіть усе це разом узяте було краплею в морі порівняно з тим, що міг видати 30-й рівень.

«Якщо знову жбурну меч, є шанс його втратити. У лоб я теж не витягну — він атакуючий, що базується на міці», — похмуро оцінила ситуацію Лірика.

Отже, варіанти зводилися до двох: придушити його швидкістю, що було неможливо, або усунути його одним ударом.

Але й це виглядало майже нереальним — негативна реакція все ще не відпустила.

До її завершення лишалося три хвилини, а повторне використання навичок було можливе лише через вісім.

Протриматися вісім хвилин проти 30-го рівня — завдання не з легких.

Стиснувши меч, Лірика із важким диханням перевела тіло в більш оборонну стійку.

Скотт рвонув на неї, волочачи сокиру по землі. Відступивши напівкроку, Лірика ткнула мечем у лезо сокири, змушуючи її ковзнути вздовж клинка й повз її тіло.

*ДЗЕНЬ!

План спрацював лише частково: сокира справді пролетіла повз, але ударна хвиля пройшла крізь усе тіло Лірики.

М’язи болісно скоротилися, від чого їй було важко встигнути перехопити позицію для захисту від наступної атаки.

Побачивши, як сокира знову летить на неї, Лірика стиснула зуби й кинулася геть із зони удару.

*БАМ!

Важко перекотившись по землі, вона з полегшенням усвідомила — уникла удару буквально на волосину.

Скотта це не зупинило, він зірвався у її бік.

Чоловік пустив у дію уміння Воїна з сокирою — «Зіткнення землі». Навичка збирала всю силу стрибка й обрушувала її атакою зони дії ефекту.

З чола Лірики впала капля поту, коли та побачила, як заряджається ЗДЕ.

Швидко окинувши поглядом арену, вона подумки вилаялася — укриття не було.

Звузивши очі, Лірика не мала іншого вибору, як боротися вогнем проти вогню.

Її меч замерехтів блідо-рожевим світлом.

«Танок меча лотоса».

Ця навичка, мов пелюстки лотоса, що розкривалися раз за разом, дозволяла завдати кількох ударів поспіль.

План був простий — розсіяти якомога більше імпульсу ще до того, як її накриє ЗДЕ. Так вона матиме хоч якийсь шанс вижити.

Спрямовуючи ліву руку, Лірика зосередилася на ідеальній миті — короткому інтервалі, коли ворог ледь входить у зону досяжності. Тій щілині, де її навичка найкраще зможе зламати його інерцію.

«Зараз!»

Неоново-рожевий слід вирвався з кінчика меча, за ним — ще кілька спалахів. Промені світла склали обрис лотоса й врізалися у воїна з сокирою.

*БУУУУУУМММ!!!!!!

Величезна хмара пилу здійнялася над ареною, на мить привернувши увагу навколишніх учасників. Однак вони відразу ж втратили інтерес — такі спалахи нині були звичним явищем.

Тіло Лірики вилетіло з пилової завіси. Ковзаючи на руках і ногах, вона люто витріщилась на силует сокирника.

Вона вижила після зіткнення — але знову опинилася на межі.

Кинувши погляд на показник Здоров’я нарукавної стрічки, вона була приємно здивована тим, що воно повільно відновлювалося.

«Отже, це зробили, щоб на верхніх шарах людей не вибивали так легко», — дійшла висновку ельфійка.

Але це також означало, що Здоров’я Скотта відновлюється щосекунди так само.

Зрозумівши, що зволікати не можна, Лірика вирішила ризикнути і кинулася до нього.

Протягнувши меч по землі, вона підчепила камінь і жбурнула його в нього.

Пил ще не осів, тож вона могла застати його зненацька.

Коли Скотт на мить відвернувся на камінь, Лірика оббігла його й рубонула в голову.

Відчувши небезпеку, Скотт швидко пригнувся. Ледь уникнувши удару.

Не зупиняючи рух, Лірика схопила його за комір ззаду й розсікла мечем шию.

— Ти!.. — крикнув Скотт, намагаючись затягнути її за собою.

Та на жаль (або на щастя для Лірики), сила нарукавної стрічки виявилася надто великою, і його відкинуло назад, до старту.

— Фууф… — видихнувши з полегшенням, Лірика дозволила собі на мить розслабитися.

Подивившись вгору, на наступний шар, вона вирішила відмовитися від цієї ідеї.

«Якщо мені важко навіть у топ-500, у топ-100 я не виживу. Там повно сорокових і п’ятдесятих рівнів. Краще вже використаю цей момент, щоб відточити бойові навички з людьми мого рівня або трохи вищого».

І так, чергуючи бій і короткий відпочинок, Лірика зуміла закріпитися в межах топ-500.

— І ЗУПИНКА!!!! ПРИПИНІТЬ БІЙ!!! Першу чверть поєдинку дивізіону воїнів завершено! Поточні учасники, залиште арену. Персонал очистить поле бою перед входом другої чверті!

Вийшовши з арени, Лірика встигла знайти Медісон, перш ніж вони разом повернулися до Широ.

— Медісон! — гукнула Лірика.

— Лірика, то як ти впоралася у себе на арені? — запитала вона.

— Ем… я тільки в топ-500, — зніяковіло відповіла ельфійка, згадавши, як обіцяла потрапити в топ-10.

— Бачиш? Я ж казала, що топ-10 – це не так просто, як ти думала, — Медісон похитала головою.

— Ха-ха-ха, так, ти мала рацію. А ти як виступила? — запитала Лірика.

— Ург… я лише в топ-1000, — відповіла Медісон. Її арсенал був майже повністю зосереджений на захисті, тож атака в неї була нікудишня. Вона могла добре тримати оборону, але майже не просувалася вперед.

— Не парся. Ця подія все ж більше про атаку, — сказала Лірика, і Медісон кивнула.

— Але, між іншим, я здивована, що ти взяла топ-500, адже більшість з них заповнені персонажами 30-го рівня. Як ти взагалі там втрималася?!

— Мені просто пощастило, — засміялася Лірика.

Невдовзі вони повернулися до місця збору їхньої школи.

Широ сиділа у кріслі, як завжди розслаблена, а хлопці довкола намагалися їй догодити.

Звісно, усе це обмежувалося передачею предметів — жодних доторків.

Лірика втомлено усміхнулася, помітивши збоку кілька крижаних статуй, і одразу зрозуміла, що тут сталося.

⸨З поверненням. Як все пройшло?⸩ — усміхнулася Широ.

— Я в топ-500, а Медісон у топ-1000, — відзвітувала Лірика.

⸨Я питаю не про топи, а про бойовий досвід. Оскільки ви двоє все ще перебуваєте на нижній межі рівнів у цьому заході, мені важливо, щоб ви здобували досвід, а не цифри⸩. — набрала Широ, похитавши головою.

Вона очікувала, що їхні позиції будуть такими, оскільки вони, по суті, є двома майже протилежними сторонами. Лірика тільки атакує, а Медісон тільки захищається.

За такого підходу високих рангів не здобути. Натомість справді важливим було отримати досвід бою з супротивниками — чи то віч-на-віч, чи то п'ять на одного.

Можливості були — потрібно було лише ними скористатися.

— Думаю… я таки отримала його, — відповіла Лірика. Адже це була правда: їй довелося битися зубами та кігтями, щоб утримати своє місце в топ-500.

— Те саме. Я в основному зосередилася на відточуванні захисту, — зізналася Медісон. Адже вона прагнула стати авантюристом, орієнтованим на захист, тож тренувалася проти кількох супротивників одночасно.

⸨Тоді це все, що має значення. Якщо що, завтра, коли дійде моя черга, я відіграюся за вас⸩, — набрала дівчинка з хижою усмішкою.

Лірика здригнулася, побачивши цей вираз. Вона давно його не бачила — вираз, що змушував молитися за безпеку завтрашніх ворогів Широ.