Відродження Наноманта: Я стала Сніжною Дівчинкою?

Більше з дивізіону воїнів чекати було нікого, тому Широ вирішила відвести подруг у якесь місце. Кудись, де можна трохи відпочити перед завтрашнім днем — адже її дивізіон магів був саме завтра.

⸨То куди ви хочете піти?⸩ — запитала Широ.

— Та будь-куди. Я просто хочу трохи відпочити, — Лірика знизала плечима.

— Тоді чому б не сходити в парк розваг? — Медісон хитро всміхнулася.

⸨Парк розваг? Це що?⸩ — Широ розгублено нахилила голову на незнайомий для неї термін.

— !!!

Лірика й Медісон остовпіли. Діти її віку зазвичай хоча б чули про парк розваг, однак в очах Широ була щира цікавість і розгубленість.

— Ти справді ніколи не була в парку розваг?! Батьки не водили тебе туди в дитинстві?!

⸨Ні, не водили⸩, — Широ похитала головою.

Насправді всі її спогади про батьків були напрочуд тихими. Іноді вона допомагала їм по господарству, а іноді бавилась із молодшими дітьми. Оскільки її родина жила в сільській місцевості, у них не було багато електроніки.

Думка про них викликала в Широ м’яку ностальгію… і легкий смуток — вони померли, так і не побачивши, якою виросла їхня донька.

«Хоча… гадаю, якби вони побачили, які експерименти наді мною ставили, отримали б лише біль», — з тяжким серцем подумала Широ.

Лірика не знала чому, але відчула, як настрій Широ різко впав.

«Мабуть, щось про її батьків…» — промайнуло в неї в голові.

— Тоді гайда! Парк розваг – це місце, де просто веселяться й насолоджуються життям! — Лірика схопила обох за руки й потягнула вперед.

— Гей! Стій! НАВІЩО МЕНЕ ТЕЖ?! Я САМА! — Медісон закричала від несподіванки.

Широ лише тихо засміялася, бачачи ентузіазм Лірики, і дозволила себе тягнути.

Трохи заспокоївшись, Лірика відпустила подруг.

⸨То що саме є в парку розваг?⸩

— Ну… ти платиш – і катаєшся на атракціонах. Є американські гірки, оглядове колесо, купа інших атракціонів, які женуть адреналін, — пояснила Лірика.

⸨Якщо хочеш адреналіну – бийся з монстром у підземеллі. Там його хоч відливай⸩.

— Так, але там ти тренуєш бойові навички. А тут – просто відпочиваєш і розважаєшся, — заперечила Медісон, купуючи собі напій у вуличного продавця.

— Хочеш? — простягнула вона стакан.

⸨Ні, дякую⸩

— Я теж, — додала Лірика.

— Ну то як хочете, — байдуже сьорбнула Медісон.

⸨Тобто це місце… просто щоб веселитися? Звучить цікаво⸩, — Широ спостерігала за реакціями всіх цих людей, намагаючись зрозуміти, чим насолоджуються люди в цьому світі.

І з того, що вона почула, парк розваг – досить звична забавка для дітей Нью-Йорка.

Прибувши до парку розваг, Широ здивовано зупинилась від величезних атракціонів.

Натовп кричав від захвату, здіймаючи руки вгору, коли американські гірки різко падали вниз.

— Ми вже пізно прийшли, тож встигнемо тільки на кілька катань.

Широ з цікавістю озирнулася довкола і зняла капюшон. Розпустивши своє опівнічно-синє волосся, вона одразу привернула погляди перехожих.

Інь злетіла і плавно опустилась на її плече.

Погляд Широ зупинився на рожевому пухкому диві на паличці. Вона звузила очі й почала розглядати солодку вату.

— Цікаво, що це? — усміхнулася Лірика. Такі моменти, де Широ поводилась по-дитячому, були рідкістю.

⸨Так, воно виглядає як хмара, але складається повністю з цукру⸩, — наблизивши ніс, Широ виразно відчула солодкий запах.

Лірика втомлено всміхнулась: Широ миттю повернулася у свій «аналітичний» режим. Дитячість протрималась недовго.

— Так, це називається цукровою ватою і являє собою ниточки цукру, накручені на паличку, — пояснила вона.

«Хмм. Звучить цікаво», — подумала Широ. Раз уже життя дало їй другий шанс — варто спробувати все, що тільки може.

Підійшовши до кіоску, вона заплатила за цукрову вату. Хоч і не могла відчути смак, їй було досить цікаво спробувати її текстуру.

Куснувши, Широ різко відсмикнула голову. Обличчя перекосилося від легкої огиди — ніби вона вкусила злиплий клубок прутиків, що миттєво розплавився, зникаючи безслідно.

— Тобі не подобалось? — Лірика здивувалася.

⸨Не моє. Текстура занадто дивна⸩.

— Хочеш, Пташеня Інь? — прошепотіла вона. Але Інь відвернулася так само різко.

⸨А ти, Лірико?⸩ — Широ простягнула їй цукор.

— Можна?! — Лірика аж засяяла.

«Схоже, вона справді таке любить», — відмітила про себе Широ.

Медісон лише прикрила обличчя долонями, побачивши невелике непорозуміння між ними. Для неї це виглядало так, ніби старша сестра ділиться цукеркою з молодшою…Хоча Лірика, здавалося, більше насолоджувалася не стільки ватою, скільки непрямим поцілунком з Широ.

Через деякий час вони стали в чергу на найбільші американські гірки. Часу було мало – тож спершу обрали найкрутіше.

Оплативши квитки, вони сіли в вагонетки й пристебнулися.

Широ злегка насупилася – тілом рухати було практично неможливо.

«Якщо вагонетки зійдуть з рейок, я можу не встигнути врятувати нас усіх», — занепокоєно подумала вона.

Почуття, коли вона не контролювала власне тіло на сто відсотків, викликало легке нервове посмикування.

*Клань-клань-клань~

Вагонетка рушила з місця, і Широ інстинктивно приготувалася вистрибнути будь-якої миті.

— оООООООО БООЖЕ МІЙ!!!! — заволала Медісон, не очікувавши, що швидкість буде такою шаленою.

Оскільки всі пасажири атракціону були рівня 20 і вище, їм дозволили збільшити швидкість для більшого «кайфу».

Інь намертво вчепилася в одяг Широ – її ледь не здуло.

— ЧІРРРРР!!! — пташеня панічно запищало.

Широ засміялася й обережно взяла Інь, посадивши собі на коліна.

Вона швидко перевірила міцність конструкції — все залишається з такою ж міцною, як і раніше.

Заспокоївшись, вона нарешті дозволила собі просто… насолодитися.

Лірика відчула полегшення, побачивши на губах Широ посмішку.

...

Коли поїздка закінчилася, Широ була приємно здивована тим, як сильно їй сподобалися американські гірки.

⸨Не буду брехати – було доволі весело⸩.

⸨Хоча почуття нездатності контролювати тіло викликало дискомфорт⸩.

— Ну, у цьому ж і є весь кайф, — Лірика хижо всміхнулася.

— Ух… Може і кайф, але точно не мій, — Медісон була бліда. Раніше всі атракціони для її рівня сповільнювали. Але через те, що всі вони були рівня 20 і вище, швидкість зросла досить сильно.

Широ тільки легенько засміялася, дивлячись на контраст: одна сяє, друга ледве ходить.

⸨Як буде шанс – прийдемо ще, але оскільки вже пізно, нам слід йти додому і відпочити перед завтрашнім днем⸩.

Дівчата погодилися. Дивізіон магів був значно більший, тому раунди починалися набагато раніше, ніж у воїнів.

На зворотному шляху Широ звузила очі: на даху височів силует Нань Тяня.

«Що він задумав», — похмуро подумала вона.

⸨Ідіть додому першими. Я наздожену⸩, — надрукувала Широ.

— Гаразд. Тільки не затримуйся, — кивнула Лірика.

Щойно подргуи зникли з поля зору, Широ легко стрибнула на дах.

⸨Сталкерство – це в тебе хобі? Я відчувала твій погляд увесь день⸩, — насуплено написала Широ.

— Ай, Маленька Сніжинка, це не сталкерство, а просто обстеження місцевості. А ти так вийшло опинилась поруч, — Нань Тянь тихенько розсміявся.

Навіть не бачачи його обличчя, Широ відчула усмішку.

⸨Чого ти хочеш? Ти не нападаєш, але постійно крутишся біля мене⸩.

— Хіба я не можу трохи поспостерігати за цікавим монстром, якого знайшов?

⸨Не тягни кота за хвіст і кажи прямо. Бо якщо тобі нічого сказати, то я можу піти прямо зараз⸩.

— Ех, без жодної веселості. Гаразд. Я хочу завербувати тебе й твою подругу до прихованої секти.

⸨Не зацікавлена⸩.

Вона розвернулася і зібралася піти.

Але Нань Тянь знову встав перед нею.

— Ай-ай, не відмовляй так швидко, Маленька Сніжинко. Я знаю, ти не терпиш обмежень свободи, але наша секта не така. Ти навіть можеш вступати в інші фракції. Наше спрямування – посилення людства загалом.

— Плюс у тебе буде доступ до ресурсів секти. Природно, чим більший робиш внесок, тим більше ресурсів.

Широ призупинилась.

Це звучало непогано… але надто райдужно. Вона не хотіла сприймати все як належне.

⸨І в чому закарлючка?⸩

— Треба допомагати захищати секту, коли та опиниться в небезпеці.

⸨Так ні. Все одно не хочу⸩.

Розуміючи, що не переконає її, Нань Тянь тільки сумно всміхнувся.

«Маленьку Сніжинку так важко вмовити…» — подумки зітхнув чоловік.

Дивлячись, як вона йде, він мимоволі засміявся.

✦✦✦

Наступного ранку Широ прокинулася в кепському настрої.

У неї тепер два сталкери — Луціан і Нань Тянь.

Перший — тіньовий блукач, що слідкував за нею тіньовими клонами. Другий — високорівневий таємничий тип у масці.

З досадою видихнувши, вона переодяглася у свій наряд, насунула капюшон і закрила нижню частину обличчя маскою так, щоб її обличчя можна було ледь розгледіти

Вона замислилася, чи не змінити вбрання, щоб трохи розслабитися…

«Якщо використаю 1-й фантом, усе буде норм», — вирішила вона. 1-й Фантом з Фантомних мистецтв стилю Інь сильно приглушував присутність і змушував мозок ворога просто… ігнорувати її, що було неймовірним у розпалі битви.

Саме це допомогло їй вбити мага 50-го рівня. Вона змогла вразити його слабке місце, коли він не був готовий до атаки. Якби не цей фактор, бій був би напевно набагато складнішим.

— Доброго ранку, Широ… — позіхнула Лірика.

⸨Доброго. Можеш ще поспати, якщо хочеш⸩.

— Ні, все добре. Хочу побачити, як ти всім наваляєш, — вишкірилася ельфійка.

Широ кивнула і вони стали чекати Медісон. На щастя, це не зайняло багато часу, і вони в трьох вирушили до місця збору.

Дорогою розмова в основному була про те, що Широ збиралася робити на своїй арені, а та лише посміхалася, перш ніж набрати:

⸨Побачите⸩.

Лірику від цих слів навіть мороз пройшов — вона щиро поспівчувала тим, хто сьогодні опиниться ворогом Широ.

Злегка розминаючи тіло, Широ чекала на призначеній їй арені.

Оглянувши околиці, вона спробувала виділити гідних уваги магів.

Однак, на її щастя – більшість поруч навіть не перевищували 35 рівень.

Чекаючи, поки коментатор оголосить про початок раунду, Широ злегка стисла пальці.

На долоні проступив іній — «Крижаний дотик» активувався.

— РУШ!

Фантомні мистецтва стилю Інь: 1-й Фантом + Холодна Аура + Магія льоду 2 рангу + Крижаний дотик + Снігохід.

Вона вдарила долонями об землю — і цунамі холодного туману рвонуло навсібіч.

*КРРРРРРР!!!

Арена почала обмерзати з ненормальною швидкістю, і ноги найближчих учасників миттєво скували крижані нарости.

Тіло Широ мигнуло — і вона зникла з поля зору.

Стиснувши кулак, вона змусила кригу між їхніми ногами затремтіти.

Легкий рух зап'ястям — і вгору вирвалися затуплені крижані шипи.

— АААААРРРРРРГГГГГГГХХХХХ!!!!!!!! — багатоголосим хором здійнялися крики і верески – Широ за одну мить вибила величезну групу противників.

Ледь посміхнувшись, вона рвонула вперед – прямо до шару Топ-500.