Смертельна аномалія часу

Арден, тихо підійшовши до вікна, обернувся. Його тінь легла на стіл, подовжуючись і загострюючись, наче клинок.

— Зараз нам понад усе потрібно втертися в довіру до Шмідта. Він єдиний, хто може вивести нас прямо на Крайса. Без нього ми знову блукатимемо в темряві.

Марко похмуро засміявся:

— Як саме? Шмідт — фанатик, якому Крайсс врятував сина. Звичайний блеф не спрацює. Він не злякається погроз.

Несподівано в розмову втрутилися Еліана, її голос був спокійним, але в очах блиснув виклик.

— Можна спробувати застосувати легенду. Ми з Арденом виступимо в образі інвесторів, стурбованих кібербезпекою «Аегіс». Це дасть нам можливість легально проникнути у внутрішню мережу під приводом аудиту.

Арден різко заперечив рухом голови:

— Ні. Шмідт вірить лише у вищу ідеологію. Дипломатія тут не спрацює. Тільки ієрархія.

Він зробив паузу, його погляд став важким, максимально сконцентрованим, немов перед вирішальним стрибком у безодню невідомості.

— Згідно моїй легенді — я один із тих, хто прибув з Другої хвилі але паралельної гілки майбутнього. Коли ми проходили крізь часову нору, я там ... затримався. Енергетичний спалах десинхронізував мій перехід. Я вийшов з коридору на два дні пізніше за основний загін і опинився у цьому вимірі. Я — Відшнайл, що загубився у часі і просторі.

Він поклав на стіл маленький, ледь помітний імплант.

— Жучок. Транслюватиме моє місце і все, що я буду чути. Ваше завдання — слухати. І чекати на моє слово.

— Яке слово? — негайно запитав Марко.

— Апокаліпсіс. Коли я його скажу, ви маєте вимкнути електрику в усьому секторі. Повністю. Не більше, ніж на три хвилини. І потім — увімкнути знову.

— Що це дасть? — не відступав Марко, шукаючи підступний хід у цій незрозумілій тактиці.

Куток уст Ардена ледь помітно зсунувся у легкій посмішці, що натякала на його бажання уникнути прямої відповіді. В його очах блиснув той самий блиск, що з'являвся, коли він бачив логічну лакуну в системі безпеки майбутнього.

— Уявіть собі, що ви — дуже розумна, але надзвичайно самопевнена програма, — голос Ардена набув відтінку лектора з кібернетики, що пояснює очевидне. — І раптом у вашому ідеальному світі на три хвилини зникають усі закони фізики. Все просто... вимикається. Яка ваша перша думка?

Він дав Марку секунду на осмислення, але не чекаючи відповіді, продовжив:

— Паніка. Перезавантаження системи. А в хаосі, — він зробив паузу, — дуже зручно зробити те, за чим прийшов. Це дасть мені вікно у три хвилини повної сліпоти системи захисту. Не більше.

Його погляд став твердим, коли він перейшов до головного.

— А вашим основним завданням коли все закінчиться буде мене швидко забрати звідси. Доставити до лабораторії Оксани. Інакше наша чудова імітація системного збою закінчиться дуже реальним і неприємним для мене фіналом.

Він з ніжністю подивився на Оксану.

— У нас є той інструмент для редагування генів?

— Крісп-Касп? Так, але...

— Треба щоб к моменту моїй евакуації він був на поготові. Після мого контакту з Крайсом знадобиться екстрене втручання в мій генетичний код, щоб зупинити процес дії вірусу. Його треба нейтралізувати, перш ніж процес стане незворотним, обмежуючи мої шанси на порятунок дуже коротким часом.

Це не було схоже на план. По своїй суті це був протокол дій, де кожен виконував свою роль, не усвідомлюючи до кінця всієї цілісної картини. Арден йшов на зустріч із ворогом, маючи лише один шанс і команду, готову виконати його наказ, і ліки, що чекали на нього після провалу або... перемоги.

Тиша, що запанувала, була виразнішою за будь-які слова. У цьому простому реченні крився цілий світ ризику, могутності й болю. Арден готовий був грати свою роль до кінця. Навіть якщо це означало стати тим, кого він всім серцем ненавидів.

За два дні до запланованого відльоту Крайса в Дубай, у конференц-залі готелю в Давосі, серед хаосу підготовки до саміту, відбувся стриманий діалог Ардена з доктором Шмідтом, що зовні нічим не викликав підозр.

Доктор Шмідт приймав його у своєму номері. Його очі мали той самий ледь помітний блиск, що й у всіх інших. Він відчував Ардена ніби внутрішнім відчуттям, тією ж частиною себе, що реагує на присутність Крайса, або іншого Віднайшла.

Арден зафіксував погляд на Шмідтові, ніби намагався розгледіти щось чужерідне за людською зовнішністю

— Докторе Шмідт. Я знаю, що ви – зв’язковий Віднайшлів. Тому я говоритиму з вами не як з людиною, а як із службовцем вищого рівня.

Шмідт холодно глянув на Ардена

— Ви не значитесь у моїх реєстрах. Ваш біометричний відбиток... він спотворений. Наче ви — Віднайшл, і водночас хтось інший. Хто ви насправді?

Арден витримал невелику паузу

— Я один із тих, хто прибув із Другої хвилі, але з паралельної гілки майбутнього, — почав Арден, пильно вдивляючись у Шмідта. — Коли ми проходили крізь часову нору, я там затримався так как енергетичний спалах десинхронізував перехід. Я вийшов із коридору на два дні пізніше за основний загін і опинився у цьому вимірі. Аномальний перехід не минає безслідно. Моя ДНК зазнала структурних змін під час стрибка. Але саме завдяки цьому зсуву я отримав цінні для Віднайшлів дані. Ця інформація стосується стабільності самої часової нори. Її має отримати безпосередньо Крайс. Негайно. Він — єдиний, хто має достатній рівень доступу для такої інформації. Я потребую невідкладного доступу до Крайса. Це протокол вищого пріоритету, і ви не маєте права його ігнорувати.

Очі Шмідта на мить звузилися, він окинув Ардена важким поглядом ніби скануючи його.

— Це... порушення. Ваш профіль не відповідає жодній з відомих сигнатур. Як я можу довіряти?

Зробивши крок уперед, Арден заговорив владним, наказовим тоном.

— Ви не маєте вибору. Це не прохання про доступ — це директива вищого рангу. Мій біометричний збій — лише наслідок критичного перевантаження під час доставки даних. Я носій інформації, від якої залежить подальший успіх місії Віднайшлів. Будь-яке зволікання чи ігнорування мого статусу буде розцінено як пряма зрада і саботаж. Ви добре знаєте протокол для екстрених випадків, мені потрібна негайна ретрансляція до Крайса.

Замість відповіді, Шмідт різко схопився за скроню, обличчя спотворила гримаса внутрішньої боротьби

— Я... відчую від ваш сигнал. Але він... неправильний...

Арден підвищив голос, який мав наказовий відтінок

— Я вам вже казав, він пошкоджений. Тепер негайно зв’яжіть мене з Крайсом.

Шмідт безсило кивнув і відійшов убік, до іншої кімнати. Повернувшись, він дивився вже не на Ардена, а ніби крізь нього.

— Я передав запит на вищий рівень. Ваші дані вже в обробці. З вами зв’яжуться, коли протокол перевірки буде завершено.