Смертельна аномалія часу

Представник «Тети» прибув до них удень, у вигляді офіційного візиту ревізійної комісії з охорони здоров'я до клініки Оксани. Його супроводжувала жінка, що видавала себе за епідеміолога. Обидва трималися з тією холодною, зверхньою впевненістю, яку дає бездоганно вибудувана легенда та відчуття абсолютної сили за спиною. Їх провели в невелику кімнату для переговорів, де вже сиділи Арден та Еліана. Марко стояв біля дверей, випрямившись у німій позі охоронця, який бачить усі вразливі місця. Оксани не було — вона працювала з пацієнтами, демонструючи, що її життя не обертається навколо цього візиту.

— Докторе Мельник передала, що ви можете відповісти на питання, — почав чоловік, розкриваючи планшет. — Ми проводимо оцінку готовності приватних медичних установ до нестандартних біоризиків.

Арден спокійно дивився на нього.

— Ми знаємо, хто ви. Відділ «Тета». Секція аналізу аномальних загроз. Керівник — генерал-лейтенант у відставці Коваленко. Ваш бюджет на чверть фінансується з фондів Міністерства оборони, на половину — через офшори в Білізі, а решта — з прибутків від продажу технологій компанії «НейроВектор», засновник якої, Ілля Семенов, зник рік тому після відмови співпрацювати.

Оба представники «Тети» завмерли. Легенька посмішка зникла з обличчя жінки.

— Ми не знайомі з такими даними, — холодно сказав чоловік, але його погляд став гострішим. — Ви розповсюджуєте фейкову інформацію.

Еліана беземоційно натиснула кнопку на ноутбуці. На екрані телевізора в кімнаті з’явився скасований документ із внутрішньої бази «Тети» — звіт про «успішне впровадження субстанції XG-7 на контрольній групі об’єктів (категорія «Без статусу») для придушення автобіографічної пам’яті.

— Це лише зразок, — тихо сказала Еліана. — У нас є все. Фінансові потоки. Протоколи експериментів. Списки «нейтралізованих» співробітників. Весь ваш архів за останні п’ять років знаходиться в зашифрованому сховищі, доступ до якого отримають три провідні міжнародні ЗМІ та ООН у разі, якщо з нами або з нашими близькими щось станеться. Навіть якщо нас усіх одночасно вразить блискавка.

В кімнаті зависла тиша. Представники «Тети» були повністю розкриті тими, кого вважали легкою здобиччю.

«Ви… загрожуєте державній безпеці», — промовив знервовано чоловік, але в його голосі вже не було впевненості, лише злість та шок.

— Ні, — різко сказав Арден. — Ми загрожуємо лише вашій безкарності. Ви прийшли сюди, щоб вербувати або контролювати нас. Забудьте. Ми не ваші агенти. Ми не ваші вороги. Але ми можемо створити вам проблеми. І ми пропонуємо вирішити всі наші питання цивілізовано.

Він зробив паузу, давши словам влягтися.

— Ви залишаєте нас у спокої. Ви припиняєте незаконні практики, які ми виявили. Ви звільняєте затриманих «об’єктів» і надаєте їм реабілітацію. А ми, в свою чергу, гарантуємо, що ваші таємниці так і залишаться таємницями. І, можливо, надамо вам консультаційну допомогу у справах щодо нестандартних загроз. Але на наших умовах. Як незалежні експерти.

Це був ультиматум. І він був підкріплений знанням, яке могло зруйнувати всю організацію. Агент щось збирався сказати у відповідь, але у цей момент жінка, яка досі сиділа абсолютно нерухомо, раптом тихо рассміялася. Це була спокійна, ледь помітна посмішка людини, яка повністю контролює ситуацію. Цю дівчину звали Альона і вона теж була з «Тети» Вона відкинулася на спинку стільця.

— Ну досить, заспокойся, — м'яко кинула вона своєму напарнику, навіть не глянувши на нього. — Твій тиск тут більше не працює.

Вона повернулася до Ардена та Еліани, і в її очах спалахнув живий, гострий інтерес.

— Вам не здається, панове, що у вас все аж надто гладко пройшло з Крайсом? — промовила вона, і в її голосі не було ні краплі ворожості — лише тверезий розрахунок. — До речі, ви, мабуть, і не здогадувалися, що в апостолів Крайса залишалося автономне живлення їхньої бази. І якби ми в цей самий час не нейтралізували його джерело, весь ваш геніальний план у Давосі провалився б із тріском у перші ж хвилини. Та й це ще не все. Хто, по-вашому, зачистив хвіст у Мюнхені, коли син Шмідта вже тримав вашу команду на мушці, палаючи жадобою помсти за батька? Ми вам теж не вороги, і я гадаю, що ми можемо дуже добре співпрацювати.

Напарник Альони похмуро мовчав, хоча тепер відчував помітне полегшення від того, що вона перехопила ініціативу в розмові. Арден на секунду перевів погляд на Еліану й наткнувся на її спантеличений, майже розгублений погляд. Завдяки своєму «Спадку», Еліана миттєво пробила особу її напарника — там усе було прозоро. Але єдине, що їй вдалося розкопати на саму Альону в закритих архівах... це сухий звіт про те, що ця жінка загинула ще у 2015 році. Більше того, вона проходила в базах як кохана дівчина сина ватажка радикальних терористів. При чому вона також знайшла інформацію де жінка з таким обличчям — психолог у школі, у шлюбі, має двох дітей. Попри це, «Спадок» Еліани чітко зафіксував аномалію, адже Альона виглядала значно молодшою за вік, вказаний в обох виявлених біографіях. Вона майстерно використала макіяж, намагаючись штучно домалювати собі зайвих років, і неозброєним оком помітити це було абсолютно неможливо. Еліана була настільки спантеличена всім цим, що їй навіть здалося, ніби вона бачить у чужому обличчі якусь ледь вловиму схожість із собою.

Альона тим часом пильно, не кліпаючи, подивилася прямо в очі Ардену. Вона вдивлялася в його зіниці, наче намагалася пробитись у саму глибину його свідомості. Це була її прихована зброя — здатність безпомилково зчитувати чужі думки. Але зараз Альона наткнулася на глуху, непробивну стіну. Розум Ардена був абсолютно закритим.

На її губах майнула ледь помітна посмішка — як вона і підозрювала, він мав гени Віднайшлів. Їй уже доводилося спілкуватись з одним із їхніх представників, і ментальний відгук був точно такий самий, тобто абсолютна пустота замість думок. Вона злегка нахилила голову.

— У вас погляд як у мого батька, Андрій, — тихо промовила вона, продовжуючи дивитися на нього. — Він завжди мені казав: «Свобода, доню, — це найдорожчий і найбільш переоцінений товар у світі. За неї часто платять життям. Розумні люди обирають надійні стіни й гарантії. Головне — бути тим, хто тримає ключі, а не тим, хто просто сидить усередині». Мого батька, до речі, звали Сергій Васильович, тисяча дев'ятсот шістдесят третього року народження. Якби мені треба було створити надійний цифровий пароль, мабуть, я б внесла саме ці дані. — Альона з легким прищуром подивилась на Еліану і на її губах майнула тонка, ледь помітна посмішка. — Ну й для надійності я би там ще сто знаків поставила, наприклад чергування чотирьох знаків оклику і чотирьох знаків питання наприкінці. Може ще й правило Яманучі приплела. Але мені нічого приховувати, тому що мої помисли до вас чисті й виражають щиру надію на дружбу.

Арден помітив як змінилась в обличчі Еліана коли Альона упом’янула слово Яманучі. Зазвичай спокійна, смішлива й упевнена у власній вищості, вона сама обожнювала витончено поглузувати з чужого інтелекту, граючись з людьми як кошеня з упійманою мишею. Але зараз відчувалось її роздратування, нібито над нею жорстко глузували. Причиною цього було те, що у цей момент «Спадок» видав ідеальну математичну матрицю Yamanouchi sequence і Еліана миттєво усвідомила скільки годин доведеться витратити впусту, щоб підібрати правильний пароль.

Напарник Альони лише зневажливо пирхнув під ніс. Для нього ця сповідь про батька, паролі та «щиру дружбу» звучала як наївна, суто жіноча й несуттєва лірика. Він абсолютно нічого не зрозумів.

Але Арден уловив занадто багато. Перед його очима миттєво сплив той короткий момент, коли нещодавно Еліана зламувала сервери «Тети». Вони вийшли на папку з компроматом, яка якраз і мала назву «Ключі». Вони думали, що організація просто забула видалити цей заархівований масив даних або тримала його на самий крайній випадок, вважаючи абсолютно невразливим. Адже підібратися до нього звичайними хакерськими методами було неможливо — і лише завдяки «Спадку» Еліани їй вдалося намацати діру в шифруванні та витягнути цю папку.

Тепер усе стало на свої місця. Альона — ця миловідна напарниця агента — сама потайки віддала їм цей архів з брудом на її організацію. Але, допомагаючи Ардену та Еліані, вона не збиралася бути беззахисною.

Арден був упевнений, що комбінація, яку Альона щойно продиктувала вголос — це є пароль до файлу, який був зашифрований і захований в папці «Ключі». Тоді вони думали, що там міститься значно важливіша й компрометуюча весь відділ «Тета» інформація, але підібрати пароль їм тоді не вдалося навіть задіявши всю обчислювальну міць «Спадку». Проте зараз у Ардена не виникало сумнівів, що там сховано забійний компромат на його власну групу. Відео, де Арден холоднокровно вбиває Шмідта, звіти — дещо реальне, а щось якісно й професійно сфальсифіковане самою Альоною. Причому цей компромат знала лише вона, зумівши приховати його від керівництва організації. Альона чудово бачила, на що здатні Арден з його генами Віднйшалів та Еліана з її «Спадком». Вона розуміла, що їх здібності рано чи пізно знадобляться їй особисто. Альона добре пам’ятала слова свого батька — «Інформація і сила, це єдине, що має ціну». Фактично, Альона просто дала їм ключі від клітки організації, але в той самий момент наділа на них міцний нашийник, повідець від якого тримала у власних руках.

— Тож облишмо взаємний шантаж, — Альона знову повернулася до офіційного, ділового тону, піднімаючись із-за столу. — Нам усім знадобляться мізки одне одного, щоб вижити в цьому не простому світі. Самих Віднайшлів ми спільними зусиллями позбулися, але їхні послідовники досі проявляють свою руйнівну активність. Організація дасть вам спокій і ресурси. А натомість наша організація хоче, щоб ми їх повністю знищили. Працюємо?

Напарник Альони лише мовчки спостерігав за нею, так і не збагнувши, що сталося в цьому кабінеті. Альона створила ідеальну патову ситуацію для «Тети» та команди Ардена, де жодна з цих сил не могла зробити хід, не ризикуючи всім.