Смертельна аномалія часу

Раптом корабель ледве відчутно здригнувся. Десь глибоко в надрах «Скипетра» активувався підступний протокол, запущений агентами Кассіана.

Це була пастка, замаскована під напад терористів. Кассіан не хотів вбивати сестру чи руйнувати корабель. Його мета — захопити Еліану та «Спадок», зваливши провину на невідомих екстремістів, щоб усунути її з дипломатичної арени і отримати контроль над імперією.

Атака почалася з вибуху в енергетичному відсіку, згідно з планом Кассіана. Світло погасло, змінившись на аварійне, червоне. З диму виринули фігури в чорному.

Агенти Кассіана діяли з хірургічною точністю. Це не були звичайні найманці — їхні рухи, синхронізація та знання сліпих зон корабля видавали еліту, виплекану в надрах самої Імперії. Охорона, дезорієнтована темрявою, гинула в перші ж секунди. Зброя загарбників випльовувала безшумні розряди, що прошивали композитні обладунки охорони, як розпечена голка — тонкий пластик. «Скипетр» болісно заскиглив від перевантаження, втрачаючи стабілізацію та валячись з орбіти.

І ось тоді, коли хаос досяг апогею, Арден зрушився з місця.

Його рухи втратили незграбність, набувши смертоносної точності. Арден рухався з такою швидкістю, наче заздалегідь знав напрямок кожного пострілу. Він буквально вислизав із траєкторії енергетичних куль, рухаючись у єдиному ритмі з їхнім спалахами. Кулі пролітали повз, обпалюючи повітря, але не зачіпали його.

Його удари були блискавичними та безпомилковими — кожен вивернутий суглоб, кожне влучне попадання в ціль позбавляло противника здатності до дії. Його очі спалахнули нелюдським сріблом — крижаним, але водночас шаленим світлом чистої, неконтрольованої люті.

Еліана застигла, її розум відмовлявся сприймати це. Жалюгідний пацифіст, який пропонував здатися, тепер рухався зі швидкістю та точністю кугуара. Але найжахливішим було те, що вона бачила, як його контури на мить розмивалися, стаючи маревом, наче сама реальність відмовлялася визнати його існування. Його швидкість межувала з неможливим, він на мить зникав, щоб з'явитися в іншому місці, вщент руйнуючи фундаментальні закони простору і часу.

Її «Спадок», завжди спокійний і непогрішний, раптом видав ЕЕГ-сплеск такої інтенсивності, що вона мимоволі закрила очі.

БІОМЕХАНІКА: НЕ КЛАСИФІКОВАНО. ШВИДКІСТЬ РЕАКЦІЇ ПЕРЕВИЩУЄ МОЖЛИВОСТІ ОРГАНІЧНОЇ ФОРМИ. СПОТВОРЕННЯ СВІТЛОВОГО ПОЛЯ: АНАЛОГІЇ ЗНАЙДЕНО. ТЕХНОЛОГІЯ ФАЗУВАННЯ. АРХІВ: ВІЙСЬКОВІ ЗВІТИ. КОДОВЕ ІМ'Я: "ПРИВИД".

ЛЕГЕНДА. НІКОЛИ НЕ ПІДТВЕРДЖЕНО. ЙМОВІРНІСТЬ ІСНУВАННЯ: 0,03%...

ПОППЕРЕДЖЕННЯ: ОБ'ЄКТ ПРЕДСТАВЛЯЄ КРИТИЧНУ ЗАГРОЗУ.

Вона дивилася на нього, і її охопив не лише жах, а й глибока, всепоглинаюча пітьма збентеження. Хто він? Що він? І найголовніше — чому він прикидався цим жалюгідним пустословом, витримуючи її зневагу, коли в одну мить міг знищити всіх на цьому кораблі? Її світ, її впевненість у власному «Спадку» та розумінні реальності, щойно розсипалися в пил.

Один з агентів, який наводив на Ардена зброю, різко опустив її, озираючись із незрозумілим жахом.

— Що це за чортівня?.. — встиг видавити він.

Але Ардена вже не було там. Лише миготлива тінь. Глухий удар — і важкоброньований боєць звалився горілиць.

Арден метнувся до крісла пілота. Його пальці з немислимою швидкістю затанцювали по панелі, перехоплюючи керування в обхід вигорілих схем. Корабель здригнувся, скидаючи налаштування автопілота..

Еліана побачила, як останній вцілілий агент, усвідомивши крах операції, різко перевів приціл на неї. Арден кинувся до Еліани. Легке спотворення повітря, подібне до стрімкої розмитої тіні, пронеслося між дулом і принцесою. Постріл гримнув у порожнечу, а в наступну мить почувся короткий, сухий ляск — звук хребця, що не витримав тиску.

Він обернувся до Еліани. На мить його погляд затримався на ній — глибокий, аналітичний, він ніби сканував її не лише на наявність поранень, а й на готовність діяти далі. Маска « дивного хлопця» не просто зникла — вона розлетілася на друзки, оголивши щось гостре й холодне.

— Здається, протокол цього вечора остаточно зіпсований, ваша високосте, — голос Ардена став іншим: глибшим, позбавленим тієї наївної м'якості.

Вона мовчала, з усіх сил намагаючись повернути самовладання. Він не просто збив її з пантелику — він зруйнував її основний інструмент пізнання.

Минуле Ардена не було записане в офіційних донесеннях. Його досьє було розпиляне по секретних архівах «Екзодусу» (Таємної служби Імперії).

Його найтаємніша зброя крилася не в зброї, а в його власній крові. Проєкт «Химера» був останньою відчайдушною спробою переломити хід війни з Віднайшлами. Вчені імперії створили штучний ретровірус — «Тіньовий Мімек». Його мета була зіндукувати тотальну дезорганізацію функцій організму Віднайшлів і викликати їхню неминучу загибель.

Арден став ідеальним носієм. Його унікальна ДНК була генетично модифікована генами чужинців (тих самих Віднайшлів), що дозволяло стабілізувати «Мімек» і робило його біосигнатуру ідентичною ворожій. Він був «троянським конем» — живою, ходячою біологічною бомбою, здатною викликати епідемію самознищення прямо в рядах ворога. Війна закінчилася раптово, і «Тіньовий Мімек» залишився в його організмі — могутня, але марна зброя.

Активація вірусу була геніально простою і водночас абсурдною: тригером служив капсаїцин — речовина, що міститься в гострому перці. Це був його особистий парадокс і найголовніший страх. Найстрашніша зброя Імперії, могла загинути від випадкового шматочка хабанеро в обіді.

Це була його «ахіллесова п’ята», адже активація вірусу поза полем бою ставала для Ардена повільним смертним вироком.

Арден прямував на планету-в'язницю «Пропасть», щоб визволити «Адмірала» — колишнього ключового агента «Екзодусу». «Адмірал» був єдиним носієм критичного ключа для Майстер-Протоколу, що забезпечував стабільність усіх трофейних пристроїв Віднайшлів.

В'язниця «Пропасть» використовувала трофейні випромінювачі, що перепрограмовували свідомість і тримали в'язнів у стані покірності. Спроба втечі без деактивації випромінювання — це була гарантована смерть.

Саме тут генетична спадщина Ардена і стала головним ключем. Для активації «Коду Абсолюту» (який має вид флешки) потрібна біометрична ідентифікація на найглибшому рівні — та сама квантова сигнатура, що є у Віднайшлів.

Цей вірус («Тіньовий Мімек») був для Ардена марним атавізмом (як вважало його керівництво), але його генетична сигнатура — це і був той ключ, який здатний активувати «Код Абсолюту» і нейтралізувати чужорідні технології.