15 серпня. НІЧ І ДЕНЬ
Привіт! Ох і нічка була... Такий дув вітер — думала, що позносить усе навколо!
Я ж живу на мансарді, а тут відкритий простір: тільки дах над головою та ліжко, захищене сіткою від комарів. Тож нічний вітер здавався справді страшним. А зараз лежу й чую, як море плюхається — не просто тихо шурхотить, як зазвичай, а виграє відчутними хвилями.
І от лежу й розмірковую: вставати чи ні? Піти до моря подивитися, що воно там без мене робило всю ніч?
Яке ж це неймовірне відчуття, коли знаєш, що нікуди не треба поспішати! Не треба зранку вести собаку на прогулянку, не треба комусь готувати сніданок. Захотіла — встала, захотіла — ще полежала.
Хоча, зізнатися, я вже трохи скучила за своїми. Вчора зідзвонювалась із чоловіком, розказувала, як ми провели цей день. А день був, ой, який насичений!
Спершу ми пішли на море одразу, як сестра прокинулась. Сходили, пройшлися вздовж берега туди-сюди. Потім піднялися додому, поснідали й вирушили на ринок.
На ринку купили все, чого душа бажала: і м'ясо, і сир, і овочі, і трохи фруктів. І ледве все це багатство додому дотягли! Потім пообідали.
Після обіду сестра знову пішла на море, а я в таку спеку ходити не можу, тож залишилася відпочивати. А вже ввечері ми вийшли знову — до магазину, докупити те, що не змогли донести зранку. Заодно зайшли до бювету в парку неподалік і набрали свіжої води.
А ще сьогодні ввечері приїжджає на пару днів наша подружка — хазяйка дачі, тож попереду чудовий вечір у спілкуванні та з веселощами!
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!