До стрункості за 180 днів

28-й день почався з лісового променаду. Вирішили з Гєрою змінити обстановку — у лісі й повітря чистіше, і простору більше, є де собачці розгулятися. Зустріли там старого дружбана і наносилися так, що додому Гєра ледь лапи волочила. Втім, про втому вона миттєво забула, щойно справа дійшла до миски з їжею — апетит у «спортсменки» відмінний. Я ж поснідала чисто символічно, щоб спокійно прийняти призначені лікарем препарати. Випила чаю зі своїми кексами та вчорашнім десертом. За ніч він остаточно застиг і став ще смачнішим — справжній шоколадний вибух! Рекомендую всім: це дешево, корисно і дуже швидко. Можна хоч кілограм з'їсти без шкоди для фігури, головне — стежити за жирністю інгредієнтів. Я ось в «Аврорі» знайшла какао 20% жирності, смак просто приголомшливий.

Поки я насолоджувалася сніданком, поруч чергував головний дегустатор. Гєра буквально пускала слині на підлогу і делікатно штурхала мене лапою, нагадуючи про своє існування. Але шоколад собакам не можна, та й кексами з висівок я ризикувати не хочу — не вистачало нам потім позапланових забігів на вулицю. Запропонувала їй чаю, але «директорка» ввічливо відмовилася.

Сьогодні донька вдома, що дуже доречно, бо на зміну погоди у мене розболілася голова і страшно хочеться спати. Але головне завдання дня — придумати, чим годувати сім’ю. Ми якраз вдало закупилися картоплею, цибулею та буряком по дешевці, тож тепер треба все це активно під’їдати, поки свіже. Тепер залишилося зібратися з силами та перебазувати себе на кухню.

Залишок 28-го дня довелося буквально перетерпіти. Я людина метеозалежна, і будь-які капризи природи одразу відгукуються в голові — боротися з цим майже неможливо, залишається тільки відлежатися в тиші. Але господарські справи самі себе не зроблять, тож вечерю я все-таки приготувала. Сім’ї подала повітряне пюре зі смаженим курячим м'ясом і мій улюблений штрих — салат із буряка з часником. Сама на пюре особливо не налягала, чисто символічно, а основний упор зробила на м'ясо та корисний буряковий салатик.

Трохи пізніше, коли трохи відпустило, ми з чоловіком перемістилися на кухню для важливої місії — фасування м'ясної обрізі для нашої зграї. Звісно, «група підтримки» в особі Бєлки та Гєри була тут як тут. Під їхнім пильним наглядом і за активного акомпанементу чоловік нарізав м'ясо дрібніше, не забуваючи підкидати «прохачам» по ласому шматочку. У чотири руки ми швидко розклали все по пакетах і відправили в морозилку. Тепер у тварин є стратегічний запас їжі на пару місяців наперед, і на душі стало спокійніше.