До стрункості за 180 днів

В суматосі «робота-дім» зовсім закрутилась і на якийсь час закинула щоденник, але головне — я не покидаю харчуватись за системою. У мене все стабільно. Нових рецептів останнім часом не випробувала, бо після роботи немає ні часу, ні бажання щось експериментувати, тож дні схожі один на один. Зранку тепер не виходжу на прогулянки, бо у чоловіка відпустка, і він сам ходить із Гєрою, а я в цей час займаюсь домашніми справами. Так потихеньку й минають дні.

Проте з'явилися дуже приємні плани на майбутнє — ми з сестрою хочемо поїхати в серпні в Одесу. Тож тепер на мені серйозна місія: роздобути квитки та домовитись із хазяйкою дачі, де ми відпочивали щорічно до війни. Так хочеться, щоб усе вийшло!

Сьогоднішній ранок нічим не відрізняється від усіх минулих: поки чоловік гуляв із собакою, я встигла прибратися та зробити собі вівсяномлин. На сніданок у мене чай із цим самим вівсяномлином та котлетами, які напередодні насмажив чоловік. Але ці котлетки не прості, а з секретом, яким я радо поділюсь!

РЕЦЕПТ КОТЛЕТ ВІД ЧОЛОВІКА

Інгредієнти:

Куряче філе та м'ясо зі стегон

Кабачок

Цибуля

Часник

Яйце

Сіль та спеції

Трошки борошна

Приготування: Спершу натираємо кабачок на тертушці, трошки присолюємо і даємо йому пустити сік. У цей час дрібно січемо м'ясо (хоча за бажанням можна і покрутити на фарш). Потім добре віджимаємо кабачок від зайвої вологи та змішуємо його з м'ясом. Додаємо дрібно нарізані цибулю з часником, сіль, улюблені спеції, яйце та дрібку борошна. Ретельно все вимішуємо...У результаті має вийти рідкуватий фарш, тож його ложкою викладаємо на гарячу пательню з олією і смажимо з обох боків до золотистої скоринки. Виходять котлетки неймовірно соковиті та смачні! А головне — завдяки кабачку вони легкі, тож їх можна зжерти хоч десяток, і все піде тільки на користь))

До речі я вже зізвонилась із хазяйкою дачі і забронювала наші дні! Тепер задача поважче — виловити квитки. Добре, що і я, і сестра спокійно можемо залазити на верхні полички в поїзді, тож місця зверху чи знизу для нас неважливі, і це дуже спрощує задачу. Вирішили їхати денним ранковим поїздом. До того ж думаю, що вдень нижні місця не будуть зайняті так, як уночі, і ми зможемо вільно сидіти на нижніх поличках.

Пишу це, а думками я вже там... Уже так хочеться туди, де тепло, море й оце неймовірне відчуття, що життя триває попри все.

Яке ж це щастя, що половина справи вже зроблена і дача заброньована! Від одних лише думок про літній відпочинок, сонце та морське повітря на душі стає тепліше. Ти абсолютно права — такі поїздки та плани зараз дуже потрібні, вони дають сили триматися і нагадують, що життя триває.