Сніжинка з трояндовим серцем

– А ти красуня, бейбі. Обличчя, від якого не можна відірватися, густе каштанове волосся, ідеальне тіло, через яке чоловіки сходять з розуму. Тобі можна тільки позаздрити. У світлі вищесказаного в мене лише одне питання, і, будь ласка, відповідай чесно, досить твоєї постійної брехні, – все це вона промовляла, дивлячись у дзеркало, в якому, позіхаючи, стояла заспана дівчина рочків так за двадцять п’ять. – Якого хріна я прокидаюсь сама та збираюсь на новорічні закупи, замість того, щоб прокинутись в обіймах коханого, дочекатись сніданку у ліжко і не збиратись на ці довбані закупи?

Відображення у дзеркалі ніяково посміхнулось і відповіло:

– Бо ти забагато думаєш, люба.

– Ото ж бо й воно, маза фака! Тамаро Петрівно, вибачте, але я вас ненавиджу! – крик душі живої істоти, що потребує кохання, а не тільки бринзи, сколихнув повітря кімнати, аж дзеркало у шафі-купе забриніло від напруги.

Думати. Цією згубною звичкою вона захопилась ще у школі, з математикою були деякі проблеми, і вчителька, та сама Тамара Петрівна, порадила дівчинці читати детективи, розвивати логічне мислення. З математикою все налагодилось, а от життя пішло шкереберть. Після школи і детективів були універ і філософія. Детективи вона читати не перестала, але тепер до них додались Гегель, Кант, Ніцше і подібні їм типи, від яких голови 99,9% дівчат збільшувались у розмірі, викликаючи неприємні і навіть болісні відчуття, а її – працювала чітко і більш того, отримувала насолоду. А на останньому курсі вона і сама почала писати. І щоб ви думали? Ромкоми? Хрін там! Детективи! Кінцева зупинка, далі потяг не йде.

«Кричи, не кричи, а за бринзою йти треба», – заспокоюючи себе, подумала дівчина і підтягнула штані, від чого сідниці приємно закруглилися, піднімаючи настрій, що був не дуже. – І ніякі це не новорічні закупи, ми з тобою вищі за цю фігню. Просто в холодильнику порожньо, а їсти щось треба, причина і наслідок. Ти згодна? – після ствердного кивка і чарівної посмішки, що її власне відображення подарувало цього сонячного ранку своїй господарці, дівчина заспокоїлась і відійшла від дзеркала, зосередившись на приготуваннях, а в голові крутилась думка, що треба закінчувати розмовляти з дзеркалами, бо це зовсім не добре.

Все йшло майже ідеально, але до певного моменту. Поглянувши у вікно і на термометр, вона замислилась. Надовго. Що ж його, бляха, вдягти? Можна обрати легкий верх, пальто, наприклад, її бомбезне біле пальто, і утеплитись під ним, тоді вона буде схожа на стрімку невагому сніжинку, яку підхопив вітер і несе собі кудись уперед.

«Не кудись, а на Дарницький ринок, благослови Боже це місце з його помірними цінами і великим вибором продуктів. Але і вперед теж, проти логіки не попреш, добре, що детективи полюбила, проте і погано, дуже погано, ненавиджу їх».

Перший варіант був розглянутий і майже затверджений, ніхто не відмовиться відчувати себе сніжинкою 30-го грудня, але критичне мислення на те і критичне, що змушує розглянути всі варіанти. Тому варіант номер два – теплий верх і тонка піддівка. В ньому були свої плюси і мінуси, і перший з них, найжирніший, – не дуже файна, скажімо прямо, гімняна сніжинка з неї вийде, вона буде більше схожа на третину снігової баби. Яку третину, спитаєте ви, але тут без сюрпризів, нижню, звичайно, велику і важку. І неважливо, що модний «пухан» oversize легкий, просто об’ємний, як планета Земля, вигляд у неї буде точно не як у сніжинки, а сьогодні хотілося витонченості. День, коли перехожі зі страхом будуть звільняти їй дорогу, не 30-те грудня.

«А щоб бути максимально граційною, вдягну під низ улюблений кашеміровий светр, кашемір – одяг мільйонерів. Светр вже є, лишилось заробити мільйони».

Нарешті всі питання вирішені, губи нафарбовані губнушкою «Антимороз», на шиї м’якенький білий шарф, на голові його сестра-близнючка, у руках сумка з кавунами, намальованими, якщо що, а в очах нестримна жага відкриттів і зустрічей з цікавими людьми. І перша з них – тьотя Катя, її офіційний постачальник молока і всього, що з ним пов’язане, живе втілення образу справжньої працьовитої української жіночки з села.

Все відбулось так, як вона і сподівалась, на вулиці дівчину підхопив легкий вітерець, і вона, змішавшись з мільйоном сніжинок у повітрі і нічим від них не відрізняючись, хіба що у тих не було сумки з кавунами, полетіла по справах.