Дивізіон
У тридцяті роки НКВС у колишній Третій Роті на вулиці Красній мав дві установи. На початку вулиці був відділ міліції, а метрів за двісті — відділ Держбезпеки. Кожна з цих установ мала свою історію.
За царських часів у невеличкому двоповерховому цегляному будинку з вузькими вікнами-бійницями містилася поліцейська дільниця, або «околоток», як її називали мешканці.
Будинок Держбезпеки мав багатшу історію. Спочатку тут була «ЧК», потім — «ОГПУ». Будівля складалася з трьох корпусів, з'єднаних переходами. Центральна частина була двоповерховою, з актовою залою і великими вікнами. У лівому крилі містилася казарма, у правому — господарські приміщення. На подвір'ї був гараж, де стояла пара «чорних воронів». Це було те, що можна було побачити зовні. А були ще й підвали. Ті, хто там побував, воліли мовчати про побачене.
Так от, цю будівлю люди вже понад сто п'ятдесят років називали коротко — «дивізіон». Колись, ще за часів Катерини Другої, тут розташовувався дивізіон, що складався з двох рот — сьомої та третьої Бахмутського гусарського полку. Згодом полк розформували, але назва місця — «дивізіон» — залишилася.
Дивлячись на розміри будівель і штат установ, неважко було зрозуміти, яка боротьба у Верхньому вважалася важливішою: із «троцькістсько-зінов'євськими терористами», «буржуазними націоналістами», «шкідниками-шпигунами» чи зі звичайною місцевою злочинністю?
Пік «діяльності» органів Держбезпеки припав на 1936–1938 роки. Підвали «дивізіону» тоді рідко бували порожніми й працювали, мов конвеєр. День-два на «дознання» — і в'язня відправляли до Артемівська, а там — виконання вироку.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!