Війна Далеких Земель Том 1

Після напружених зборів в Аереліумі Вандан у визначену Зімою годину попрямував до її обителі. Наставниця чекала на нього, занурена у глибокі роздуми. Разом вони почали розглядати його життєвий шлях, і погляд жриці став серйозним та глибоким.

— Ти став на шлях кардинальних змін, Вандане, — тихо, але вагомо промовила Зіма, дивлячись на молодого короля. — Глобальні перетворення у твоєму житті та найважчі випробування почалися саме після трагічної смерті батька, царя Турнума. Тобі й надалі доведеться змінюватись і долати цей тернистий шлях. Досконалість і вища мудрість не приходять легко. Твоя доля нелегка, і час зараз, як ми всі знаємо, теж випав непростий. Але ти сильний, у тобі живе чиста сила предків, і ти здатний подолати ці приховані загрози. Та все ж не забувай про мої попередні застереження. Повторюю тобі знову: будь обережним зараз понад усе. Ворог підступний, і морок завжди шукає щілину.

Вандан мовчки вислухав наставницю. Коли він повертався додому, сонце вже повільно котилося до обрію, фарбуючи небо у багряні сутінкові тони. Погане передчуття холодною голкою кололо серце, а сірий обладунок безсмертя на грудях продовжував тоскно й болісно вібрувати.

Тим часом у затишній оселі по інший бік від будівлі Ради Латмій намагався розслабитися після вартової зміни. Проте внутрішній спокій воїна був повністю зруйнований. Він сидів біля вікна, і його погляд блукав кімнатою, сповнений напруги. Поруч поралася його сестра Сіам, яка відразу помітила дивну поведінку брата.

Латмій раптом підвівся з місця і, дивлячись на сестру, поділився згадкою, що не давала йому спокою:

— Сіам… Коли ми вдень робили обхід вулиць і проходили повз будинок Вандана, то минули трьох подорожніх ерзумів. Ми не звернули на них уваги, адже вони мають право вільно заходити в місто. Але я чітко відчув біля них дивний, неприродний запах сірки. Тоді за розмовами я відволікся і забув, але зараз цей сморід знову стоїть у мене в носі і не дає спокою.

Сіам здригнулася, і в її очах спалахнув прихований страх. Вона знала, що сірка — це ознака монстрів Касса, а Вандан уже давно був їй небайдужий, хоча вона нікому про це не говорила.

— Запах сірки? — тихо перепитала вона, і її голос злегка затремтів. — Але звідки їй взятися біля дому Вандана?

— От і я про це думаю, — Латмій інтуїтивно відчув, як жах підступає до горла, розуміючи, що в місті зріє таємна диверсія. — Щось тут точно не так. Мене буквально вивертає від цього передчуття. Я повинен негайно все перевірити!

Не гаючи жодної секунди, Латмій кинувся до стійки зі спорядженням. Сонце вже майже сіло, і час до закриття брами невблаганно танув. Воїн вирішив не збирати загін, а діяти самостійно й швидко. Він схопив лише один гострий повітряний ніж, міцно стиснув його в руці й чимдуж вилетів із дому.

Левітуючи на межі своїх можливостей, Латмій на шаленій швидкості понісся крізь багряні сутінки навпростець до будинку Вандана, ведений чистим воїнським інстинктом захисту.

*****

Вандан переступив поріг власної спочивальні. Король не встиг зробити й кількох кроків до свого ложа, як простір навколо масивної колони раптово здригнувся, а вуха заклало низьким, приглушеним гулом.

Вібраційний вихор демонів спрацював миттєво, зреагувавши на ментальне поле правителя. Вандан навіть не встиг вихопити свій вакуумний ніж. Його свідомість пронизав такий нестерпний, розривний біль, якого він не відчував ніколи в житті. Підступна пастка безжально розділила його на дві окремі частини — зовнішню матеріальну оболонку та внутрішній дух.

Вандан намагався втримати зв'язок із власним тілом, але вихор виявився сильнішим. Зі страшним безшумним ривком пастка остаточно вирвала його Безсмертний Дух, поглинаючи його у свій вібраційний контур. Позбавлена джерела життя, зовнішня оболонка Вандана безсило й важко рухнула на підлогу біля колони, застигнувши в цілковитій, мертвій нерухомості.

___

У цей самий час Латмій, левітуючи на межі своїх можливостей, на шаленій швидкості мчав крізь вечірні сутінки. Коли він підлетів до будинку короля, сонце майже повністю сховалося, але світла ще вистачало, щоб споконвічний кодекс залишався в силі. На вузькому провулку збоку будівлі воїн відразу помітив двох «ерзумів», які підозріло крутилися біля повітряних каналів. Це були Іссад та Хелер, які нервово чекали на Затея.

Латмій без жодного страху кинувся до них. Міцно стискаючи свій єдиний ніж, він голосно зажадав відповіді, хто вони такі. Демони завмерли. Вони не могли промовити ні слова, адже їхній грубий підземний голос миттєво видав би їх. Перепитавши ще раз і не почувши відповіді, Латмій підійшов впритул.

Зрозумівши, що їх викрили, Іссад кинувся на Латмія першим. У демонів не було жодної зброї — вони вийшли на місію голіруч, розраховуючи на свою гранітну міць. Проте Латмій, як надзвичайно спритний воїн повітря, миттєво ухилився від важкого удару кам'яного кулака. Коротким, блискавичним випадом він пробив плащ ерзума, встромивши повітряний ніж точно в серцевину Іссада. Демон замертво рухнув на землю. Слідом на воїна полетів Хелер. У мить зіткнення він підступно спробував збити захисника з ніг, але Латмій у красивому повітряному піруеті увійшов у сліпу зону ворога і другим точним, глибоким ударом у спину ліквідував і другого нападника.

Витягнувши зброю з тіла ворога, Латмій забіг до будинку. У кімнаті панувала напівтемрява. На підлозі біля колони вже лежав нерухомий Вандан. У цей самий момент із глибокої тіні якраз виходив Затей, котрий цілий день просидів у засідці, аби погубити молодого короля. Він уже підкрадався до поваленого правителя, тримаючи в руці гострий ніж, щоб виконати наказ і поставити остаточну крапку в його житті.

Латмій зреагував швидше. Зірвавшись із місця, він усім тілом накинувся на демона, не давши йому понівечити тіло Вандана. Затей упав, але миттєво спробував піднятися і замахнувся ножем, щоб ударити захисника. Латмій виявився спритнішим: одним швидким рухом клинка він підрізав ногу демона, вправно ухилився від зустрічного випаду й завдав ще одного глибокого порізу по іншій нозі.

Затей із важким стогоном упав перед ним на коліна, але все ще відчайдушно намагався боротися, хаотично розмахуючи своїм ножем. Тоді Латмій одним безжальним і точним рухом перерізав йому шию. Затей із неприродним, моторошним навіть для демонів криком рухнув на підлогу і затих назавжди. Тіло Вандана було врятоване від знищення, але сам король залишався нерухомим.