Війна Далеких Земель Том 1

Радник Пагіс обережно торкнувся плеча вождя і кивнув у бік глибокої тіні намету. На мить відійшовши від гостей, маг заговорив тихо, а його очі зблиснули прихованим ментальним даром.

— Тераде, я щойно зв'язався з вібраційним полем пустелі, — прошепотів радник, крадькома позираючи на силуети демонів. — Вони планують новий, масштабний штурм народу повітря. Облога під садами Турнума триває, цитадель Бхука активно розростається. Лютий цар Касс повністю відновив свої сили після поразки й жадає реваншу. Я думаю, судячи з усього, мета демонів — забрати дух нового короля Вандана від його народу за допомогою цього вібраційного вихору, накопичити нову міць і знову вдертися до піднебесних міст.

Терад уважно слухав. Пагіс продовжував, і його голос зашипів, наче змія:

— Я пропоную зробити так, щоб ми заробили на цій війні вдвічі більше. Запропонуй цьому прямолінійному демону наш запасний план. Ти ж пам'ятаєш ту властолюбну й хвалькувату Еполлу? Вона тільки й марить тим, як здобути абсолютну владу і стати правителькою Аереліуму, проте зараз обіймає дрібну, нікому не потрібну посаду серед нижчих організаторів Кола руху. Про неї навіть на радах ніхто не згадує. Еполла постійно шукає привід поговорити з нашими купецькими караванами, коли ми приходимо до народу повітря. Я помічав її поведінку — вона зовсім нетипова для її чистого, стриманого народу. Скажи демону, хай купить у нас домовленість із нею.

Терад задоволено кивав головою, погоджуючись, а радник продовжив далі:

— Пообіцяй Еполлі, що коли демони захоплять П'ятий горизонт, вона отримає трон Вандана і владу над усім своїм народом. Вона погодиться на все, повір. Вандан має колосальну внутрішню силу предків, але якщо вона спокусить його, він злиє всю свою енергію через цей нечистий зв'язок. У їхньому чистому суспільстві так не прийнято, це повністю зруйнує його духовний обладунок. А далі — нехай демони роблять із ним що забажають. Нам яка різниця? Головне, що ми отримаємо за цей план гори щирого золота.

Терад задоволено кивнув, його очі звузилися. Повернувшись до гостей, він підійшов упритул до Втілма і вкрадливо попросив відійти для розмови сам на сам. Затею та решті бійців такий маневр одразу ж не сподобався.

Вождь ахвентів заговорив пошепки, точнісінько переказуючи слова чаклуна:

— Могутній воїне, у мене є для тебе дещо особливе. Якщо вихор раптом не спрацює у вашій справі — а я здогадуюсь, якій саме, — тоді я можу передати послання Еполлі. Я підберу для цієї амбітної дівчинки такі слова, що вона точно не зможе відмовитися від нашої пропозиції спокусити Вандана, повір мені.

Розум Втілма від цього купецького лабіринту інтриг та незрозуміло звідки відомих планів щодо Вандана остаточно заплутався. Він нічого не тямив у таємних змовах, і від ментальної напруги його просто засліпила лють. В одну мить неспокійне серце командувача вибухнуло шаленим гнівом. Він блискавичним рухом вихопив із-за пояса важку сокиру і з диким риком замахнувся, ледь не відрубавши Тераду голову прямо на місці.

Помітивши загрозу для вождя, найближчий пустельний вартовий спробував підскочити ззаду. Але Втілм, навіть не озираючись, різко крутнув сокиру назад — і її лезо вмить знесло бідоласі голову. Тіло вартового важко завалилося на пісок. Втілм знову притис розпечений метал до самого обличчя зблідлого Терада.

— Ти хочеш мені сказати, що я не здатний із першого разу зробити все як треба?! — заревів Втілм. — Мене дістали твої кляті влесливі слова! І звідки тобі взагалі відомо, для чого нам цей вихор?!

Ситуація вибухнула. Усі воїни Терада миттєво наставили зведені арбалети, дехто оголив вигнуті мечі, а маг Пагіс підняв руки, змушуючи тисячі дрібних отруйних змій стрімко стискати навколо демонів щільне кільце. Демони у відповідь з гуркотом зняли з запобіжників свої вогняні гвинтівки. Затей розумів: зараз проллється море крові. Він швидко виступив уперед і почав тремтячими руками стримувати свого командира, намагаючись владнати цей смертельний конфлікт.

Терад стояв під лезом сокири, заціпенівши від жаху. Внутрішньо вождь чудово розумів: Касс не чіпає ахвентів лише тому, що раніше вони були корисні в торгівлі, але зараз розлючені полчища демонів здатні просто стерти його маленький народ. Страх смерті змусив його миттєво заплющити очі на вбивство вартового. Терад насилу вичавив із себе:

— Ну-ну, це зовсім не потрібно, мій гарячий друже! — вождь обережно, двома пальцями відсунув гостре лезо від свого носа. — Це ж просто запасний варіант. Я зараз жодного золота не прошу за цей план, заплатиш потім, коли все спрацює. А вбитий вартовий... він був моїм братом, і зараз він уже в кращому світі, тому нічого страшного, забудь!

— Ви зараз усі там будете! — прогарчав Втілм, але Затей знову сильно поплескав його по плечі.

— Командувачу, охолонь. Все добре, забери зброю, — тихо, але впевнено промовив Затей.

Втілм глибоко вдихнув і повільно опустив сокиру. Слідом за ним обидві сторони почали ховати зброю. Терад розвернувся до мага:

— Пагісе, забери наших плазучих улюбленців назад у пісок. — Потім він схилився над тілом загиблого і тихо прошепотів: — О мій любий Кахіне... Нічого, скоро зустрінемось. Я цього не забуду. Пагісе, проведи всі належні ритуали.

Командувач повернувся до Затея і тихо, з глибокою образою буркнув:

— Затею... цей торгаш своїми гнилими розмовами нагадав мені Касса. Той теж постійно думає і повторює, що я не здатний зробити все правильно з першого разу.

— Забудь це, — твердо відповів керманич, дивлячись командиру прямо в очі. — Ми все зробимо самі. Ти добре плануєш, Втілме.

Терад, намагаючись якнайшвидше виправити становище й закінчити торги, заквапився:

— То скільки припасів, металів і зброї вам довантажити? А, і вихор! Вихор теж є на складі, зараз усе винесуть! Седіно, мерщій накажи, щоб усе доставили прямо сюди!

За лічені хвилини підлеглі винесли важкі контейнери. Втілм під суворим і пильним наглядом прагматичного Затея швидко розрахувався золотом. Командувач окинув поглядом ящики й скомандував бійцям:

— Вантажте все в машини! Рушаємо!

— Почекай, командире, — зупинив його Затей, дивлячись на безкрайню пустелю. — Ти ж не хочеш знову повертатися тим самим небезпечним шляхом через глибокі піски, де на нас чатує Змій?

— Ні, не хочу, — буркнув Втілм. — А що робити? Доведеться.

Їхню розмову знову безцеремонно перебив Терад:

— Знаю, літати ви, демони, не дуже любите, і висота вас не приваблює, але це може допомогти. Ми часто так робимо зі своїм товаром: беріть для себе наших великих пустельних стрибокрутів! Можете навіть прив'язати ящики зі зброєю прямо до їхніх лап, вони піднімуть вантаж у небо. Не переживайте за птахів: коли вони доставлять вас до кордонів, то самі слухняно прилетять назад додому, в пустелю.

Втілм люто прогарчав, що летіти не збирається, та й його бійці пустельних пернатих звірів на дух не переносять. Затей мовчки погодився з командиром. Насправді керманич дуже сильно нервував: він, на відміну від Втілма, ніколи не проходив жорстоку Скелю Забуття і боявся відкритого неба, будучи за своєю природою суто наземним воїном і механіком важких машин.

Терад лише безпорадно розвів руками. Насправді хитрий вождь через свою купецьку жадібність взагалі не хотів віддавати демонам жодних засобів пересування, а план з Еполлою віддав задарма суто зі страху перед сокирою.

— Тоді поїдемо в об'їзд, через завойовані землі інших народів, — запропонував Втілм.

— Це занадто довго, командувачу, — похитав головою Затей. — Це величезний обхідний шлях, ми втратимо купу часу.

Втілм на мить задумався і сам себе виправив:

— Ні, так ми теж не поїдемо. Я не маю жодного бажання на тих територіях випадково перетнутися з Хірсаном. Якщо я побачу цього розумника — точно вб'ю на місці.

Демони знову похмуро глянули на вождя ахвентів. Терад лише знизав плечима:

— Ну, тоді в мене залишаються тільки наші наземні раджети, але на них ви таку купу важкої зброї й контейнерів фізично не завантажите. А слони занадто повільні, враховуючи, як ви поспішаєте.

Вождь на мить замислився, а потім театрально ляснув себе по лобі, ніби щойно згадавши щось дуже давнє:

— Чекайте! У мене ж є ідея! Я згадав про наш старий портал! Він, звісно, зараз напівзруйнований, але ходімо, я покажу його вам. Цю споруду звели ще в минулому, коли ми активно торгували з вашим рідним Підземним горизонтом. Збудувати його збудували, але, якщо чесно, я навіть не пам'ятаю, щоб його колись реально використовували. Ми тоді мали кілька хороших наземних шляхів, якими каравани ходили без жодних проблем навіть на такі великі відстані. Та й Змій у ті часи нікого не чіпав, сидів на самому дні й поводився тихо, як вода. Ех, були ж колись часи...

Втілм похмуро крутнув шиєю, від чого хребці глухо хруснули.

— Ну, ходи, показуй, — буркнув командувач.

Затей, який весь цей час прораховував логістику вантажу, рішуче виступив наперед:

— Зачекайте. А з нашою технікою що буде? У портал ми її точно не затягнемо, навіть якщо ваша напівзруйнована брама взагалі запрацює.

Терад миттєво зреагував, і в його очах знову спалахнула купецька жадібність:

— О, про це не турбуйтеся! Залишіть машини в мене на зберігання. Я даю вам слово, що з наступним нашим великим торговельним караваном ми особисто доставимо ці машини прямо до вашої цитаделі.

Затей від таких слів аж застиг на місці. Він не знав, що на це сказати, але його прагматичний розум механіка чітко підказував: ідея нікчемна, ахвенти просто намагаються їх ошукати, і техніку назад демони більше ніколи не побачать. Проте Втілм, якого остаточно вимотали ці довгі розмови, просто махнув рукою:

— Домовились. Забирай.

Терад потер руки, задоволений, що безкоштовно отримав новітні бронемашини демонів.

— Чудово! Тоді ходіть за мною, стара споруда тут зовсім недалеко, саме з цього боку, одразу за межами нашого міста.

Затей швидко перехопив командувача за лікоть, змусивши загін зупинитися:

— Почекай, командире. Зброю, метали й припаси ми на власних горбах до порталу не потягнемо. Зробимо так: скидаємо весь куплений вантаж в одну-єдину машину. Я сяду за важелі й повільно поведу її слідом, а ви всі з Терадом ідіть попереду пішки. Останню машину залишимо вже прямо біля брами.

Втілм обернувся, оцінив важкі контейнери з придбаним і промовив:

— Згоден. Робимо так.

Загін демонів швидко закинув усю зброю та спорядження в кузов. Коли контейнери були надійно закріплені, Втілм разом із воїнами та хитрим Терадом рушив пішки через пісок за околиці поселення, а Затей плавно перевів важелі двигуна й повільно, тримаючи дистанцію, поїхав слідом за ними.

___

Любі читачі, підписуйтесь на мою сторінку, щоб першими дізнаватися продовження історії, та коментуйте пригоди героїв. Ваші думки — моя найкраща муза!