Війна Далеких Земель Том 1

Сусідні землі, де здавна мешкав закритий народ ерзумів, зустріли планер Кварцепа сухим ревінням. Тут не було м'яких пісків — лише запекла сіра кам'яна порода, що розкинулася навколо й ускладнювала просування. Цей край задихався від вічної куряви. Хмари гострого, як кремінь, пилу підіймалися від землі при кожному пориві штормового вітру. Пил забивався у щілини обшивки, скрипів на зубах і виїдав очі будь-якій живій істоті.

Стратег Хірсан, права рука царя Касса, перебував у своєму головному, найбільшому шатрі, зведеному на вершині плаского пагорба. Разом із ним у походах завжди був його син Гамас — вилитий батько, такий же холодний, прагматичний воїн, що став уособленням абсолютної дисципліни. Почувши дивний гуркіт над головою, Хірсан різко відсунув захисне накриття шатра й примружив очі, намагаючись розгледіти щось крізь сіру куряву.

— Що за шалений кружляє в таку бурю? — глухо процідив стратег.

Цим шаленим був Кварцеп. Його малий розвідувальний апарат із диким скреготом і гуркотом буквально гепнувся на кам'яний майданчик. Сильний удар під час приземлення струсонув кабіну, пілот боляче вдарився плечем об залізну панель. Вискочивши назовні, Кварцеп відразу зігнувся, затуляючи голову рукою від летючого гострого каміння, і побіг до головного шатра.

Переступивши поріг, пілот задихався, обтрушуючи пил. Усередині було відносно тихо. Навколо великого столу з картами земель ерзумів стояли кілька представників цього народу у своїх глухих плащах. Армія Хірсана діяла жорстоко: вона провела тотальне роззброєння та безжально знищила кожного воїна ерзумів, хто намагався чинити хоч якийсь опір, у зародку придушуючи будь-який намір бунту.

Проте демони не влаштовували повної ізоляції — вони давали підкореним ресурси, продовольство й дозволяли їм вільно підтримувати зв'язки та торгівлю з іншими сусідами, зокрема й з народом повітря. Зараз ці кілька ерзумів спокійно показували Хірсану та Гамасу межі ближніх територій для детального вивчення.

— Вітаю, великий командуваче! — Кварцеп чітко витягнувся, віддаючи військову честь.

Хірсан повільно відійшов від карти, тримаючи в руці кубок із п'янким напоєм із ягід кро́бли. Він зробив ковток і пильно подивився на пілота.

— Прийшов до тями? На, тримай, пригощаю, — Хірсан підсунув кубок Кварцепу, і на його суворому обличчі з'явилася подоба холодної усмішки. — Тебе там у цитаделі зовсім заганяли, як я бачу. Летиш сюди, ризикуючи життям у таких вихорах! Але це добре, Кварцепе. Це ознака справжньої дисципліни. Ти найкращий наш пілот. Говори, з чим прибув.

Кварцеп ковтнув терпкої рідини і швидко виклав суть свого завдання. Хірсан слухав мовчки, лише його син Гамас злегка кивнув, оцінивши військову хитрість.

— Сам тактичний задум Кашпея хороший, тут не посперечаєшся, — повільно заговорив Хірсан, розглядаючи порожній кубок. Його голос звучав твердо й упевнено. — Зменшити воїнів і проникнути під виглядом ерзумів, які вільно вхожі до повітряного народу… Це реальний шанс нарешті пройти крізь цей непокірний народ, котрий так довго стримує наше просування. Але скажи мені: хто очолює цю диверсію? Цар Касс чи Втілм?

— Командувач Втілм. Цар дав йому шанс проявити розум, — відповів розвідник.

Хірсан важко зітхнув, і на його обличчі з'явилося глибоке презирство.

— Втілм… Значить, знову провалить таке важливе завдання через свою дурну голову. Замість того, щоб дати мені довести справу до кінця, хоча саме моя армія завоювала майже все навколо.

Кварцеп обережно перевів погляд на Хірсана і тихо зауважив:

— Гадаю, у вас і вашої армії тут і так вистачає турбот.

— Контроль і порядок тут може тримати і Гамас, — жорстко відрізав Хірсан, показуючи рукою на свого сина. — Він не гірший за мене і теж уже починає нудьгувати, бо прагне великих звершень та бойової слави. От скажи мені, Кварцепе, що він робитиме, коли ми ще трохи — і завоюємо цілий Четвертий горизонт? Нас тримає тільки народ повітря від просування вище!

А Касс замість того, щоб самому вийти нарешті з жіночих покоїв і взяти командування на себе, слухає Кашпея в цьому рішенні, щоб знову підсунути Втілма. Нехай краще бояться тих змін, бо чую, назмінюють вони там… Кварцепе, ти помітив, що Касс після тієї ганебної поразки, коли ви зазнали невдачі від одного лише Вандана, став усе рідше й рідше з'являтися на полі бою? План хороший, але мені дуже не подобається це рішення щодо Втілма. Проте наказ царя — закон... Дисципліна понад усе.

Хірсан різко повернувся до демона-посильного, що стояв біля входу, і наказав:

— Терміново йди до вождя Мізнаса. Візьми у нього три традиційні маскувальні костюми з капюшонами та масками-намистинами. Скажи, що це мій особистій наказ. Часу обмаль.

Посильний вийшов із шатра і, згорбившись, почав пробиратися крізь лютий, пронизливий вітер до кам'яного поселення. За час його відсутності буревій надворі ще дужче розлютився. Дім лідера ерзумів був висічений прямо в скелі — похмурий, приземкуватий, він став уособленням духу племені, яке здавна шанувало свої вікові традиції.

Зайшовши всередину, де завивання вітру ставало тихішим, демон висунув жорсткий ультиматум. Мізнас сидів біля вогнища. У своїй оселі він був без маски, адже за стародавніми звичаями ерзуми відкривали обличчя лише в родинному колі вдома. Його постава та погляд були сповнені німого суму за власний народ.

— Для чого великим завойовникам знадобилося традиційне вбрання мого народу?! — глухо запитав Мізнас, і в його душі прокинулася глибока прихована образа.

— Так наказав Хірсан, — відрізав посильний, ступивши крок уперед. — Віддай і не став зайвих запитань, якщо не хочеш, щоб він урізав продовольство та воду для твого народу.

Мізнас повільно, відчуваючи повну безпорадність перед силою загарбників, підійшов до масивної скрині. Його пальці витягли три плащі з капюшонами та три маски, щедро гаптовані захисними намистинами. Передаючи це вбрання в руки демона, Мізнас відвернувся і ледь чутно прошепотів собі під ніс:

— Заплямують… Вони заплямують наш народ своїм брудом і пролиттям крові.

Демон-посильний, міцно схопивши пакунок, швидко повернувся назад і зайшов до шатра Хірсана. Він протягнув речі командиру.

— Швидко ти, — коротко мовив Хірсан.

— Там вітер ще дужче посилився, командуваче, — обтрушуючи пил, відповів посильний.

Кварцеп обережно зазирнув надвір крізь щілину захисного накриття намету. Побачивши, яке шаленство коїться навколо, він мимоволі здригнувся і подумав: «Як я полечу в такий буревій? Але треба…»

Він повернувся до Хірсана, і той передав йому пакунок із вбранням. Командир попрощався з пілотом і, зупинивши його вже біля самого виходу, занепокоєно промовив:

— Може, перечекаєш цей вітер, Кварцепе? Він просто розіб'є твій літак, закрутить і швирне об тверду землю.

— Нема коли чекати, командире, — твердо відповів Кварцеп, ховаючи пакунок. — На мене чекають у цитаделі.

Хірсан із повагою поплескав його по плечу, повернувся до своїх бійців, які перебували у шатрі, і вагомо кивнув:

— Оце воїн!

— Та й Втілм здере з мене шкуру, якщо запізнюся, — з короткою усмішкою додав Кварцеп.

Він рішуче вийшов і попрямував до свого планера. Тільки-но сів у кабіну, як лютий порив вітру жорстоко хитнув металевий винищувач.

— Прорвусь, — процідив пілот і, напружуючи щелепу, щосили стиснув важелі.

Апарат із ревінням відірвався від землі й злетів у повітря. Його кидало то вліво, то вправо, крутило в диких повітряних вирах, але найкращий пілот Бхуки проявив неймовірну майстерність. Він подолав ці небезпечні землі, оминув гостре каміння і взяв прямий курс на цитадель.

Проте на підльоті до Бхуки цей стрімкий переліт Кварцепа до ерзумів і назад зафіксували пильні розвідники з Кола захисту народу повітря. Вони негайно передали інформацію до Ради Аереліум, і невдовзі новина дійшла до самого Вандана.

Король відчув, як його обладунок сили предків знову тривожно завібрував. У пам'яті знову спливли нещодавні застереження наставниці Зіми, і погане передчуття холодом стиснуло його груди. Розуміючи, що ворог затіває щось підступне, він оголосив лідерам:

— Я терміново скликаю загальну військову нараду через ворожу активність. Ми маємо діяти негайно.