Війна Далеких Земель Том 1

Стара, пошарпана конструкція першого експериментального порталу височіла на околиці міста ахвентів, наче іржавий титановий скелет минулої епохи. Вона скидалася на напівзруйновану руїну, але щойно загін демонів наблизився до неї, арка раптово хижо й потужно загула. По металевих обводах поповзли великі сині іскри. Що цікаво, коли сам Терад підходив упритул, брама залишалася абсолютно німою.

— Енергетичний резонанс... — миттєво здогадався Затей, уважно роздивляючись конструкцію. — Командувачу, портал реагує на наші компактні сенсори! Контур цієї споруди працює як потужна ретрансляційна антена. Якщо ми зловимо хвилю, то завдяки їй зможемо пробити прямий короткий сигнал до когось, хто зараз перебуває поруч із такою ж брамою в самій цитаделі!

Втілм здивовано глянув на нього і вперше за весь час щиро похвалив:

— А ти розумний, Затею. Голова в тебе варить.

Поки механік налаштовував локальний датчик на руці, намагаючись крізь міжвимірні перешкоди встановити зв'язок із Бхукою, Втілм повернувся до воїнів:

— Мерщій розвантажуйте добро! Обвішуйте себе контейнерами зі зброєю, металами та припасами — беріть скільки зможете стягнути на власних горбах. Головне залізо — вібраційний вихор — я понесу сам.

Терад, який стояв осторонь, знову улесливо й солодко посміхнувся:

— Не хвилюйтеся за залишені машини. Мій наступний торговельний караван привезе ці бронемашини вам просто під стіни цілими та неушкодженими.

Втомлений від купецьких розмов Втілм просто промовчав, повіривши торгашу суто від безвиході. Коли техніку розвантажили, обвішані важким металом демони підійшли до Затея. Екран на його зап'ясті нарешті спалахнув стабільним зеленим світлом.

— Є зв'язок! — вигукнув керманич. — На тому боці Кварцеп, пілот-розвідник Бхуки. Я наказав йому знайти пульт керування і забрати нас. Він уже пішов до головного інженера.

Почувши координати з пустелі, Кварцеп миттєво кинувся до головного інженера Дагарса, щоб той дав пульт активації. Дізнавшись, звідки йде сигнал, Дагарс схопився за голову:

— Вони збожеволіли?! Це ж наш перший, пробний портал! Його ніхто й ніколи не використовував у реальних умовах! Передай їм — нехай у жодному разі не входять у браму, це смертельно небезпечно!

— Це наказ командира Втілма, — жорстко відповів Кварцеп. — Вони в ахвентів, а дорогу назад контролює великий Змій з отих легенд, пам'ятаєш? Тому давай сюди пульт!

Дагарс, почувши про розлюченого Втілма та пустельне чудовисько, крізь зуби вилаявся, але здався й простягнув пілоту пульт активації.

Зв'язок на зап'ясті Затея хрипко запеленгував голос розвідника:

— Командувачу! Дагарс передає, що ця споруда — нестабільна експериментальна руїна. Входити в контур — справжнє самогубство!

Втілм міцно стиснув у руці вібраційний вихор і похмуро оскалився:

— Це все одно краще, ніж знову лізти в глибокі піски до Змія. Тому рушаймо! Вперед!

Прощаючись із Терадом, Втілм та його обвішані залізом воїни підійшли впритул до іскристого марева порталу. Втілм дико закричав у сенсор:

— Кварцепе, тисни кнопку на пульті!

Простір навколо них вибухнув, і спалах інформаційного поля миттєво затягнув увесь загін у невідомість...

Вождь Терад, дивлячись на спорожніле місце перед аркою, голосно й цинічно засміявся, подумки бажаючи демонам згинути в міжвимірних щілинах. Він спокійно сів у кабіну новенької, дарма отриманої бронемашини і задоволено попрямував назад до свого поселення.

Тим часом брама видала жахливий, пронизливий гул, що різав вуха. Але замість рідних стін цитаделі демони раптово опинилися в абсолютно моторошному, смердючому місці. Навколо них зяяла брудна печера, стіни та підлога якої були повністю вкриті запеклою кров'ю, нечистотами, розірваними шматками сирого м'яса та липким жовто-зеленим слизом.

Втілм та Затей, які матеріалізувалися першими, від дикого шоку заціпеніли й не зробили жодного кроку. Саме це заціпеніння їх і врятувало.

Інші бійці загону, піддавшись паніці, без наказу кинулися вперед по слизькій підлозі печери. Наслідки були миттєвими й страшними.

З кривавого мороку вискочили дві потворні істоти. Їхня бліда шкіра була настільки сухою й натягнутою на кістки, що вони нагадували живих мерців. Це були врідхаки — дикі, кровожерливі канібали, що мешкали на самому дні Всесвітнього овалу, в землях Канаки. Потвори з диким вереском збили першого воїна з ніг і почали з хрускотом рвати його сильне тіло, пожираючи живцем.

Решта демонів відкрила вогонь із вогняних гвинтівок. Вони знесли голови першим канібалам і спопелили їхні тіла, але на гучні звуки пострілів із сотень бічних нір вивалила ціла шалена зграя дикунів. Їх було так багато, що вони лавиною накрили загін, у нападі божевільного голоду роздираючи навіть один одного заради шматка плоті.

Втілм вже збирався кинутися в бій із сокирою, але Затей мертвою хваткою вчепився в його плече:

— Стій, Втілме! Не рухайся! Виходить, нас рятує те, що ми стоїмо точно на місці входу! Вони сліпі до нерухомих об'єктів і просто нас не бачать! Ми ніби досі всередині контуру порталу!

— Твоя правда... — сухо ковтнув Втілм, дивлячись на криваву баню за кілька метрів від себе.

— Це ж довбана Канака... Брудні, некеровані врідхаки. Справжнє дно Всесвіту. Тут такі жахи, що навіть уявити важко. Хіба що наші м'ясники, які вшивають під шкіру медичні гранули, подібне місиво бачили... — прошепотів шокований механік.

Втілм та Затей, не сміючи навіть кліпнути, нерухомо спостерігали, як дикуни Канаки за лічені хвилини повністю розірвали залишки їхнього елітного загону. Врідхаки з мертвих тіл разом із м'ясом стягували куплені припаси й метали. Найбільший за розмірами дикун почав чимось подібним до ножа, але зробленим із гострої кістки, розрізати тіла бійців, шматуючи їх. За мить істоти щось не поділили між собою і почали в дикому сказі різати, випускати нутрощі й пожирати плоть один одного. Втілм стояв нерухомо і намертво притискав вихор до грудей — головна зброя залишилася недоторканною.

— Фу... Які ж вони бридкі й некеровані... — прошепотів Втілм.

Це криваве пекло тривало недовго, але демонам побаченого вистачило з головою. На щастя, на тому кінці порталу Кварцеп не розгубився. Він із усієї сили вдруге вдарив по кнопці пульта, знову активувавши інформаційне поле. Брама збурилася, вихопила дві нерухомі постаті з Канаки й з гуркотом затягнула назад. За мить Втілм та Затей упали на підлогу цитаделі прямо перед очманілим Кварцепом, який застиг, шокований їхнім жахливим виглядом. Прибулі воїни скидалися настільки виснаженими, брудними та знесиленими, ніби перебували на межі смерті.

На гуркіт до зали миттєво прибув цар Касс у супроводі своїх вагітних дружин Діманни та Аделли, а також похмурий маг Кашпей із помічниками. Касс глянув на напівмертвих воїнів і жорстко скомандував:

— Їм потрібна термінова операція для відновлення сил! Кашпею, клич сюди наших м'ясників — Круора та Дірудена. Нехай негайно заберуть їх на вшивання тамплу́нка!

Тамплунк — це були особливі спресовані гранули з високою концентрацією енергії та людських органів. Вони підтримували здоров'я старих демонів і дозволяли їм жити на Вищих планах багато циклів поспіль.

Вагітна Діманна демонстративно скривилася, дивлячись на нерухомого Втілма:

— Нехай помирає цей невдаха! Я незабаром народжу тобі нового воїна, у сто разів кращого за нього!

Аделла теж капризувала, не даючи царю спокою своїм пищанням, поки розлючений Касс у гніві не вигнав обох жінок геть із зали. У цей момент до них прибіг захеканий Дагарс і здивовано вигукнув:

— І що, запрацювало?! Вони повернулися?!

Втілм та Затей від повного виснаження вже знепритомніли прямо на підлозі, остаточно втративши свідомість. Касса це зовсім не тішило. Він заревів на всю залу:

— Ага, повернулися! Так розпланував похід цей недоумок, що знову примудрився втратити всю свою команду! Коли він уже нарешті навчиться думати?! Я ж йому казав — можна було полетіти небом! А він — то не буде, то не хоче! Усе завжди робить не так! Добре, що хоч вібраційний вихор своїми клешнями до себе притис і доніс. Дагарсе, забирай цю залізяку, негайно доопрацюй під нашу майбутню справу!

Касс у гарячці покрокував геть із зали, бурчачи під ніс: «Якщо здохнуть на операційному столі — то нехай! Будуть інші воїни, чого я маю за нього думати...» Але в глибині душі цар не хотів втрачати Втілма — він бачив у цьому імпульсивному руйнівникові власне відображення і просто прагнув навчити його стратегії.

Кашпей швидко підійшов до м'ясників Круора та Дірудена, даючи чіткі інструкції:

— Вшийте їм по гранулі тамплунка. Вона відновить їх, додасть сили й якнайшвидше поставить на ноги!

Поки м'ясники забирали тіла, маг суворо глянув на пілота:

— А ти чого став, Кварцепе?! Іди розвідуй повітряні кордони, розвіднику нещасний!

Наступного ранку завдяки відновлювальній силі гранул Втілни та Затей уже впевнено стояли на ногах у головній залі цитаделі, ставши ще сильнішими, ніж до походу. Пережитий жах Канаки назавжди об'єднав їх — тепер вони спілкувалися не як командувач і боєць, а як рівні, як справжні бойові брати, тихо обговорюючи деталі того, що сталося в брудній печері врідхаків.

До зали швидким кроком зайшов Касс. Його нерви знову були на межі, і щойно він побачив Втілма, одразу ж узявся за свої старі звинувачення:

— О, з'явився, губителю загонів! Знову стоїш тут, втративши команду та все куплене! Але добре, що хоч вихор приніс, наші майстри його вже доопрацьовують.

Втілм від цих слів відчув, як нова сила тамплунка всередині нього спалахнула чистою, концентрованою ненавистю до царя. Касс навіть приблизно не здогадувався, через яке міжвимірне пекло вони пройшли. У голові Втілма вперше виразно спалахнула божевільна думка про дуель. Його пальці самі собою стислися в кулаки, і він ледь стримався, щоб не викликати володаря на бій прямо тут.

Трохи пізніше Касс скликав великі термінові збори. У залі зібралися всі: Дагарс, Кварцеп та Кашпей із помічниками. Головний маг вийшов у центр і розгорнув схему:

— Нам потрібно діяти хитро, — проскрипів Кашпей. — Наступний загін має таємно проникнути в головне місто народу повітря під виглядом ерзумів. Це найзакритіший народ-сусід. Через сильні пилові вітри їхнім традиційним одягом є глухі капюшони та унікальні маски-намистини, які вони майже ніколи не знімають — хіба що всередині власних домівок.

Ерзуми свято вірять, що вітер здатний запам'ятати риси обличчя і з часом убити. Загін підійде до мурів міста вночі, щоб повітряні вартові не помітили, з якого боку прийшли гості, дочекається світанку і ввійде крізь браму як мирні мандрівники.

Цар задоволено ляснув по столу і подивився на мага:

— Чудово! Зменшуй воїнів, Кашпею, вони ж у нас надто великі! — Володар різко перевів погляд на командувача. — Втілме, ти з ними не йдеш.

Втілм незадоволено насупився, але промовчав. Касс продовжив:

— Я даю під цю справу твого вірного Затея та ще двох наших найсильніших воїнів — Іссáда та Хе́лера. Зменш їх, щоб вони ідеально підходили під пропорції ерзумів.

Кашпей безпорадно розвів руками, тяжко зітхаючи:

— О царю, мені й моїм помічникам зараз бракує сил... Але я спробую провести ритуал над цими трьома. Не знаю, чи вийде, проте я зроблю все можливе.

Маг разом із помічниками розпочав виснажливе заклинання. Червона енергія, що потоком лилася з їхніх долонь, засяяла над бійцями. За лічені хвилини масивні тіла Затея, Іссада та Хелера почали стискатися, набуваючи статури ерзумів. Проте загальні риси їхніх облич усе одно залишалися суто демонічними.

Втілм, дивлячись на поменшалих бійців, не втримався і голосно, знущально зареготав на всю залу. Усі присутні подивилися на нього як на повного недоумка. Втілм підійшов до Затея і з силою перевірив його міцним, важким рукостисканням.

— О! А сила в цих дрібних тілах таки залишилася незмінною! — задоволено хмикнув він.

— Руки теж ховайте, бо вони вас видадуть! — наголошуючи застеріг Кашпей.

Цар підвівся зі свого трону і суворо підсумував:

— Ну що, Втілме, що скажеш про таку стратегію? Далі все залежить суто від твоїх наказів. Я даю тобі останній шанс, щоб проявити себе. Ти особисто з ними в місто не йдеш, але маєш детально розписати їм кожен крок і розпланувати завдання з вихором до найдрібніших дрібниць! Їхній успіх тепер повністю залежить від твого планування. Кашпей зробив за тебе половину справи — дав чудову ідею для маскування, тепер твоє завдання — втілити її в життя.

Втілм гордо випрямився перед усіма присутніми, окинув поглядом поменшалих воїнів і раптом уперто випалив:

— Вони підуть у місто не як ерзуми. Вони замаскуються під ахвентів!

Цар від такої ідеї аж застиг на місці, відчуваючи, як лють знову підступає до горла, і процідив крізь зуби:

— В ахвентів немає капюшонів, котрі закривають голови, і маски в них значно відкритіші! А в ерзумів обличчя повністю сховане...

— Добре, — незадоволено буркнув Втілм. — А чому б просто не використати металеві голби ерзумів? Це ж швидко, і не доведеться чекати під мурами цілу ніч!

По залу миттєво прокотився відкритий сміх. Радник Кашпей похитав головою й нервово проскрипів:

— Бо металеві голби працюють виключно на інформаційно-ефірних словах-вібраціях ерзумів, яких ми, демони, фізично не здатні ні повторити, ні навіть відчути.

Втілм миттєво замовк, усвідомивши свою помилку. Потім похмуро сплюнув і здався:

— Добре. Підемо вночі. Усе буде так, як сказано.

— А як щодо традиційного вбрання цього народу? — суворо запитав Касс. — Нам потрібне справжнє маскування. А їхні землі зараз...

— Це завойовані землі під командуванням Хірсана, — перебив Втілм, і в його очах знову спалахнув вогонь суперництва. Він різко розвернувся до пілота: — Кварцепе! Лети негайно до земель ерзумів, знайди там Хірсана і візьми в нього три традиційні вбрання цього народу!

— Лечу! — відчеканив Кварцеп, миттєво крутнувшись на п'ятах і зникаючи в дверях нарадчої зали.

___

Друже, дякую за те, що читаєш мою книгу! Додавай її до бібліотеки та ділися враженнями в коментарях!