11

- Ніко, з днем народження! - Анжела простягнула подрузі красиву коробочку, перев'язану  червоним бантом.  Всередині виявився розкішний шовковий пеньюар, оздоблений мереживом.

 - Супер, дякую! Але, Анжелко. куди я таку красу носитиму?

 - Та вже ж не в театр, - зареготала подруга. - Удома одягай і носи. Він заряджений на  кохання - щоб приманити до тебе якого-небудь красунчика!

Олег, що сидів у своєму улюбленому кріслі, показав з-за Анжелиної спини великий палець - мовляв, крутий подарунок. Ніка насупила брови і так само жестами дала йому зрозуміти, що пора і честь знати. Зрештою, може вона  спокійно, без нагляду потеревенити з подругою, чи ні?

Але він зовсім нещодавно прийшов і явно не бажав вимітатися. Демонстративно відвернувся до телека і зробив вигляд, що  натяків не розуміє.

Насправді, це Анжелка заявилася без попередження. Вирішила зробити Ніці сюрприз своїм подарунком. Та ще й заходилася наполягати, аби іменинниця його приміряла.  Ніка намагалася перевести розмову на щось інше, але подруга не відставала: одягни та одягни. І Ніка здалася. Вона узяла пеньюар та попрямувала до ванної перевдягатися.

 - А чого ти вийшла? Ти що, мене соромишся? - здивувалася Анжела.

 - Ні, я не хочу  роздягатися перед Олегом, - пояснила Ніка.

Анжела чомусь заглянула під ліжко - видно, їй здалося, що таємничий Олег причаївся саме там.

 - Не дивуйся, ти його не бачиш, але він тут. - Ніка підійшла до дзеркала і помилувалася своїм відображенням. Обновка і справді була їй до лиця.

 - У тебе чудова фігура, - сказав Олег, не повертаючи голови від екрану. - Якби я був тобою, то викинув би на фіг усі оті джинси та толстовки і носив би різні красиві платтячка.

 - Добре, що ти не на моєму місці. - відказала Ніка.

 - Що-що? - не зрозуміла Анжела.

 - Та то я Олегу, - Ніка вийшла на кухню, де саме закипав чайник. Анжелка підтюпцем побігла услід за нею.

 - Ніко, тобі пора знайти реального хлопця. А то розмови з цим Олегом мене напружують. Я не знаю, де він. Раптом я на нього сяду?

 - Він у зеленому кріслі, дивиться телевізор, - флегматично пояснила Ніка, наливаючи чай у три чашки.

 - Ой, ти на трьох заварюєш? А що, він п'є чай?

 - Так.

 - І як це буде виглядати? Вірніше, як я це побачу? Чашка, що висить у повітрі? Я дуба вріжу від страху!

Олег непомітно з'явився на порозі кухні і сказав Ніці:

 - Якщо це так її турбує, я не буду пити чай.

 - Він не буде пити, щоб тебе не лякати. - передала Ніка Анжелі. Але подруга, згідно непояснюваної жіночої логіки, закомизилася:

 - Нормально, я тільки зібралася подивитися, а він передумав!

Олег розвів руками і повернувся до кімнати.

 - Давай тут посидимо, - мовила Ніка.

 - А розкажи про нього! Він красивий? - не вгамовувалася подруга.

 - Не знаю, - розгубилася Ніка. - Звичайний...

 - "Звичайний", - передразнила її Анжела. - Нудна ти людина, Ніко. І уява в тебе недорозвинена.

 - Так і є, - погодилася дівчина.

 - Я б, якби мала можливість спілкуватися із духами, то... написала б книжку про це. Як  Бернар Вербер. Читала його "Імперію ангелів"?

 - Колись читала.

 - От я б усе-усе порозпитувала у цього твого Олега - як це, коли людина помирає, що з нею відбувається після смерті, куди вона потрапляє... А потім написала би книгу, опублікувала і заробила купу грошей!

 - А агентство зі спіритизму уже передумала відкривати? - поцікавилася Ніка.

 - Одне другому не заважає! Ех, Білецька, не вмієш ти брати від життя те, що воно тобі так щедро пропонує.

 - Не вмію, - погодилася Ніка. - Але  ти можеш сама запитати в Олега про те, що тебе цікавить.

 - І як же він мені відповість?

 - Він може написати відповідь.

 - Так, справді? - Анжела пожвавилася. Вона схопила Ніку за руку і потягла до кімнати.

 - І не подумаю, - сказав Олег, як тільки вони з'явилися на порозі. - Ніяких інтерв'ю.

 - Він не хоче, - сказала Ніка Анжелі.

 - А можна у гру пограти, - запропонувала Анжела, дивлячись на зелене крісло, яке для неї, звісно, було порожнім. - Ти колись грав у "Детектор брехні"?

 - У тебе весела подруга, - сказав Олег Ніці. - Ну що ж,  давайте пограємо у той ваш "Детектор брехні".

 - Він погодився, - сказала Ніка.

 - Чарівно! Значить, правила наступні - ми сідаємо у коло і, так як сидимо, за годинниковою стрілкою, кожен учасник гри задає тому, хто сидить поруч, одне питання.  На нього обов'язково треба відповісти правду, яке б це питання каверзне не було. Якщо ж ти не можеш сказати правду, то говориш : "Я - пас", і виходиш із гри. Перемагає той, хто залишиться у грі останнім. Якщо всі відповіли, то йдемо назад по колу - тільки проти годинникової стрілки. Усе ясно?

 - Тільки питання "нижче пояса" не задавати, - попередила Ніка. - А то я тебе знаю, зараз почнеш верзти різні непристойності.

 - Я? За кого ти мене маєш? - обурилася Анжела, а потім додала, - Ну добре, тільки культурні та пристойні запитання. А ось тут можна писати - і вона дістала зі своєї бездонної сумки  записника та ручку і поклала на столик перед Олегом.

Дівчата узяли собі по стільцю та всілися навколо столика.

 - Ну, хто перший? Давай, ти, - розпорядилася Анжела, дивлячись на Ніку. Задавати питання вона мала саме Анжелі.

 - Добре, - Ніка на мить задумалася. - Скажи, чому ти в четвертому класі, коли Ярик  Островський попросив передати мені запрошення в кіно, сказала, що я дуже зайнята і пішла з ним замість мене?

 - Ну, ти злопам'ятна! - здивувалася Анжела. - Згадала б іще, що було, коли ми в садочку поряд на горщиках сиділи... Добре, про Ярика - дуже вже він мені подобався тоді, навіть ночами снився. Це зараз голову поголив, весь татуюваннями обмалювався - страшно глянути, а тоді був нічогенький хлопчина. І все одно він тобі не підходив, бо був нижчий тебе зростом.

 - Гаразд, аргументи приймаються, - кивнула Ніка.  - Тепер твоя черга.

Анжела глибоко зітхнула і звернулася до крісла, у якому сидів Олег:

 - Скажи, будь ласка, коли я вийду заміж і за кого?

Олег узяв  блокнот і ручку і почав писати. Звісно, Анжела того не помітила. У неї на обличчі з'явився розчарований вираз.

 - Я не бачу нічого, - сказала вона Ніці. - Лежить блокнот, лежить ручка. Він не хочк відповідати?

 - Візьми і сама поглянь, - скомандувала їй подруга.

Анжела простягнула руку - дуже обережно, наче записник міг її вкусити за палець.

 - Капець! - скрикнула вона. - Тут щось написано!

Ніка зазирнула їй через плече. На чистому аркуші було розмашисто написано: 25.07.2011, Мишко Рудюк.

 - О ні, тільки не Рудюк! - застогнала Анжела. - Скажи, що ти пожартував!

 - А що я зроблю, - відповів Олег. - Маємо, те, що маємо.

 - Він каже, що така твоя доля, -  трохи зловтішно мовила Ніка. Мишко був давнім Анжелиним шанувальником, ще зі шкільних часів. Вона ним крутила, мов циган сонцем, та все чекала, що підвернеться хтось перспективніший.

Анжела скривилася і махнула рукою.

 - Добре, потім ще запитаю. Тепер черга Олега.

Він знову узяв блокнот і вивів у ньому кілька слів.

- Що б ти хотіла отримати в подарунок на день народження? - швиденько озвучила написане Анжела. - Та, нецікаве питання!

 - Не знаю, - Ніка замислилася. - Може, щось цікаве, побувати у якомусь незвичайному місці, де раніше не була. Або дізнатися якусь таємницю...

 - Ото ще фантазерка! - кинула Анжела. - Ну, гаразд, тепер повертаємо в інший бік. Олег запитує мене.

Олег знову узяв блокнот, перегорнув сторінку і написав кілька слів.

 - Так, що тут у нас... - Анжела прочитала написане і  підняла голову, дивлячись туди, де , на її думку, мав перебувати Олег, з обуренням:

 - Ми ж домовилися, щоб усе було в рамках пристойності!

Ніці стало цікаво, і вона вихопила блокнот з рук подруги.

 - Так, а що тут непристойного? "Що  ви думаєте про домашнє відео"?

 - Він знає, - буркнула Анжела, - це нечесно, от такі речі мають залишатися між двома людьми, а не виноситися на широкий загал.

 - Хай скаже це своєму Максику, - порадив Олег.

 - Поясни це Максу, - сказала Ніка Анжелі.

 - Бляха, я його приб'ю! - вигукнула Анжела. А потім повернулася до крісла: - Олежику, а ти справді все-все знаєш? А можеш сказати, які виграшні номери випадуть цього тижня у "Мегалоті"?

 - Зараз ти маєш запитувати мене, - нагадала їй Ніка.

 - О'кей! Ти звернула увагу на того чорнявого красунчика, який сьогодні вибирав у нас подарунок? Він ще мало голову не звернув, тебе роздивляючись...

 - Це який - той, що потім попросив запакувати букет троянд із  підписом "Улюбленій дружині"?

 - От зараза! І чого вони, як гарні, то усі вже зайняті? - Анжела виглядала ображеною. - Ну добре, тепер ти швиденько запитай Олега, а тоді підемо по новому колу...

Ніка повернулася до Олега. Про що б його спитати?

 - А коли людина когось кохає, після смерті її любов теж помирає? - це питання, видно, сиділо десь глибоко у її підсвідомості, і тепер несподівано вигулькнула назовні.

Дівчина очікувала. що Олег зараз якось викрутиться, віджартується, як завжди це робив. коли  вона починала запитувати щось, про що він розмовляти не хотів. Але тут відповідь була несподіваною.

 - Я пас, досить з мене, - сказав він і тут же зник. Крісло залишилося пустим.

 - Що, що він сказав? - штовхнула Ніку Анжела.

 - Нічого. Він вийшов із гри... зовсім пішов.

 - Що, як "зовсім"? Куди пішов? Ну, ти якась дивна, їй-Богу! Не могла щось нейтральне спитати, розвела тут філософію! Може, йому заборонено про те говорити! А я ще хотіла стільки всього дізнатися...

 - Обійдешся, - сказала Ніка.

 - Ну що ж, тоді дограємо удвох. Тепер моя черга. Скажи, дорогенька, цей Олег тобі справді подобається?

 - Іди в баню! - махнула рукою Ніка. - Все, я теж пас, ти перемогла!

 - От, треба було на гроші грати, - пожалкувала Анжела. - Але я бачу по тобі, що відповідь мала бути "так". Хоч опиши його, чи що, я тобі такого самого хлопця підшукаю, тільки справжнього.

 - Відчепися від мене! - Ніка вже добряче розсердилася. - Не треба мені нікого шукати. Якщо буде потрібно - сама знайду!

 - Ага, і приведеш додому, а тут твій цей Цербер... Скаже - отой хлопець не підходить, бо буде шкарпетки по всьому дому розкидати. А цей - в ліжку не дуже... Він же все про всіх знає...

Ніка затулила вуха руками.

 - Говори, що хочеш,  я все одно тебе не слухаю, - вона увімкнула на повну гучність телевізор.

"Відпусти, я благаю, відпусти, бо не хочу далі йти я..." - заспівав з екрану  Славко Вакарчук.

 - Юпітер, ти сердишся, значить, ти не правий, - констатувала Анжела.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.