4

Родичі дідуся її мало не побили. Не повірили жодному слову і випхали за двері з прокльонами -  мовляв, ходять тут усілякі шарлатани, гроші виманюють. Хоча ніяких грошей, вона, звісно, не просила.  Поверталася додому і  мало не плакала, присягаючись - більше ніяких розмов з покійними, хай вони йдуть шукають інших дурнів для вирішення своїх нагальних справ. Зрештою, чому саме вона, Ніка? Життя їй і так особливо не посміхається, тільки проблеми регулярно підкидає...

Але наступного дня похмурий дядько - племінник того дідуся ( це він учора погрожував спустити Ніку зі сходів, якщо вона негайно не забереться геть) прийшов до неї з перепрошеннями. Якось відшукав, де вона працює ( втім, дівчина не здивувалася - містечко в них невелике, і багатьох людей, особливо, тих, хто працює у сфері обслуговування, майже всі знають в обличчя). Отож, заявився цей чоловік у магазин з букетом квітів і великою торбою різних смаколиків, довго вибачався за свою грубість і розповів неймовірну історію. Виявляється, його дядько був самотнім і нелюдимим чоловіком, з ріднею через щось посварився і майже не спілкувався. Він працював на досить грошовій посаді - був директором універмагу, але жив дуже скромно, якщо не сказати -  бідно. У бідності й помер. Квартира, у якій він мешкав, не була приватизована, тож відійшла у власність держави, а зараз взагалі цей старий будинок стояв напівзруйнований і його з дня на день повинні були знести.

Рідня - сестра з двома дітьми ( втім, вони вже були дорослими і мали власні сім'ї) затаїли образу на старого, котрий  навіть перед смертю не захотів помиритися. Тому і зустріли Ніку вчора так вороже - вирішили, що хтось просто розігрує їх, знаючи подробиці усієї цієї історії. Але племінник усе ж не витримав і вирішив перевірити  отриману інформацію. Він узяв інструменти, ліхтарика і  пішов до  будинку,  в якому колись жив його дядько, знайшов  його квартиру... Під підлогою у спальні виявилася схованка, з якої чоловік дістав немаленьку скриньку, повну золотих прикрас. Виявляється, дідусь був передбачливим,  не довіряв ні державі, ні ощадним книжкам, свої гроші стабільно переводив у "золотий запас". Отож, його родичі неждано-негадано  все-таки отримали спадщину.

 Ніка вибачення прийняла, але від подарунків відмовилася.

 - Ви краще дядькові на могилі гарний пам'ятник поставте, - сказала вона  навмання ( про пам'ятник у її розмові з дідусем не йшлося, просто вона подумала, що навряд чи "вдячні" племінники взагалі хоча б раз були на кладовищі).

 - Так, обов'язково поставимо, - запевнив чоловік. і пішов, все-таки залишивши їй сумку з продуктами.

**********

Анжела, яка увесь цей час спостерігала за їхньою розмовою ( на щастя, більше нікого в магазині не було), тут же налетіла на подругу з запитаннями. Основне з них звучало так : "У тебе що, новий кавалер? Якийсь він підстаркуватий..."

 - Це просто знайомий, - відповіла Ніка, наводячи лад на полицях з товаром. - Нічого особистого, я йому де в чому допомогла, а він прийшов подякувати.

 - Цікаво-цікаво,  у чому саме полягала допомога? - Анжела заглянула в пакет. - Дивися -  ікра, шампанське, кава, цукерки! Щедрий у тебе знайомий...

Ніка не збиралася повідомляти подробиці, бо в глибині душі все ще сумнівалася - а раптом це таки розіграш? Або гірше того - вона просто з'їхала з глузду, і тепер їй пряма дорога  - до "психушки".

Але від Анжели просто так не відкараскаєшся, а ще дівчині все ж хотілося з кимось поділитися тим, що було на душі. Тому, взявши з подруги клятву  мовчати про її таємницю,  детально розповіла їй про все - починаючи від зустрічі з Діанкою та закінчуючи сьогоднішнім візитом дідусевого племінника.

 - Ой, круто! - вигукнула Анжела. - То ти тепер екстрасенс? Можеш будь-якого духа викликати і все-все в нього розпитати?

 - По-перше, ніяких духів я викликати не вмію, - трохи роздратовано відповіла Ніка. - А по-друге, вони  з'являються, коли того хочуть, і розповідають тільки те, що самі побажають.

 - То все одно прикольно! А знаєш, їм же можна власні умови ставити - наприклад, я передам ваше послання до родичів, а ви за це своїми скарбами поділіться. Або хоча б скажіть, який номер у "Лото Забаві" завтра випаде.

 - А вони знають про той номер? - пирхнула Ніка. - Щось я дуже сумніваюся!

 - Мертві знають усе, - впевнено  сказала Анжела. - Он у передачі "Слідство ведуть екстрасенси" про всі злочини розповідають, навіть про те, що було сто чи двісті років тому.

Ніка раніше у видатні здібності екстрасенсів не вірила і телешоу за їх участю не дивилася. Але  тепер справді можна було повірити у що завгодно.

 - Не буду я нічого в них просити, - після короткого мовчання відповіла вона. - І взагалі, я  вирішила більше з ними не спілкуватися. Бо ще в "дурку" загримлю через те все. Хтось із рідних  покійників проговориться, а в нас, ти знаєш - велике село, от і матимуть мене за божевільного "контактера".

 - Тю, от дурна! - Анжела стукнула кулаком по прилавку, так що  калькулятор, який лежав на його краєчку, мало не звалився на підлогу. - Навпаки,  на цьому можна такий бізнес побудувати! Відкрити фірму, що спеціалізується на цій, як його... некромантії . Я б у тебе була секретарем і бухгалтерські справи вела, а ти б безпосередньо спілкувалася з клієнтурою. Та люди натовпом повалять! Усім захочеться померлим родичам вісточку передати чи про щось запитати...

 - Анжело, стоп! Я ж уже сказала, що нікому нічого передавати не вмію, цей зв'язок односторонній!

 - То пусте, не обов'язково нікому знати. Головне, щоб люди гроші платили, а там - чи передаси ти привіт покійнику, чи ні - хто перевірить? Правильно - ніхто! Поки сам у ящик не зіграє, - Анжела розреготалася.

 - Ні,  нічим таким я займатися не буду. Людей дурити не хочу. А якщо ти хоч комусь про все, що я сказала, проговоришся - ти мені більше не подруга. Ясно?

 - Тобі видніше, - образилася Анжела. - Моя справа - запропонувати... Хоча даремно ти так. Хіба оце все, - вона обвела рукою магазин, - життя? Так - животіння... А ми могли б розкрутитися - дай Боже! Прославитися б могли. Озолотитися!

Ніка тільки махнула на нею рукою.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.