3.2. Аріана

Роздратування скипало в грудях. Максим тільки повернувся в сім'ю, а вже командує. Аріана зупинилася перед черговими дверима магазинчики, зціпила зуби. Хотілося заричати спересердя. Замість того, щоб розважатися і насолоджуватися свободою, їй доведеться цілісінький вечір мучитися в компанії батькових друзів.
— Як я це все ненавиджу ...
«Давай не битися, я втомилася, чи не можемо ми просто сьогодні поспати? Не потрібно відвертатися, тут просто нема чого сказати. Я знаю, що ми загубилися, але скоро нас знайдуть ... »
"Soon We'll Be Found" співала Sia в навушнику, на приспіві пісні їй згадувалася книга Чарльза Мартіна «Між нами гори». Неймовірна пригода Бена та Алекс, та як вони тижнями боролися за виживання в сніжному морі.
Кого вона дурить. Навіть якщо душа її рвалася до пригод, такі фантастичні труднощі, що перетерпіли герої роману вона б воліла переживати в затишній безпеці улюбленого підвіконня для читання, з книжкою на колінах, попиваючи гаряче какао з корицею і паличкою ванілі.
— Знову брат дзвонив?
Даррен нарешті наздогнав її та встав, заступивши вхід до великого приміщення.
— Так, підганяє мене.
Аріана обминула Даррена і заглянула всередину. Продавця видно не було.
— Агов, є тут хтось?
Чергова крамничка на околиці Всесвіту і ніяких ознак життя. Аріана озирнулась по сторонах, почергово підбираючи цікаві штучки з полиць і стелажів.
— Навіщо вони всі тут, — повторила вона раз в десятий, повертаючи в руці золоту мавпочку. — Навіть Віка приїхала ... Не сидиться бестії вдома.
Та вона знала цілком раціональне пояснення. Єгипет перебував на піку популярності після відкриття підземного храму під Сфінксом. Виявляється Сфінкс і справді пильнував секрети давнини — тисячі папірусів, що відкрили таємну історію забутих династій, рецепти древньої медицини та багато іншого. Тепер оті рецепти використовують всякі СПА та дорогі солона. Хто знає, що ще вчені перекладуть з тих втрачених сувоїв, які знання предків були приховані під пісками. Багато хто їде помилуватися на диво 21-го століття. А інші —  новою столицею штучно створеною серед пустелі. У цьому ж причина, чому компанія батька вирішила вкласти гроші в готель у Каїрі.
— Ти не рада друзям?
Даррен знову був за спиною, слухаючи її дорікання.
— Не всім. Віка досі сердитися, що її батько спустив левову частку капіталу.
— Торги на біржі? Твій батько теж грає на біржі?
Аріана відклала мавпочку.
— Максим купив акції «Solomon gold», вони значно зросли в ціні. Батько каже, що він хороший спекулянт, — вона знизала плечима. — Знаєш, я не люблю торги. Анжи краще за всіх нас розбереться куди, коли й що вкласти, щоб отримати прибуток. Якщо тобі цікаво, поговори з нею. У Анжи сім'я заробила статки на біржі. Тепер у них свій хедж-фонд з річним доходом в сто відсотків.
— Але ж твоя родина досить багата?
Аріана гмикнула, відвернулася до полиць.
— Думаєш, я завжди чорну ікру ложкою їла? — вона ледь помітно похитала головою. — Мені було тринадцять, коли батько був на межі банкрутства.
Вона помовчала, а потім додала пошепки.
— Я не довіряю людям. Їх посмішки, симпатії, відданість ... все це, щоб похизуватися. Блискуча брехня, що вони сиплять тобі в очі, намагаючись заховати свою сутність за манерами та етикетом. Вони просто виконують роль, прийняту в суспільстві та нав'язану їм цим же товариством. Брешуть собі й оточенню, а в душі, один одного ненавидять і намагаються втопити!
— Чому ти так думаєш?
В золотих очах Даррена не було осуду, лише інтерес. Можливо він не поділяв її думки, але був готовий вислухати. 
Аріана заглибилася в нетрі захаращеного залу, з цікавістю поводячи поглядом по полицях, заставленими всякими  дрібничками: золотими жабками, фігурками китайських божеств, знаками Феншуй. Китайська культура в задушливому стародавньому Каїрі виглядала чужорідною.
Даррен слідував за нею і не квапив. Зібравшись з думками, Аріана зупинилася, зосереджено розглядаючи китайські ієрогліфи.
— У дитинстві я дуже часто хворіла й залишалася вдома, тому в школі у мене не було справжніх друзів. Не було когось, на кого можна покластися і довіритися. Спочатку я цього не помічала, завдяки положенню сім'ї я була найулюбленішою ученицею і найбажанішою однокласницею. Мене всі хвалили. Вчителі приділяли багато уваги. Ніхто і ніколи не робив мені зауваження. Я те все сприймала, як даність, любов і обожнювання дітей здавалася мені природною і справжньою, проте все минуло ... Коли у батька почалися проблеми на роботі, мої однокласники швидко зробили з мене об'єкт для знущання.
Аріана провела пальцями по бамбуковим паличкам, прислухаючись до тонкого брязкоту, він будив спогади про схід літнього сонця над морем.
— Все почалося з жартика. Якось, під час ленчу, одна з популярних дівчаток, тих, що кожен день робили зі мною селфі та наслідували мій одяг і зачіскам, пройшла повз мого столика і як би випадково штовхнула стакан з соком. Прикра незручність, — Аріана гмикнула, кутики губ затремтіли в сумній посмішці. — Вона довго вибачалася, навіть допомогла запрати спідницю в туалеті. Але на наступній день це повторилося, і ще через день. Хтось з однокласників виклав фотографію жахливої плями від томатного соку у себе на сторінці. Повідомивши, що це менструальні виділення Аріани Крон і дописав, що кров у моєї сімейки така ж червона, як у будь-якого смертного, і що "незрозуміло, що такого особливого піпл знаходять в такій неохайній корові".
Аріана перевела подих, повільно рухаючись вздовж рядів з амулетами. Який з них захищає від людського зла та заздрості? Напевно такого не існує. Адже зло і заздрість завжди є і будуть частиною людської природи.
Даррен слухав не перебиваючи, з чемності або по доброті душевній, а можливо тому, що йому дійсно було цікаво дізнатися про її життя. 
— За один розлитим соком був другий і третій... майже щодня я прала речі в туалеті. Здавалося, що діти перетворили це на своєрідний спорт. Їм подобалося псувати мій одяг і псувати мені настрій. Я стала чути тихі насмішки за спиною, але варто було мені обернутися, дівчата удавали, що до "замазури" їм діла немає. Найжорстокішим виявився розіграш хлопчика, який мені насправді подобався. Він сидів зі мною за однією партою, і я вважала його своїм другом.
Аріана хитнула головою, глитнула гіркоту, що заповнила горло.
— Він вклав мені записку в портфель, там був час і місце, де він хотів зустрітися після уроків, щоб поговорити. Він написав, що його бісить те, як несправедливо до мене ставляться однокласники, і що у нього є план. Він запропонував мені допомогу, як назавжди покінчити з моїми муками. Я вперше відчула себе такою окриленою, побігла як дурепа на спортивний майданчик, нічого не сказала Максиму. Ігор дійсно чекав мене там, взяв мої руки у свої та заговорив таким солодким голосом, що мені здавалося, я зустріла ангела з Неба...  — Аріана розвернулася, схопила руки Даррена, стиснула долоні холодними пальцями, заглянула в очі. — Він дивився на мене ось так, немов би я — центр його Всесвіту! На завершення солодкої промови, він зізнався мені в коханні та запропонував поцілуватися. Не знаю, була це інтуїція, чи я просто була надто здивована, та в останню мить я відвернулася. Лише на фотографії, що виклали в мережу, все виглядало так, немов я сама його цілую...
Вона відчула, як напружився Даррен, шумно зітхнув, сильні пальці перехопили руку і вп'ялися в її долоню. Немов йому було боляче таке слухати. Аріана гмикнула.
— Так, виявляється це був такий розіграш. Хлопчаки підмовили його розіграти мене, щоб пофоткати шкільну зірку. Ігор тоді зустрічався з Валері, побачивши наші фотографії, вона мене захейтила, в житті та в мережі, а толерантні дівчата негайно оголосили мене паскудою. Життя в школі стало нестерпним. За кілька місяців з коханої богині, мене перетворили в загальне посміховисько! В опудало, у білу ворону, у лузера... Але я знаю, розумію, насправді мої однокласники просио перестали брехати та відкрито говорили те, що завжди думали про мене. І ніякими Кіндер сюрпризами, що батьки колись сотнями роздавали на мій день народження — цього було не виправити. 
Аріана поквапно висмикнула руки з сильних пальців і відійшла до наступної вітрини. Шкірою пробігли знайомі сирітки. Реакція тіла на дотики Даррена починала її серйозно турбувати.
— А де був твій брат? Невже Максим дозволяв над тобою знущатися?
— Максим єдиний, хто мене захищав, — Аріана опустила плечі. — Він тоді вчився в коледжі через дорогу, та ми рідко бачилися, навіть на перервах. Знаєш, Даррен... діти бувають дуже злими та жорстокими. Їм подобається мучити тих, кого вони обожнювали, подобається розпинати тих, кого звели на Олімп. Не знаю, як було в тебе, а для мене школа стала моїм особистим Чистилищем. Чим частіше Максим вступався за мене, лаявся з класним керівником, вривався в кабінет до директора, ставив на місце однокласників — тим лютішими ставали мої мучителі та жорстокішими ставали їх "жартики". Вчителі радо брали участь в гноблені. Зі шкільної улюблениці я швидко перетворилася на посміховисько, що на уроках географії не могла назвати столицю Республіки Тринідад і Тобаго, а на історії — не пам'ятала точної дати, коли закінчилася столітня війна. Я напевно б перетворилося на забиту дурепу, якою вони прагнули мене бачити, якби не брат і його безмежна віра в мене і мої сили. Він віддав мене на танці, аби я забула про прикрощі у школі. Як не дивно, це подіяло. Танці перетворилися на моє захоплення. А за пів року фінансове становище батька налагодилося. Завдяки якомусь важливому і невідомому інвестору, про сім'ю Крон стали писати найбільші шановні закордонні видання. Компанія батька вийшла на світовий ринок і всі мої тролі в одну мить перетворилися на моїх найпалкіших фанатів. Немов би ще учора вночі вони заснули чудовиськами, усвідомили свої помилки, та знову прокинулися моїми добрими друзями. — Аріана посміхалася з гіркотою. — Звісно, я не купилася.
Вона клацнула амулет, диск Їнь ян закрутився за годинниковою стрілкою, вічна гра чорного і білого, гармонія ночі, що змінювалася днем, а потім світло розчиняється у пітьмі. Бо світло і темрява єдині разом. Бо не існує творіння без руйнації, а смерті без життя. Хто ж це сказав і коли?
— Своє шістнадцятиріччя я відсвяткувала з Максом і Світланою, це наша хатня робітниця. От така казочка, — Аріана встала лицем до Даррена, схрестила руки за спиною і почала перекачуватися з носка на п'яту. — Анжеліка та Артур — от мої єдині близькі друзі, проте навіть їм я повністю не довіряю.
Даррен мовчав, вивчаючи її уважним погляд. Тиша важко повисло над ними, наче хмара, в задушливому приміщенні враз стало тісно. Здавалося, повітря наелектризувалося, і от-от мав спалахнути грім.
— Сподіваюся, ти будеш довіряти мені? — сказав він нарешті. — Я твій друг, Аріана. Обіцяю, що не заподію тобі болю і зла.
— Тільки не потрібно тут клястися в дружбі до труни, — попередила Аріана, куточок її губ скривився в посмішці. — Це я вже проходила з Ігорем. Ти обов'язково завдаси мені болю, рано чи пізно, навмисно чи ні.
Вона стенула плечима.
— Це людська природа…
— О, відвідувачі, прошу пробачення я виходив на хвилинку!
До зали з сопінням вкотився кремезний араб, господар магазину дрібничок.
Продавець обдарив їх блискучими усмішками. Аріана вказала на перший-ліпший кулон і він негайно відкрив скло, дістав крихітного фламінго посипаного камінчиками.
— Беру ось це, запакуйте.
Подарунок для Белль був вирішений. Залишилося умовити Максима відпустити її на вечірку. Але чи треба...
Тут погляд її вихопив крихітну статуетку сидячого чорного пса. Мініатюрна копія Анубіса. Продавець без зайвих прохань дістав і поставив статуетку на вітрину.
— Симпатичний, — Аріана покрутила Анубіса, придивилася і відразу вирішила. — Куплю Максу. Може це його задобрить.
Аріана сунула зелені купюри у шершаву руку.
— Нехай стереже його робочий стіл.
— Чудовий вибір, чудовий, — торочив продавець без угаву.
Презенти скоро були упаковані в подарунковий пакет і Аріана швидким кроком вийшла в полуденну спеку.
— То що, повертаємося до готелю?
Аріана розвернулася, зблиснула на Даррена нищівним поглядом.
— Гей, ти що теж будеш мені вказувати?
Вона шумно видихнула, ніздрі її тремтіли від гніву, очі іскрилися невдоволенням. Здавалося вона зараз пропалить дірку в його накрохмаленій, бездоганно вигладженій тенісці.
— Блін, як мені все це набридло, — Аріана накрила обличчя долонею. — Вибач, що психанула. Ти тут взагалі ні до чого... Це все Макс і тато.
Даррен поклав руку на її плече.
— Не хвилюйся, ти навчишся контролювати свої емоції.
Тонкі брови злетіли по високому лобі, Аріана аж остовпіла від такого коментаря. Поглядом вперлася в охоронця.
— Я тебе образив? — здогадався він, миттєво, без зайвих слів. — Пробач. Я не хочу ображати тебе...
Аріана видихнула крізь зціплені зуби, стиснув руку в кулаці. У серці клекотіла лють. Їдкий вогонь, що часто труїв її настрій. 
Як він сміє, цей безрідний плебей ... Звідки він тільки звалився на її голову? І про що думав батько, коли наймав його? Найімовірніше татові навпаки чесний і рішучий характер Даррена прийшовся до смаку. Дорахувавши до десяти, Аріана заспокоїлася, повільно розгорнула кулаки.
— Все гаразд, — прошепотіла вона, прикривши очі, щоб не бачити всевидящих золотих очей Даррена.
Позаду почулися швидкі кроки. Не змовляючись Аріана і Даррен обернулися.
До них наближалися двоє чоловіків. Той що був попереду, високий і стрункий, з темним, як у Даррена, скуйовдженим волоссям — махав рукою й радісно всміхався. За ним плентався бедуїн, традиційна біленька галабея хиталася зі сторони в сторону, точно мішок. Картатий шемах, насунутий на самі брови, здавалося от-от розв'яжеться і впаде.
— Ясар! — гукнув високий незнайомець, скинув руку догори, привертаючи до себе додаткову увагу. — Ас—саляму алейка!
— Хто це? — прошепотіла Аріана, нахилилася до Даррена.
Високий брюнет, що тяг руку, виглядав таким щасливим. Він усміхався так широко і так щиро, що Аріана і сама мимоволі заусміхалася у відповідь. Брюнет, здавалося, нарешті зустрів давно загубленого родича.
— Почекай тут, — попросив Даррен. — Нікуди не йди, добре?
Владний тон в його голосі розлютив Аріану, але засоромившись спалаху гніву, вона закусила губи.
— Навчуся значить ... — промимрила вона, спостерігаючи за зустріччю.
Даррен добре знав чоловіків, простягнув назустріч бедуїнові руку, а з брюнетом вони обійнялися з поцілунками, як заведено серед близьких друзів — єгиптян.
— Ас—саля́му але́йка! 
— Ардан, не очікував побачити тебе в Єгипті.
— Де ж мені бути, брате? — брюнет усміхнувся — Я не хочу проґавити найцікавіше.
Погляд Ардана перекинувся з Даррена на Аріану, його очі заблищали яскравіше.
— Хто твоя чарівна супутниця, Ясар? Що за небесне створіння! Познайом нас, брате! — обійнявши Даррена за плечі він повернув його до Аріани. — Адже це вона? — додав пошепки.
Даррен промовчав. Аріана спантеличено переводила погляд з одного юнака на іншого.
— Ардан, знайомся, це Аріана Крон. Аріана, це Ардан Кадер.
— Я приємно здивований! — Ардан не припиняючи усміхатися, схопив руку Аріани й, піднісши до губ, поцілував.
Аріана зашарілась, почервоніла до самих коренів волосся. Ардан був ще красивішим за Даррена і міг виявитися місцевою зіркою, чи моделлю.
Ардан відверто роздивлявся її. Кілька секунд Аріана намагалася придушити рештки дитячого комплексу, та врешті здалася і відійшла від чоловіків.
— Я вас засмутив, вибачте, — Ардан притис руку до грудей.
— Нічого страшного. Ви поговоріть, а я зайду он в той магазинчик, — вона озирнулася, тицьнула навмання, і прожогом кинулася до вивіски.
— Не відходь далеко, будь ласка! — кинув їй навздогін Даррен.
— Добре! — Аріана навіть не озирнулася.
Даррен було рушив слідом, але Ардан зупинив його, поклавши руку на плечі.
— Вона впорається, брате. Не обмежуй її свободу. Дівчині треба мати особистий простір.
Даррен зітхнув, провів Аріану поглядом.
— Я поганого не пораджу.
Аріанна дійшла до продуктової крамниці вельми сумнівного начиння. У нетуристичних районах Каїра панувала моторошна антисанітарія. Смерділо зіпсованими продуктами й сечею, від виду брудних вікон, підлоги та стін її ледь не знудило.
Аріана заткнула рот долонею і позадкувала. Варто було відійти далі та звернути за ріг, як вона уткнулася в спину рослого військового. Єгиптянин крутнувся, брунатне обличчя з вусами спочатку перекосилося від гніву, та окинувши Аріану з ніг до голови, він миттю розплився в посмішці.
— Красуня, ти загубилася? — він потягся до неї м'ясистими пальцями, забурмотів щось арабською. — Допомога треба?
Аріана позадкувала, перечепилася за каменюку, насилу втримала рівновагу. Вона роззирнулася по сторонах в пошуках людей.
— Прибери від неї руки!
З нізвідки матеріалізувалася дівчина і встала між ними.  Вона войовничо скинула підборіддя, сказала щось таке, від чого єгиптянин перекосився і зблід. Примирливо замахав руками та слухняно позадкував у тінь.
Незнайомка обернулася до приголомшеної Аріани. 
— Прошу вибачення, місцеві чоловіки рідкісні грубіяни. 
Задиркувата посмішка владна була освітити далекі безлюдні світи. Чорне волосся підстрижені під каре войовничо розліталися під подихом легкого вітерця. В приємному обличчі вгадувалися суміш азійський і арабських рис, а тонка шкіра світилася північною білістю. Величині та розрізу мигдалеподібних очей могли б позаздрити європейські красуні.
Незнайомка була нижчою за Аріану і вужча в плечах, від чого здавалася підлітком. Вбрана вона була так, немов втекла з табору археологів. Коричневі штани засунуті в чоботі, сорочка билася густими складками.
— Вас не образили?
— Ні, він не встиг. Дякую.
— Я — Аюкі. Аюкі Хан.
Аюкі говорила з ледь помітним східним акцентом. Китаянка, японка, кореянка на одну третину, а то й на чверть.
— Яке гарне ім'я. Я — Аріана Крон. Ще раз спасибі, Аюкі.
— Аріана, — Аюкі схилила голову на бік, густе волосся шовковим чорним водоспадом розсипалися по плечу. — Як я рада нарешті зустрітися, — великі очі заблищали.
— Ми знайомі?
— Ти мене не пам'ятаєш?.. — прошепотіла Айюкі голосом повним здивування, а потім смутку. — Звичайно ж, не пам'ятаєш.
Аріані дуже захотілося втішити цю добру дівчину, ким би вона не була. Закортіло, щоб та блискуча усмішка знову повернулася на її миле личко.
— Думаю це не страшно, — Айюкі розсіяно заклала чорну пасмо за вухо. — Я просто багато чула про тебе, але зовсім не так уявляла нашу зустріч.
— Чула про мене? Ти знаєш Максима Крон? — Аріана спантеличено закліпала. — Може це Рашид Абас розповідав про нас? Вибач, щось я поспішаю з припущеннями. 
Аюкі стиснула її руку в прохолодній долоні. Відповісти вона не встигла, зі стогони вулиці залунали квапливі кроки.
— Все добре? — Даррен наблизився і встав позаду.
Аріана здригнулася, відчувши дотик до плеча. Слідом за ним  з'явився Ардан і його кумедний супутник, що лишався безіменним.
— Так—так, що тут відбувається? Що ми пропустили?
— Ми просто розмовляємо, — Аріана обережно змахнула руку охоронця, Айюкі нарешті випустила її долоню.
Її великі очі заокруглилися, заблищали від хвилювання.
— Даррен! — вигукнула вона. — І ти тут?
— Привіт, Айюкі.
— Оце так несподіванка! — Ардан розсміявся. — Схоже сьогодні у нас день зустрічей! Айюкі Хан, чи ти це, чи мої старі очі мене обманюють?
Ардан розкинув руки й перш ніж Айюкі встигла відхилитися, схопив її в міцні дружні та ганебні для арабського світу, обійми.
— Ардан бей, рада бачити вас в доброму здоров'ї.
Аюкі скривилася, вивернулася з міцної хватки.
— Вас? Ну що за манірність, ми ж старі друзі! Так. Даррене? Ми всі старі, добрі друзі.
Аріана спантеличено переводила погляд з Даррена на Айюкі, з Айюкі на Ардана і незабаром у неї запаморочилося в голові.
Сцена нагадувала епізод з корейської дорами, театральної постановки, надто вже награною була ненавмисна Каїрська зустріч.
— Так, зачекайте хвилинку! Ви всі один одного знаєте? — Аріана поводила пальцем по дузі.
— Ми вчилися разом, — Ардан на мілісекунду випередив Даррена, він поплескав Айюкі по плечу, нахилився і жадібно поцілував дівчину в маківку, від чого її гарне обличчя перекосилося. — Правда, золота моя?
— Айюкі — мій добрий друг, — з меншим ентузіазмом додав Даррен. — Я думав ти до кінця року поїхала в Париж до родичів.
Аюкі винувато всміхнулася, знизала плечима.
— У мене вдалося повернутися раніше. Я дуже скучила... за всіма, за Каїром.
— Молодець, молодець! Каїр теж за тобою скучив, — Ардан ще раз стиснув Аюкі в обіймах, абсолютно не звертаючи уваги на її стусани, зареготав. — Друзі, знаєте що неодмінно треба зробити? Треба випити за таку зустріч! І звичайно за здоров'я нашої милої Аріани Крон! Якби не сім'я Крон, хто б ще зібрав нас усіх в одному місті?
— Моя сім'я? — Аріана завагалася, їй ця сцена все більше нагадувала розіграш.
— А я хіба не сказав? — Ардан ляснув себе по лобі, усмішка його стала такою широкою, що майже дістала до вух. — Я оцінювач нового проєкту холдингу «Асіон», приїхав на прохання Максима Крон.
— Брат запросив вас?
Аріана з сумнівом глянула на Даррена. Його найняв батько, а Ардана — його друга — Максим, а Айяна Хан, що так вчасно її порятувала — добре знає обох чоловіків. Що за маячня.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.