Байкарі Зі Склепу: Містичні Історії Та Міські Легенди (Спільно з Ольгою Пелешук)

Дарині не спалося. У вікно з вулиці світили вуличні ліхтарі. Всі предмети в кімнаті набули зловісних обрисів, і відкидали зловісні тіні. Крізь щілину у відчинених дверях шафи блиснуло щось сірувато біле, наче місячне сяйво. Блимнуло біле око…

Дівчинка заверещала і покликала маму. Але мами тут не було, бо вона мусила лягти у лікарню на термінову операцію. Шестирічну дівчинку забрала до себе бабуся. Цілими днями бабуся або сиділа біля телевізора за нескінченними серіалами, чи поралася на кухні й щось готувала — знову, під увімкнений телевізор

Дівчинка відверто нудьгувала. Всі книжки, які вона брала із собою. вона вже поперегортала та перечитала кілька разів, а нові книжки бабуся купувати не могла чи не хотіла, бо в неї маленька пенсія. Сама вона гуляти з онучкою не поспішала, і виходила на пів годинки на двір на найближчий майданчик, понівечений хуліганами.

Хіба що бабуся зрідка вибиралася в магазин по хліб, або йшла на базар купувати картоплю і крупу. Від нудьги та розпачу жвавій і рухливій дівчинці хотілося вити. Ні друзів, ні подруг. Навіть мультики по телевізору бабуся їй дивитися не дозволяла, бо в цей час на іншому каналі йшов якійсь її улюблений серіальчик.

А ще бабуся не хотіла прибирати старий хлам. Шафа з дзеркальними дверцятами була набита старими речами, які належали діду, що помер десять років тому. Бабуся не хотіла викидати ці речі.

Прокидаючись вранці, Дарина помітила, що дверцята шафи були відчинені. Хоча вона їх завжди зачиняла. А далі почалося те. що довго не давало їй заснути. У шафі світилися білі очі, зі сріблястим блиском, наче від сяйва Місяця. Очі рухалися, блимали, дивилися на неї. Дівчинка накривалася ковдрою з головою, щоб не бачити страхіття.

Минуло ще три дні, і вона почала бачити за ледь відкритими дверцятами не лише очі. Тепер звідти виглядав кінчик довгого носа. Воно вилізло із шафи. Ступало безшумно, повільно, крадучись. Його можна було сплутати з дублянкою, що відростила руки та ноги. Голова, втягнута в плечі, ледь височила над коміром, а на ній блищали злі сірі очі з чорними зіницями, як у змії. Вінчик короткого волосся нагадував зимову хутряну шапку.

Істота хрипіла і шипіла, бурмотіло щось нерозбірливе, і простягало до дівчинки довгі скорчені із пазурами.

Дівчинку трусило від страху, вона застигла на місці, не в змозі посунутися чи підвестися. Спина змокла від холодного поту. Монстр нахилився, нависаючи над нею. Він хрипів і сипів. В ніс вдарив жахливий сморід від немитого тіла, що гнило та розкладалося. Монстр провів лапою по ковдрі. Страх паралізував дівчинку настільки, що вона навіть перестала дихати. Щось важке тиснуло їй на груди. Вона знепритомніла…

Прокинулася лише вранці. В грудях жахливо пекло, а дихання виривалося з хрипом. Шафа знову виявилася відчиненою. І там всередині вона побачила дублянку, над якою була ввіткнута зимова шапка. Здалеку їхні обриси нагадували того самого нічного монстра, який її так налякав. Дарина відчула легкий озноб.

Теж саме повторилося наступної ночі, і ще в одну ніч. В неї пропав апетит. Каша з варенням не лізла в горло. А ще з'явився сухий кашель. Вона вперше не пішла з бабусею пити час, бо сказала що нездужає. І залишилася в ліжку.

"Треба до лікаря. Це не звичайна застуда. Ніколи про таке не чула. Але ж бабуся не хоче нікуди йти! Бо пропустить свій серіальчик. А саму вона мене нікуди не пустить!"

Вона підвелася, сама поставила на плитку чайник, і коли він закипів, заварила собі чай у двох чашках.

"Якщо ця дублянка — монстр", думала вона. "Може якось можна позбутися цієї дублянки? Може тоді монстр більше не прийде?"

Дарина відчинила шафу, дістала кляту дублянку. Вона виявилася такою важкою, що дівчинка не втримала її у руках. У світлі сонячного променя блиснуло біле око. Від дублянки нестерпно тхнуло тим самим запахом — немитим тілом і чимось гнилим. На підлогу впала замурзана міхова шапка.

Дарина знала, що не можна розводити огнище вдома. А от щодо ванни... Вона віднесла дублянку і шапку та кинула їх у ванну. Потім пішла на кухню, взяла там запальничку та пляшку олії. Щедро облила олією смердючу купу, підпалила сірниками. Яскраве жовте полум'я спалахнуло, на мить засліпивши її. Вона почула гучний крик, від якого заклало вуха. І тут у квартирі згасло світло…