🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
war prose

Електронні книги / Інше (991)

Пам'ятаєш, мала?

Пам'ятаєш мала

як увесь час до тебе липла ниточка

ти сміючись казала: знову жених причепивсь!

і намотувала її на палець розказуючи абетку

абетка закінчувалася — а хвостик нитки завжди лишався

хіба не тому що немає ні на твоєму язиці ні під язиком тої літери

з якої бере початок моє ім'я?

Пам'ятаєш мала

як ви викликали Матюкливого Гнома

а кого ще було викликати в неопалюваній квартирі кінця дев'яностих

десь на примарному кордоні двох держав?

Я приводив його для тебе

і він — п'янючий і злий — ходив хитаючись по липкій линві від стільця до стільця

вигукуючи прокляття нашому і вашому недобрим світам

Я дивився і не зачиняв дверей

я знав що тобі подобається бути трохи поганою дівчинкою

Пам'ятаєш мала

несправжні цукерки і справжні цигарки

листи до Діда Мороза перехоплені потойбічною поліцією

амулети і камінці бородавки і перехрестя

і жаб'ячі пісні над ставком — упіймані саме для тебе на гачок молодого місяця?

Тож куди ти тепер мала?

На кого ти мене покидаєш у цьому березневому розламі між світами?

Озирнися мала — або ні — не озирайся

і я назавжди скам'янію тобі в грудях

і світитимусь — як світиться фальшивий китайський місячний кулончик

приторно-солодко — мов ота твоя ідіотська цукерка тутті-фрутті

незграбно — як оцей перший вірш написаний демоном

на ошматтях власного чорного зашкарублого серця

...

Єлизавета Жарікова

листи і листя

листи і листя.

і монте кристо.

руїни.

війни.

промови істин...

усе до рими.

легке,

незриме,

недовговічне,

неповториме.

усе вторинне -

в містах мостами

між вулиць,

люди,

сварки та чвари.

стихії вітру

у чад та згарі.

і над шляхами,

що в тиху старість -

минуле вічне,

прийдешнє стале.

над прірву низка

від сьогодення.

у прірву листя

листом прощення.

промови істин -

гріхопадіння!

як монте кристо

між лиходіїв.

війна, руїна -

ріка в літопис

цинічних оргій

в лайні утопій.

блазенським танцем

на полюванні

жартун від істин

із жонглюванням.

мов цибна лялька

левітаційна

балансуванням

дорогоцінним

між сьогоденням

та днем прийдешнім.

минуле тінню

у сітях,

в режах.

у ранок хмарність,

похмурість.

в будень

черговий місяць...

можливо,

лютий.

*****згарі - тут: іскри

*****цибна - тут: крокуюча

*****режі - крила риболовної сіті

*****низка - тут: нитка

...

Ем Скитаній

Про київське "Динамо"

Усе закінчилось. Усе - нема дороги,

Немає стежки у фіналів вороття.

Не шаленітимуть трибуни від тривоги,

Не завмиратимуть фанатськії серця.

Це все в минулому - нам світить домовина,

Дешеві бутси й некошений газон -

З такою грою душа людей прогнила -

Час розбирати домашній стадіон.

...

Любомир Вольвач

Вкрадене дитинство

Світе, о світе...

в мене дитинство вкрали.

- Хто ?

Світе вони оті "рускиє".

- Хто такі?

Вони наче народ, але для мене

вони страшні монстри.

- Які?

Дорослі говорять, що вони "орки".

- А для тебе?

Для мене вони нелюди,

які хочуть забрати моє життя

та моїх рідних.

- Як вони?

Вони...Тата немає поряд він пішов нас захищати.

Мама ходить сумна, хоч мені та посміхається. Часом я бачу її червоні очі.

Сестра в мене ще маленька та то й добре, що вона не бачить і не чує отого, що є довкола.

- А ти, як ?

Я тримаюсь. Мамі звісно не показую, що страшно.

Намагаюсь бути мужнім. Допомагаю із сестрою та слухаюсь.

І ще міркую я можу допомогти.

- А, що ти вмієш робити?

Я добре малюю, співаю, а ще добре граю в шахи.

- Ти сам навчився в шахи грати?

Ні. Мене дідусь навчив.

-А де він зараз?

...його нема, його забрала війна...орки.Він був в себе вдома.

Вони прийшли і його забрали. це мамі розповіли сусіди...

Вона довго плакала тоді...

- А, як ти зрозумів, що його більше немає?

Я трохи почув, коли мама говорила телефоном.

Так і зрозумів, що його більше немає.

Питати в мами не став не хотіла, щоб вона ще більше сумувала.

-А де бабуся?

Її давно вже нема...то й добре.

-Ти сумуєш за ним ?

Так. Він дуже добрий був, завжди мене бавив.

Казав, що я на нього схожий. Я дуже

любив з ним гуляти та грати в шахи.

-Чого б ти хотів зараз?

Я хочу, щоб тато повернувся додому і більше ніколи не йшов нікуди далеко.

Щоб не лунали сирени. Щоб мама не плакала.

Щоб загалом ніхто не плакав і ніхто нікого не втрачав.

- Де ти хочеш бути?

Я хочу бути там де мої рідні, там де моя земля,

де мій дім, де мої друзі.

- Ким ти хочеш бути?

Я хочу бути вільним; говорити те що хочу;

робити те що можу; допомагати своїм йти до кращого майбутнього.

Я ХОЧУ БУТИ ВІЛЬНИМ В УКРАЇНІ.

5.08.22

...

Тетяна Фан

Чи можна вірити всім?

Як на землі жити без віри?

Хоч і всім себе не довіриш.

Люди можуть не сказати нам правду,

Вони хочуть, щоб ти повірила їм назавжди.

Я не довіряю з першого разу,

І вам раджу - придивитися спочатку.

Краще перевір, а потім повір,

Щоб не було боляче коли зрадять тобі.

Віра - це сила, що у серці горить,

В неї є крила, вона з долонь твоїх летить.

Нехай здається, що на словах вони щирі,

Але й обман приходить разом з ними.

Нехай люди мовчать, а ти йди своєю дорогою,

Зберігай віру та внутрішній спокій.

Вір у себе - в свою спроможність,

І тоді без сумнівів - ти станеш переможцем!

...

Яна Янко

Повернуся

Вірю нескінченно в сузір'я Вічної Любові...

Якщо покличеш, я повернуся крізь холодні далечіні...

Чумацький шлях - мій фарватер... зірки - вогні кольорові

І мости крізь віки... де наші ритми од нині...

Я тебе знайду серед мільйонів вітрів,

Де волею в серці твої слова-океани...

Нехай тягнуть мене грози... але світло огнів

Твоїх очей для мене вічний шлях у покої нірвани...

Нехай закине мене спрага мандрів в інші світи,

Холоди всі дороги зітруть у щасливе "завтра"...

Я почую твій поклик крізь кришталеві віщі сни.

Обов'язково сили знайду, щоб повернутися... Бо чуєш, ти цього вартий!

~грудень•2016~

P.S. Кліп з моєю декламацією можна подивитися у вкладці "Буктрейлер"

...

Lexa T Kuro

Миші

Одного разу в мертвій тиші

Я зрозуміла одну річ:

В масштабах космосу ми – миші,

Немає в цьому протиріч.

Як гризуни лаштують нірку –

Пом'якше пір'ячко і пух,

Ми обставляємо домівки

І проганяємо з них мух.

Вони вмиваються – і в поле

Добути їжі на сім'ю.

Так само й люди. Риєм нори,

Ставімо ґрати на тюрму,

Гриземо вічно то насіння,

То одне одного гризем,

І забуваєм про коріння,

Яке тримає чорнозем.

Все біжимо кудись по справах,

Ми промайнемо – і нема.

Ховаємося по підвалах,

Бо нагорі котів сповна.

Ми відкладаємо у шані

Зернятка з стиглих колосків,

А восени листки баграні

Ми геть змітаєм зі шляхів.

В масштабах космосу планета –

Якесь мишачеє кубло.

Як в нього вдариться комета –

Її ми також згриземо.

11.09.2023

...

Іра Соєр

Фортеця сумління

Безмежності свідомості немає краю.

Перед очима знову виникає лабіринт,

Притаманної мені природженої кари

Губитись в помислах майбутніх днів.

Керований благим бажанням до спокути

Утрачених можливостей, будую плани

До розкриття глибин незвіданого духу,

Пізнати міць емоцій первозданних.

Заради невловимої душевної відради,

Блукаю залами фортеці сумління,

Руйную наглухо закриті брами,

Породжену в'язкими сумнівами тліні.

Розриваючи цупкі зв'язки з минулим

Вертаю поступово панування волі

Над плином існування, ламаю мури,

Що блокували стежку долі виняткову.

...

Інгвар

Цей день

Пахощами квітів сповнене повітря,

Сліпить погляд вранішнє проміння,

Стою посеред поля у очікувані дива,

Оточений пучками золотого жита.

Вітер куйовдить кучеряве волосся,

В танок збираючи пилок полину,

Гуляючи простòрами рясної ниви,

Оздобленої дикими різновидами проса.

Ледь чутно гул від крил робочих бджіл,

Пухнастих вартових земного процвітання,

Яким незнаний спокій безпорадний,

Лишень обов'язок уберегти природний мир.

Відчув Я раптом, щось крокує по руці.

Дивлюсь, а це лиш лапками перебирає

Сонечко червоне, не маючи наснаги,

Втомлена напевне, знов пірнути у політ.

Акуратно, щоб раптову гостю не злякати,

З місця зрушився, не маючи чіткої цілі,

Шляхом, подібним до тісної ринви,

Лиш уперед, не озираючись, пихато.

...

Інгвар

Світи мої!

Світи мої!

Незібране колосся,

Нетоптані, незвідані стежки.

О дикі гори

Й вічні дивна осінь.

Кришталь на дні думок і сірих днів.

Світи мої!

Туманів Авалони,

Я знаю вас — і долю вашу, й смерть.

Як мати наче,

Як творець історій,

Дивлюсь на часу безперервний біг.

Світи мої!

Неписані, незнані.

Таїнство описів, пригод, дитячий сміх.

Літописи,

І мови, і хорали.

Хто ж я для вас? А хто для мене ви?

Світи мої!

Ви спочивайте тихо,

Як я одвік не зможу відпочить.

Мої сяйні,

Улюблені перлини,

Живе в вас велич тисячі соліть.

19.09.23

...

Данила Чаглій

Пам'ять

Пророчі знамення спіткали мій розум,

Невтомним вогнем палає душа.

Кайдани сумління, просочені мором,

Резонують бурхливим порогам буття.

Пристрасним гімном життя небокраю,

Відлунням дзвінким хаотичних подій,

У роздуми знов непробудно пірнаю,

Щоб сповнити сенсом шлях непростий.

Нестримний потік турбулентних історій

Безвісті зниклих років існування,

Породжений хвилями рясної епохи,

Оздоблений сумішшю емоцій незламних,

Насичує храм почуттям рівноваги,

Несвідомим балансом у кузні тривог,

Бажанням продовжити повість незнану,

Пізнати майбутнє незвіданих строк.

...

Інгвар

2-3

17 вересня 2023

Літо чи зима,

Згадка вже зайва.

Ейфорія, радість!

Дивна новина,

Руйнування очікувань

Але не розчарування.

Мале та грайливе,

Тебе вже не стало.

Брехня та корисність?

Забути вже варто.

Роки ті давно минули,

Від того що було й сліду не зосталось.

Можливо й на краще що ти цього не бачив?

Заміна сталась?

Ні, це щось нове.

Але тяжко все своїми словами назвати.

Втрата за втратою знову,

Де знайти сили щоб на все вистачало?

Хочеться розірватись.

Та маю триматись.

...

Maynuta

Свято Рош ха-Шана

Розгулялись іудеї

Новий рік святкують.

У євреїв корефеї -

Так собі міркують.

Кожен рік до України

З цим всі прибувають.

Ні ракети, ні руїни

Їм не заважають.

Рош ха-Шана відгуляти

В Умані - святеє.

Марно їм забороняти,

Ігнорують теє.

Там збираються хасиди

(Іудеїв гілка).

Не тому, що краєвиди,

Там забита стрілка.

Правнука Нахма́на в місті

Кажуть є могила,

Тож події урочисті

Для хасидів - сила.

Приїжджає їх багато

Тисяч тридцять-сорок,

Ось таке велике свято,

Та сміття - геть морок.

Звісно, люди заробляють

Поки гості в хаті.

Всі ж їдять, житло знімають,

Хоч і не багаті.

Звикли в Умані до свята,

Щиро зустрічають,

Про повітряну тривогу

Всіх оповіщають.

Будем всі ми сподіватись

Пройде без ексцесів.

Місця всім одраз сховатись

Вистачить від стресів

...

Гала

Мій Король

За мотивами "Гри престолів"...

Мій дракон випалив мене, Мій Король...

Я по пустелі блукала за тінню слід у слід...

Бачила в снах сніги... війну, страх і біль...

Думала, що сильна... Серцем шукала відповідь...

А в морях-океанах чужі полотна... та лід...

Люди зустрічалися, і полонені... От і до...

Мужності більше у грішниках, але погляди порожні... від бід...

Вірила, боги брешуть - переможе добро...

Мій Король Півночі, палила міста,

Але програла у битві з надістотою... Час - скло...

Серце скувала кригами – дракону в'язниця... Зима...

Знала прикметами: таємниця, де нескінченне дно...

"Ходячим" не боляче - не пам'ятають душі "любити"...

Я крізь вогонь проходила не раз і не два...

Тільки Вічна Ніч - крізь світи нитка, що не горить,

Холодом обов'є... І не має значення, хто винен... Пітьма...

Знаєш, Мій Король Півночі, я не права...

Ні, не знайшла відповіді, просто хотіла жити...

Сенс завжди в довірі... Надістотності теж не вистачає тепла...

Та є свої слабкості, поразки, і в небі свої зеніти...

~26•12•2018~

...

Lexa T Kuro

Шлях

Тиха втікачка занедбаного буття.

Доля чи вибір?

Нічого із цього.

Тиша рятує?

Колись було так,

Тепер травмує.

Вона тікаєм чим далі,

Та воно усюди.

Життя триває,

Власні справи

Дії, слова

Сподівання та мрії.

Чи є ще якісь шанси?

Чи будуть ще якісь шляхи?

Щось усередині гасне,

Неначе раніше воно палало взагалі.

Це життя

Нічого більше.

Варто крапку поставити

Колись.

Вона кричить

Не хоче вмирати

Не хоче робити це на самоті.

Покинута як інші.

Повинна своїх знайти,

Як діяти далі?

Багато варіантів

Та чи насправді?

Вибір без вибору знову.

Марно втекти намагалася

Знову повернулася туди

Або ж погано тікала.

Не розумна дитина

Що людиною стати намагалась

...

Maynuta

Серпень розкидував листя...

Серпень розкидував

Листя тихенько,

Начебто з осінню

грався легенько.

Жовтою просіддю

Дерева укриті,

Соком червоним

Калина налита.

Краплі роси

Самоцвітами сяють,

Пташки на південь

Гуртом відлітають.

Вже прохолодою

Ранок стрічає,

День з насолодою

Сонце ласкає.

Золотом стигне

Пшениця в колоссях –

Квіткою вкрасила

Дівчина коси.

Яблука стиглі

Гілляки ламають,

Грона смарагдові

Ягід звисають.

Серпень спішить

Поділитись дарами...

Осінь прийде -

Задощить над полями...

...

Ірина Побережна
12+

Мій сніданок

Мій сніданок складається з чорної кави, болю та іноді втрати свідомості.

Підрахунок калорій, одне яблуко в день тільки для підтримки моєї притомності.

Усі кажуть що гострі кістки проглядаються навіть через біляву сорочку.

Але навіть опісля я не дозволю собі солодкого ані шматочку.

Порожнеча у шлунку давно вже найсильніше що я відчувала.

І я досі сподіваюся, що не останнє, адже не хотілося б ставити під сумнів усе, що знала.

Проблеми у домі й у школі вже давно не стоять головним пріоритетом.

Лише надмірна втома й худобá стали для мене єдиним кредом.

Ці настирливі думи, що давно поселились у мене в голові,

лиш твердять: «Це на краще. Та й крім того ще зовсім трішки, хіба ні?»

Я точно знаю чого хочу від себе та від цього несправедливого життя.

Та на руку допомоги вже і не сподіваюсь, бо полишу по собі лише забуття.

...

Green mermaid
12+

Дитинство

Живу своїм нормальним життям,

але все ж не забуваю спогадів дитинства..

дитинство.. те саме дитинство,

яке було у кожного і з нас,

нехай можливо не ідеальне, але було..

ми буди дітьми, раділи життю,

насолоджувалися моментами проведеними з прекрасними людьми,

а зараз.. ніби все те саме,

ми все ж залишаємось дітьми для наших батьків,

незалежно скільки нам..,

але ми все ж діти..

були, є і будемо ними завжди.

нехай, щоб не сталося з нами є вони.. батьки,

яких ми повинні цінувати, бо саме вони нам зробили все,

народили, виростили, виховали, зробили для нас все, що потрібно було.

ми пам'ятаємо ті моменти дитинства, коли все було чудово,

жодних епідемій коронавірусу, жодної війни, все було добре, а зараз..

зараз ми вже забули як це було, як ми жили спокійно..

тепер вже цього немає..

коронавірус, війна..

і це все зламало нас, у нас вже немає нічого спокійного.. немає того дитинства..

ми вже зовсім не ті, як колись..

...

Optimistic Solomia
12+

Цікава школа

Отримала міська школа

річного бюджета.

За ці гроші вона буде сяять, як комета!

Сіла в себе а кабінеті

Пані директриса –

Із бюджету лишилася тільки муха лиса.

Та й ту лисенькую мушку пустить на картинку:

Зробить школі ганок новий, прокладе стежинку,

Та й на тому справа вся уперлася в дулю –

Туалети тхнуть, як там встрелили бабулю,

Унітазів, люди добрі, ви там не шукайте,

Краще написи лайном на дверях читайте.

А як спуститесь в підвал – здохнути нагода

Тут вам павуки, іржа – справжня насолода.

Є у нас там у підвалі курець-павук Гриша,

Він нам пісеньок співає, коли вітер свище.

Покажу тепер я вам комп’ютерний клас:

Тут комп’ютери старезні глохнуть, як камаз.

Може років з двадцять їх тут не міняли,

Та усі на цю проблему глибоко начхали (насрали).

Директриса ж у цей час квітне, як віола,

Отака-то у нас цікавая школа.

...

Любомир Вольвач

Крок

Холодний сніг дує у лице,

Волосся мокре наче від дощу.

Сьогодні знову я перед обривом,

Сьогодні знов про тебе пісню напишу.

Сьогодні лиш маленький крок змінить усе,

Сьогодні здатний я відчути крила птиці!

Але ти знову просиш мене сісти,

І я готовий відкрити таємниці.

Моя душа - темна кімната

Твоя - крихка земля

Здається, начебто безбарвна,

Але здатна провалити в небуття.

Сьогодні рівно рік як ти зробила крок.

Сьогодні рік, як я страждаю.

Страждаю, холодними сльозами плачу,

Та твоє біле плаття обіймаю.

Я потонув в твоїх очах,

Цього я не соромлюсь.

Спробуй ти не потонути в морських хвилях,

Спробуй в них не захлинутись.

Ти була моїм сенсом,

Була життям, яке любив я.

Але для тебе все скінчилось хепі ендом,

А для мене твоїм голосом по венам.

Мені боляче стояти тут годинами,

Дивитися на білі хмари зверху,

І мріяти лише про те,

Щоб знову бути біля тебе..

...

Вискребець Поліна
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🖊 Результати конкурсу прози та поезії VivArt! 🖊
20.09.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

От і настав час привітати переможців та учасників з результатами "IX Всеукраїнського літературного конкурсу «VivArt»"! 🥳

... Детальніше
Блоги
Привіт, осене або Блог осінніх текстівЛана Філлі
02.09.2023
Хто з вас любить осінь? А хто ні? А хто любить про неї писати? Перегляньте свій творчий доробок - д ... Детальніше
Допомога 13 окремому зенітному кулеметному батальйону Мавка (Ганна Заворотна)
12.07.2023
Мій знайомий письменник, журналіст, фотограф, музикант, природоохоронець, політолог, кандидат політи ... Детальніше
🇺🇦 З Днем захисників і захисниць України! 🇺🇦Аркуш
01.10.2023

Щира шана всім, хто зараз боронить нашу землю та наближає перемогу! Дякуємо за вашу звитяжну працю! Повертайтесь живими та неушкодженими! 💙💛

Слава захисникам і захисницям України! ✊🇺🇦

... Детальніше
Друзі, роман "Срібло і золото" закрито для редагування і доповнення. Джей Даркош
01.10.2023
Оновлену версію і нові глави очікуйте орієнтовно в січні. Дякую всім, хто читав, коментував і підтри ... Детальніше
Партнер-кармаАйлін Руж
02.10.2023
Коли знаходиш свою людину, що в точності схожа з тобою, твоїми смаками, світоглядом, але є одне «але ... Детальніше
Перша в друк.Мак Карсегі (Сергій Макар)
01.10.2023
Привіт, дорогі друзі та читачі! Книга «Рейд» йде в друк. Спершу, звичайно редактура) Насправді не ма ... Детальніше
На Аркуші вже:
7715читачів
76650коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: