Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / Інше (1491)

Переклад з естонської Леело Тунгал

Ніщо не йде безслідно

Змінює тільки обличчя,

Й ненависть відповідно

Не видають публічно.

Несподівано, поряд раптом

З кулями, бомбами, знову

«Градами» криють оптом

Правду некривдним словом.

Страшенні вогні мінометів,

Зе́млі чужі безкінечні.

Після таких предметів

Довірливість недоречна.

Немов із дикого племені,

Ділять країну непрохані,

Щоб історія їхня без імені

Стала брехнею напхана.

Зло виглядає так рясно,

Вигідно скаже, де істина,

Але розкажи нещасному

Він упізнає, бо вистраждав.

Кров’ю невинних наповнено

Місце і простір – завершено,

Зло і добро не встановлено,

Жертви впізнають їх першими.

Рейки біжать під вагонами,

Черговий їх чекає за звичаєм…

Загиблим із прірви бездонної

Смерть дає орден відчаю.

Відкрию я з хвилюванням –

З хисткою надієй на краще

Світ віртуальний… Останні

Новині весни не найкращі.

Надія все є, і я вірю,

Проб’ється синя квітка жіноча

Крізь сніг, повернуться втрати

І життя переможе, це точно!

Олена Шапран

09.05.2024

Miski ei kao ega teki,

vaid muudab kuju ja olekut.

Ka kurjus ei kao ega teki

ega kuuluta enda taastulekut.

Äkki ta lihtsalt on kohal

nii relva kui sõnaga – kõigega.

Laiutab maailma kohal

ja õiendab arveid õigega.

Võõrast maad endale võtta

jälle võib raua ja tulega.

Alandlik hõimlane tõttab

õigustust leidma veel sulega.

Niiviisi – kildhaaval, tükati

maailma haaravad alatud.

Ajakell tagasi lükati,

ajaloost tõde on salatud.

Kutsuda kurjusejõugud

võivad end teistmoodi nimega –

ahnet ja alatut tõugu

ära neis tunda võib pime ka.

Õhk karjub süütute verest –

võimsad on vait nagu tunagi.

Siitsamast, meiegi perest

paljusid vaenati kunagi…

Peagi ehk raudteejaamas

ootel on küüditusvaguneid…

Tapja on mundrile saamas

uusi ja säravaid paguneid.

Ärevalt arvuti avad –

lootus ei taha veel kustuda…

Seda, et peagi on kevad,

isegi raske on uskuda.

Ometi lippu kord heiskab

sinilill hommikul sumedal!

Sina ju tead, kus ta peita

juuri võib praegu veel lume all…

Leelo Tungal

02.05.2024

...

Олена Шапран

у світанок...

перекинуті мости

через виблиски та блиски!

чути поскрипи мостин

юрмоскупченого дійства...

в блискавицях далечінь

кличе окликом гортанним...

чи починок,

чи почин - пада в розпачу останній,

не дотягнеться нестямний

у коловертню до кіл,

до коліс, що білі спиці...

палять очі наче сіль

сонця коси променисті...

сміх червоний зоряниці

дзвінко їде в колісниці,

що запряженая цугом -

чути постуки копит

і веселий вітер дмуха

насторожуючи вуха.

до зеніту часів стук

потягнувся мов серпанок,

в синій танучі імлі.

і не бачити, не чути

крізь хихикання прощання... -

як зникаючи зітхнув

чорний сутінок останній,

розкидаючи безладно

роси світі по землі...

...

Ем Скитаній
12+

Ukrainan sisu (з фін. - Українське сісу)

Лютий, недарма так названий,

ти лиху долю нам підготував.

Через "руський мир" так званий

багато хто дітей й батьків вже поховав.

Лиш деяким вдалося утекти

до Польщі, Чехії... все одно куди!

Подалі від вогню, від пороху,

від страху й від шурхоту...

Якось біженця, рудого,

до фінів відправили, самого.

Сім'я прихистила рудого,

бо пам'ятали, як колись так само

від "походу визвольного"

тікали вони сім'ями з Карелії та Ханко.

Злилися вони так само,

коли ворог "героєм" себе називав,

коли на свій програш "перемога" казав.

Та було за ними світло.

Світло, правда їм допомагали.

Силу, віру об'єднали тоді фіни у єдине ціле - сісу.

І сказала якось фінка до рудого:

- Українцю, ти шануйся!

За домівкою твоєю правда,

світла правда - не журися!

Ваше сісу його збереже.

Сісу вам також відоме,

бо впродовж років ви любили землю, підсвідомо

оберігали, подалі ворогів

від неї відкидали.

Тільки ви назвали це інакше.

Ваше сісу - це незламність,

любов та впертість, вірність!

Пам'ятай, українцю, усе це.

Поклади у саме серце те,

що близьким для тебе є...

...

Марія Коновалова
12+

Учителі дев'ятих кіл

Як згаснуть зорі на нічних полотнах,

То вийдуть в стрій учителі дев’ятих кіл.

Учителі сердець ламких, холодних,

Найвижчих сортом, небезпечних, темних шкіл.

Там десь сховались другосортдні діти.

Зимові діти, діти чорних, темних днів;

А другий сорт- це ті, хто щиро хочуть жити...

Таке клеймо взялося звідкись з-під ярів.

І головна мета крізь перешкоди-

У другім сорті позитив знайти.

З-за темних днів і всякої погоди

Можливо фінішу такого досягти.

Дає нам зорі небо пречудове.

Десь вдалені- учителі дев’ятих кіл...

Життя- важка, непередбачувана школа

Й пощади там нема по вік-віків.

© Віра Семків (березень 2023 р).

...

Віршотвориця
16+

Живий мрець

Безсонні ночі я проводжу,

Наодинці, лиш з собою.

Чи то живу, чи то вмираю,

Вже різниці не вбачаю.

Вже, як наче під труною,

Гнию живий і сам з собою.

Хіба життя це? Хіба воно?

Хіба воно безглуздо так минає,

А я десь фоном споглядаю?..

Немов мене і немає.

Іноді і справді забуваю,

Що десь там за вікном бурлить життя.

Людські голоси вже не пам'ятаю,

Та й чи потрібен їм я?

Я – це лиш думки,

Самотність, безкінечні муки.

Приречений ходити по світу мрець,

Чекаючи, коли настане день з життям розлуки.

23.12.2022

...

Fröhliche Kitty

Без назви

Навіщо нам на землю сонце світить, сади шумлять, шумлять смереки?

— То для добра, — пояснюють Монтеккі.

— То для добра, — теж кажуть Капулетті.

Але ж то сонце в чорних хмарах меркне, сади ламають град і вітер!

— Це зло, — кивають Капулетті.

— Це зло, — підтверджують Монтеккі.

До того ж війни ті постійні. І ворогують люди в світі!

— Це зло, — сумують знов Монтеккі.

— Це зло, — зітхають Капулетті.

То що ж робити? Війни не одне століття, і ми вже так давно каліки.

— То для добра, — храбряться Капулетті.

— То для добра, — у груди б’ють Монтеккі.

Але порожньо на планеті стане, бо люди на війні вмирають!

— То не біда! — відповідають нам Монтеккі.

— То не біда! — сміються Капулетті.

Ну, а якщо… згорять ліси і річки… І хто тоді відповідає?

— То Капулетті, — кажуть нам Монтеккі.

— Ні-ні, Монтеккі, — кажуть Капулетті.

...

Олена Шапран

Слова, слова, слова

Слова, слова, слова … Яка же їм ціна,

У тиші цій, маскованій, між нами?

І гори почуттів описують оті слова

Котрі шепочуться коханими устами

Слова, слова, слова … а правда де?

Чи ж не обман то часом так солодкий,

У хвилі цій, котрий з часом мине

Залишивши присмак болю пекучий?

Не все то золото, що так блищить...

Любов чи пристрасть поміж нами?

Це серця почуття чи лише хіть –

Написано отак поміж рядками?

...

Ruslan Barkalov

Цілини

Ліси й пороги, то моє порочне коло

Річки та водоспади уже по крові течуть

Я вже залежна від природи, що довкола

Та що веде мене крізь душі тернисту путь

Натхнення бьється в грудях наче сердце

Коли я бачу гори та густі ліси

Я хочу змінювати світ, тож хай любов тече і ллється

Відновлюючи до первинної краси

Цілини ті могутністю своєю чисті

Про них писали мабуть всі, та хто ж написав їх?

Земля, вода, повітря та вогонь то Мудрості з'єднання в миті

Вона фрактали поєднала у світи, та окрилила всі рядки віршів моїх

...

Казакова Марія

Переліт

Яке молочне небо уночі,

Невже ніхто ніколи не дивився,

Як стомлені земним буттям грачі

Зривають з місця мертві кіпи листя?

Як сильними помахами крила

Вони в ванілі неба завмирають,

Лише на мить й на фоні полотна

Назавжди в світі ночі пропадають.

Ніколи вже ті самі не вернуться,

Серця їх постаріли ще на день,

А хмари з молока ще й досі в’ються

Під пам’яттю від їх нічних пісень.

...

Yana

Відведи мене додому

Чуєш? Відведи мене додому,

Коли не твоїм шляхом я піду.

Коли дорога врешті надоїсть живому,

Коли життя навіює жаху.

Відведи мене додому,

У тихе місце, де ріки не течуть.

З плеч змахни рукою тяжку втому.

Думки зітри, що голосом твоїм гудуть.

Зітри й мене, як ти стирав з землі мільйони.

Колись зсипав каміння у рови.

Відкачував з легень повíтря галони.

І казав, тобі не довго ще, терпи.

Скоріш веди мене додому.

Де засну я сном, яким ти досі спав.

Розкажи історію нікому невідому,

Про те, хто ти, та чому сонце в нас украв.

...

Тамара Рудик

Фатум

Я тільки спогад,

Тіні темніша,

Світом гонима,

Як сама смерть.

Я тільки здогад,

Думка ясніша.

Лину за ними

У круговерть.

Люди кохають,

Люди працюють,

Люди вмирають -

Люди живуть.

Я пам'ятаю,

Їх всіх пам'ятаю

Навіть коли

Дуже хочу забуть.

Я у кінці

І я у початку.

Я є усюди,

Хоч йду з небуття.

Фарби митців

Обирають спочатку.

Потім етюди

малюють життя.

...

Євгенія Петрікова
18+

А що ви робите у Празі?..

А що ви робите у Празі,

Коли в країні йдуть бої?

Вам зараз дружно плюнуть в око

Свої.

А як ви смієте страждати,

Що раптом знов посипав дощ?

За це вам прилетить граната

У борщ.

А що це за ганебні звуки

На сміх подібні донеслись?

Ви б ще затіяли щоночі

Їбстись.

Ви там гидоту написали

Немов обʼївшись белени.

Ви що, не бачили довкола

Війни?

Ми тут рятуємо Всєлєнну

В скорботі і на самоті

У білосніжному, як совість,

Пальті.

А ви не спромоглись хоч танка

Потирити у москалів.

За це вам насують в панамку

Хуїв.

©s_shtorm

...

Слава Шторм

Чи ми живемо так, як заповів Христос?

Чи ми живемо так як заповів Христос?

Чи справді віруємо ми в ім’я Господнє?

Кого ми прославляємо: життя чи смерть?

І тягнемось куди: до неба чи в безодню?

Словами брата свого навертаєм до життя

Чи може лихословимо на кожнім кроці?!

Прощення просимо й приносим каяття

Чи може інше в нас в думках і в серці?

У кого вірим? Кому вірно служим?

За ким ідем? Спитатися б уже пора?

Бо прийде смерть і вже тоді не зможем

Нічого вдіяти, ні повернутися назад.

Тож даймо відповідь собі тут чесну

Оглянувшись назад на все своє життя!

Можливо неприємну і відверту –

Бо тут лиш мить – а там ціле буття!

...

Ruslan Barkalov

БЕZДУШНЕ Х**ЛО

Він боїться світла й пітьми,

Він боїться правди й свободи,

Він боїться літа й зими,

Він свого боїться народу.

Ворогів своїх боїться зображення,

Він боїться навіть вилізти з бункера,

Він боїться в дзеркалі свого відображення,

Бо із дзеркала дивиться пика фюрера.

У нього давно душі немає,

Це знають мільйони планети жителів,

Натомість він для себе збирає

Тисячі різних імен і титулів.

Каддафі, гітлер, сталін, пол пот –

Грізні його поганяла,

Та він насправді – дрібний ідіот

На спині Лавроцефала.

Дуче, фюрер, хан чи султан,

Цар чи король - без різниці,

Кожен брехливий беzдушний тиран

Втрапить в петлю чи в’язницю.

Пліснява з’їла палац золотий,

Згнили монарші палати,

І замість трону тепер лиходій

Матиме древко лопати.

...

Георг Аджаріані

СРІБНИЙ ВЕЧІР

Срібний вечір срібним сяйвом

Землю посріблив.

Срібні зорі з небокраю

Шлють нам срібні сни.

Срібло по небу розлите,

Срібноликий світ,

Хмарочоси сріблом шиті –

Думки вільний літ.

Зорі і Земля зустрілись

Знову віч-на-віч,

І на місто опустилась

Срібнокрила ніч.

29.03.22

...

Георг Аджаріані

ЧАС

Час – це жорстокий суддя,

Час всіх до смерті засудить,

Час відбирає життя,

І повсякЧас і повсюди.

Стрілки – як леза мечів

Ріжуть поля циферблатів.

Йде він і вдень, і вночі –

Всесвіту злий імператор.

Молодість взяв в данину,

Старість взамін він дарує.

Бачив він кожну війну,

Та криків болю не чує.

Гори, ліси і поля

Зникнуть, зітруться, загинуть,

В полум’ї зникне земля,

А він все йтиме і йтиме.

2021

...

Георг Аджаріані

AD ASTRA

Сяйво незвіданих дивних світів –

Зоряні білії квіти…

Тисячі вічних незгасних вогнів

Манять у небо злетіти.

Кличуть крізь простір в секунду пройти

На зорельотах іскристих,

Кличуть у ті невідомі світи

Світлом небесним і чистим.

Там, у пустелі, під небом чужим

Час нам міста будувати.

Під Оріоном, у світі новім

Жити нам час і кохати.

Бо для людської живої душі

Цілого світу замало.

Зорі на неба магічнім плащі

Кличуть усіх до порталу.

Там, між зірок, наш омріяний дім.

Зорі насправді так близько…

Наше майбутнє під небом чужим,

Годі нам жити в колисці!

І перепони всі пройдемо ми!

Так, прорвемось крізь тернину!

Тож, до зірок, крізь космічні шторми,

Ти ж бо на те і людина…

...

Георг Аджаріані
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
29.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно ми продовжили опитування у нашому телеграм каналі на тему "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
Клаптик для печворку. Долучитися не можна пройти повзНаталіна Мазур
22.05.2024
Стався черговий експеримент. На вкладці з творами ви можете побачити 4 (тепер вже 5) обкладинок, під ... Детальніше
Новини прислівникаДанило Великий
22.05.2024
Усе ж таке, знаходжу сили писати нові вірші. У останні часи старі вірші вже нікого не тішать та й сл ... Детальніше
Конкурс Квантова Україна. Подорож у чорну діру одиниць.Moonrise Darkness
21.05.2024
Цей допис не призначений для тендітних квіточок. Є спойлери. Відгуки на найкращі конкурсні твори: ht ... Детальніше
О, ні! Плагіат!Крапка
21.05.2024
Чи бувало у Вас таке? Бродите Ви просторами інтернету, мережі, інформаційних сплетінь... Словом, в ... Детальніше
Квантовий п'ятакСергій Василюк
12.05.2024
Пишемо сюди твори з конкурсу "Квантова Україна", яким Ви поставили найвищі оцінки. Прочитав 30 твор ... Детальніше
Моїм мітичним читачамАндрій Касьянюк
22.05.2024
Привіт. Вирішив написати цей блог, щоб підбити певні підсумки. Нещодавно відбувся великий апдейт мог ... Детальніше
На Аркуші вже:
10996читачів
125838коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: