Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Інше (1142)

Конотопська відьма

Добрий вечір Українці, любі мами й тата, Дід Сашко сьогодні буде казку Вам казати, тож швиденько йдіть до діток, спати укладайте, ну а потім, до екранів, тихо повертайте,

в дідуся сатира гостра, діткам слухать рано, а мамусям й татусям те, "по барабану", отже вмощуйтесь зручненько, справи відкладайте, та про чари конотопські, слухати сідайте!

Казочка сьогодні в нас - "Конотопська відьма ", та не бійтесь, вона добра, зла у ній не видно! Отже: " Конотопська Відьма "

Говорила стара відьма, москалю дурному: - Повертай свое ти дуло, та іди додому, бо я знаю заговори, буду їх шептати, то не буде твое " дуло ", довіку стріляти!

- Что ти чєшєш мнє старуха? Дуло то, из стали, етім дулом, я сєбє, нацеплю мєдалі!

Засміялася старенька щось прошепотіла, стала вмить вона совою, та і полетіла. "Памєрєщіца ж такоє", - прогундосив ванька, "Ет навєрно з бадуна, "пєрєбрал" я в баньке".

ванька старанно "воюе", по хатах, з трусами, їх складіруе мішками для "своей мадами", буде манька дуже вдячна, за труси, "гєрою", а то досі прикривала сраку берестою!

Ледь добрався до ізби, манька вибігає, та "хєроя", із мішками, радісно встрічае! "Вот тебе привьоз трусов, готовь нинчє баньку", манька зразу засіяла та цілуе ваньку!

В баньке випили потроху, манька вже "как нада", а у ваньки, у танкіста, " дуло " не в поряді, вона ж плакала, сміялась, молитви читала, ну а "дуло" вже повисло, як шматочок сала!

Пригадав кацапик ванька, що відьма казала, здогадався, що за " дуло ", на увазі мала! В Конотоп, хто прийде з дулом, в хату не постука, в того буде манька плакать, отака наука!

В Україні відьми скрізь, злити їх не треба, є і магія і чари - буде вам халепа, тож москалик лаптєногий, не йди на Вкраїну, бо нічого тут не знайдеш окрім домовини!

Сподіваюсь любі друзі казочка гарненька? Усім відьмам з України, кланяюсь низенько, що свій фронт вони тримають, ввечері і вранці, не пропустить чарівниця, у наш дім, поганця! На добраніч любі друзі, спати Ви лягайте, та із казкою новою мене виглядайте!

...

Дід Сашко

Сяюча темрява

На балконі, в мертвій тиші

Ми на двох палили цигарки

Ти розказував багато, як це

Жити в повній тьмі

Та темрява твоя сіяла

Чистими зорями

Ти казав мені, що світла геть не бачив

Але й запальничка, завжди в твоїх руках

Перший затяг робииш ти

Останній ж я

Згасаю разом з нею

Ти описував мені ту чорну іскру

Що вбиває тебе день за днем

Я ж бачила всього лиш той залізний корпус

Який тримав ти так паскудно

Дзеленчать церковні дзвони

Потемки пройде мороз

На балконі, в мертвій тиші

Мертвий тепер тільки ти

...

не соня

Одноманітний біг епох

Одноманітний біг епох

Спинитись ні на мить не хоче

І ти, із розпачем удвох

На дійство це потупив очі

Життів несхожих променади

Десь починаються, десь рвуться

А в тих життях одвічні вади

І щирі мрії самогубців

Тут цінностей шумлять каскади

Досягнень смілих і провалів

І все, що зустрічав ти радо

І все, що тут колись тримало

Тепер я на землі, о, Боже

Свій світ, як замок, близь води

Будую, та вода знов схоже

Його зруйнує, і сліди

Тоді для чого щось лишати?

Зусилля ки'дати навіщо?

Дарма питання повторяти

Коли довкруг зловіща тиша

...

Ян

Із соняхів узбіччя

Звернусь до тебе, рідна земле,

В безхатній день й нетиху ніч.

Впіймаю запах антрацу,

У грудях стисну віч-на-віч.

О джерело моїх історій!

Край териконів та степів,

Ти вічно будеш в моїм серці

Бриніти строфами віршів.

Моє ж ти з соняхів узбіччя!

Мій дім, мій сон, мій шлях, мій біль.

На тебе буду я дивиться

Крізь сльози, жах й дитинства хміль.

Ні, я про тебе не забуду.

Як можна спогад загубить

Про поїзди на видноколі

І як НКМЗ горить?

...

Данила Чаглій

Наша Україна

У нас країна є одна

Це наша ненька Україна.

Й жодна довбана русня

Не зламає її крила.

Нам не треба рузький мір

І життя наче в полоні.

Будем жити тут самі,

Важливіше щоб на волі.

Хоч під дулом тій рушниці,

Чи під вибухи, погроми..

Не дозволе дух схилиться

Перед катом наче Богом.

Все одно кінець настане

Того жаху за вікном.

Повернемось у домівки,

Відбудуємо їх знов.

Та за щастя клята плата -

Це скалічені життя.

В когось з нас тяжка утрата,

Хтось віддав своє життя.

Не потрібно забувати

Чого коштує нам мир.

Треба вічно пам’ятати

Хто забезпечує нас ним.

Знати ворога в обличчя,

Й не забути як той сон.

Бо історія циклічна…

Щоб не допустити знов!

28.01.2023

...

Ascker Ckiars

Ізюмський ліс

Осінь...тиша... і сосновий ліс,

Де у повітрі запах смерті, як повис,

А між дерев...скрізь сотнями хрести -

В могили люди сім'ями лягли.

У тиші тій лиш чутно шепіт душ...

Молитви...сльози...патріотичний дух.

Закатували, поховали в землю ту сиру -

Немає кінця вашій ненависті й злу.

Невже ви думали,що так нас можна зупинити???

Та нас тепер не зможете нічим спинити.

Дивіться в очі нам, бачите, там ВОЛЯ -

Це наша любов і наша зброя!!!

А ще, на руки, враже, наші подивися,

Ні, не одводь очей, пильно дивися.

Що бачиш? Так, не зброю, а браслет -

Це тепер наш жовто-блакитний амулет!

18.09.2022

...

Boichuk Olesia

Бо фенікс я

Метелик ластиться до неба,

радіє сонцю і теплу.

Може і я, свою гарячу руку

в його обійми простягну.

Та він стривожений тікає,

барвисті крила береже.

А я лишаюсь знов самотньо,

по жилах моя кров тече.

Все тіло полум'ям налите,

я фенікс, ось нове життя.

Я не боюсь спалити крила,

боюсь пірнати в небуття.

Не знаю хто я, свою душу.

Моя сім'я. Чи є вона?

лісне багаття, в ньому і згорає,

остання мить, кістки до тла.

Та знаю я, що як би не старався,

не зможу світ покинути я цей.

Бо фенікс я, сильні крила багряні,

знов захистять мене, я прометей.

Темрява. Спалах. Світло. Дим.

Немов прибулець, завджи був,

є й буду тут чужим.

...

маленький демон

Тінь, сонце, путівник.

Не головний герой роману,

Не яркий персонаж на фоні,

Лише тінь, що зникла за метою.

Тінь не діє самостійно,

Потурає діям головного,

Мовчазливо по течії пливе.

Не допоможе, не завадить.

Втрата? Перемога? Не важливо:

Мовчання. Повторити дію.

Та ні, не байдуже мені.

Просто не важливі слова тіні,

Зникнуть, не виходячи із рота,

А як вийдуть — сонце спалить,

А не спалить, переб'є герой.

І чи потрібні звуки ці тепер?

Може колись тінь була путівником? 

Билася зі страхами гордо.

Люди бачили лише силу та міць,

Не бачили невдалої бійки з минулим.

Помилка за помилкою, око та зіниця,

Бачитимуть те, що бачили колись.

Змінювати щось занадто складно, дивно. 

Бачать головного, хоч і тінь.

...

agyagar

Усім сепаратистам присвячується...

Ах сепаратисти наші,

Пропарашські харі.

Вас з Говерли не даремно

Птахи обісрали.

Кажеш: «Дєдушка наш Ленін!»,

«Все амереканці...».

Але при оцьому всьому

Ходиш в вишиванці?

Щоб ви в пеклі всі горіли,

Дарма тут не жили.

Й по землі, по українській

Більше не ходили.

23.12.22

...

Ascker Ckiars

в заметіль

...оця ось міль, влетіла що нізвідки -

ворожа відьма її наворожила!

спіймав ту міль...прихлопнув тої ж миті.

є поголос... - чекай тепер біди...

...враз опиняюся між небом і землею.

провалююсь повільно в білий морок.

де верх?...де низ?...де вліво?...а де вправо?...

де хрест буття мене самого?...

в тривозі,

в самоті

торкаюсь тиші,

стукаюся в білу тишу ту,

в якій ані початку, ні завершень... -

там пустота...ні сенсу в ній, ні суті...

хто ж я тоді?!..чому я тут?...і де я?!...

заблуканий чи ні

у лабіринтовій, цій білій круговерті?...

чи сам собою я

загублений в розгубленій ночі,

яка була до краю,

аж по вінця в тиші?...

...але ж ця ніч стривожена в цей час

в шаленій заметілі,

потіхою зими у холоді безсоння!

коли сніги

привиддям легкокрилим

кружляють в хаотичному танку -

неначе мерхлі нетлі мли тумою

злетілися й просипалися снігом з небосхилу

й сховали хату,

всі шляхи до неї в кучугурах!

в безодню білу сховано мене...

...ото й усе.

то так зима жартує..

а тая міль, влетіла що нізвідки

(в моїй прокуреній кімнаті?!...

в пустій холодній хижі?!...

у моїй?!!!...)... дурня якась.

їй-бо! то відьма, певне, помолилась...

є поголос - чекай тепер біди.

...а за вікном сніги вирують в заметілі...

...

Ем Скитаній

передзимова тиша

там зледеніла вся верба круглявобока

схилилась втомно арфою.

холодні струни віт

встромилися у сніг,

що вперше землю вкрив

тонким білявим шаром.

вербові струни ті

гладкі, блискучі і...крихкі -

лише торкни їх, вмить

розсиплються на прах.

з того і тиша, певне...

не чуть і музики! мелодій в ритмах вітру

у мерзлих сутінках доби

від нас крокує що у зиму листопада.

не до танку і радісних пісень

ні осені, ні небу у степу,

завмер в якому вітер -

він тулиться до гаю

у пошуку тепла

і прихистку від мерзлості примарної доби,

де ще зими поки нема,

але й вже осені не стало.

вже води крижані

ріка жене в заобрій забуття.

і звивиста стежина вздовж ріки

завершується тут, біля верби,

подібна що на арфу кригкострунну

зіграти на якій

не сміють навіть духи цього степу!

всі рухи, жести, голоси,

мелодії,

усі речитативи, ритми... -

загублені у тиші цій ламкій.

о! тиша ця...яка ж вона крихка

в цей час передзимовий...

...

Ем Скитаній

у стомлену осінь

коли в паралельному дихаєш світі

усе тобі звідти забава і диво.

смакуєш солоні горішки із пивом...

в кімнаті осяяній стишеним світлом

сидиш, осягаєш добу і події -

завзяті бої та змагальні турніри

за гідність, кохану, свободу і віру.

а ще за якусь там останню надію.

проблеми, питання складні, нездоланні,

шляхи у самотність в хаосі марноти.

в додачу іще катаклізми в природі.

і холод, і голод, з нудьги позіхання...

- ...і що то за світ такий?!... - мовиш до себе. -

такий суперечний, незрозумілий.

ні сенсу, ні змісту!. в жадобі суцільній

до руху вперед і до втрат без потреби... -

у стомлену осінь в похмурості днини

подумалось так не осудно у млінні

у простір барвистий, хвилі і лінії

від листопадних злітань тихоплинних.

імжею раптом і мерзлістю слідом,

завершиться днина подихом вогким

у затишок теплий, добробут і спокій

твого паралельного дивного світу... -

де ти наче є і наче відсутній.

нічийний, безликий і мерехтливий

смакуєш солоні горішки із пивом,

шукаєш світами сенсу і суті..................

...

Ем Скитаній

Наближення до перемоги

Нам прийшлося в житті почути,

Звук серени, й тремтіння серця,

Коли чути гуркіт гармати,

Й страх холодить і душу і серце.

Але народ не здається

Нас не можна зганьбити і вбити,

Хтось тримає в руках автомати

Гонить ворога геть з України

Хтось штурвал літака тримає,

Хтось у полі комбайном керує

А хтось форму військовим шиє

А хтось військових лікує

Не знається народ Український

Від малого і до старого

Всі працюють для перемоги

На майбутнє своєї країни

...

Мин Хо
16+

Зігрій

Там, де хочеш встромити ножа у груди,

Поклади свою руку, зігрій себе.

Бо страждання у світі – воно повсюди,

Біль все рівно когось наздожене.

І здається, що кров – то є шлях свободи,

Шрами шкіри – мов брама в світ забуття;

Ендорфіни – синоніми насолоди –

Лезо звільнить о шкіру своїм тертям.

Розітнути б і серце дістать гаряче,

З болем вирвать навіки з своїх грудей.

Та чи стане легше тоді? Тим паче

Не повісиш на стіну такий "трофей".

Обійми, міцно стисни руками плечі.

Плач, кричи, подушки розривай і бий.

І у холоді, болю і порожнечі

Огорнися любов'ю, себе зігрій.

10.11.2022

...

Іра Соєр

осінній сон...

цей світ яскравий. - звідки він?...

чи стало що?...

чи то хмарки поспішно так у тінь ховаються у ночі?

чи то лиш вітер

полоще інеєм мені

волосся вкрите сивиною

й жбурляє в очі зорі всі?...

але у тьмі цій безпросвітній настирне світло в серце б'є

і переплутує з нудьгою нестерпний біль

і...жаль за втраченим коханням.

згортає вмить усе минуле у вогняну сліпучу дзиґу,

яка гудить, летить і пада мов куля в омахах з небес

подібна місяцю

на мене...

і прокидаюся.

від жаху

мені обличчя захололо -

дивився місяць то на мене,

з холодним сяйвом ліхтаря

тримав мені над головою.

і листя попелом спадало -

немов дощем

сковзало, билося у скло...

неначе пальчиками осінь

тихенько стука у вікно........

...

Ем Скитаній

з погляду дракона

знімаю пил

ретельно,

обережно

м'якою оксамиткою

з яскравого дракона,

який завмер у порцеляні

на злеті чи в стрибку.

і поглядом завзятим

вдивлявся мені в очі.

крізь очі - в душу,

в серце,

у чуття,

в думки...у мозок.

ось-ось і пихне з пащі в мене -

вогнем чаклунним

в попіл оберне...та ні! -

то все жахи мої уявні.

дракон цей - оберіг,

мій амулет,

мій талісман удачі,

мій знак астральний!

і по життю... - близнята ми.

з різницею лиш в тому,

що він - сказання,

міф,

легенда,

оповідь билинна...а я -

насправді

ось,

плазую -

реальний я,

реальнішого в світі не буває.

у побуті існую,

в безладді копирсаюсь вертуном.

в безодні простору прямую... -

скоріш за все в інферно.

якщо, звичайно, крилами дракон

могутньо не змахне

й не винесе мене зіркам устріч,

в життя,

у рух,

в оновлення,

в майбутнє,

в романтику бурхливого кохання...

занесло ж мене тут!

замріялося трохи... -

заворожив дракон

усміхнено невинний.

...і ставлю іграшку з крихкої порцеляни,

потішного дракона на полиці

між книг і квітів штучних у вазоні.

тепер він тут як вдома у заростях,

у джунглях непролазних

побіля мудрих книг.

а я... - я лиш зітхну з розчаруванням.

піду халвою каву

міцну

підсолоджу -

аби цей день був

з присмаком халви

і ароматом кави...

...

Ем Скитаній

Вони

Вони разом, коли гуде сирена,

Вони не розлучались, коли вирувала смерть,

Вони воювали. Місце бою — арена,

Та були готові летіти вниз і вверх.

Їх очі сяяли, бісиками ганялись,

Вони були готові вмерти за це,

Собою вони не вихвалялись,

Лише приходили й брали, що тре‘.

У кожного з них свої мрії,

Погляди на життя.

Про смерть вони просто вили.

І в кожного мрія була така:

Вона мріяла, щоб цієї осени,

Цієї жорстокої і страшної війни,

Цей осінній дощ залив їх до смерти,

Та щоб не потрапити під круги пітьми;

Він же не хотів нічого на світі,

Окрім як згнити під шаром осінньої туги,

Себто осіння туга — це листки,

Що вже й так збили його із днів і ночей.

Ці їхні мрії — це правда,

Водночас страшна брехня,

Ці їхні мрії — це їх страсті і муки

І це, по правді, не їх вина.

...

Солом'ян Колос-Рейн
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
А знаєте, про яке місто на Аркуші пишуть найчастіше?Нівроку
15.12.2022
На Аркуші публікують свої твори вже 1162 автори з різних куточків України. Є письменники як зі сходу ... Детальніше
Ксенія Демиденко "Позитивна дитина"Moonrise Darkness
02.12.2023
Посилання на книгу, яка цього разу стала жертвою мого відгуку: https://arkush.net/book/762 Раніше це ... Детальніше
Істота у дзеркаліDeadNeko & Polska kotka
02.12.2023
Чи варто радіти скарбу, що отримано задарма? Ваш успіх, ціною невдачі іншого. Або ж, все було навпак ... Детальніше
Без "токсік"Ханна Трунова
02.12.2023
✨️Я від самого початку вирішила, що в моїй книзі не буде "токсік" стосунків. На початку історії, зві ... Детальніше
17 розділ "Цвіт Адонісу"!Анастасія Горицвіт
02.12.2023
Ось вже нарешті і 17 розділ "Цвіту Адонісу" є у вільному доступі! Момент перелому, коли долі двох о ... Детальніше
Нова книга Венера Море
02.12.2023
Гаразд, я знову пишу 😇 на цей раз " Жива Історія,, призначена іншій дівчинці в якої так само дцп. Т ... Детальніше
На Аркуші вже:
8458читачів
83600коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: