Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4246)

безсоння

паузи грають більше, аніж слова

вчинки вражають менше,

аніж мовчанка

і не болить вже німа голова

більше надвечір,

тим більше –

зранку!

дякуй мовчанкам, що гуснуть

в повітрі

дякуй словам, особливо –

дружнім

дякуй хворобам,

принесеним вітром –

наче нагоді

прокинутись мужнім!

день, як той вихор:

прийшов і пішов!

робиш усе, аби

стало краще!

жити не можна

без мрій та основ,

спати не зможеш

без одягу майже!

все, що відбулось –

неначе гроза

із перестуком

по підвіконню...

раптом причулась...

майбутнього

проза,

що додає

поміж тіней – осоння!

16.05.2020

...

vagabond

Ріка

Іди під міст де шум автомобілів зливається у шум ріки,

І шумовиння вод стрімкими берегами

Твою задуму тягне в далечінь,

Немов здирає шкірку помаранчі

Твоєї спілої самотності. Я йду

З розхристаною книгою на серці

Старого міста, видавництва болю

І там тріпочуть сторінки птахами

Слова людей покинутих колись.

Можливо, там в міськім убранстві вулиць

У парках, скверах – шелестом куліс

Збігає час у сценах лицемірства,

І лиш коли пірнаючи під міст

Ріка тебе піймає в тінь мережі

В холодні води між отим «колись»

І сьогоденням, що пливе шумливим

Потоком нерозплутаних «але ж»...

04.04.2023

...

Володимир Каразуб

Хімія

Перенесла операцію, по суті —

справу, з метою забезпечення виконання експериментальних завдань із

запобігання проявів впливу ртуті

на органолептичні показники та стимулювання

відновлення пошкоджених тканин.

І вирішила доєднатися до спілки художників,

письменників, поки ще не спалила собі органи дихання.

Та й після попередніх лабораторних років,

я занедужала, бо ребра обпекла об стіну, коли підслухала щебетання

високовольтних ліній і ледве вціліла.

А ще кажуть: "Вчись! Особливо вчи хімію, бо ця наука складна й надважлива,

будеш знати, що сульфаміновою кислотою, легко прочистити унітаз, лимонною - прибрати накип, та й взагалі можна хімічкою стати".

А про фізику мені ніхто не казав,

лиш вчителька, вилізши обома ногами на стіл,

кричала:"Що я роблю?". І впала,

прямісінько на підлогу, щоб я написала про це твір.

Та про тріщання проводів мені ніхто не казав.

Це боляче, особливо по ребрам. Ці опіки...

...

Citrus _S_M

ДРУЖНІ ВАРЕНИЧКИ

Відриватися пора

Закотивши рукава.

І вареники ліпить —

Це ж така чудова мить.

Замішаєш тісто ти,

Бо нароблю я біди. 😆

А я хвильками займусь,

Адже ж це важливий плюс!

Додамо до них вишень,

(Не розлізлися б лишень),

Потім цукру сипанем

І мульти дивитись йдем. 😉

В пам'ять про 15.07.23 😆😆😆

...

Amara
12+

Блакить очей

Блакить його очей знов у моїх думках...

Я забути не можу..чи скоріше не хочу..

І ім'я його знов на вустах.

Він не мій, та зробити нічого не можу.

Я не можу і права не маю:

вже належить він іншій.

Своє щастя колись неодмінно теж упіймаю,

стане на серці тепліше.

...

Дара Зульська

З днем народження рідненька

14.07. 2023

З днем народження рідненька!

Співаєш десь у небесах, у квітах тих пахучих.

У полудні спекотнім вітерцем злітаєш.

Твоя доброта душі , та мудрість вічні.

Не стерти їх і через сотні зим і літ.

Ти вибачай , що рідко я заходжу .

Граніт той ран не залатає,

Не підсолодить біль той образ твій,

Що так журливо споглядає .

Та знай одне найкраща в світі мама ти!

...

Альона Сохацька

Здригнувся дім

Здригнувся дім, а за вікном, мов пісня,

Гримлять журливо поклики сирен.

Розносить вітер сльози понад містом,

Підсвіченим самотнім ліхтарем.

Крилатий біль, він з неба стрімко лине.

Не знаючи жалю чи каяття.

Там немовля розіп'яте камінням,

Тремтить і п'є останню мить життя.

...

Теплий сніг

Квіти

«Квіти»

Волошкове небо, золотаві квіти,

Примарила я, чого нема на світі.

Моя фантазія лоскоче, бавить душу,

Водночас зраджує блискуче.

О, Нарцисе, герою мій!

Довершеність є твоїм ім'ям.

У мене в грудях біль

Пече нездоланним полум'ям.

Святій троянді так волію,

Аж кров рокоче трембітами.

Цей світ чарівний, вельми вірю,

Скоро стане раєм з квітами.

...

PHILIA

Копілка на гітару

Сумна погода за вікном,

але не плаче небо лівнем

пташки співають... за столом,

немов зі мною каву ділять.

І як подумаєш то в мить,

погода візьме й потьмяніє.

ох драми-драми, в драмах жить

тендітне серце більш не сміє.

А кава добра, з молоком,

в думках горить бажання славне,

я хочу свій та неба сум

перепрошти в звук гітари.

У мене є одна стара,

та вона бідна захворіла,

й нову купити вже пора

та все як завжди не на часі.

Тож якщо хочеш читачу

мені підняти трошки настрій,

скидай не гроші, а свій лайк,

мені в копілку на гітару.

...

Citrus _S_M

Коли проти тебе повстане світ

Відвоювали єдину мить

В неба, що нас покинуло.

Не зігріває, але горить

Час сторінками білими.

Вітру не чутно сміливих труб,

День замира, ні звуку..

Ти усміхнешся краєчком губ,

І відпускаєш руку.

Навіть коли на заході літ,

Будем чужими римами.

Коли проти тебе повстане світ,

Я прикриватиму крилами.

...

Теплий сніг

Ми ще живі

Ми пси спокути і війни.

По нам ніхто не зачитає

Псалмів. Хоч нашої вини

У цій безглуздості немає.

Ми як і ви, в нічній порі

Набравши кисню повні груди,

Співаєм, виєм до зорі:

Ми як і ви! Ми досі люди,

Ми ще живі. І ми змогли

З затишку повідка і буди

Створити власні береги

І дім очистити від бруду

Чужих ідей. На день, на рік.

З руїн, по каменю, оселю

Творив звичайний чоловік,

Посеред сірої пустелі

Плекав ліси, лани, сади

Дітей ростив.. Щоб на світанку

Під звук сирен і плач рідні

Стрічати ворога у танку.

Ми вижили. Почуйте нас

Пекельне коло розірвали

Ми ще не звірі, але час

Біжить невпинно і... благаю,

Почуйте тих, хто вірить в честь

І гідність власного народу.

Ми пси війни і перехресть

Безмежно вільної породи.

Ми ще живі...

...

Теплий сніг

Сонар

Підводний човен лягає на дно

Наче твій погляд в глибинах моєї мови

Потопає з любов’ю монотонних «мені все одно...»

Без довгої передмови.

Потопає без спогадів і без жалю.

Прозорі газети читаються у повітрі

Рядками колонок

Де пишуть про спадок культур

У легковажному цокоті недомовок

І навіть вірш – як обкусане яблуко,

Поглянь, навіть цей вірш, –

Так пишуть тепер – навідмаш, без форми і грації

Як злодій, що вбивши облизує темний ніж

Ховаючись у сутінки цивілізації.

15.02.2023

...

Володимир Каразуб
18+

Melancholia

У карцері самотності,

Де демони співають,

Пізнаєш свої сутності,

Що душу розривають.

Туди ніхто не вломиться

І зовсім не врятує,

Бо все, що там відбудеться

Нікого не хвилює.

Ти станеш в танець з демоном,

Піймаєш кайф і ритм.

А потім з диким стогоном

Здійсниш останній вдих.

...

Amara

А хіба погано

**** *****

А хіба погано бути не в моді,

Не планувати на завтра ,

Сміятися з несмішного .

Носити зручні найки та їсти морозиво на сніданок.

А хіба погано бути простою без теорем в голові, і заборон надуманих складних.

Без чужих порад, що в горлі кісткою , а в серці смутком.

Хіба погано бути самотою , щукати щастя у собі..

...

Альона Сохацька

Бокаж

Твоє волосся – це запах вітру.

Слова – бузок.

Торкнутись рукою талії наче

Налити бокал

І пити

Під небом блакитним

Соковито-зелений бокаж.

Блукати вустами,

Мов картами географій

Цілувати ріки,

Цілувати галуззя приток,

Мережити

Мелодію сонця твою безкраю

Потопаючи в снах,

В безсонні,

В повноводді твого Дунаю.

Розписати,

Пігментами слів розсипати

Дотики

Долонями ночі

Сплавляти сни

Мерехтіти зорями у тремких світанках

Твоїх

Випещених долин...

Бути з тобою –

Це, часом ловити подих

Вдихати тумани,

Грози,

Сонячні пагорби

І полохливі дощі.

Єднатись з природою

І проситись в пейзажні рамки

Вічності

Картиною на стіні.

21.01.2023

...

Володимир Каразуб

Хочу на море

Буває важко дивитись на море через екран свого телефону,

бо море далеко від моїх мрій,

Я згадую час, коли в думках і від грому,

лякались і рештки мої підсвідомі

І ті були просто над прірвою загнані,

Невже знову настане цей час?

Страху не було в той час ані трохи,

й напевно могла б я рушити й на море,

Та не вистачило трішки грошей.

Кудись відлітають всі сили й бажання,

напевно що в морі тонуть примхливі,

а я залишаюсь все ж перед екраном

і дивлюсь на море те золоте.

У ньому тонуть промені сонця,

купається й місяць холодний і гордий,

а мені всеодно здається, що море

трошки глузує, що обмануло мене.

Здається, що краса його хвиль

шепоче речі такі неймовірні

як те, що життя ти в собі віднайдеш,

коли ніжками хвилі зустрінеш.

...

Citrus _S_M

А час біжить...

А час біжить, як сльози по щоці.

Душі моєї вже розбиті вікна.

Уламки серця знову на межі

Розтрощення. Та я до цього звикла. 

Сумує небо – я його ловлю

І думаю, що у руках хмаринки.

Метелики кружляють у раю,

Обліплюють долоні і будинки.

Це все міраж. І квіти ці також.

Розтрощена. Ні стін, ні огорож. 

24.06.2023 для проєкту "Зламана рамка" від Місячної Лицарки

...

Іра Соєр

Півмісяці на долонях

Набагато легше зрозуміти, як влаштований Всесвіт та яка природа живого,

Ніж в метро дивитися на руки тендітні, які все сильніше й сильніше стискаються.

Набагато легше забути про найгірше в житті та проблеми світу,

Ніж бачити, як сильно вона старається стримувати сльози.

Набагато легше розгадати найскладніші таємниці та злочини,

Ніж причину її півмісяців на долонях.

Набагато легше з кимось познайомитися,

Ніж бачити незнайомку у потязі...

...

tristis_vibe

дівчинка

жінка, що десь,

невідомо де,

турбує мою уяву,

ой, леле, ледве-ледве!

цінуєш якщо ти тишу

магічну, мовчати

умієш, коли потрібно,

мовчанку таку

не забудеш – помітиш!

давно я літа такого

не бачив, давно

дерева так не хитали

гіллям, не гомоніли

листям...

і дихати хочеться –

під шерхіт автівок,

сигнали тривог,

думок перегук

тонічний.

уява моя, ой, леле –

то світ мій!

мовчанка чиясь –

світлина неначе

маленької дівчинки.

...

vagabond

Сині

Мені було 15, коли я зрозуміла, чому море, річки, океани сині.

Мені було лиш 15, коли побачила хвилі своїми очима.

Мені було тоді ще 15, коли бурхливі води потягли мене далі.

Тонути було мені вкрай приємно,

Побачити те, що можуть тільки риби,

Відчути той тиск наче від твердих обіймів.

Як же спокійно!

На дні океану, де видно лиш світло,

Всі кольори змішалися в єдине.

Те світло створило трішки ілюзій.

Ілюзія перша нагадала про друзів,

Про те, що вони напевно зараз дуркують та чекають на мене біля тих халабудок.

Ілюзія друга показала родину,

Мати, сестру, батька і кішку.

Здавалося, що зараз час все зупинить,

Залишуся лиш я і холоднії хвилі,

Які розкажуть де краще спочити.

Понесуть мене вони далі чи залишать на місці?

Чи справді, то дно чи може, то хвиля?

Чи дійсність це все чи дивна уява?

На жаль, ніхто це не знає...

...

tristis_vibe

І підмете конвалії двірник

День догорить,

мов спалений сірник.

На полонину

висиплються зорі.

Уста у темряві

шукатимуть тебе.

Відчують смак

засушених конвалій...

А ти все далі,

далі,

далі із моїх снів

виштовхуєш себе.

Я загубився

в темнім коридорі...

І підмете конвалії

двірник.

...

Назар Скалюк (Марко Войт)

06.06.2023 Підрив Каховської ГЕС

Нас заливає водою по вінця.

Вдих.

Потім видих.

А далі - пітьма.

Зараз у душах усіх українців

тоне добро й випливає - війна.

Речі чужі, телефон (безкорисний),

струму немає, і гнізда-дахи...

Завтра приїдете? Завтра вже пізно.

За ніч розмиє останні шляхи.

Нас заливає водою. Прощайте.

Це була краща з десятка планет.

Ср*ний Херсонський кацап-гауляйтер

бреше своїм, що "здесь паники нет".

Місто лягає на дно. Поринає

в довгий, холодний, скалічений сон.

Зникли будинки. "Діброви" немає.

Річка назавжди взяла їх в полон.

Нас заливає. ООН, добрий вечір.

Спершу ось це, а пізніше - АЕС?.

Розпач. Безсилля. Вода. Порожнеча.

Шосте нуль шосте. Руйнація. ГЕС.

...

Ксеня Берш

гіпотенуза

ми вдаємо із себе когось...

бути собою – нестерпно й незвідано!

може нас так штовхає любов?

от тільки до кого й до

чого? хтиве

лíбідо!

і знову, мабуть,

я наголос... перекрутив.

це дитинство штовхається

з темних глибин –

ти змагаєшся із собою

з останніх сил,

але світло, як завжди,

ледве блимає.

в чому сенс? жити

так, наче жодного сенсу?

потерпаючи від невтомних

хвиль? бути мудрим,

як змій, бути гуру

для недосвідчених?

чи радіти з

римованого освідчення?

6.05.2023

...

vagabond

Могла.Було.Могло б.

Могла. Могла, та не схотіла.

Душа у інший напрям полетіла

тихенько крилами затріпотіла

куди летіла долетіла.

Було. Було й пройшло.

Душа зцілилася моя

і знов душа моя моя

і знов сама собі своя я.

Могло б. Могло б, та не змогло.

Така була напевно воля

чи може була моя доля...

такою...

туди все ж долетіла стріла Коля *.

*Поль Рене Коля -французький лучник, чемпіон и призер літних Олімпійських ігор.

...

Дара Зульська

Зробити вірш

Досконалість не має меж:

Щось напишеш, потім зітреш.

Підбереш ретельно слова…

І вже обертом голова.

Ніби склалося, ось і вірш,

Не додати нічого більш,

Рими всі на своїх місцях:

Вже у Word та на папірцях.

Автор все, що хотів, сказав,

Змалював, доніс, показав.

Та на ранок нові думки

Трансформуються у рядки.

Допрацьовуєш кожен звук:

Олівець, чашка чаю, друк.

Все, закінчено. Ти диви!

Ніби впоралась. Вірш, живи!

Та аж ось додаєш щось знов

Про надію, віру, любов…

Переробиш. Знов відкладеш,

Досконалість свою знайде́ш.

30.04.2023

...

Світлана Молчан (Svitliachok)

Переклад з естонської Леело Тунгал

Ніщо не йде безслідно

Змінює тільки обличчя,

Й ненависть відповідно

Не видають публічно.

Несподівано, поряд раптом

З кулями, бомбами, знову

«Градами» криють оптом

Правду некривдним словом.

Страшенні вогні мінометів,

Зе́млі чужі безкінечні.

Після таких предметів

Довірливість недоречна.

Немов із дикого племені,

Ділять країну непрохані,

Щоб історія їхня без імені

Стала брехнею напхана.

Зло виглядає так рясно,

Вигідно скаже, де істина,

Але розкажи нещасному

Він упізнає, бо вистраждав.

Кров’ю невинних наповнено

Місце і простір – завершено,

Зло і добро не встановлено,

Жертви впізнають їх першими.

Рейки біжать під вагонами,

Черговий їх чекає за звичаєм…

Загиблим із прірви бездонної

Смерть дає орден відчаю.

Відкрию я з хвилюванням –

З хисткою надієй на краще

Світ віртуальний… Останні

Новині весни не найкращі.

Надія все є, і я вірю,

Проб’ється синя квітка жіноча

Крізь сніг, повернуться втрати

І життя переможе, це точно!

Олена Шапран

09.05.2024

Miski ei kao ega teki,

vaid muudab kuju ja olekut.

Ka kurjus ei kao ega teki

ega kuuluta enda taastulekut.

Äkki ta lihtsalt on kohal

nii relva kui sõnaga – kõigega.

Laiutab maailma kohal

ja õiendab arveid õigega.

Võõrast maad endale võtta

jälle võib raua ja tulega.

Alandlik hõimlane tõttab

õigustust leidma veel sulega.

Niiviisi – kildhaaval, tükati

maailma haaravad alatud.

Ajakell tagasi lükati,

ajaloost tõde on salatud.

Kutsuda kurjusejõugud

võivad end teistmoodi nimega –

ahnet ja alatut tõugu

ära neis tunda võib pime ka.

Õhk karjub süütute verest –

võimsad on vait nagu tunagi.

Siitsamast, meiegi perest

paljusid vaenati kunagi…

Peagi ehk raudteejaamas

ootel on küüditusvaguneid…

Tapja on mundrile saamas

uusi ja säravaid paguneid.

Ärevalt arvuti avad –

lootus ei taha veel kustuda…

Seda, et peagi on kevad,

isegi raske on uskuda.

Ometi lippu kord heiskab

sinilill hommikul sumedal!

Sina ju tead, kus ta peita

juuri võib praegu veel lume all…

Leelo Tungal

02.05.2024

...

Олена Шапран

Квітень

Зі мною тихо попрощався квітень...

Пречорним віршем, але світлою весною.

Сміявся й плакав чистою сльозою,

Подобалося в тиші нам сидіти.

Він говорив про пахощі весни:

Про сум, про радість і дерев, і квітів;

Про всі тривоги, і зневагу світу,

Ніжно-блакитні, щирі, теплі сни.

Я обіймала, щиро співчувала,

Я дякувала за його прихід.

А потім огорталась в квітня цвіт

І усмішку йому я дарувала.

Тривожилась моментом невловимим,

Просила допомоги, я кричала!

І вмить усю себе я показала...

Та квітень лиш підтримував незримо.

Він вирізнявся, ніби з-поміж люду:

Презирства не було в його очах

Приймав мій біль, страждання, страх-

Я впевнена була: він не осудить.

Я знаю: незабаром крига скресне.

Після весни цвістиму теплим літом.

Я полечу у далечінь небесну,

Я усміхнусь весняним, світлим квітнем.

(травень 2023 р).

...

Віршотвориця

"Мелодія"

Остання нота хоч би не мінорна,

Не хочу рвати струни до кінця

Моя історія вже й не така печальна,

Але чомусь обпалює серця.

Вона немов роман під чашку чаю,

Який теплом зігріє восени

Сторінку за сторінкою читаю,

За мушками знаходжу скрижалі.

Така мрійлива, місячна й нестримна,

Простує боса берегом ясним

ЇЇ волосся сплетене в колосся,

Трима у косах мрії твої плин.

Найбільш звичайна зі звичайних, знаю

Повітрям з нею дихаєм одним

Та тільки погляд той у кожній я вбачаю,

Чарує зустріч вічністю хвилин…

Хвилин щасливих з нею не рахую,

Пливу по тілу подихом п’янким

Вустами зорі знов на ній малюю,

Спокійно спи! Сьогодні будеш з ним.

Дівоча терпкість, аромат кохання,

Руйнує скелі, мов титан вона

Хоч і не перша, та будеш остання,

Чомусь сміється тільки янголя...

Спішу до рук її таких маленьких,

До ніг покірно ляжу, мов щеня

І на колінках примостившись зручно,

Відчую тихе те серцебиття.

Вмираю я, щомить втрачаю сили,

Як тільки чую милий голосок

Вона колись любила — каже розум,

Тепер для тебе вже настав урок.

...

Катерина Цвігун

Вірний ворог

Ти закриєш мене від доторків,

Перетвориш весь день на ніч;

Без води у мені створиш повінь,

Ти залишиш мене віч-на-віч.

Віч-на-віч із моїми думками,

Що громадяться роєм під стелею;

Під округлою стелею гарною,

Дивно-красною, сумно-веселою.

Ти замкнув мене там беззахисну,

Без опори і без озброєння.

Без пошкоджень і без балансів,

Без надії на перетворення.

Я відлунням в підвалі стоятиму,

Я покличу нервовими жестами.

Струмом битиму, морем кричатиму,

Вмовкну вмить далечінню небесною.

Як урешті зруйную я стіни

Й подолаю ті двері сталеві,

То відлуння прорветься димом-

Димом відчаю, згуби дешевої.

Та водночас і дорогої,

Надвисока у неї ціна.

Як з собою не маєш зброї,

То у серці постане вона.

Всі страждання надовго видалить,

Спалить з радістю всі мости;

Обітне все холодною кригою,

Не дозволить найліпшим піти.

Я у закутку дивопечалі,

Але лину все вгору та вгору...

Двері спалено, стіни зі сталі,

Але ти є мій вірний ворог.

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

“навіть не мрій...”

увійти так

тихо в душу

можеш лиш ти

й чекати потім,

коли ж я помічу?

дарувати

найневагоміші свої скарби

до останньої краплі,

аби – не відчаю

а я ж не мовчу

я весь час розмовляю

на мові помітній

лиш нам

у цій невагомості

вже майже не дихаєш

аби почути

тебе десь там

це неможливо

за жодних обставин

знаєш ти й знаю про це, мабуть, я

ця тиша надвечір

така дивовижна –

більше нічийна,

аніж нічия

у вигадки вірити хочеться,

тому що це справжня

тоді віра

у деяких речах – щонайкращих –

немає жодних обмежень

зі справджень

довіри

7.04.2020

...

vagabond

Контраст

Ей! Зупинись! Постав життя на паузу!

Воно – іде, а ти поки спинись.

І роззирнись! Чи ти побачиш пазурі,

Які шалено тягнуть людство вниз?

Чи ти помітиш те, що хтось назве гріхом,

Тоді як інші це вдягнуть прикрасою?

...і крадькома проковтують огидний ком

Силкуючись забути про образи.

Вони розбиті. Бачиш? Тут і там!

В кутках очей, на піднебінні, у ключиці.

Їм також важко віддавати мить рокам

І думка їх спотворена та ница.

Вони ж бо такі самі як і ти:

Такі складні, такі прості, так само вперті,

Теж поспішають знищити мости,

Що відділяють їх життя від Смерті.

Вони бояться до тремтіння рук,

До сліз в зіницях сповнених печалі,

Вони зазнали і завдали стільки мук,

Що вже забули про всі почесті й моралі.

Життя стоїть як ком посеред горла,

Йому насправді всеодно на нас,

А ми занадто намічені та горді

Щоб живучи відчути цей контраст.

...

Paper_Paper3

***

Він лиш сказав їм "слава Україні!",

Вони взяли і вбили, просто так.

Він віддано стояв за батьківщину,

Ми це їм не пробачимо ніяк!

Не маю слів, щоб жах цей описати...

А скільки наших згинуло в бою!

Це просто не можливо передати,

Хоч знаю, переможемо русню!

Звертаюся до тебе, мій герою,

Тримайся, переможемо в війні.

Шаную і пишаюся тобою,

Знай, розцвіте калина навесні...

Березень 2023

...

Ліза Москаленко

Україна

Страждає, плаче ненька-Україна

за мужніх, молодих своїх синів.

У багатьох містах сама руїна,

та скоро тут не буде ворогів.

Ми переможем - це запам’ятайте,

ніколи у житті не здаємось!

Не віддамо свою країну, знайте

і перешкод таких не боїмось.

Обов’язково ворогів здолаєм,

країну відбудуємо свою,

пісні нові красиві заспіваєм

і скажем одне одному: "люблю".

Травень 2022

...

Ліза Москаленко

Казка про зайця або як заєць москалів гнав і відновив Паску

Пасхальна казка про зайця , або як заєць москалів гнав і відродив Паску

Ця казка про час той лиховісний , що нашестям москалів називався.

Заходилися небораки ховать я йця фаберже , Що силою наділені були відродити те , світле свято Паски.

Не знали свинособаки проти кого вони виступають .

Сховали вони той скарб під дубом великим .

Не знали вони , що за ними в той час спостерігав Пасхальний Кролик Інокентій.

Інокентій був не простий пушний вухастик , а останній з роду Пасхальний кроликів,

Що силою володів ,мав гострий нюх

Та маскування вдачу хитру,

І шал завзяття за сімох.

А Москалі думали -гадали , що птицю вдачі вже за хвіст спіймали.

Інокентій знай собі не дрімав ,

Правим хуком у нокдаун першого послав , Другий охоронець зомлів не видержав лихої долі .

А інші взялися до зброї , зайшлись гієн гиденьким сміхом.

Бо кролик їм здався смішним лихом.

Інокентій оглядівся на враже кодло

Всміхнувсь сам до себе , й поважно витяг з сховку дуба те, яйце що світилося сяйвом , Неначе промінь сонця у похмурий день.

Від того сяйва стали москалі враз квітами в землі..

На Україні мир і злагода настали, а звідусіль лунало;

Христос воскрес!

Воїстину воскрес!

Незнайомка з країни мрій

...

Альона Сохацька
12+

Ukrainan sisu (з фін. - Українське сісу)

Лютий, недарма так названий,

ти лиху долю нам підготував.

Через "руський мир" так званий

багато хто дітей й батьків вже поховав.

Лиш деяким вдалося утекти

до Польщі, Чехії... все одно куди!

Подалі від вогню, від пороху,

від страху й від шурхоту...

Якось біженця, рудого,

до фінів відправили, самого.

Сім'я прихистила рудого,

бо пам'ятали, як колись так само

від "походу визвольного"

тікали вони сім'ями з Карелії та Ханко.

Злилися вони так само,

коли ворог "героєм" себе називав,

коли на свій програш "перемога" казав.

Та було за ними світло.

Світло, правда їм допомагали.

Силу, віру об'єднали тоді фіни у єдине ціле - сісу.

І сказала якось фінка до рудого:

- Українцю, ти шануйся!

За домівкою твоєю правда,

світла правда - не журися!

Ваше сісу його збереже.

Сісу вам також відоме,

бо впродовж років ви любили землю, підсвідомо

оберігали, подалі ворогів

від неї відкидали.

Тільки ви назвали це інакше.

Ваше сісу - це незламність,

любов та впертість, вірність!

Пам'ятай, українцю, усе це.

Поклади у саме серце те,

що близьким для тебе є...

...

Марія Коновалова
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
Карта всесвіту ФолкхартаЄвген Кобилянський
01.12.2023
І так, я нарешті наважився створити карту основного континенту вигаданого мною всесвіту. Ухох - конт ... Детальніше
Я купую Disney!Янко Далт
01.12.2023
Одного дня я таки куплю Disney! Це стане моїм Magnum opus. P.S. Якщо сходити з глузду, то з розмахо ... Детальніше
Оновлення, щодо конкурсу «Безмежний космос».Олександр Гаврик
24.11.2023
Через численні наполегливі прохання на конкурсі додається авторський приз за перше місце за результа ... Детальніше
Зроби Мавці подарунок - наблизь перемогу Мавка (Ганна Заворотна)
30.11.2023
У неділю у мене День Народження. До цієї дати у мене на фб-сторінці із 2015 р. проходить акція "Зроб ... Детальніше
Нове оповідання "Tenebris invoco me"Віталій Дуленко
01.12.2023
Всім привіт! Сьогодні вашій увазі пропонується оповідання "Tenebris invoco me". Писав я його для кон ... Детальніше
На Аркуші вже:
8448читачів
83538коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: