Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / Поезія (6201)

Ласкаво просимо!

~Надихнув м/ф «Корпорація монстрів»~

Саллі*, ти коли-небудь думав, що там далеко-далеко?

Там глиб океану чи інша чужа земля?

Хто там мешкає? І скільки в них зіниць?

Що вони цікаве думають про землян?

Як гадаєш, чи є в них чисті джерела? Рудники?

І інші ресурси з дієсловом "жити"?

У них там мир? Або, наче дурні метелики,

Граються у "війнушки", так і не навчившись любити?

А чи є в них здатність — віра в добро,

...Або як повітряна кулька, доки не лопнула, парити?

Може для них наше небо лише скляне дно,

І вони бояться його салютом на свято розбити..?

А зірки, гадаєш, дивляться рідними світами на них?

І що для них сонячне чи місячне світло? Таємниці планет?

А чи є у них Місяць? Або супутників купа інших?

Саллі, раптом у них Сонечка взагалі немає, тому багато халеп...

Все думаю, як вони там, догори ногами... з небес?

Кривим відображенням чи з мріями про інший час?

Хтось до нас переселиться, якщо у них там... «воскрес»?

...Давай «Ласкаво просимо» мушлями викладемо,

Раптом дивляться зараз звідти... далеко-далеко... на нас...

~серпень•2020~

*Джеймс Бі Салліван («Саллі») — волохатий і сильний монстр з короткими рогами й синювато-зеленим хутром у фіолетових плямах.

...

Lexa T. Kuro

Рай — там, де ти...

Море — солоний принцип.

Сіллю на рани безбожно.

Рифи — шхуногубці.

Вітрило розірване — так можна.

Рай — це там, де серце.

Там навіть занепалий літає.

Хвилюється за інерцією

Море... Може рай уявляє?

Сирени дурманять душу...

Корабель-Привид... Вітаю!

Світ цей вітром підслуханий...

Рай, там, де ти... Знаю.

~2019~

...

Lexa T. Kuro

Попіл кави

Голову до неба, що щільно набите зірками... Не впіймати,

Не приборкати мереживом ночі попіл кави... Розвіється.

На світлому темними плямопрогнозами світ не пізнати,

Не втримати час у полоні... Ніколи не схилиться!

Біла земля — для душі це випробування.

Що не згоріло — обуглилося, у горні зміцніло.

Чорна кава була дивною спробою знеболювання...

...Неосяжна ніч кришить долі снігом на землю вміло.

~2020~

...

Lexa T. Kuro

Для тієї, що співає у терні

Світ попелом усім... Стань пташкою, але особливою,

Хто, обтрусивши морок, може літати, собі пробачивши любий мотив.

Бачив всілякі я світи... Твій у плямах, але не зламаний.

Не кажи, мала, мені про вдачу... Темрява - світла негатив:)

Пекло — страху рай. Рішення словом «рівняння» марно скаргами,

Поки у тобі сумніви та біль... Вирує кров.

...Пташка кидається на терни... Момент після падіння —

Згорає в попіл, але, здійнявшись, воскресає знов.

~2020~

...

Lexa T. Kuro

Спокійно з тобою

Мені спокійно з тобою,

І так зручно.

Завжди хочеться прийти до тебе,

Не обов'язково говорити.

Ти поряд, мені тепло....

Ти любиш зелений чай,

Пусті балачки,

Та танці.

А я люблю тебе....

Нам добре разом,

Це так безглуздо і так мило.

Не знаю, що буде завтра,

Але нам і не потрібно нічого більше,

Ніж бути зараз.

...

Анастасія Джабер
16+

Хоч би тебе не було

У цьому натовпі.

Я заплющую очі,

Але не уявляю завтра.

Вікна вібрують,

Руйнуються стіни.

Хоч би обминуло, пройшло повз

Не долетіло.

Хоч би тебе не було

серед невіруючих.

Ти без вагань, без сумнівів

Піднімаєш зброю.

Я заплющую очі,

Але не бачу завтра

Хоч би тебе обминуло, пройшло повз,

Не зачепило.

Хоч би тебе не було

серед цього натовпу.

Переповнені вагони,

Страх і паніка,

Я заплющую очі,

Не думаю про завтра.

Хоч би обминуло, пройшло повз

Не прилетіло.

...

Ольга Тацюн

У ШАХИ НЕ ВВЕЛИ ФІГУРУ ЛЕВА

У шахи не ввели фігуру лева,

А левів дуже люблять королеви.

Та ж в королев є їхні королі,

Хоч часто дуже схиблені й малі.

У королів – ферзі, слони і пішки,

І куртизанки, й лестощів усмішки,

І піна зради, заздрощів, брехні,

У піні потопились королі.

На полі – одинокі королеви.

На дошку шахову введіть фігуру лева.

...

Білик Ірина

Я не фарбую губи

Я не фарбую губи... Терпіти не можу помаду.

Не поважаю, не розумію вицвілий слід.

Ніколи не роблю ставки на «треба» — це клоунада.

Зате знаю, що таке елемент, що «випав», бо вихід— не вхід.

Не хочу, щоб зі мною «з жалю» чи «з помсти».

Комарина доза, але випита вся до дна...

Якщо в рядках вогні — це гарні пісні, добрі гості.

Якщо в очах темрява — значить, розірвана тиша.

Не суджу, бо сама — нерозсудливість, дивна стихія...

Не молюся, адже не чую поклику святих небес...

Виживати у цьому світі — мистецтво чи мрія...

Ще знаю, що не буває в житті «поля чудес»...

«Вдавати дурня» — не така вже легка доля,

А в пуантах по льоду важко, як босоніж по вугіллю чи склу...

Ненавиджу, коли п'яна без алкоголю,

Зате величезний «респект» усім моїм «поводирям», що не мали жалю...

Рукостискань боюсь, як і ножа в спину...

Коли публіка видовища просить — не по собі...

Поважаю «ігри розуму» лише наполовину...

Зате вихід шукаю навіть у пустій ​​душі...

~2016~

...

Lexa T. Kuro

Імення мені Карма

По землі янгол блукає. 

Добро усім він дарує. 

Не один вік гуляє. 

Він не літає...

Його крила давно зламані, та попри це свято вірить у свій злет. 

Він хоче назад на небеса та цьому не бувать.  

Знову своє серце відкриває та чужі лікує. 

Як шкода, що з тріскотом розіб'ється. 

Що ночі молиться Творцю зі слізьми на очах. 

Прощення благав за дурість свою. 

Та знову довіряв. 

Життя його не вчило, знов і знов все те саме. 

Злети і падіння. 

Біль та сльози. 

Та вогонь надії жеврів у серденьку:

" Не всі вони такі " 

А мозок стомився вже давно промовлять:

" Дурень " 

Він намагався сягнути небес та щоразу падав об твердий асфальт. 

Рани кровоточать, він ридає та байдуже усім.

Блякнуть почуття. 

Йому все болить. 

Багатьом сказав прощавай

Не все гаразд. 

Він крила сам обірвав, щоб більш не вірить у дива. 

Самотній одинак любові випивши болючий яд зненавидів себе ж. 

Він так звик до болю, що не вбачав жаху усього. 

І кожен раз немов закляття промовляв:"

 

Винуватий лиш я один

Вина моя у доброті. 

Боже, забери цей біль. 

Позбав рис слабких та силу даруй. " 

Вдарив дзвін.

Він лякав. 

Все боліло до нестями.

Я помирав, забуваючи синії небеса. 

У вогні згоріло серце.

Мені більш не боліло. 

Залишилась лиш образа та ненависть. 

Спогади немов туман.

Я мусів забуть. 

Я мав би простить. 

Та увесь біль, що пережив поверну у тисячу раз сильніш.

То ж нехай проклинають сині небеса. 

Хай молять про прощення Творця. 

Та я все одно прийду. 

Адже імення мені Карма.

...

Сандра Мей

Пісня втоми і жаху

Перед сонцем над землю встають білосніжні тумани.

Не дивися в них краще. Краще у них не вдивляйся.

Краще спи, доки світло високо над світом не стане.

Краще спи, краще спи.

Краще не прокидайся.

Я дивився. Я бачив неясні загрозливі тіні.

Ніби падали долу прадавні померлі дерева.

Ніби встала вночі на заправці самотня машина.

Відчинились дверцята.

Та не вийшли із неї.

Ніби міст, а на ньому навіщось збираються люди.

А коли опівночі збираються сотні і сотні,

В мить вони розцяцьковані рвуть у руках ляльки вуду.

І летять у безодню.

Летять у безодню.

Ніби люди лягають спокійно у спальнях до ліжок,

А на ранок вже поруч немає дружини, дитини.

Та вони не питають. Вивчають переліки знижок.

Попиваючи каву.

Проглядають новини.

Ніби в сірих туманах сади, що вродили нівроку.

І обтяжені крони склепінням стоять над дахами,

І в траву глухо падають стиглі плоди, повні соку.

Під деревами тиша.

Померлими повна птахами.

Спи до ранку. Не смій зазирати в тумани.

Доки спиш - доти вірити можеш в облудну безпеку.

Та ледь очі відкриєш - на тебе почнуть полювання.

І до ранку потонеш.

Як метелик у глеку.

Я розкрив таємницю - побачив на власнії очі.

Мертвий слон впав додолу і світ вже давно нахилився.

Тож немає майбутнього й марні катрени пророчі.

Ми сповзаєм донизу.

Щоб хаос порядком напився.

...

Максим Сальва

Щасливі

Мов повітряні кулі, легкі і барвисті,

ми з тобою злетим над знервованим містом,

залишивши внизу всі жалі і тривоги –

вільні, наче птахи, всемогутні, як боги.

Нас гойдатиме вітер на теплих долонях,

на хмарках покатаємось, наче на конях,

ти мені подаруєш веселку яскраву,

срібні перли дощів у зірковій оправі.

Ми станцюємо танго у сонячній зливі –

божевільні,

закохані,

дуже щасливі.

17.01.2017

...

Музика

ВОНА

ВОНА

Вона стояла при найбільшій скрині.

Високій, грубій, в ковці золотій.

Мала. Худенька. Тільки очі сині

Славутичем пірнали в кіс прибій.

Блищали баламути і мониста.

Сліпили злотом гривни й дукачі.

Смарагди, бурштини і аметисти

Зміцняли владу в Генріха руці.

Тож Генріх Перший в сорок літ вдівцевих

Зізвав бенкет в честь нової жони.

Із посагом її ставав сталевим

І похвалявся цим на всі лади.

Бенкетували. Навіть не спитали,

Як шла чотиримісячна їй путь.

Євангеліє у руках тримала,

Яке пізніше Реймським наречуть.

У світлі свіч сичали пересуди.

На фоні хутра нітилась блакить.

Їй мацали очима стегна й груди:

Чи ж зможе спадкоємця народить?

Паризький гонор! Франкова удача!

Бурбони пріли. Злився Валуа:

Як Ярослав, він прозорливо бачив:

Надцінний скарб з прибулого – вона.

Зоріли в ній дзвінниці Сен-Вінсента.

Дививсь на неї – в майбуття люстро.

Зло просипів: «Прийшла Руда Агнеса.

Принесла храми, лазні і письмо…»

Але вона на все те не зважала.

Ледь стерши пил дорожній з підошов,

Реформувала, вчила, здобувала

Любов народу і вельмож любов.

Камінні стіни. Тіні канделябра.

Кривляння блазнів. Плюскоти вина.

Творила поступ Анна Ярославна,

Їх королева, київська княжна.

...

Білик Ірина

Гібридна війна

День 706 (30.01.24)

По-різному війна ведеться

Та ціль одна - нас знищить всіх.

І звідки «креатив» береться,

Болюче вдарити під дих?

Потоком бруд про нас зливали

По всьому світу із кремля.

Ми добре чули, не звертали

Уваги, бо від москаля.

Проснулись від бомбардування,

Як розв'язав москаль війну.

Сусідські «дружні» їх вітання

В життя призначили ціну.

На фронті хлопці їх молотять,

Несамовито день та ніч,

Тож пропаганду знову котять,

Щоб налякати нас всебіч.

Пустили слух, що Буковину

Румунія вже поверта,

А Орбан в Закарпаття лине,

В ЄС всім руки виверта.

Залужного в ОП звільнили,

Чи сам з посади він пішов.

Реально бруду перелили,

Це конвульсійний, певно, зов.

Вбивають хлопців у полоні,

Щоб ненависть задовільнить.

Тримтять вже в тому «пантеоні»,

Кінця бо відчувають мить.

В Європі зраду фінансують,

Проблем підкинули в Техас.

Когось та десь дискредитують

Та шантажують водночас.

Москаль гібрид створив потужний

Та не під силу нас здолать,

Бо на чолі у нас - Залужний,

Непереможна наша рать.

...

Галина Студінська

Діалог в саду

У тім Мінливім саду з якого згодом виростуть багатоповерхівки,

Ми сиділи в альтанці навпроти одне одного

І говорили про твою непевність, і про те чому

Ти не можеш дозволити себе полюбити.

Якщо це були відмовки — то, браво! я визнаю —

Гра у щирість вдалася, талант я оцінюю високо,

Коли твої очі немов проривалися крізь пітьму

А вуста говорили: « якби ж ти зустрівся мені раніше,

Задовго до болю».

«До нього?»

«Так, до нього, до першого, розумієш, я, —

Я всього кілька кроків не дійшла до твоїх обіймів,

А він обезкрилив мене і я стала безнадійно земна,

А такою, повір, я й даром тобі не потрібна. Віриш?»

«Я тебе проведу».

«Ні, не потрібно, прошу, не заходься віршами.

Обійми мене, чуєш? Просто мене обійми.

Допоки я зможу цілунком безрадісним втішити,

Я ще трохи побуду у нашім з тобою саду».

13.01.2024

...

Володимир Каразуб

зимове кафе

рояль...і саксофон...

і спогад тут як сутність...

були ми тут удвох -

в кафе твоя присутність.

...вечірній пізній час.

букетик із трьох лілій -

кохання поміж нас

тут раптом оселилось.

і саксофона спів

в мелодії неспішній.

я погляд твій зустрів... -

не сполохнуть би ніжність.

сплетіння пальців рук.

і поцілунок довгий.

і млость солодких мук

у порухах і слові.

були ми в самоті

побачень та прощання... -

мела! мела метіль

на вулицях кохання.

і танув сніг на склі

прозоро та барвисто.

і стало взагалі

не затишно у місті!

були ми тут удвох! -

в кафе твоя присутність.

...рояль...і саксофон...

колишнє все як сутність...

...

Ем Скитаній

Дні та ночі

І сходить сонце над вогнем,

Палає все у місті «М»

І рух застиг, тож луна звук

Розносить вибух до всіх вух.

Кінець для тисячі людей.

Виття нема, лиш сліз ручей

Тече і падає в мені.

Пришла пітьма, її зітри.

Зітри її, та плине час,

Все лихо скінчиться у нас,

І знову сповниться життя,

І страх піде у забуття.

Розбите місто розквіте,

А біль утрат не загуде,

Ти є, а зараз, друг, це - головне,

Зійде світанок і все мине!

...

Катерина Бондарєва

ДІСТАЛАСЯ ПОЛІТИКА І В КАЗКУ

Дісталася політика і в казку.

Морочить мізки в крах чарівникам.

А прагнеться ж , коли вже ваша ласка,

Хоч дітям не згодовувати хлам.

Хотілося б, щоб і мої внучата

Не мали б Дива й Сміху серед втрат.

Так само їм, як власним дитинчатам,

Воліла б я казки всі розказать.

От слухайте. Лише на Миколая

По Україні Чудотворець сам

З торбиною по ночі походжає

І підклада гостинці малюкам.

Слухнянчикам – все, що в листах просили.

Лозинки – невиправним пустунам.

Під подушки цукерочок насипле.

Все так, як і годиться у казках.

Старий охайний, хоч старенький, сивий.

У пишних ризах. Добрий через край.

З іконкою, в церковній шапці білій.

Із книгою наш мудрий Миколай.

В дитинстві час повільно проминає.

А надто – як чекать веселих свят.

Днів через десять після Миколая

Вже Дід Мороз постука до малят.

В червоній шубі з білими краями.

В пухнастій шапці, мабуть із песця.

Білобород з крислатими бровами.

Сивовусань. Торбинка з-за плеча.

От Дід Мороз раз костуром як гупне,

З торбини вилітають сміхунці,

Пісенні хороводи, подарунки,

Снігуронька розказує вірші.

Для дітлашні загадує загадки.

А хто вже прихитривсь і розгадав,

За чародійним правильним порядком,

Казкову шоколадку діставав.

А на прощання Дід ціпком ще гупав,

Щось чаклував у сяєві гірлянд.

То вже був знак: жадані подарунки

В пакунках під ялинкою стоять.

Злітали дні-ковзанярі зі старту.

Канікули ж втають, як перший сніг.

Вже й Коляда йшла на святкову варту.

Уже й Різдво ставало на поріг.

А разом з ним приходив чудернацький

Смішний у окулярах стариган.

У витягнутійй з китичкою шапці.

Штанці мав модні, з поясом жупан,

Лискучі до колінець чоботята.

Й незмінну торбу – радість дітвори.

Через димар залазив він у хату,

Щоб дивовижні фокуси творить.

Чи через примху, чи задля забави

Сюрпризи у шкарпетки він вкладав.

Як маленята спали, Санта Клаус

Дарунки до каміна лаштував.

У того Санти є така драбинка,

Щоб діставать до мрій і до зірок.

Він по драбинці вислизав в кватирку,

Лишаючи гостинці для діток.

Всі дідусі мирили між собою.

Бо мудрим чародіям що ділить?

На Сніжній Раді зустрічались троє

Поїсти мандарин, чайку попить,

Із хлопавок бешкетницьки побахкать.

Бенгальські поіскрить в мороз вогні,

Ялинку серпантинами прикрасить,

Малюнки порізьбити крижані.

Цих вусанів багато що єднало,

Хоч з різних світових були культур.

Діди росли як інтелектуали,

Тому між ними мир і спокій був.

В них транспорт був одної марки – сани.

Торбини в них однакові, бо бренд.

Усім їм дітлахи листи писали.

Утрьох були Магістрами Чудес.

Аж тут де не взялись політикани,

Щоб добряків круг пальця обвести.

Щось сплутали бруднющими руками –

Аж до синців почубились діди.

Враз Дід Мороз став москалем кривавим,

А Санта в списку – НАТівський садист.

Церковник Миколай Святий – лукавий

Укропівець, УПА-ківець, нацист.

Побилися старі. Їм не до жартів.

Позабігали кожен в свій куток.

А я так хочу, щоб моїм внучаткам

Нітрохи не поменшало казок.

...

Білик Ірина

Біжи

Ти не чекай

Не жди її, втікай!

Вона , як вірус

Влізе в твою душу!

Вона ілюзією мічена,

Що РАЙ

Це - пекло

Із одного слова «мушу»

Вона вся страхом

Виболіла геть

Вона іде

Поміж вогнів і мряки.

Шепоче як причинна

Слово «смерть».

За нею проростають

Чорні маки.

Не стій,

Біжи від неї поскоріш.

Не вір тим посмішкам

Лукавим, таємничим.

Поки не пізно

Ти зв'язок цей ріж.

Тобі від неї боронитись

Буде нічим.

У ній всі біди

Зібрані в одне

Вона й тебе

Заразить божевіллям.

Її життя,

Як те кіно сумне…

У ній покора

Б’ється із свавіллям.

Біжи від неї

Не чекай, не жди.

Бо, не дай Боже,

Ти її приручиш,

Тоді вже точно

Не уникнути біди

Тоді твоє

Падіння – неминуче!

Якщо не хочеш

Їй весь час служить –

У тебе шлях є у житті…

І небо!

Біжи, прошу тебе,

Біжи… біжи…біжи!

Повір, я знаю…

Знаю все про себе.

...

Валентина

Минає все

Усе мине: любов, образа, біль.

Час попелом старі присипле шрами.

Єдине, що залишиться тобі, –

це пам'яті напівзотлілі храми,

де сині тіні нездійсненних мрій

тебе уже ніколи не збентежать.

Вони – ніщо, пустих ілюзій рій.

Вони твої, та не тобі належать.

І будуть тільки спогади і сни,

німотний спокій і байдужа тиша.

Та – попри все – ти ждатимеш весни:

вона нову історію напише.

12.12.2023

...

Музика

Намалюй мені ніч

Намалюй мені ніч,

Намалюй мені зорі,

Ми з тобой пліч-о-пліч,

І цього нам доволі,

Намалюй мені сонце,

Намалюй місяць білий,

Моє серце в долонці,

У твоїй руці милій,

Намалюй нам кохання,

Сильне, вірне, звабливе,

Намалюй сподівання,

Між нами щось особливе,

Я також намалюю,

Дім нам гарний, родину,

Твої зорі ловлю я,

І до тебе я лину,

Намалюй мені зорі,

Намалюю я небо,

Нам кохання доволі,

Більш нічого не треба.

...

Two-V

Слова повинні бути промовлені

Слова повинні бути промовлені.

Хіба ти не чуєш, як відчайдушно

Намагаюсь придумати для тебе пісню;

Як перебираю просіяні слова, що ходили із уст в уста

Випиваючи з перевернутого келиха неба причастя терпких історій.

Хіба ти не чуєш шепіт отих сторінок, що витають над нами!?

Вони тільки й чекають,

Аби поселитися в бібліотеці твоїх грудей,

Щоб хтось пострушував їхній попіл у ніч

Читаючи сни одкровень, змотуючи тумани нітратних плівок,

Розкопуючи книги, мов складаючи колони

З уламків коннелюр патетичного храму вічності.

Хрестик на твоїх персах колихається

Повторюючи порух коштовної люстри серця

В нефах грудей, що переливається нотами

Після гобою бажання.

Коли воно роздивилося сонце і розправило пелюстки,

Поночі, я вливатиму промені поетичної згадки йому

Зриваючи шовковий цілунок, як свою плату.

Коли опускається паволока ніжності

І тебе пробирає щемливий спогад,

Ти зодягаєшся в оксамит.

Слова розшивають бісером підібгане плаття:

«Любов»,

«Переливи»,

«Ще»,

Розкажи мені ще про сплави до мого серця.

Звідки, скрадаючись вузькою смужкою погляду,

Дізнався, що саме вибито на ньому його зрадниками?

Хто цей чоловік, що дивиться на себе,

Весь у піні з надією на послух твоєї юності?!

Він тягне перелицьовану стару пісню і лоскоче

Легковажним «а що коли», наче піря’м солодке пів марево,

А тоді розвіює його і топить погляд в гладі мутного озера.

Дивиться мов на стару літографію запевняючи себе,

Що він бачив отой краєвид, і оті постаті на березі

Знайомі йому. Власне це він і є. Там його дитина грається в сніжки,

Дружина тулиться до плеча, а з його волі кружляє пухнастий сніг.

І саме тоді, він не хоче відводити погляд у вікно ванної.

30.12.2023

...

Володимир Каразуб

1933

Ще на припічку лежить

Дід старенький і тужить

Вчора знову приходили

Знову балаган зробили

Силоміць забрали жорна

Залишилась ковдра чорна

Сльози висохли давно

Дідо встав узяв рядно

Вийшов звично за поріг

Зрубаний тепер горіх

Двір неначе зла пустеля

Сонце жаркая оселя.

Чимчикує він до стайні

Там дід чує сміх останній

Два хреста і три могили

що сім'ю його укрили.

"Кукуріку" чує з саду

То невже там півень ззаду

Тихо повенувся дід

Вже не бігав з десять літ

Мор й за ним по п'ятах ходить

Руки, ноги й ребра зводить

Де не де літа комаха

Не дійшов дідусь до птаха.

Обманула і його

Доля - цілковите зло

Чи тепер його душі

Всі страждання не страшні

Він звільнився від кайдан

Та тепер він сам свій пан.

...

Любисток
16+

Моя останння записка

Цей день прекрасний:

Сонечко світить, пташки співають і дітки радіють.

Але я сумую,

Сумую, бо мої батьки загинули.

Їх забрала ця проклята війна.

Я добре пам'ятаю все що було тоді:

Стукіт в двері, постріл, останні мамині слова.

І я почала бігти

Але я ніколи не думала, що більше не побачу своїх батьків.

Знаєте, раніше я ніколи не замислювалася над словами смерть і війна.

Але тепер я все розумію

І я розумію якби не було війни, то б і батьки не померли,

Моє рідне село не згоріло б, а з ним і люди.

Але ці нелюди прийшли на нашу землю,

Облили її кров'ю.

Вони продовжують знущатися над людьми, знищувати міста і села.

І вони також знищили мене і мій світ.

Мій маленький світ,

У якому я раділа й плакала,

Веселилася і просто жила.

Але тепер я не хочу жити, я хочу померти

І зроблю це прямо зараз...

...

Лілія Мандаринка

Щастя

Щастя — як бриз… шепоче посмішкою світла.

Легкий серпанок... Ніжність маминих рук.

Радість за комою... За щокою цукерка. Барви літа.

Видряпане на парті слово з п'яти букв.

Ялиновий запах, мандарини, чарівність снігу...

Вкладка від «Турбо», обгортки від «Баунті» та «Чупа-Чупс».

Затишок біля багаття... Нескінченне небо та море сміху.

Складні, але рідні вірші, навчені напам'ять... Важливість «Освідчусь!»

Пісня, що одна на двох — у ній серце дихає... Зіркова вічність.

Візерунки на вікнах, розписані чаклунством. Весняні дощі.

Теплий радісний шум у натовпі дітлахів... Сонце у січні.

Неймовірно-соковиті фарби яблука. Травневі хрущі.

Запах полуниці та вишні. Феєрверки-блисавиці.

Липневі громи та срібні переливи струмка.

Коли навесні повертаються перелітні птахи. Диво-криниці.

Буяння фонтанів... І з великої літери Сім'я.

Ласка коханого... Довіра. Перше слово дитини.

Світ розуміння. Життя «на повну», без «боргів», без вини.

Різнокольорова ніч... На колінах «дбайлива» зеленка. Тиші хвилини.

Час натхнення у будні лютої зими.

«Секретик» у піску. Бадмінтон. Захоплення каруселі...

Надійне плече друга. Поцілунок... Турбота — маяк.

Коли серцю тепло... Рука в руці. Вир серпневої акварелі.

Сонячний день, а на спині легкий рюкзак.

Щастя — лише мить... Життєві самоцвіти:

Ніжність, Кохання, Добро, Душі краса...

Тут і Зараз... не десь... вміти радіти!

Неймовірна сила, що допомагає крилам літати... Співаючи небеса...

~травень•2019~

...

Lexa T. Kuro

Прокляття

"пропаганда привчила росіян до війни і ненависті до України"

Ви люди без честі та совісті,

Ви продаєте брехню на показ.

Будь ви прокляті нині й навіки

Пропаганди російський «спецназ».

Ваші душі забризкані кров’ю.

Язики ваші встромлені в бруд.

Будь же проклятий нині й навіки

Пропаганди російський спрут.

Українці завжди пам’ятатимуть

Ваші фейки про розтин малят.

Будь прокляте ваше завзяття

Так паплюжити нас і солдат.

Бережіться, бо кара настигне вас,

Ви, це злодії, прокляті в нас,

Щоб ви здохли самі й ваше плем’я

Пропаганди російський «спецназ».

...

Анатолій

Боги

Род, Одін, Зевс, всі інші всемогутні боги,

Чи розуміють вони силу віри душі людської?

І чи плекають вони в серці щирі почуття до волі?

Чи мужньо віддають життя за рід свій та красу землі святої?

Чи вміють попри все вони йти за вогником надії,

Та цінувати вдячність, поважати старість, втому?

Чи знають, що таке Справжнє Кохання та дитячі мрії?

Або чому зростають "крила", коли шлях веде додому...

Чи відчувають біль вони, коли ховають побратимів?

Або що значить дійсно спека, спрага, голод?

Чи знають, як відновлюється серце від тепла обіймів?

Чи як лютує в порожнечі серця дикий холод?

Що відчувають, коли бачать сльози матері чи посмішку дитини?

Чи віддали б вони своє безсмертя другові чи брату?

Чим є для них життя звичайної людини?

А Смерть - подруга їм? Попереду чи все ж позаду?

...Род, Одін, Зевс, всі інші всемогутні боги,

Чи розуміють вони силу віри душі людської?

І чи плекають вони в серці щирі почуття до волі?

Чи мужньо віддають життя за рід свій та красу землі святої?

~осінь•2023~

...

Lexa T. Kuro

коли зійде сонце

коли зійде сонце, я його не побачу, бо в цей час мої очі будуть закриті...

лише місяць світитиме крізь тонкі пальці долоні,

лише він зможе дивитись, заглядати на тіні,

що цілунками вкриють мої срібні скроні.

коли дощ матиме чим накрапати, я ніколи вже під ним не промокну,

не торкнусь ніколи вологи волосся,

не змахну з облича струмок із тих капель,

і ніколи вже йому не пробачу те слизьке каміння, що було під ногою.

коли вітер знов гратиме у свої ігри,

роздуваючи полум'я покинутого кимось у лісі багаття,

я не матиму ні до чого довіри

і не пам'ятатиму, що за все життя так хотіла сказати.

коли зійде сонце над кволим містом,

коли згаснуть зорі над тим вигорівшим до попелу лісом,

коли річки думок и чиїхось сліз увійдуть в океани смутку,

коли станеться це - не залишиться вже нічого, що ще б мало бути...

...

Ія Лін & Ізумі Хо

Вже майже два роки

Вже майже два роки ми

живемо ніби не своїм життям.

Кожного вечора ми лягаємо спати

з однією єдиною думкою.

"Як хочеться вранці

прокинутись з Перемогою.

Видалити всі канали

з новинами та не читати їх.

Жити і насолоджуватися далі своїм звичайним життям.

Не чути звуків тривоги і вибухів,

їсти, дихати, спати спокійно"

Це наша маленька загальна мрія.

...

Валерія

Померти не страшно, страшно не жити

Померти не страшно, страшно не жити,

Листочком самотнім на клені тремтіть,

Ніколи пломінням живим не горіти,

А зникнуть, розтануть у вирі століть.

Померти не страшно, страшно не знати,

Купатись одвіку в солодкій брехні...

Життя все отруєним сном просипати,

Не відать ніколи, що правда, що ні...

Померти не страшно, страшно любити,

Це сила і слабкість, прокляття і дар.

Потуга могутня, що може убити,

А може дать крила, літать вище хмар.

Померти не страшно, страшно втрачати

Тих, з ким життя міцно ти пов'язав.

І нові тіла усе знову ховати,

Чекаючи черги на річкою сплав.

Померти не страшно, страшно служити

Панам і господам, на будь-який штиб.

Я краще у пеклі вік буду горіти,

Аніж я скорюся бастардам гаспид.

Померти не страшно, страшно не жити,

З надією в завтрашній день не глядіть.

Дух з тілом скувати і в ланцюгах гнити,

Вогнем не палати, а тільки диміть.

08.10.23

...

lev

Шахи

«Це ж тільки гра?» — питання вкотре пролітає,

Та відповідь відома вже давно.

Це гра для тих, хто за столом не грає

Для тих, хто спостерігає це кіно.

А для тих, хто над дошкою схилився,

Хто зготував солдатів в бій,

Хто у програші ще не зломився,

Ця гра — справжнісінький двобій.

І перший хід — пішак уже у бої.

Тремтить рука, стратегії нема.

А далі набирає обертів війна у полі,

Гравців надія перемоги підніма.

Та рівність з часом вже згасає:

Один іншого перемагає.

Легко було другого з пантелику збити,

Що тепер йому несила атаки всі відбити.

І кращий далі наступає

В передчутті тріумфу.

Потихеньку суперника він обступає:

Нема тому рятунку!

Та обоє не здаються,

Не мають права програвати .

Стратегії у бій женуться,

Хтось же мусить вигравати!

І ось настав кінець  двобою.

Один король упав убитий.

Один із них вже осоромлений війною,

А виграшем же другий оповитий.

Та виграв той, хто мав програти

В останню мить він долю обдурив.

І перемогу йому вдалось забрати,

Усю неочікуваність долі він розкрив.

І в житті, як в шахах інколи буває

Хоча назад й не можеш походить

Та переможцем тих доля обирає,

Що зуміють наступний крок зробить.

...

Резарта

Завиває зима папільотки своїх вітрів

Завиває зима папільотки своїх вітрів

Затирає сліди і заковує сизим льодом

Поети буває дописують власний вірш,

Що хапає за хвіст

І з’їдає себе до рогів.

А тоді вирушають в дорогу по білих слідах,

Ледь помітних немов би закінчилась чорна стрічка

І колодки друкують шрифтом, що на небесах,

Лежить,

І каретка торочить про снігом засипану вічність.

Телеграми її мовчать.

Кілобайти вагань, електронні курсори втоми,

Скаженіють вітри, лиш появиться слід – сичать

І стирають її не відправлене повідомлення.

Невже доведеться писати мені за двох,

Ходити засніженим, білим, мов аркуш світом,

Де тільки незримо присутній примхливий бог,

На звалищі снів, і затоптаних білих літер.

29.11.2023

...

Володимир Каразуб

Шепчуться тіні

Ніч розсипала перлами міріади ідей.

Тіні шепчуть візерунки таємничих фарб в етюди.

Між нами самотні вікна, теплі зірки,

І дахи з різноманітністю флюгерів, світ тіней,

Кілометри слів, ритм сердець,

І віра «я є й буду»...

Розтривожили листя шурхотом твої вітри...

І лавиною обсипали мені на мережива сукні.

Пестили, полонили, підкорили...

Спонукали серце цвісти!

...У повітрі тонуть мрії, розбурхують, кружляють,

Розкривають обійми свої незабутні.

По венах гіпноз — океан ігристих пристрастей.

І така безодня свободи, що віриш у вічність духу...

Чуєш симфонію зірок Всесвіту?

Божественна... Наче чисте світло очей.

Ніч розсипала перли...

Шепчуться тіні... Тсс... Слухай!

~15•11•2018~

...

Lexa T. Kuro

Бездоганність

Де зустрічається небо з хвилею — бездоганність.

Розчиняються зірки, стікають піною у воду.

Де вільна душа... І час застиг... Шлях Чумацький

Чи то богу, чи дияволу своє серце продав...

Тут бажання лише одне — бути Світлом.

Немає ні минулого, ні майбутнього... Істини біг...

Бриз і вічність Таємницею Світу оспівані.

Тяжіння усіх доріг... Розуміння: ти — Людина, ти — Світ...

Тут біля «краю прибою» — центр Всесвіту.

Звук неба, смак вітру, колір глибини води...

Затишок серця та думки... Кохання як Світло...

І пульсація у венах «немає тієї долі..» Розуміння «навіщо», «куди»...

Не молюся... Не вмію, не знаю, не пам'ятаю...

Лише солона млість: вітер, вода, пісок —

Сльози неба... У вузькому колі, без сторонніх... Я знаю:

Хто є частиною Всесвіту, той не може бути самотнім... Життя — урок!

~31•07•2019~

...

Lexa T. Kuro

Хвойне дерево

Ростуть на хвойному дереві шишки.

Ти дивишся на нього

І бачиш зелену молоду шишку.

Вона така, бо ще не достигла,

Але вже чудова та різноманітна...

Ти сидиш і дивишся на неї.

Тобі хочеться розмалювати

Її різними барвами.

Та спочатку вона має стати зрілою,

Аж тоді вона буде ще гарнішою.

...

Хвилина душі
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
29.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно ми продовжили опитування у нашому телеграм каналі на тему "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
Є два стільці з критикоюКіт у зграї
20.05.2024
1 - ти сприймаєш всю критику та враховуєш її. Можливо де що береш близько до серця, сумуєш і падаєш ... Детальніше
Моя ініциатива. Як одержати багато коментарів та підняти активність на Аркушіstas
19.05.2024
Поважне товариство. Хочу звернутися до вас з цікавою ініціативою. Про що я? А, от, чи хотіли б ви де ... Детальніше
Привіт, Аркуш і талановита спільното!Аліса Корж
20.05.2024
Всім привіт! Раз вже вирішила вести тут блог, то треба, мабуть, представитись) Мене звуть Аліса і я ... Детальніше
Квантове вгадуняткоЯрина Мартин
23.12.2023
Текстів на Квантовій Україні щось мало, сподіваюся це зміниться, а поки решта авторів дописують, щоб ... Детальніше
Пательня. Знайомтесь, авторstas
20.05.2024
Вітаю авторів Аркуша. Сьогодні у нас перший випуск Пательні. Спочатку коротко про правила. В кожному ... Детальніше
Марафончик взаємного читання.Крапка
07.05.2024
Бачу на Аркуші різні конкурси та цікавинки. От і собі вирішила спробувати. Хочу перенести досвід з ... Детальніше
На Аркуші вже:
10943читачів
125151коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: