Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4244)

16+

"Меланхолія"

Меланхолія, я метеликом лечу

На струмінь світла від вогню

На згарищі надій знаходжу ту,

Платівку про любов твою страшну.

І грають струни чорної гітари,

Це вже не звук легенької забави

Не скрипка шлях веде до серця свій,

Терпкий парфум і всесвіт поміж вій.

Шалений бриз ласкає моє тіло,

Воно тебе шалено так хотіло

Пізнати глибину всіх відчуттів,

Шкода, що серце ти своє закрив.

А може не закрив, проте скував,

Диявол сам тобі пророкував

І тихо нашептав тобі на вухо,

Вона біда і крах міцного духу.

А хто ж сказав, що правда те була,

Що зірка ясна долею гула

І з попелища, що було у нім,

Його ж бо не врятує і тихий грім.

Ні сонця світло, ні дощів відрада,

Тобі не допоможе, знай це правда

У жилах її кров вже не кипить,

Моли годинник, час тебе вістить.

Летить над морем, пір'я розсипає,

Вона як ангел, щастя провіщає

Не світить променем вже у твоє вікно,

Дарує іншому тепер своє тепло.

...

Катерина Цвігун

АДАЖІО

І сьогодні, як вчора, і завтра

Сонце зійде, розвіється тьма.

Ми проснемося вранці й від щастя

Впаде на підлогу твоя неслухняна сльоза.

Ти за руку візьмеш мене – свого бранця.

Я кохаю тебе до безтями,

Скажеш,

І з’єднаються наші вуста.

Я кохаю тебе, моя радість!

Прошепочу у відповідь вічні слова.

І нехай нам на вулиці в слід

Люди дивляться й заздрять,

І шукають перлину свою,

Щоб до щастя і їх привела.

Я стою на порозі, як вчора.

Я цілую очима, вона бідолашна страждає.

Чому доля до купи нас грішних звела?

Я не знаю.

А тепер насміхається нишком,

І час у краплину стискає,

Щоб забрати у вічність слова.

Бачу очі на мокрому місці згасають.

Не обдурить нас грішних на скронях нудна сивина,

Бо обоє давно достеменно ми знаємо,

Щастю нашому завше подвійна ціна.

...

Анатолій

Присяга

Я зітру кордони,

Я здолаю море.

Закричу пронизливо,

Встану і впаду;

Задзвоню у дзвони,

Крізь суворий погляд

Вилікую піснею,

Квіткою зійду.

Я не потопаю

В відчаї безмежнім,

Я вмалюю смуток

У добра броню;

Словом розрізаю,

Правди й волі лезом,

А перемагаючи,

Й слова не зроню.

Присягаюсь вчинком,

Присягаюсь жестом,

Що в душі прекрасній

Зацввіте весна;

Біль змалюю ликом,

Сум наповню сенсом

І не буду в горі

Більш ніде одна.

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

Кити

Чи ревінням далеким між хмарами повняться відзвуки,

В голосінні, здається, чорнішає небо китів,

І чорнилом заправлене лоно небесної музики,

Порожньої ночі, важких океанських хвостів.

Б’ють фонтаном зі свистом повітрям наповнивши тушу,

Вигинаючи ребра-шпангоути біблійних часів,

І оббиті грозою чорним вихором стягують душу,

Звуком грому пустим від безсилих вгорі плавників.

02.06.2019

...

Володимир Каразуб

Сльози янголів

Плачучі янголи.. їх сльози з крові.

Їх крила зламані, їх душі в полоні.

Їх тіла зневолені, імена забуті,

Голоса їх вкрадені, крики й біль - не почуті.

Зброя опущена, долі немає,

Та будь той проклятий, хто правду ховає.

Небеса спалені війною й ненавистю,

Мрії янголів знищені жорстокою реальністю.

Рай навіки загублений, вбитий богами,

Янголи пали - не загояться рани.

Сльози янголів чисті, мов гірка молитва..

Вони всі загинули - завершена битва.

...

ekorj

Любий воїне!

Слава Україні! Слава відважним воїнам , що день у день наближають нашу перемогу!

*** ****

Любий воїне,! Сокіл сизокрилий!

Світанок, що на ріднім краї розквіта .

Ти знай одне, що ти потрібен тій , яка

щоночі зорям пісні співа:

Щоб оминали Тебе , негаразди і

Шал ворожих стріл , що зміями сичать над головою .

Аби почуть той голос , що в серці Закарбований на вік.

Відчуть тепло обіймів рідних ,

Такий жаданних , і таких потрібних!

Губами промовлять : "Живий!"

...

Альона Сохацька

Речення

Рекла про волю, відданість, свободу,

Я мріяла, шукала, берегла;

Ішла у бій за згоду і незгоду,

Не забувала, вижила, цвіла.

Летіла птахом над чудним розмаєм,

Весняний цвіт збирала у букет...

Я спілкувалася з пресвітлим гаєм,

Виспівувала той тремкий куплет.

Я мовлю серцем про свободу слова,

Малюю віршем щирі почуття.

Тримаюся за промені любові,

Радію й плачу щиро, мов дитя.

Не розпрощалась я із власним цвітом,

Не тільки у минулому цвіла.

Нестиму в світ поезію привітну,

Щоб вільною й душевною була!

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

Кінець

Свобода- рабство,

Правда- брехня.

Устати- впасти

В глибокий яр.

Зневіра тиха,

Крик ще тихіший.

Сопілка лиха,

Що глибше й глибше...

Ланцюг до крові

І темна тінь.

Згубитись в морі,

Удалечінь...

Цей шок, погрозу

Створив митець.

Цей відчай, втома- уже кінець.

Митець пречорний,

Митець забутий...

Не кожен знає

Про ту відсутність.

Відсутність в світі

Того зізнання,

Відсутність щирості і бажання...

Цей вірш безсмертний,

Хоч автор- ні.

Цей біль на стертім,

Пустім полотні...

)квітень 2023 р).

...

Віршотвориця
12+

Я- учениця

Я- учениця. В прославлено-чорних кайданах.

Не маю престижів і айсбергів всіх на меті;

Стараюсь не бути у гострих, болючих обрамах,

Щоб гірко й нестерпно не стало в подальшім житті.

Немає в очах самоти, не підкорена владі,

Не хочу я більш уникати життєвих проблем...

Люд мовить серцями, що щирість- великая вада,

Та саме душевна відсутність- одна із дилем.

Я- учениця. Ще досвід малий за плечима,

Можливо, сердечне коріння ще не проросло,

Та бачу душею я те, що не бачать очима-

Таємне, підступне і тихо приховане зло.

Коли я зустрінуся знов із потоками осені,

Коли відгримить на світанні вже сьома гроза,

Зі мною там, поруч, ітиме нескорений досвід,=

А потім летіти ми будем в самі небеса.

Я- учениця. В незвідано-білій картині.

Носитиму в серці пресвітле майбутнє своє.

Врочисто-прославлена, маловідома година

Мені сили духу завжди й перед всім додає.

Болюча розрада не стане мені назаваді.

В душі я носитиму колір пречистого неба.

Не хочу я бути шедевром розхвалення ради,

Не хочу для всіх, але хочу, можливо, для себе...

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

Поламані часи

Серед тварюк, убивиць і садистів

Де, підкажіть, знайти спеціалістів,

Що ремонтують, тільки попроси,

Поламані, розтрощені часи?

Все розлетілось. Ти, наче годинник,

В якому тьохкає, болить маленький ґвинтик.

Таких, як ти, багато на землі,

В усіх болить і в серці, і в душі,

І всі складають механізм великий,

Який працює з грохотом і риком,

Бо кожен ґвинтик майже на межі

Працює весь в пилу та у іржі.

То може не у часі дійсно справа?

І в просторі нема вини так само?

Тоді ж чому все сиплеться й болить?

Цей біль триває безкінечну мить.

Цей біль пронизує аж до кісток,

І віриш в час, у бога, в темний рок.

І ти благаєш змучено: «Спаси!

Відремонтуй ці прокляті часи!»

31.03.2023, 17.04.2023

P. S. Дякую за натхнення фотографії з ринку в Харкові, де виправили "ремонт часов" на "ремонт часів".

...

Іра Соєр

Idem per idem

Idem per idem. За обрієм, сонцем, за горизонтом

По осях: x, y, z. За Мертвим, Білим, Евксинським pontом,

За твоїм плечем, за ребром, під і вище,

За вчорашнім, прийдешнім, в шафах, на горищі,

За словом, в словах, в простоті, пустоті,

За ліжком, в пружинах, і в їх частоті,

За тінями, світлом, за світлотінню,

За поглядом, дотиком, за шепотінням,

За часом, безмежжям, і часом без меж,

За вірою, боже, в одне і те ж;

В сльозах, за любов'ю, в надії, руках,

За скалками, п'яних від болю очах,

За небом, за богом, за словом Прости,

Незмінно був я, до незмінної - ти.

29.06.2020

...

Володимир Каразуб

Виняток

Виняток з виключень.

Місяць без зірки.

Доля величная,

Важко і гірко.

Кинута в прірву

Остання надія;

Страх безнемірний,

Слово і дія.

Влада прегостра,

Зоряна ніч;

Невтішні прогнози,

Без власника річ.

Друг другом кинутий,

Поклик забутий;

Вечір полинув

В далекую скруту.

Той, хто обмежений,

Завжди повинен.

Я ж- незалежна,

Я вільна, єдина.

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

Повік

Зів’ялі квіти

Зустріли криком.

Повік не зраджу,

Повік не звикну.

І не зламаюсь,

Не підкорюся!

Я буду поруч,

Не відречуся!

Сікти кинжалом,

робити разом...

Не звикну жахи

Творить в екстазі.

Повік не втрачу

Свою надію

І в небуття хай

Піде бездія.

Зів’ялі квіти

Зростуть весною,

Життєва клумба

Розквітне любов’ю.

(квітень 2023 р).

...

Віршотвориця

Шаман

Кристалами солі сяяв лиман,

Вітер в ріденькій траві шумів,

А під курганом сидів шаман,

Обрій над річкою посірів.

— Готуйся, братику, скоро час, —

Шаман у небо видихнув дим.

— Вже довго море чекає нас. —

А вітер бризом запа́х морським.

Докурював люльку сивий шаман,

Засмаглий мов золотистий степ,

З очима сірими, як туман,

З різкими лініями щелеп.

Підвівся на ноги сивий шаман,

Весело вітер в степу заграв,

Засяяв удосвіта весь лиман,

Мов зашарівшись — червоним став.

Підняв автомата з землі шаман,

Зітхнув, бо зброя тепер не та,

Оглянув степ і старий курган,

Торкнувся на грудях своїх хреста.

Вздовж річки рушив сивий шаман,

Тремтіла від кроків його земля,

Шуміло море, гудів курган,

Смерть йшла із Криму по москаля.

Присвячено знайомому воїнові з позивним Шаман. Дякую за захист!

...

Оксана Весна

Так хочеться

Так хочеться торкнутися щоки

рукою…

Хай час зупиниться на мить,

а потім знову потече

рікою.

Так хочеться торкнутися щоки

щокою…

І хай у грудях защемить,

а біля серця запече –

я встою.

Так хочеться торкнутися щоки

вустами,

схилитись на твоє плече…

І хай розлука не стоїть

між нами.

09.04.2016

...

Музика

*** *** ***

Стати лицем до сонця.

Заплющити очі, вмиватися променями.

Стати лицем до сонця.

І гладитиме воно своїми долонями.

Підняти очі до неба.

І хай відлітає все, що злетіти повинно.

Враз — озирнутись на себе.

І далі — лише вперед! Лише невпинно!

Відкрити серця віконце.

Щоб наповнилося новим, незабутнім.

Стати душею до сонця.

Щоб знайти. І створити майбутнє.

07.04.2022

...

Світлана Патра

я тепер слабка

стискається повітря навколо мене,  

зриваються на кожен рух слова, 

а чи вбачаєш ти за одкровення 

сказати прямо: я тепер слабка. 

тепер моя крихкість уся назовні, 

тепер моя сутність зовсім розхриста,

я вся фракційна, я вся зерниста, 

і сиплюсь, сиплюсь, втрачаю змісти. 

рукою стерла б своє обличчя, 

зрівняла б в тишу усі слова,

і тільки випне, і тільки зрісши 

під самий корінь уріжу враз.

щоб було чорно, а зверху біло 

і ти ніколи не зрозумів, 

якої більше насправді сили 

було й не стало тепер в мені.

2023

...

Анна Жайворонок

Знову дощ

…І знову дощ!

Чи небу мало неба?

Чи знов Господь наслав на нас потоп?

Стіна води – від мене і до тебе.

Я знаю: не врятується ніхто!

Не буде «тварі всякої по парі»,

Бо ми – не пара. Кожен сам собі.

…Вишневий цвіт на мокрім тротуарі,

Від пелюсток калюжі геть рябі…

18.04.2017

...

Музика

Моя любов

Прекрасні барви різнокольорові в душі моїй переливають

І дивні солов’їні співи в серденьку моїм не угасають.

Відлуння в серці чую я- то любов до мене озивається,

З усієї сили в життя моє вривається.

Любов моя прекрасна й неповторна

Взиває, кличе й манить пізнати її.

Любов моя в серці квітне і все заповняє,

Мене вона в світі цім тримає.

Гаями безкраїми розлягається

І ні миті у своєму виборі не сумнівається.

У світ дивний поринаю і бачу світло надії,

Любов моя здається здійснить усі мої мрії.

Ніхто її вже не зупинить, якщо вже корені пустила,

Хитра одначе- мене вона в свої сіті зловила!

Не соромно любити- соромно любові не пізнати,

В чому ж сенс тоді, якщо головного в світі не знати?

А я маю сенс і радію- що не доводиться у пошуках блукати,

Від життя цього треба любові вдосталь брати,

Щоб радість і затишок у душі мати.

...

Діана Гобой

Антика

Ці очі бурштином налитої антики,

Погляд, і пишно заплетені бантики.

Архаїка часу жіночих очей,

Мільйони безсонних банальних ночей.

Живопис, музика… любов одинока,

І фантики, фантики – смерть вирлоока,

Ці очі дзеркальні її двійника,

І губи, і груди, граційна рука...

Та ядра-зіниці і дзенькає ланц.

Двадцять перше століття… диван… декаданс.

16.06.2019

...

Володимир Каразуб
12+

Убити мертвого, живого воскресити

Убити мертвого, живого воскресити,

Брехню ховати правдою й роками;

Втопитись в миті, міст неспалений спалити,

Беземоційність заховати почуттями.

Зустріти янгола в земному злому світі,

Поговорити віч-на-віч зі смертю;

Кричати мовчки, холодом зігрітись,

Піти увись, усі червоні межі стерти.

Життя в життя повік не можна перелити.

Мовчати голосно, щитом оборонятись...

Убити мертвого, живого воскресити

І смерті все своє життя боятись.

(березень 2023 р).

...

Віршотвориця

Німота

Мінливі думки

Як сни

Сплелися зміями

Похмурі і німі

Без слів

Без мрій

Без дій

Гливка велична німота

Повільно рота роззявля

Глуха, сліпа

Кричить без слів

А з крихт розтерзаних надій

Знемога пророста

Іду

Бреду

Повзу

Крізь неможу роблю цей крок

У тілі забагато вже дірок

Не зібрати пазл цей нікому

Крізь біль і втому

Свій меч я підійму

І більше кроків не зроблю

Нема сил

...

Дарія Гульвіс(Денисенко)

Мрії - кола на воді

Спали про мене давні спомини:

Старі й пожовклі як листи.

Усі слова поденням втомлені.

Їм важко далі зміст нести.

Закинь на стрих альбоми пам'яті.

Там знимки "вицвіли" давно.

А більшість з них вже часом пом'яті.

І не крути старе кіно

З його банальними сюжетами,

В яких ми - глупі й молоді.

Роки промчалися кометами,

А мрії - кола на воді.

І всі ми - бранці неповторності:

Вже так не буде, як колись.

На хвилях зрілої мінорності

Ми в різні боки розійшлись.

07.05.2020

...

Мирослава Сидор

Заграйте, пане, плонез!

Заграйте, пане, полонез.

Нехай танцюють в залі тіні.

Бо промінь сонця був і щез.

Бо він - не справжній. Він - осінній.

Заграйте, пане, полонез.

Нехай запросить Вітер Тишу.

Спочатку - з нею, потім - без...

Тиша сховається у нішу.

Заграйте, пане, полонез.

Життя іде поважним кроком

Від похоронів й до імпрез,

Лиш би не сплутать ненароком

І танцювать по вістрю лез.

Поважно, чинно і фатально.

Заграйте, пане, полонез.

Заграйте тихо і печально.

15.10.2020

...

Мирослава Сидор

Коли закінчиться війна

​​Коли закінчиться війна,

Я хочу виплакати сльози,

І наревітися сповна

За тих, хто гине у облозі.

Коли закінчиться війна,

Я хочу друзів обійняти,

Яких розкидала вона

В країнах, де мовчать гармати.

Коли закінчиться війна,

Я хочу виспатись спокійно,

Й не чути, як гуде стіна

Від вибухів, де рвуться міни.

Коли закінчиться війна,

Я вдячним більше бути хочу

За звичні Божії дива:

За мирне небо, сон щоночі,

За ручку доньки у руці,

За зелень трав і спокій вітру,

За сонця теплі промінці,

І неба райдужну палітру.

Коли закінчиться війна...

А поки я благаю Бога:

Нехай зупиниться вона!

Хай прийде з неба допомога!

08.03.2022

...

Сергій Степанюк

Сонет ІІ

Яких ще слів в тобі не знаю я,

А ті, що знаю – чи вони потрібні?!

Як в безворушші сказанність твоя,

Що ясним небом зрівнює подібність.

Так в тихім небі спалахне зоря

Тобі явившись в дивному сузір’ї

І ти впізнаєш серцем немовля

У цьому обважнілому склепінні.

В годинах вічність бавиться у дні,

В собі з’єднавши цільні половини;

Так ніжки циркуля описують земні

Та безкінечні обрії дитини,

І в цій недосконалій повноті, -

З тобою я, а ти в мені віднині.

03.06.2019

...

Володимир Каразуб

Небо зоряне

... А небо зоряне - зоряне,

схоже на поле зоране,

срібним зерном засіяне,

вічне, вільне, замріяне.

Місяць – самотній соняшник,

Шлях Чумацький – немов рушник,

що наречена вишила

і на ріллі залишила.

Хто ж наречений, ніченько?

Синій туман над річкою?

В полі вітряк окрилений?

Дуб у степу похилений?

Хто тебе, нічко, любить так,

що не лякає й самота? –

Мріє, щоб ти подала рушник

місяць, твій вірний соняшник...

16.03.2023

...

Музика

"Той" день

Ми мріяли про світло,

Про радість, про тепло.

Про те життя, що звичним є для всіх.

Те, що мало безліч незабутніх втіх.

Ми щастя всі хотіли та любові.

За Маслоу були всі ми на верху.

Та раптом, всі за ніч одную,

покинули це все у пустоту.

В ту ніч все небо було різнокольорове,

фарбоване у люті кольори.

Червоне, як та кров, що досі ллється,

та чорне, як душа у ворогів.

Ми плакали, боялися за себе,

за наших рідних, за свою сім’ю.

Та ми стояли, і досі стоїмо ми.

За нашу перемогу. За країну У

...

Корицька Дарина

Про вірші

А кожен вірш, неначе фенікс з попелу,

Народжується десь у небесах.

Мандрує він просторами широкими

І тихо лине в душу до творця.

Він дивиться на світ з гори прекрасної,

Барвисто розквітає кожну мить;

Черпає силу із натхнення ясного,

А потім, наче птах, до нас летить.

Ось строфи перші на папір написані,

Ось закрутились барвами слова;

Летять до нас вірші із неба чистого

І вся душа при цьому ожива.

А кожен вірш- неначе фенікс з попелу,

Дарує усмішку завжди усім.

Бо жити й розквітати він народжений,

А ніжна муза- то для нього дім.

(березень 2023 р).

...

Віршотвориця

Мурали весни

Мурали весни малюються.

Так хочу її, що аж...

У котики вбралась вулиця —

Лікуючий антураж.

Сніжок ще паде, ура'зливий.

Припудрює щоки дням.

А в небі — хмаринки пазлами.

Про літо віщують нам.

Знов "Кача"...

Як сон і марево.

Життя — біг по лезу, та...

Весна всіх відпоїть варивом,

Безумна!

Палка'!

Свята!

...

Тетяна Волошина

Я до тебе з миром

Опусти свій меч та відкрий забрало

я до тебе з миром.

Залиши свій гнів і палюче слово

я до тебе з миром.

Відпусти себе від образ вчорашніх

я до тебе з миром.

Подивись на моє чоло - там немає печатки зради

я до тебе з миром.

Помогти відтягти щита? Він важкий, я знаю.

Бачиш, я не така й страшна,

Як казали голоси позаду.

Тсссс… Не кричи. Кров уже пішла.

Я була собою.

МГ@ 03/2023

...

Мар'яна Гінзула

Весна не знала, що прийде війна

Весна не знала, що прийде війна,

І готувала звичні подарунки -

Три жмені сонця, паростки добра

І перші романтичні поцілунки.

Весна не знала, що там і коли

Надумали чорти поміж собою.

Ми всі чекали справжньої весни,

Яка приходить ніжною любов‘ю.

Весна не знала, та й не знали ми,

Так спраглі щиросердно покохати,

Що після злої лютої зими

Не всі її зуміють привітати.

Весна не знала… та життя іде.

І день за днем б‘ємося ми за волю.

Весна підходить, серце дістає

І гріє кошенятком у долонях.

...

Ірина Руденко

А я обожнюю весну

А я обожнюю весну:

За цвіт прекрасних, милих квітів,

За пісню щиру, голосну

І за нагоду порадіти.

А я обожнюю весну:

За спів її птахів чудових,

За днину сонячну, ясну,

Барвисте небо кольорове.

А я обожнюю весну:

За ранні і вечірні роси,

За чай гарячий у саду,

За спокій, радощі та сльози.

Вона, мов дівчина в вінку,

До нас щороку ходить в гості.

Цінуймо пісню ту дзвінку,

Простору, багатоголосу!

(березень 2023 р).

...

Віршотвориця

Сама собі

Я собі все: ворог, друг і наставник,

Вічний, вогненний, тремкий поводир,

Вчитель суворий, учень беззахисний,

Я підопічний і я командир.

Я собі відчай, утіха і горе,

Вітер, мороз, снігова заметіль,

Нестримне, глибоке, стривожене море,

Я смуток болючий і полум’я в нім.

Плакати зовсім немає вже змісту...

Муки душевні, поставлено ціль.

Не треба ніяких обдуманих істин,

Бо я собі тиша, розрада і біль.

(березень 2023 р)

...

Віршотвориця

Ще трохи почекай

Нам день за днем новини обіцяють,

І віриться - ще трохи потрепи! -

Та знову в небі зорі всі засяють,

І пройде час невтішної біди.

Ще трохи почекай - і знов все буде:

Каштани на Хрещатику цвітуть,

А в ботсаду бузок, і всюди люди -

Усміхнені спокійні люди йдуть.

На літній сцені танго та фокстроти

Танцюють пари в сутінках п‘янких.

І на містку кохання - знову клопіт -

Навішали закохані замків.

А влітку вихідними - до Одеси,

Без сумнівів з маленьким рюкзаком

Під шепіт хвиль відігрівати серце -

Теплом та оксамитовим вином.

І мирний Маріуполь та Бахмут

Відновлять спокій, втрачений у них.

Стрибають діти невгамовні на батут

І всюди лине їх щасливий сміх.

...

Ірина Руденко

Заховалося місто у вечір

Заховалося місто у вечір,

Лиш зрадливо мигтять ліхтарі.

Розтрусилася десь колотнеча,

В ніч будинків пливуть кораблі.

Сніг січе і січе безборонно:

Все бинтує навколо зима –

Прикриває розтерзане лоно

На ріллі, що зорала війна.

Прикриває із сумом руїни,

Притрусила зрадливий наст,

Винувато прийшла до країни,

Не дарує нікому прикрас.

Бо в бою кров бійців закипає,

Не один впав на полі солдат

Там, де сонях насінням стікає,

Почорнілий від болю і втрат…

Заховалося місто у вечір,

Сніг байдужо січе і січе…

Та не спинить він бою клекіт,

Доки ворог назад не втече.

І настане той час весняний,

Крикне кожен: Хвала бійцям!

Що стояли мужньо, незламно,

Щоб спокійно жилося нам,

Що життя принесли у жертву,

Коли Марс вимагав: На щиті!

Побратимам повік не стерти

Болю втрати в години оті…

Не сховається місто у вечір,

Будуть рясно світити вогні:

Перемогу піднімуть на плечі

України відважні сини.

...

Світлана

Вечір

День згорнув утомлені крила

І голівку у вечір сховав.

Перша зірка несміло світила,

Визирала у вічко між хмар.

Невиразні людські силуети

Поспішають в завої думок.

Сад ховає у сутінках трепет

Нетерплячих тугих бруньок.

Вже весною бубнявіє мрія,

Відганяє тривогу в куток.

Хай там що, а життя половіє

І викрешує радість з зірок.

...

Світлана

Доле моя

Дякую, доле, за цей світанок,

За надокучливий туман,

Що скапує слізно з гілля на ґанок,

За спогад, що стукає десь звідтам.

Дякую, доле, що на п’яльцях

Ти ще мережиш моє полотно…

Та необачно вколола пальця –

Закривавилося зараз воно:

Замість ромашок ти вишила маки

Там, де стікала солдатська кров,

Хрестик до хрестика – сліз не зібрати,

Заполоч чорну витягуєш знов…

Нащо нашила ти сірого суму

Там, де веселкою цвів небокрай?

Нащо все множиш на лобі задуму,

Терен зростила, де квітнув розмай?

Доле моя, нерозривно вкраїнська,

Де ти сховала блакитні нитки,

Злото пшеничне і перли, як вишні,

Вранці на травах у мирні роки?

Доле моя, непокірна вкраїнська,

Знайдуть для тебе усі кольори

Хлопці й дівчата незламного війська,

Ти ж не здавайся, узор підбери.

Вишиєш гладдю пастельні світанки,

Міст гонорових величний розмах,

Спів солов’їний і тупіт на ґанку

Жвавих онуків із сміхом в очах.

...

Світлана

Моя Україна варить борщ...

Моя Україна варить борщ,

Перечікуючи ракетний дощ.

Моя Україна чекає весну,

І в той же час – будить світ зі сну.

Україна моя виглядає світанок,

Її день, кожен день – неначе останній.

Україна моя сонце зустрічає,

Рідні душі у вирій в сльозах проводжає.

Моя Україна варить борщ

І мріє про тихий літній дощ,

Та поки – час рятувати весну.

І розбудити планету зі сну...

...

Світлана Патра

Суперенеїда

( Ще є проблеми на Парнасі...)

Немає в жодній рецептурі,

Та й у підручниках нема,

Як до скарбниць літератури

Додати власного письма.

Ще є проблеми на Парнасі –

Де взяти персональний німб,

Як полетіти на Пегасі

Та перестрибнути Олімп?

Як віднайти тендітне слово,

Щоб змалювати красоту,

Зцементувати ті основи,

Що підпирають висоту?

Як незабутнє і важливе

Сказати всім, щоб чули всі

Слова про зорі мерехтливі,

Умитий ранок у росі?

Де ж нам узять того Панаса,

Щоб Мирний був, а не якийсь?

Де прочитать того Тараса,

Щоб був Шевченко, як колись?

І Котляревського Івана

Згадаймо також, зокрема,

Коли, лежачи на дивані,

Карбуєм «вічне» жартома.

...

Сергій Кузнєцов

Все що не відбувається

Все що не відбувається

Все на краще

Але чому я відчуваю себе повним лайном?

Кожен мій крок це велика помилка,

І я скоро з прірви впаду.

Кажуть, що деградація краща за застій,

Адже при деградації є рух,

Щоправда назад, але все ж рух.

Та я все ж стою.

Оскільки впасти у прірву страшно,

Навряд чи десь там я сходи вверх знайду.

Та все ж я роблю новий крок вперед...

...

Anita_Lucy_chan

Усмішка

Її мовчання - це контур голубки,

що тонкою ниткою крил

розділяє сонце палких губ

і здимається вище хмар,

коли посміхається небо її очей.

Там плавиться золото променями скипівши,

І ллє солом’яну тінь - шепотіння,

переливаючись у шовкове волосся ночі,

що наче куліси розходиться відкривши простір

для серця любовної пісні, їі усмішки.

07.11.2020

...

Володимир Каразуб

Чи можна журбою прикрити печаль?

Чи можна журбою прикрити печаль

і написані в небі розлуки?

Скільки можна в собі зберігати мовчань

та сидіти, зв'язавши руки.

Скільки можна чекати любові й тепла,

коли лівреї долі прекрасні?

Коли храми тепер побудовані з скла,

ми більш беззахисні, аніж нещасні.

Чи потрібно підкорятись змазам життя?

О, повірте, точно не треба..

Коли в персах все ще є серцебиття -

ми зламаємо кадукам ребра!

Кожну ніч сниться мені вертоград

стиглих яблунь й привабливих лілій,

тихий шепіт лугів і молва цикад

сплелился в пестливих обіймах ідилій

Як люблю я пістряві каструми природи

й буду вічно берегти нові

З кожним вдохом істини, з кожним вдохом свободи

Поки руки мої ще не в крові..

14.02.2023

...

Амалія Сатанпсу

Для Ісуса

Коли я падала, мене ти підіймав.

Пройшли з тобою найкрутіші гори.

Ти в двері стукав, ти мене чекав

І кожну мить ти поруч був зі мною.

І крізь тривоги, відчай, смуток, біль

Тобі я свою душу відкриваю.

Ти- світло, джерело добра, надій,

Ну а любов твоя не знає краю.

Нехай і важко, та зі мною ти стоїш

І біля мене в найсильніший вітер.

Я- серед річки горя, сліз і бід

І буду жити, бо тобою оповита.

Ідімо разом шляхом цим важким!

Тобі щоденно щиро я молюся!

Ти- мій наставник, друг і поводир,

Я в тебе вірю кожну мить, Ісусе!

(лютий 2023 р).

...

Віршотвориця
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Карта всесвіту ФолкхартаЄвген Кобилянський
01.12.2023
І так, я нарешті наважився створити карту основного континенту вигаданого мною всесвіту. Ухох - конт ... Детальніше
Я купую Disney!Янко Далт
01.12.2023
Одного дня я таки куплю Disney! Це стане моїм Magnum opus. P.S. Якщо сходити з глузду, то з розмахо ... Детальніше
Оновлення, щодо конкурсу «Безмежний космос».Олександр Гаврик
24.11.2023
Через численні наполегливі прохання на конкурсі додається авторський приз за перше місце за результа ... Детальніше
Зроби Мавці подарунок - наблизь перемогу Мавка (Ганна Заворотна)
30.11.2023
У неділю у мене День Народження. До цієї дати у мене на фб-сторінці із 2015 р. проходить акція "Зроб ... Детальніше
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
Нове оповідання "Tenebris invoco me"Віталій Дуленко
01.12.2023
Всім привіт! Сьогодні вашій увазі пропонується оповідання "Tenebris invoco me". Писав я його для кон ... Детальніше
На Аркуші вже:
8447читачів
83525коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: