🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Поезія (6982)

Бджола та Оса

У бувальщині чи в казці...,

та не зараз, а давно

все навколо жило в мирі

і доброзичливим було.

Невдячність і Заздрість

окремо тулились.

Та, якось разОм у лісі зустрілись.

В тіні причаїлись.

Огледілись тихо.

Безшумно ступали.

І шкодити нишком розпочинали

усім, кого між дерев зустрічали.

Бджола і Оса в ту пору дружили.

Як добрі сусідки у злагоді жИли.

В теплім дуплі із сім'єю - Бджола.

Оса ж у гнізді між листя гула.

Невдячність і Заздрість час не втрачали.

З-під тіні дерев спостерігали,

як Бджілка Осу на чай запросила.

Як подружку милу зручненько вмостила.

Як з радістю щедро її пригостила

духмяним пилком

і медком солоденьким.

Любила Оса такі посиденьки.

Бджілка гостинці осинятам збирала...

Та, раптом, Невдячність Осу обійняла.

А Заздрість їй тихо на вухо занила,

що Бджілці, чомусь завжди більше щастило...

Змарніла Оса. Пити чай не схотіла.

Забувши гостинці, геть полетіла.

Літо минуло. Осінь настала.

У злобі діти Оси підростали.

Заздрили хазяйновитій Бджолі.

Мріяли жити у теплім дуплі.

І якось, з-під листя, що золотіло,

розлючені оси роєм злетіли.

Нахабно ввірвавшись в оселю до бджілок,

рушили все, мед крали і пилок.

Жалили оси бджілок без жалю.

Бджілки ж втрачали життя разом з жалом.

Мужньо оселю свою захищали.

Вигнали ос. Та запам'ятали,

як заздрість і чорна невдячність Оси

в їхнє дупло біду принесли.

20.10.23

...

Irina Velika

Міська Сорока

В сучасному місті,

де гомін та швидкість,

авто на дорозі - великая кількість.

Усі поспішають і всім кудись треба.

Тож, мешканцям

ніколи глянути в небо...

... на небо,

на дерево,

просто - угору.

Всіх стрімко ведуть життя коридори.

Живуть в місті люди і, навіть, не знають:

за ними

з цікавістю

спостерігають.

Зручно вмостилась на світлофорі

(дорога - театр, а люди - актори)

кмітлива Сорока,

що в місті зростала

і часткою урбанізації стала.

Вогні світлофора "пробку" зібрали.

Проїхать вперед

люди шансу не мали.

На перехресті міської бруківки

зустрілись Сорока

і власник автівки.

Шалених міських перегонів любитель.

Низько-частотних звуків цінитель.

Він, мабуть,

Петраркой себе відчував,

коли те авто своє тюнінгував.

Звернула увагу на витвір Сорока,

(бо тАкож любила мистецтво високе).

Насичені барви і блиску багато.

От, хоч би шматочок такого ій мати...

Втомився водій в машині сидіти.

Невзмозі довгу тягнучку терпіти,

той чоловік,

щоб час не втрачати,

фари в авто почав протирати.

І бачить згори крилата естетка

(завмерла в напруженні, мов статуетка),

як вогником тліє цигарка у роті,

і..., що за везіння(!),

ключі - на капоті.

Сорока швиденько з дроту злетіла.

Дзьобом ключи з капоту

схопила.

Й повільно,

наче навмисно знущалась,

нагору, на місце своє поверталась.

Усілась.

І стала спостерігати...

Як бігав,

махав,

намагався плигати.

Хотів кинуть гілку,

та лайкою злився.

Нарешті, в автівку заліз...

Бо втомився.

Та марно людина те все виробляла.

Сорока давно такі скАрби збирала.

На дії невдах вона звикла дивитись.

Здобутим

ні з ким

не збиралась ділитись.

17.05.2022

...

Irina Velika

До Забуття

Як же хочеться померти,

Розчинитись в небутті.

Вени ножиком подерти

І блукати в Забутті.

Наковтатися пігулок,

Різнобарвних тих отрут.

Та узріти вид фігурок

Всіх своїх отих спокут.

От би мати пістолета,

Щоб скінчити все у мить.

Щоби куля, мов комета

Пронизала, ніби голку нить.

Або ж залізти у обійми

Рятувальної петлі.

Прикріпитися до стелі,

Щоб умились всі слізьми.

Ех… Облитися б бензином

Й спалахнути мов сірник.

Або все ж краще керосином

І стрибнути в той сінник.

А може кинутися з даху

Та розгледіть вид міський?

Жаль, що скорчуся від жаху

Взрівши спуск отой різкий.

Як же хочеться померти

Розчинитись в небутті.

Дочекаюсь своєй смерти

Й прогуляюсь в Забутті.

...

Дарія Абрасімова

Колискова (про сома)

Скоро-скоро темна ніч

Простягнеться навсібіч.

Світ обійме-оповиє

Накидкою з теплих пліч.

Встане місяць молодий,

Наче коржик, золотий.

Нишком сходами із неба

Зійде в очерет густий.

Піде місяць по містках

З паляницею в руках

Зорі-крихти розсипати

В чорну воду на ставках.

А щоночі під мостом

З виру виринає сом.

Крихти пащею збирає,

Плеще шовковим хвостом.

В сома вуса — як трава,

Й величезна голова.

В вусах казка причаїлась,

В голові живуть дива.

Сяють зорями плавці,

Випускають промінці.

Небом лине сом-дрімота,

Й місяць спить на черевці.

...

Дар'я Мацелевич

Про борщ

Він вийшов в осінній дощ,

І склались думки в вірші.

Вона не зварила борщ,

А він так любив борщі.

З сметаной та навіть без,

Із м'ясом, що важливіш,

Завжди виїдав увесь.

"Бо борщ - він як той же вірш,

Де в ритмі однім ідуть

всі овочі та м'ясце,

Ти краще ввімкни плиту,

Ніж пишеш сидиш оце!

Не треба мені роман,

Поему чи там сонет,

Із голоду, бачиш, сам

Уже я немов поет.

Звари хоч простенький суп

І парочку відбивних...

Побачив тепер я суть

Поетів, кохання їх.

Не хочу я без борщу

Чи супчику помирать,

Тож дуже тебе прошу:

По-людськи навчись кохать!

2021 р.

...

Сафі Байс

Леді троянда

Леді троянда сидить на терасі,

Усе виглядає того Леонарда.

Міський гондоліст манить красою,

Якщо троянда хмеліє за нього.

Та є проблема одна невелика,

Вже 30 днів - не з'явився той хлоп.

Усе турбується ота леді,

Чи не помер той часом, чи що?

А Леонардо у свою чергу,

Гуляє з дівками та мріє про шлюб,

От тільки не знає отой хлопчина,

Яка красуня закохана в ньог.

...

Геліконія

Закохатись у літо

Закохатись у літо,⠀

Осінню будучи…⠀

І за ним на край світу.⠀

А про дім свій забудеш чи⠀

Може, схочеш забути,⠀

Втекти звідти, з’їхати,⠀

І про літо лиш чути.

Ну навіщо? На лиха ти?

Закохатись у літо,⠀

Наперед усе знаючи,⠀

І за ним полетіти,⠀

Щоб від себе тікаючи,⠀

Розгубити тумани⠀

І мороки осені.

То омана, омана…⠀

Повернись уже, просимо!⠀

Бо від нас, від дощів твоїх,⠀

І від листя осіннього,⠀

Перейшовши поріг⠀

Ти не знайдеш спасіння.⠀

Закохатись у літо,⠀

Тій, хто осінню створена…⠀

Що ж іще окрім флірту?⠀

Шрамом серце спотворене.⠀

06.10.2020 р.

...

Сафі Байс
16+

Сходи, що важливіші за життя

Я впала з сходів -

Моє життя розбилось,

Бо ті східці -

Опис мого буття.

Я досягла

Вершини отих сходів,

Та втратила усе,

Як тільки впала я.

Я мала все,

Гроші та кар'єру,

Будинок та любов,

Але утратила, як народилась ти...

О моя доню,

Це ти мене жбурнула

Із отих сходів у низи...

Тепер ти втратиш все, як я тоді.

Через два тижні

Прийшла до її ложа,

А немовля -

Просилось на руки.

Дістала ніж

Та все покрила кров'ю

Доньки моєї,

Яка жбурнула вниз.

Тепер я вільна!

І знов піду по сходам.

До тій вершини,

Що була я на ній.

...

Геліконія

Як кохають привиди

Ох люба Марі, 

Погоджуюсь з Вами, що час–

Це вода, що ллється крізь пальці.

І, як не дивно, та нам з Вами вже восьмий десяток.

Та тільки Ви вже в поважному віці, мені от і досі сімнадцять..

Але як незмінна личина моя,

Так і незламні мої почуття.

Я знаю, Вам лячно вмирати, 

І хоч Ви й не тямите досі, але тут на Вас хоча б чекатиму я. 

Подумайте, люба, чи страшно було дивитись, як гучно плаче кохана?

А розуміти, що ти не зможеш її врятувати?

Але я більше не плачу, вже не кричу,

Тепер я маю надію, маю мету.

Я Вас, моя люба, на інший бік проведу.

...

Вероніка

***

І навіть якщо, весь світ проти нас

Ти пам'ятай, я завжди з тобою

Я підтримку будь коли дам

На самоті, не залишу з бідою.

Я для тебе, буду щитом

Для тебе буду опорою

Ти не будеш, ніколи один

Тобі упасти, не дозволю.

Для тебе буду, світлом у пітьмі

Для тебе буду, сонцем що зігріє

І навіть коли не буде сил

Тебе ніколи, не покину.

...

Ганна

Шляхи ведуть у далечінь...

Шляхи ведуть у далечінь, де небо зливається з морем,

І сонце розсипає промені золотом на блакиті води,

Де мрії пірнають у хвилі сяйвом прозорим,

Де у танці з мовою риб зірки ховають сліди.

Туди, де вітер шепоче зорі таємниці ночі,

І час зупиняється, щоб милуватись миттю на полотні —

Наче пензлі художника малюють мрії пророчі,

Залишаючи таємниці багатокрапки в кінці...

Туди, де душа знаходить спокій, в обіймах моря,

І серце співає пісню, що лине до зірок у пітьмі.

Де тиша промовляє священні слова, де воля,

А кожен шепіт хвилі — це відлуння історії.

Туди, де мрії не мають кордонів, і душа літає щоранку,

Де кожна зірка на небі — це вогник віри в життя,

І спогади оповиті, як вуаллю, ніжним серпанком,

А кожний світанок дарує надію нового дня.

~квітень•2024~

...

Lexa T. Kuro

Жінка у білому

Жінка у білому манить красою,

Обличчя не бачу, та вабить собою.

Я хочу стягнути сукно біле-біле,

Та здамся тоді, мов божевільна.

Вона невзлюбить мене за такеє,

А я не хочу долі тієї.

Красу душі її відчуваю,

Та купу секретів вона приховає.

У серці своїм вона таїть щось...

Дещо підступне та зле для думок.

У кажной людини є в шафі скелети,

Та у цій жінки їх цілі шпихліри.

...

Геліконія

Бути — це...

Збирати себе по частинкам

Докупи складати пазлики

Сміятись, немовби й не чули

Як поряд гарматами бахкали.

Боротись за кожен клаптик

І світло, і сонце, і щирість

Стояти і дихати ладаном

Згадати дитячу невинність.

Триматись за руки і голови

З душі злобу вимести віником

І після доріг перекопаних

Не бути більше самітником.

Всміхатись не тільки очима

До вуст не пускаючи посмішку,

Сміятися щиро і весело

Косички плести із волошками

Ще й дихати вільно і глибоко

Не порохом і не градами

Не ранити душі осколками

І важкими снарядами

03.12.23-27.04.2024

...

AnaStaSia

Вечоріє

За вікном ростуть дерева

І стежинка тягнеться у ліс.

У хижині в середині,

Тріщить дровами піч.

А морок в темну ніч

Ступає на поріг.

У дверях тінями грає,

Скидая блузку дня.

Свічки вдягнули крони світла,

Усівшись в трони на столі.

Такі зухвалі, жовті,

Кидають вогник темноті.

А пічка тепло грає,

Хижину зігріває.

У чашці томиться вода,

Вкладая листя чаю.

За вікном ростуть дерева

І стежинка тягнеться у ліс.

Місяць вбраний нею ходить,

Килим зоряний несе.

Все навколо замерзає.

В крижаних слідах вікно.

Я потроху засинаю

В шепотіннях жовтих свіч.

Бачу сон чудовий,

Серце б'ється ледь.

І рукою пригортаю

До плечей червоний плед.

Щоб як слід знайти бадьорість

Під подушку ложу зміст.

Що у творі книжки є

В сон казковий міст.

...

Jakob Enko

Час кохання

Я поставлю каву на вогонь,

І тихенько піду до кімнати

І поглянувши у себе за вікно

Я побачу осінь золотаву

Осінь завжди з’єднує серця

І сплітає душі в передзвоні

І коханню вже нема кінця

І для ніжності нема перегороди.

І думки полинуть десь за край

І душі вже не забути ті хвилини

Тільки ти даруєш мені рай

І без тебе я навік загину.

...

Makosha

Мої дівчата

Дві дівчинки, що змінюють життя

Щодня й без вороття в минуле.

Одна мій вибір, інша дар буття -

Обидві в серці, наче завжди там і були.

Молодша відзначає перший Ювілей -

Це значить, що я батько вже 5 років.

А старша в сотні раз сповна ідей,

Бо вона Мати - берегиня кроків.

Здоров'я їм, натхнення і пригод!

Веселих, добрих, на шляху до мрії.

Я буду поруч крокувати од

Тих рухів перших, відчуттів, до цілі.

...

Легрей

Театр життя

Моя спотворена душа

Жадає того почуття.

Чуття кохання у безтямі,

Любові у безмежній тьмі...

Як хочу я відчуть обійми,

Моєй коханої людини.

Як мрію я про поцілунки,

Та не глядіти за лаштунки...

Лаштунки безнадійного буття...

Я хочу сцену! Дай роман!

Будь ласка життє, не ламай..

Не трощі моє життя, збудоване на тлі зітхань!

...

Геліконія

Весняний настрій

Цвірінькають вже пташечки,

Я чую звуки дятла.

Закохана я в цю пору,

Весняного ансамблю.

Я чую шелест листя,

То вітерець дмухнув,

А з подихом отого вітру

Я чую запах з сну.

Такий солодкий і мрійливий,

Люблю я сю весну.

А вітер все лоскоче личко,

Кохаю зелень я оту.

...

Геліконія

Немає сил

Немає сил уже терпіти усі пекельні муки,

Терпіти біль, страждання, сум і з кожним днем тортури!

Немає сил на творчість ту, на всі зобов'язання...

Я хочу лише одного - день без клятого зітхання!

Лиш я се чую отой звук? - згук допомоги у тім "хух"...

Невже лиш я втомилась так, що з кожним днем зітхань все більше?

Усе ж цікаво, як я так, згубила сили у безодні?..

В минулім я була прудка! Така весела! Та в минулім...

Та все ж, то все було в минулім...

А зараз я, мов той слимак, се йду так мляво і не швидко...

Ой все! Давай про інше! Свого я успіху доб'юсь!

Як щодо тебе друже милім? Ще не згубив отої "сили"?

...

Геліконія

Тихо сам з собою

Тихо сам з собою,

Я веду діалог.

Про усе, що зможу,

Поговорю я тут.

Підсвідомість моя

Дає змогу жить,

У суспільстві отому

Не мовлю і мить.

Тихо сам з собою,

Я малюю сюжет.

Будь то трилер або ж казка,

Все обдумує "він".

Підсвідомість моя?..

Ні, не вона.

Вже хтось новий

У моїй голові...

Тихо сам з собою?

Я вже не сам.

А говорю я з кимось

Вже зовсім новим.

Я не знаю, хто він,

Та то вже не я.

А голос так манить

До забуття...

...

Геліконія

Сновидіння

Я прокидаюсь - мене вбили.

Прокинулась я вся в поту.

Зітхання мої не скінчились,

Все безперервно я реву.

Та буцім я вже мала звикнуть,

Мене всі завжди убивають.

Та все ж, боюсь я тої смерті,

Хоч у тім сні, та я лякаюсь.

Боюсь я невимовно отих куль,

Тих пострілів, що чую в сні.

Тії морфеєві обійми, хоч дивні,

Та незмінне в них є - смерть.

Мене вбивають в кожнім сні,

Закономірність ся є дивна...

Невже я кою щось не те,

Що сни усі такі химерні?..

...

Геліконія

Я й далі не зачинятиму вікон

Серед темряви, мов птах уночі,

Шукаєш вихід, відбиваючись крилами,

Не знаходиш виходу, мов на дні криниці,

Але я стою поруч, опираючись силами.

Кажу: "Не ламайся, спинися, люба,

Темрява, мов стіна зі снігу, така ж холодна,

Але ця ніч, тепла та така груба.

Лишайся поруч, не лишайся одна.

Нехай ніч тебе ранить, знову й знову,

І хай дотики її стають неприйнятними

Лишайся, навіть поміж крику та грому

Лишайся, навіть якщо я тебе не спинятиму

Давно було слід визнати.

Ми одинокі, усі ми зачинені

Ти знаєш, нікого не можна втримати,

І що всі мої вікна насправді завжди відчинені

Які можуть можуть бути образи та скарги?

Я ніколи тебе нічого не проситиму.

Найбільше я хочу - не відпускати

Найменше - тримати силою

Я й далі буду чекати на тебе

Щось забуваючи з віком,

Я просто буду тут, не зачиняючи вікон,

Згадувати з часом, забувати з віком.

...

Данило Великий

Ми з тобою біженці

Забудь про все, з чим жили з тобою,

Все, що важке, залиши за порогом.

Візьми гроші й себе з дочкою,

Залиш, що здобували з таким клопотом.

Візьми зерно та дитинства смак,

Ми з тобою біженці, не вернемось назад,

Не побачимо міста, де наш світанок ставав,

Візьми листи, вони - єдине, що дасть нам знак

Ми не засинатимемо під дахами,

Не питимемо з криниць,

Нам ніколи більше не бачити знайомих облич.

Ми з тобою біженці. Нам з тобою бігти крізь ніч.

Під соняшниками ховатимемось від псів,

Нам пити те, що впало з неба,

Серед нічних земель, серед полів.

Тобі лишилося надіятися лише на сніг.

Друзі не воскреснуть,

Залишаться хижі сніги, втрати і муки,

Не буде домашніх книг, вони всі замерзнуть,

Їх не читатимуть більше, якщо не палитимуть суки

Спека віятиме з вікна повного вагона,

Чутимуться крики, коли в когось настала невиправна кома

Засохнуть криваві сліди на жіночих ногах

Не буде сенсу в жодних обіцяних словах.

Легко казати про це іншим,

Сварити тебе за твій ж відчай,

Матюкати за те що не знаєш їхньої мови

Засуджувати родичів та молоді вдови.

Добрий, привітний бариста

Поп, сварячий за гріхи не поправні

Комендантський гам, цвинтарна тиша

Списки загиблих останні

Такі довгі, що час зупинився,

Шукаючи в них власне ім'я - не спинитися.

...

Данило Великий

Амур на полюванні

Відчуваю, що ось-ось

Має трапитися щось.

Зачиняю швидше двері,

Щоб воно не прорвалось.

Гаснуть вікна, щільні штори

Й тиша - мій найкращий гость.

Та халепа - від такого

Не сховатися за щось.

Не втікти і не позбутись,

Не забути, ліки марні.

У середині зростає,

Розквітає, має фарби.

З ним погана невзаємнімть -

Серцю кепська неприємність.

Знає кожен з нас живих,

То кохання - лютий штрих.

...

Легрей

Моїй рибці...

Рибо моя, пливи.

Пливи якнайдалі

Мене тут скоро не буде,

Не буде ні мене, нікого з таких як ти.

Боги б мені сказали

Що тій, яка приходить коли погано

Більше пасує "білка" ніж "риба"

Дурня - скажу я, білка сумнівна тварина.

У дитячих казках риба приходить до старого

Що загубив віру зі своїми клопотами.

Пропонує всіляку хуйню, лестячи його,

Але складно добути щастя, якщо до цього не маєш нічого.

Який сенс вигадувати наві літери німій рибі,

Коли вона навіть не пам'ятає що казав хвилину тому.

Якщо дід не чує що сам говорить,

Така дурня не властива нікому.

Який сенс їбатись над рибою,

Яка не почує тебе як людина,

Який сенс пускати марні надії,

Якщо душа твоя вже спорожніла.

Старий творитиме незграбні діла,

Думаючи що рибі цікаво,

Що вона допоки жива, слухатиме,

Й стане тою, про кого його слова.

Пливи, рибо моя, пливи.

Пливи якнайдалі.

Мене більше ніколи не буде,

Не заважатиму тобі з землі.

...

Данило Великий

На добраніч!

Тихою ходою з м'яким кроком,

Поміж сплячих, з теплою метою,

Все іду пульсуючим потоком -

Відганяю сни, що із журбою.

Най вони ніколи більш не сняться!

Досить сумувати в ковдрі ночі!

З часу плином нам дарма тягаться.

Прагнуть парубки обійм дівочих!

І дівчат взаємність най огорне,

У турботі і підтримці хай розчине!

На вершинах хвиль посеред шторму,

Де ніхто нізащо не покине.

...

Легрей

Разом

Небезпечно. Ракети літають.

Та ніде соловейко так не співає.

Прокидається все. Рослини, комахи...

Коли то скінчиться ніхто з них не знає.

Небезпечно. Шахеди полюють.

Та немає ніде таких краєвидів.

Пшеничнеє поле, неба блакить...

Невже замало цих геноцидів?

Небезпечно. Та тут я, я вдома.

На рідній землі з близькими людьми.

Разом здолаємо страх і зневіру.

Разом виберемося з цієї пітьми.

...

Дара Зульська

Танцюй метелику

Танцюй, метелику, танцюй...

На цьому полі квітів ти один

Не бачиш птаха хижого, не бачиш вітру мінливого

Мов дух життя серед п'янких рослин

Танцюй, метелику, танцюй

Поки ще маєш силу тонких крил

Не знаєш зими стиглої, не знаєш ночі тужливої

Тобі байду́же до чужих могил

Танцюй, метелику, танцюй

Лови світанку барви, подих мрій

Не чуєш втрати тяжкої, не чуєш смерті жаскої

Попереду твій найскладніший бій

Танцюй, метелику, танцюй

Тримай чарівний, безтурботний ритм

Не звеш біди гнітючої, не звеш грози гримучої

Колись і ти розвієшся як пил

Танцюй, метелику, танцюй

Танцюй, метелику, танцюй...

...

Анна Стаднік

Хмари

По небу пливуть рвані великі хмари,

З дому, з миром,

Приховуючи величезне небо — яблуню зірок.

Гроза далеко. Догоряє останній недогар старий...

Тихо-тихо.

«Не забули»... Вітер листям доніс вир думок.

Дивиться місяць у прорізах грозових масок.

Посидимо, помовчимо,

Згадаймо тих, що кроками серед зірок,

Хто вибрав свободу, скаже «Немає поразок!»...

Вдома, з миром,

Світло заснуло, палить долоню талого воску струмок.

Чути чиїсь кроки... Струни тугою тремтіли.

Пам'ятаю, мамо,

Величезне небо та бризки яблуневих зірок...

Схід сонця, хмари попливли в далечінь віднині.

Тихо-тихо.

Зранку буде мороз. Час перемог.

~2020~

...

Lexa T. Kuro

У цих очах...

М...

У цих очах КОСМОС... немов знають таємниці Всесвіту...

Чують і бачать янголів, усміхаються на їхні сомни розмов...

У цих очах загадка, потаємної мрії бесіда...

В них палають зорі... В них дихає щира Любов...

У цих очах шторм... Кольори грозового неба...

В них шепіт вітру та безмежний простір тиші...

Між іншими світами прекрасна чиста «небуль»...

У цих очах ніжність, що проникла в дитячі сни...

У цих очах мудрість, сила снігів, фарби весен...

Тепла радість світла та полум'я із райських садів...

В них аромати діброви, шарудіння гілок, запах сосен,

Вічність з вірою в диво... та легкість чиїхось кроків...

У цих очах птахи... чудовими піснями серця...

Хвилі прибою... Сонце... І щось із глибин душі...

У цих очах казка... Зірки, з яких тепло ллється...

В них істина щастя... океани добра... думок віражі...

~25•березня•2017~

...

Lexa T. Kuro

Хтось говорить «люблю»

Хтось говорить «люблю» разів десять на день,

ну а хтось — тільки раз у житті.

Хтось почує «люблю» і не зважить на те,

бо сказали уста це не ті.

Та найкраще ось так: хтось говорить: «Люблю,

попри все ще кохаю без меж».

Й обіймаючи ніжно кохану свою,

чує відповідь: «Я тебе теж».

2016

...

Сафі Байс

Слухаючи Саті

Небо тьмяне піском, що прийшов із Сахари,

Заростають травою шрами, і свіжість весни

Розправляє бутони, що пахнуть солодким нектаром

У черепі з темними хмарами й громом війни.

Повітря затягує в море квіткового цвіту,

Вкриває пилюкою лиця, і глиною сни

Нам записано богом було загорнутися в світло

І білою вишнею міцності прорости.

Тепер тут весна дві тисячі двадцять четвертого,

Вплітає в канву драматичність, трагедію, сплін,

Хто знає, можливо з чиїхось рядків недописаних

В коротких штанцятах забігає наший «крін-крін»

І напише нове, щось прекрасне, а щось перепише

І можливо це будуть новітні записки ссавця,

Постмодерн перейде у захопливу музику тиші,

І продовжить майбутнім пів стерті піском імена.

31.03.2024

...

Володимир Каразуб

Прости

Прости! Та сьогодні я інша -

Лиш тонке мереживо снів

У душі. І останнім віршем

Віддаю найдорожче весні.

Забудь всю історію шарму

Невловимого вогнику дива,

Нашу музику суму гарну.

Я ж забуду, що була щаслива.

І весняний легенький вітер

З серця видмухне жартома

Почуття найпалкіше в світі!

Почуття, якого нема.

УпАде в безодню таїна

Шаленого і прекрасного.

Осколків не позбираємо,

Бо зорі на небі згаснули.

...

Ньотка
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
І знову — про електронні видання.Roman Mtt
18.07.2024
Доброго дня усім. У фензіні Підвал ми оцифрували і виклали у продаж електронні версії наших збірок з ... Детальніше
Мене заблокував ІнстаграмКатерина Скрипка
18.07.2024
Шановні колеги, зокрема ті, що слідкували за грою для письменників #історіядляскрипки вже помітили: ... Детальніше
Іноді мрії збуваютьсяСкуловатова Олена
18.07.2024
Дуже давно, коли я тільки почала писати, у мене з'явилася мрія: щоб мою книгу видало «Видавництво Ст ... Детальніше
Група "Автори та читачі" - адміниться БукнетомОлександр Молодецький
08.02.2023
Хотів розповісти цікаву історію. Я деякий час був у фейсбучній групі "Автори та читачі". Нещодавно в ... Детальніше
Гра: чи вмієте Ви в критику?Сергій Василюк
18.07.2024
Вітаю друзі, сьогодні я наведу приклад одного оповідання. Воно написане відомим чеським письменником ... Детальніше
Книга про людину, яка подорожує за вітромКниголюб
18.07.2024
Книга про людину, яка подорожує за вітром Ярослава Литвин «Роза Вітрів» Ця книга привернула мою уваг ... Детальніше
На Аркуші вже:
11820читачів
144448коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: