Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4244)

12+

Я - сарматянка...

Я – сарматянка, я – онука скитів,

Я – антка, я – венедка, все це – я,

Та ще одна є назва – українка,

І дороге мені таке ім’я.

Виходжу я в безкраї дикі степи,

Дивуюся, як в перший раз, зіркам,

І руки простягаю я до неба,

Щоб помолитись пращурів богам.

...

Мавка (Ганна Заворотна)

Я до тебе кричала у грози

Я до тебе кричала у грози -

Крик мій вітер сточив, наче камінь.

Я розтала в погодних прогнозах,

Захлинулась в слизькому тумані.

По стежках я блукала сліпая,

Ніби очі віддала у плату

За красу, що в степу, як німая,

Вже стоїть і чекає на страту.

То не осінь, то фарба погана,

Позолотою тане під ноги.

Я до тебе кричала, мов п'яна,

Але чули мене лише боги.

Доки зелень не зникла до літа,

Вітер крик мій хай сточить до граней.

Навесні я з тобою розквітла,

А тепер захлинаюсь в коханні.

...

Ївга Лютневська

Бути собою

Коли бути самим собою – наче виклик

усім пов'язаним договорами.

Чуєш, відчуй неповторний смак поміж

схваленнями та соромом!

Коли натовп перетворюється на звіра, а

люди зникають, захопившись

інстинктами...

Йти легковажно поміж жінками та

особистими принципами!

Повторюю, бути собою – це значить

робити хороші речі,

зазіхаючи на звичаї, схожі на

підводні течії.

Бути усюди вдома, особливо з людьми

тендітно-простими,

та оминати чужі володіння, оточені

привидами!

Бути на хвилі своїй, бути легким,

як пір'їнка,

бути приводом для оман або ж...

для вчинків!

11.07.2019

...

мелхіседек

Хіба ж я винна?

Хіба ж я винна, що я українка

І Бог мені дав долю не просту?

Що роки три як білоруса жінка,

Що в Білорусі зараз я живу?

Хіба я стала ворогом народів?

За те, що опинилася у час,

Коли одна країна молить: «Годі!»,

А Україна б’ється за двох нас.

Хіба я роблю мало? Де тут зрада?

У творчості всі проживаю дні.

Вона мені як правда і розрада

Рве серце й душу в нічній тишині.

У чім я винна? Що не бачу світа?

Чи що в безпеці зараз місто Мінськ?

Чи що рік тому з середини літа

Забула рідних погляд, щирий сміх?

Залишилась без грошей, без підтримки,

Кордон закритий, а на картці блок.

Кого цікавить доля українки…:

»Нехай розплата буде за невірний крок!»

Ви не судіть – не будете судимі.

Що вірно, а що ні – був вибір мій.

Моя сім’я вже тут, і в Україні,

Та по-при все я з вами стала в стрій.

Найбільше за людину кажуть вчинки.

У кожного із нас є власний фронт.

Тож, будьте людяними, українці й українки,

Бо ненависть засліплює народ.

(червень - вересень 2022 р.)

...

Марина Герелюк

Синдром набутої бездарності поета

Не пишеться. Так, знову. Як завжди.

Синдром набутої бездарності поета.

Немає слів. Немає! От знайди.

Знайди слова, вартуючі естета.

Естет стоїть і носом наверне:

І рима не така, і такту гайки.

І, зрештою, поправивши пенсне,

Чкурне за руль своєї таратайки.

А ти стоїш, в руках твої вірші,

Вірші, що недостойні недостойних.

І думаєш - міняти їх мерщій?

Чи може кілька знáйдеться пристойних?

Нехай вже бісів генератор рим,

Бував в ходу, не кривайте душею,

І крали цілі строфи - менше з тим,

Це все на суд залиште емпірею.

Зате писав. Бо було, через що.

Бо було, чим ділитися зі світом.

Можливо, наші фрази - абищо,

Можливо - віділлються монолітом.

...

Сергій Сорока

Маленьким глядачам, а також їх батькам (уривок)

Усі діти добре знають,

Що в театрі їх чекають:

І актори, і ляльки

Їм розігрувать казки.

Йдуть до казки в гості діти,

Раді їх усі зустріти.

В гардеробі пані мила

Куртки й пальта запросила.

Там чекатимуть вони

На повернення юрби.

Ось луна перший дзвінок!

У руках твоїх квиток -

Подивись і місце взнай,

Тай до зали поспішай.

Якщо в центрі місце маєш,

Першим ти тоді сідаєш.

Якщо з краю місце маєш,

Краще трошки почекаєш.

Другий дзвоник - це сигнал:

Не запізнююся ти в зал!

...

Марічка Власова

Як можна не любити?

Як можна сонце не любити,

його щоденний лагідний привіт?

Заради нього варто жити

і пізнавати цей барвистий світ.

Як можна небо не любити,

його хмарки, блакить і чистоту?

Для нього хочу я творити

і нести людям сміх і доброту.

Як можна землю не любити,

її моря, степи, ліси й красу?

Для неї маєм щось робити,

щоб не згубити мальовничість ту.

Як можна квіти не любити,

їх запах і барвисті пелюстки?

Природу маємо цінити –

старі дуби й кленовії листки.

Як можна річку не любити,

її співучість, темп і глибину?

Про неї треба говорити –

про її вроду, плин і чистоту.

Як можна гори не любити,

їх велич і могутність на землі?

Бо ж їхню славу не згубити –

вони предвічні воїни сумні.

Як можна всесвіт не любити,

його безмежний космос і зірки?

За кожен день у нім прожитий

подякуй Богу щиро, друже, ти.

Як можна все це не любити,

коли такі красоти навкруги?

Я буду в Господа просити,

щоб їх душею відчували ми.

(Жовтень 2021 р.)

...

Роман Фещак

Ти не жила, якщо ти не любила

Ти не жила, якщо ти не любила,

якщо відкинула своє кохання.

Сама ж карталась: "Що я наробила,

лише собі залишивши зізнання?"

Ти не жила, якщо не розцвіла,

якщо у небо, так і не злетіла.

Якою б доля злою не була –

це не вона кохання погубила.

Ти не жила, якщо ти не кохала,

якщо згубила подарунок долі.

Можливо, ти сама тоді не знала,

та пізно вже шукати вітра в полі.

Ти не жила, якщо була сама,

не мала з ким ділитися теплом.

І знов торкнувшись до морського дна,

твоє минуле стало хмарним сном.

Ти не жила, якщо ти не розквітла,

якщо весни ти так і не зазнала.

І пташкою летіла б ти до світла,

якби кохання своє не зламала.

***

Тож пізно лити сльози восени,

коли весна своє вже відспівала.

Щоб дійсністю ставали людські сни –

кажіть ви те, що гордість не сказала.

(Серпень 2021 р.)

...

Роман Фещак

Весняний ранок

Весняний ранок за вікном,

бринить роса на сонці,

а ми між дійсністю і сном,

не бачим жвавості в віконці.

Закутавшись у теплий сон,

лиш ти і я, і ранок.

Волосся твоє, наче льон,

а у очах твоїх світанок.

Довкола все уже не спить,

а ми, як ті коханці,

ковтаєм ніжність у цю мить –

п'яніємо в ранковім танці.

Не йди від мене, ще побудь,

нам добре разом спати.

Бо ж ми не знаєм, чи будуть

такі ще миті, щоб кохати.

(Березень 2021 р.)

...

Роман Фещак

валить сніг пінопластом...

валить сніг пінопластом, але ним не впакують двохсоті

ненави... ненапа... не на часі, а що йому зробиш?

що вже є — загуде, загубить в переповненій соті

як наріжеш салат не забудь додати укропу

зріжу квіти, мо' в полі знайдеться ще щось під ніж —

перший сніг не збудує будинки, та вкриє багато

головне — коли треба, спи, коли треба, їж

перший блін, як то кажуть, завжди вийде матом

08032022

...

Ліза Маслова

Заклик

Україно, поплач.

Хай нарешті пролиються сльози

За страждання, біду і загрози,

За міста, і дітей, і погрози

Їм ніколи цього не пробач.

Україно, поплач.

За наругу над святістю волі,

За скалічені душі і долі,

За утрати життя в кожнім домі…

І ніколи цього не пробач.

Україно, зберись!

Хоч полегшення сльози приносять,

Матері не забудуть і просять:

«Обтрусися і встань. Може досить?

Ти зі світом на рівні. Борись»!

Україно, не плач,

Бо історія твоя безцінна.

Довела ти, що гідна і вільна,

А народ твій – нескорена сила.

Не забудь це. А біль – не пробач.

(квітень 2022 р.)

...

Марина Герелюк
16+

Якби ж то мені сказати...

Якби ж то мені сказати:

Втомилася не кохати!

Життєво потрібно просто

В очах його поринать!

Його про любов канцони,

Поради мудрі при цьому,

Сміливі сильнії руки

Й бажання «не відступать»!

Якщо я в його обіймах,

Хіба щось ще необхідно?

Життя своє до хвилини

Йому готова віддать!

Однак красою бутону

Навряд чи сяю навколо,

Любов у серці тримаю –

Сумління ж дає змовчать.

Якби ж то мені сказати:

Втомилася не кохати…

...

Мавка (Ганна Заворотна)

Незакінчений вірш недописаної війни

Незакінчений вірш

недописаної війни...

Воюй.

Допомагай воювати.

Допомагай,

тим хто не може воювати.

Бо згниєш.

Наплюй.

Сонця схід щоб битись вартий.

Ми захоплені на картах.

В нас направлені гармати.

Ми ще є.

Я не ллю

сліз і слів за кулі в бартер.

В карцер не саджаю жарти.

Все віддав уже вдесяте.

Бог дає...

...

Роман Коцький

До коханого. Репресованого

Прокинулася в інститут збиратись.

Одразу зрозуміла, що мені

Хвилин 15 треба почекати,

Щоб привітання кинути тобі.

Та написав ти, що тебе забрали.

Ще, виявляється, о сьомій сорок дві.

То як же... Я так сильно сподівалась,

Що легко все обійдеться тобі.

Збирався ти на допит вирушати.

До ворогів народу усього.

Збирався сам... Але забрали з хати...

Ще й восьмої години не було.

Ще в Україні діти тихо спали,

У Білорусі починався день...

А ти ішов. Вони тебе забрали.

Вони — потвори, схожі на людей.

За що ж тебе невинного карати?

За те, що любиш Білорусь свою...

За те, що не мовчав і мовив правду

Про ту державу, владу і брехню.

За те, що ти розповідав про мову,

Історію, культуру для людей.

І що не втратив білоруське слово,

Що поглядів тримався, та ідей.

Тебе забрали. Ти не повернувся.

На тебе увесь день чекала я.

Я визволю тебе. Я не боюся!

Хоча й маленька квіточка твоя.

Вже довго інформацію шукаю.

Та не дістати, бо ніхто не зна.

Постійно скрізь і всюди добиваюсь

Деталей справи: вирок? Чи нема?...

Твого я повідомлення чекаю:

«Я повернувся, мила, ось дивись!»

Але ти там. Там справу розглядають.

І телефон без змін. Усе мовчить.

І що з тобою буде, я не знаю.

Відпустять чи затримають тебе...

Тобі, мій білорусе, обіцяю.

Всіма шляхами визволю тебе.

А в Україні ще війна триває.

Не долетять тобі мої листи.

Та ти і сам про це чудово знаєш,

Хотів країні ти моїй допомогти.

Але не встиг. Тебе забрали з хати.

Ненавидять вони тебе за те,

Що Білорусь хотів ти врятувати.

І Україну, й мову, і мене.

...

Яворинка Дана

ТРИЗУБ

1

Слово, що в кайдани скуто,

Линь поміж світами!

Анулюй тиранів пута,

Виблискуй вогнями!

А якщо якісь там цапи

Українську мову

Красти будуть в свої лапи,

Розіпнуть те слово,

Анулюй їм, ясний Боже,

Їхні підлі грати!

Най же слово нам поможе

Істину пізнати.

2

Срібло по небу розсипане…

Ллється космічний романс…

А місто снігом засипане,

Вітер несе диліжанс.

Атомне місячне сяяння

У передсвітній пітьмі

Креше із серця розкаяння,

Ріже по серцю мені.

Арки незвіданих наосів,

Їх не побачу на жаль,

Небо подібне до хаосу –

Іскри, що висікла сталь…

3

Свободу видно крізь туман,

Лунає спів козацький давній,

А у тумані тім майдан –

Вогні могутнього Майдану.

А що зостанеться від нас?

Уже ніхто цього не знає…

Країна у славетний час

Російські пута розриває.

А що країну нашу жде,

Її річки, міста, заводи?

Не знаю, час вперед іде,

І врешті прийде час свободи.

18.01.22

...

Георг Аджаріані

Оборона

Ми стояли плечем до плеча,

Зазирали у вічі безодні,

Заганяли у кут відчуття,

Що востаннє живемо сьогодні.

На щиті намальований знак

Зігріває потоками сили.

А повітря прогіркле на смак,

Мовби в рота полин натрусили.

Пащі, ікла і крила, - навпроти

Легіони химерних потвор,

Що прийшли нас усіх побороти,

Підкорити, пустити на корм.

Вже сурма закликає до бою

Та кіннотники клином летять,

Вже проносяться над головою

Хмари стріл і магічних заклять

По кривавих річках, мов по суші,

В антрацитово-чорнім вбранні

Ходить Хель і підхоплює душі

Між розідраних тіл на землі.

Крізь віки у книжках і сувоях

Може, кожен побачить своє:

Честь, відвагу, загибель героїв...

Доки нас пам'ятають - ми є!

...

Ян Браз

Чорно-білі стражі

Істоти, народжені в темряві світу,

Постали вони з протилежностей двох,

Бо бачили морок і спалахи світла —

У них об’єднались Дажбог й Чорнобог.

Палючого сяйва вони не бояться —

Харчуються ним у сакральній пітьмі,

У ньому зростали, немов у багатті,

Та віє від них крижаний буревій.

Бездушні очиська на чорних обличчях,

Біліють лиш склери і їхнє нутро.

Довкола туман сліпозорий імлиться —

Ховає присутність блідим полотном.

Сторожу несуть десь між світлим і темним,

Де ніч дотикається з денним єством,

А кігтем холодним, мов крига студена

Черпають з підземних джерел людську кров.

Де ступлять потвори — емоції щезнуть:

І смуток, і радість полинуть до них.

Висмоктують душі, та мають потребу

Вертатись в міжсвіття безсмертних й живих.

Примарні створіння, міцніші за статуї,

Вони підкоряються давнім Богам.

Їм легше своє існування утратити,

Ніж смертних пустити у свій святий храм.

Не шкодять їм стріли і леза прегострі,

А тільки той меч, що скували Боги —

Темніший від ночі, пекучий, як сонце,

Удариш ним стража — й нема голови.

Та той, хто зуміє здолати всіх стражів,

Посміє ввірватись у храм між світів,

Застрягне назавжди між яв’ю і страхом,

Пізнає суть правди у вічності снів.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Золота латка

Посеред міста в натовпі безликих

зі зраненими крилами стоїть,

в крові та в бруді білі черевики,

єство на друзки, в грудях все болить.

По білих плечах б'ють безжальні краплі,

Танцюють з кров'ю, по спині стікають,

йому не допоможуть, оминають,

страждання в цьому світі ніц не варті.

Пусті обгортки з крихтами душі

не можуть навіть в очі подивитись.

Вуста мовчать, лиш поглядом кричить,

благаючи хоча б когось спинитись...

Його не стане, скоро все скінчиться...

Безгрішний янгол з сірими крильми,

на самоті, оточений людьми,

в обіймах холоду навіки розчиниться.

Під ноги впало зламане перо,

Заплющив очі у прощанні янгол,

Його торкнувсь хтось знизу за крило

І світ навколо затопили барва.

Під парасолькою із листям конюшини

стоїть дівча з очима наче небо

"Це з ваших крил? Тримайте, ви впустили!

І ось хустинка, вам, напевне, треба!"

Перо в руці завмерло лиш на мить

і в білосніжні крила повернулось,

бо в грудях серце знов життям горить,

через турботу, що його торкнулась.

...

Конкурс "Фентезі поезія" від проєкту "Аль Мор"

Переможна

Страх

Оточив мене млою сірою.

Він

Серце закував в ланцюги міцні.

Крок

Маю я зробить крізь вогонь і лід.

Що

Жде мене за тим я не відаю.

Птаха -

Душа моя вся тріпочеться.

Сил

Не лишилось щоб гамувать її.

Бачу

Я крізь імлу тіні злобнії.

Думка:

Рятуй себе, відступи скорій.

Та

На Тебе, мій Боже, надіюсь я.

Вірю -

В біді мене не покинеш Ти.

Хай

Навіть смерті тінь, зло пекельнеє.

Крок

Маю я зробить, страх перемогти.

Ти

Укріпляй мене, ланцюги пірви.

Пісню

Вклади в уста, пісню новую.

Я

З Іменем твоїм побіжу вперід

Щоб

Повернутися з перемогою.

...

Роман Тихий

Покірність

Чи варта чогось любов?

Чи варта чогось вірність?

Чи варта чогось твоя покірність?

Покірність всьому й всім, без винятків.

Подобається звук тих самих оплесків?

Оплесків захоплення та схвалення,

Вони тобі і справді до вподоби?

Коли всі навколо себелюби,

Ти боїшся глузування?

Самоспалення стандартами суспільства

Та готовність жертвувати всім —

Це явна риса твого безумства,

Бо немає сенсу в цім.

Ти раб чужих бажань,

Бо свої відсутні чомусь.

Немає суті в безкінечності страждань,

Аби тільки догодити комусь.

...

Алі

Таких, як ти, кохають до нестями

Таких, як ти, кохають до нестями,

Й присвячують усе своє буття,

Таких, як ти, чекають хоч роками,

І забувають їх усе своє життя,

Таким, як ти, дарують подарунки,

Не просто квіти і прикраси золоті,

Їм віддають усі свої цілунки,

Без них душа згорає у вогні,

Таким, як ти, присвячують сонети,

Вночі співають довго під вікном,

І почуттів, сповнені куплети,

Ти запиваєш дорогим білим вином,

Таких, як ти, кохають до нестями,

Й присвячують усе своє буття,

Таких, як ти, чекають хоч роками,

І забувають їх усе своє життя.

...

Two-V

Дзеркало

Я у неволі, я попав у зал,

З якого вже не вибратись ніколи.

Мене спіймали у жахливе коло

Сліпі відбитки скривлених дзеркал.

У них застигли всі людські пороки,

Що так бажають вирватись у світ.

І до сердець ступаючи в обхід,

Добавлять до життя лише мороки.

Я бачу їх, але здолать несила,

Бо сам неначе дзеркало стаю.

У кожних діях всі гріхи зловлю,

Вам показавши їх смердючі рила.

Та от питання, чи розгледиш суть,

У тому, що показано майстерно.

Чи раз у раз, захоплено й натхненно,

Будеш у тому з радістю тонуть?

(#поетичний_спринт_3,

"На хвилі божевілля)

...

Amara

GLACIES

Як важко стало кохати,

У серці неначе лід.

І хочеш когось обійняти,

Але весь запал поблід.

Як страшно тепер довіряти,

Боятись сердечних ран.

Чи можна себе відкривати

Й уникнути слізних драм?

Як гірко бути самому

І знати, що це усе.

Коли не потрібен нікому,

Хто душу твою спасе.

Як боляче знову шукати

Й чекати багато днів.

А потім безмежно ридати,

Що так нікого не зустрів.

(#поетичний_спринт_3,

Холодний лід почуттів)

...

Amara

елегія

я звик записувати власні думки,

особливо якщо вони

щойно відкриті...

в цьому процесі є

щось від інформаційної війни,

наче невидимий захист

від всесвітніх ексцесів.

або атака – загалом

бути самим собою

чомусь для більшості виклик.

ти мусиш стримуватись –

аби невагомі речі

обирали твої долоні,

а не саморуйнівні

за суттю відгуки.

отож, мовчи.

нехай відкриття

надходять п'янкими відчуттями

звідусіль.

мовчанка, коли

вона дзвінка, надолужує

втрачені сили.

кому сказати

завжди знайдеться.

бути почутим – то

такий привілей.

сьогодні надворі

напрочуд тепла погода,

отже, осінь золота –

то думок філософських елегія!

21.10.2023

...

мелхіседек

парваті

є вічні теми:

цуценята й роздягнені дівчата.

це з того, що викликає позитив.

також можна почати схиляти –

наприклад, купляти лахи.

якщо ці дві теми поєднати,

то може навіть постати бізнес.

і так в усьому: треба

поєднувати, що потрібно,

із тим, що схвалюють інші.

врешті-решт, все купляється:

взаємопродаж – це і є

всемогутня більшість.

яким би ти не був розумним

або ким себе не вважав –

все вирішує всепроникна

присутність. але це вже

релігія, пробачай!

легко втратити рівновагу

й почати бігати за крамом

чи за тим, що на ньому

зображено. тож

або ти лихвар,

або клієнт, наперед

на всесвіт ображений.

від цієї течії, сповненої

лихої долі, хочеться утекти.

я невтомно повертаюсь

до улюбленої обителі,

сповненої цнотливої тиші –

але це вже річ, до якої

ще треба дорости.

...

мелхіседек

Воїни

Всіх Захисників і Захисниць зі святом!💛💙

****

Годинник гортає години- хвилини ..

Вже й листя вбирається в осінь- красу

А в серці живе той промінчик надії

І віра у воїнів світла , що темряву нищать завзято.

І бачать життя життєдайну красу.

Ховаючи втому за посміхом щирим.

Хоч якби важко було.

Ці сильні титани.

День в день наближають перемогу над злом.

...

Альона Сохацька

Повернення

Сидить в кімнаті за столом сім'я,

Сім'я неповна, бо немає тата.

Коли лунає татове їм'я,

Всі замовкають , у сльозах кімната.

Одного дня постукав хтось у двері,

Мати відкрила, сина обняла.

Солдат вернувсь з кривавої дуелі,

Що називається кривава, зла війна.

Скалічений, але такий щасливий,

Він знов сім'ю побачив, обійняв.

Від пережитого вже може трохи сивий,

Він молодість на край свій обміняв.

Коли зайшов в кімнату до дружини,

Неначе серце вилетить з грудей.

Тепер ми знову будемо щасливі ,

А скільки ж ще знедолених сімей!

Які чекають кожен день на тата,

Не зрозуміло, вернеться чи ні?

І ліпшого для них немає свята,

Ніж вістка, що герой таки живий!

Минають сірі дні і темні ночі,

А час пливе, а воїна нема.

І виплакали сльози їхні очі,

Скільки ж забрала в нас всього війна!

Щоб мали будувати Україну,

Щоб мали розвиватися... Але,

Прийшла війна, розбила нашу мрію,

Але надія все ж таки живе.

Ми відбудуєм темний Маріуполь,

Відмиємо від крові Азовсталь!

І знову стане нашим Севастополь,

А Іловайськ зніме чорну вуаль.

Ми пам'ятаєм всіх наших героїв,

Які сміливо гинули за нас.

Біль за Дебальцеве і Маріуполь,

Ніколи не покине більше нас!

Моя країна - це Дніпро, Карпати,

Одеса, Чорне море, Луцьк і Львів!

Моя країна – рідна земля - мати,

Для нас життя і смерть для ворогів!

Я вірю, що повернуться герої,

І Україна знову розцвіте!

Нехай народ не знає більше зброї,

Нехай війна усіх нас омине!

...

Поліана Лебідь

Параноя

Дивні звуки означають,

Монстр в хаті десь гуляє

Дивний погляд у твій бік?

Викликаєш в людей сміх.

Крок у право, крок уліво,

Посміхаєшся ти сміло.

Руки трусяться від страху?

Заспойся вже, невдахо.

Завжди бачиш ти найгірше,

Бачиш світ усе тьмяніше.

Хто тебе таким зробив?

Хто тебе в житті побив?

Що ти геть не розумієш:

Тому монстру й тій людині

Геть зовсім немає діла.

Що ти робиш, чим живеш

І чи завтра пропадеш.

Всім однаково, тож виріш':

Їх боятись зачепити

Чи нарешті вільно жити.

...

grobi

"Mutability", Shelley (1816) ВІЛЬНИЙ ПЕРЕКЛАД

Ми спим і труємось у сні.

Прокинувшись, приречені страждати.

Сумуємо коли на самоті,

Безỳтримно кидаємось в розваги.

Минеться ця безглузда маячня,

Геть інше завтра змінить вчора.

Нас всіх поглине бáйдужа пітьма.

В мінливості затреться світ довкола.

ОРИГІНАЛ

We rest. – A dream has power to poison sleep;

We rise. – One wandering thought pollutes the day;

We feel, conceive or reason, laugh or weep;

Embrace fond woe, or cast our cares away:

It is the same! – For, be it joy or sorrow,

The path of its departure still is free:

Man’s yesterday may ne’er be like his morrow;

Nought may endure but Mutability.

...

Леонід ДанільЧИК

Діти виростають за двадцять чотири години

Діти виростають за двадцять чотири години,

Вигодовуючи мужність іти вперед,

Прокидається з середини, наче з домовини,

Глибоко зарите коріння старих дерев.

Кажуть, у сміливих завжди є щастя,

Та скільки треба часу щоби його знайти?

В'яжучи силу волі мотузками на зап'ястях,

Чи треба сміливість, щоб падати на щити?

А якби мати шанс просто чекати дива?..

І не думати про важливе від миті до миті;

Може б жили собі спокійно і неважливо

В якомусь ідеально-утопічному світі?..

Ні! «Якби» тільки забивають голову мотлохом,

Вигодовуючи під серцем кубла отруйних змій.

Стирають різницю між правдою і непотребом,

Будують із нього фортеці незримих мрій.

А війна ніколи не постукає в двері,

Не спитає дозволу, не чекатиме, щоб зайти,

Дика королева божевільних імперій,

Гниллю отрути стікає кордонами до мети.

Двадцять чотири години і ти вже дорослий,

Іншим не вистачає і сотні літ.

Вдих, видих, крок — і вже сиве волосся,

Кілька ударів серця з надгробних плит.

Кілька хвилин позичених у мінливого завтра,

Кілька маленьких сонць схованих у кишені,

І ти вже біжиш, біжиш вперед з високого старту,

Надриваючи криком легені.

...

Євгенія Петрікова

Стіни

Стіни лежать  на схилі,

Немов стомилися стояти,

Боки умили в лютій зливі.

Їм тепер лише зникати.

Вони могли ще хизуватись

Своєю міцністю й двобоєм,

Вони могли іще плекатись

Під вітром, холодом, грозою.

Нікому більше їх любити,

Нікому стяжки заливати,

Нікому клеїти шпалери,

Нікому з вікон милуватись.

Під ними сплять довічно люди,

Але ж хотіли прокидатись...

Хотіли бути завжди й усюди.

Людей тих душі в небо вабить.

Мені то просто, я листаю

Одне за одним фото вбогі,

Повне скорботи серце маю...

Я мрію, що  у когось долі

Були такі ж страшні та вбогі,

Як в тих приречених до скону

Спати під стінами  у згортках

Із скла, постелі і бетону.

Щоб ті сліпі ракети в небі, 

Що вкрили ранами простори

Робили коло і, мов прокляті  феї,

Вертали геть до свого  дому.

Хай там кладуть на землю стіни.

Хай там змушують всіх спати,

Боятись кожну люту днину

І з-під завалів дарма кричати.

Проклинати геть не важко

Особливо, коли гірко

І хай стукоче в вікна  пташка

Кожній з "поребрика" родині.

...

Катерина Лилик

Літо-літечко

Літня спека підступно вповзає за комір,

Солона живиця тече по спині.

Від спраги, що тьмарить розпечений мозок,

Здається вже зблідли всі барви земні.

Лиш згадкою стали хрещенські морози,

Коли ми чекали на щедре тепло.

Та нам вже не в радість ця спека і грози,

Та зливи, яких споконвік не було.

Ось воно літо – буйно звабливе,

Гойдається в серпні на житній стерні,

Вабить духмяним запахом яблук

І медом бджолиним на щедрім столі.

Спека підступно вповзає за комір,

Облизує вітер спітніле чоло.

На спасівку літо завжди напідпитку

Обжинками пестить невтомне село.

...

Анатолій

ОБЕРОНУ

ОБЕРОНУ

Стомленими фарбами ранок напливає,

Ведучи під руки у обійми сну.

Я ж твоя, мій князю, тут мене немає,

Забирай до себе, у свою пітьму.

У твоєму світі мрії оживають,

Бо нема кордонів для моїх думок.

Там казки чарівні душу прикликають

Стати з ними поряд у один танок.

Виростають крила й кличуть політати,

Заспівати пісню в неба вишині...

Та я враз прокинусь — час уже вставати

Й поділитись щастям, що ти дав мені. 😉

...

Amara

Мій друг

Мій друг носить шорти

З самотньо-пустою штаниною,

В нього плани на вечір, а ввечері буде гучно.

І птахи захлинуться, зненацька придавлені зливою,

А гуляти по трупам, гадаю, не дуже зручно.

Він залишиться вдома, пити гарячу каву,

У полоні екранів, чорних мов порожнеча

В правій штанині. Час не лікує рану,

Ллється летальна спогадів кровотеча.

Люди з екрану приймуть нові пакети,

В них легалайз, пляшка вина та совість.

В нього - щемить десь біля самих ребер,

Краще не склалось, сталася випадковість.

І поки в ньому світло життя не змеркло,

Поки стоять останні ворожі бази,

Поки весь світ прямує дорогою в пекло,

Я квіти малюю на впалих щоках протигазу.

...

Теплий сніг

АРЛЕКІН

Затихла музика, погасли всі софіти,

Ти повертаєшся до себе в темноту.

А там костюм пора новий надіти,

Під ним ховаючи душевну пустоту.

І нова сцена, нові маски, ролі.

І нова публіка, яку ти веселиш.

Бо бути клоуном — як забаганка долі,

Яка вважає, що усіх мудріш.

Та номер скінчено і всі тебе забули —

Такі як ти в театрі кожнім є.

А те, що душу на кусочки розітнули,

Кого хвилює, це ж лише твоє.

І хоч актор ти вищого гатунку,

Без підготовки враз зіграєш короля.

Та не чекай ти кращого дарунку,

Ніж витягати з шапки всім кроля.

Удома ж скинеш усмішку зрадливу,

Візьмеш папір і гусяче перо.

І в почуттів шаленому напливі

Покаже лик в віршах сумний П'єро.

...

Amara
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Карта всесвіту ФолкхартаЄвген Кобилянський
01.12.2023
І так, я нарешті наважився створити карту основного континенту вигаданого мною всесвіту. Ухох - конт ... Детальніше
Я купую Disney!Янко Далт
01.12.2023
Одного дня я таки куплю Disney! Це стане моїм Magnum opus. P.S. Якщо сходити з глузду, то з розмахо ... Детальніше
Оновлення, щодо конкурсу «Безмежний космос».Олександр Гаврик
24.11.2023
Через численні наполегливі прохання на конкурсі додається авторський приз за перше місце за результа ... Детальніше
Зроби Мавці подарунок - наблизь перемогу Мавка (Ганна Заворотна)
30.11.2023
У неділю у мене День Народження. До цієї дати у мене на фб-сторінці із 2015 р. проходить акція "Зроб ... Детальніше
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
Нове оповідання "Tenebris invoco me"Віталій Дуленко
01.12.2023
Всім привіт! Сьогодні вашій увазі пропонується оповідання "Tenebris invoco me". Писав я його для кон ... Детальніше
На Аркуші вже:
8446читачів
83523коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: