Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4251)

Умиротворення

Коли я слухаю тебе, розумію,

як не потрібно мовчати, щоб

нараз не сказати лишнього.

Серпневе сонце витягується стрічкою

скотившись з дахів вздовж вулиці і

зникає вкінці під склепіннями

розквітлих крон.

Простуючи твоїм кроком – повільним,

але уривчастим ритмом,

серце обвиває промениста підв’язка недільного

умиротворення.

І твоє густе, тим же сяйвом підібгане волосся,

в якому вся розкіш паломника,

що стрічає прохолоду в спекотній день під кроною липи,

веде мене ген у кінець вулиці.

А там,

стрічка мого серця стане перістою,

і дивлячись на твоє волосся, я бачу більше дерев,

аніж одітих у золото сонця будинків.

21.08.2020

...

Володимир Каразуб

мариво

«мариво»

ти приходиш уві сні,

мариш тихо, нічне ти сновидіння..

я хочу тебе бачити лиш на коротку мить!

як тут зникає це тихе лиходіння,

я хочу бачити твої діяння,

як ти шукаєш нові сни,

як голову мені дурманиш,

як пускаєш цей солодкий дим,

я так не хочу, тужити за тобою,

а без тебе так боляче мені

ти -моє зловчасне покарання

і я досі не розумію наміри твоїх дій.

лиш плисти з тобою у відчаї, спокуси тьми

та ти лиш дивишся очима,

які мов мариво світлих ночей!

як місяць світить у садку, очей не можу я замкнути, хочу бачити тебе зараз тут,

не поринаючи у зло!

побудь зі мною лиш хвилину !

у цій реальності сумній

відкрийсь мені,

шепни мені на вухо,

хто ти є, чому приходиш

твій аромат, мов скошена трава,

Ця ніч до мене така зла,

частину мене ти забираєш

під місячним сяйвом одну залишаєш

ти для мене лиш загадка

так, дозволь тебе розпізнати

...

мавка

Час

Час - то досить дивна штука

І не допетраєш ніколи -

То він наче не спішить нікуди,

То летить, мов швидкі соколи.

То хвилинами йдуть години,

Та в інший момент навпаки,

Від чого біжиш, дзиґарь схопивши,

Як той кролик у чуднім ковпаці.

І голова болить до скону

Від тої незрозумілої проблеми,

Чи то рухатись постійно скоро,

Чи то все повільно, по-маленьку.

Ось, здавалося би, немає рішень,

І в цім тумані навіки згаснеш ...

Та є розгадка на поверхні -

Треба все робити вчасно.

...

Зірколов

Сирена

Місто в ночі виглядало скам'янілим еквалайзером світла

Над яким от-от різким гулом завиє сирена війни.

Наче старі тополі покосяться і кришкою фортепіано, —

Густими тінями гепнуться

На зорями виструнчену поверхню озера.

І ми оглухнемо з тобою.

Зникнемо хапаючи гортанню радіоактивний пил історії

Захлинаючись застояними водами романтизму

Якому потрібен оновлений ландшафт сущого.

Оглянься. Цей світ, що застиг

Обростає коростою розпанаханого сонця.

Непомітно відлітають книги вдаючи птахів

Залишаючи забальзамовані тіла голубок та куріпок

В бібліотеках.

Наш вітер був леготом від колихання пасм пахучого волосся

Величної діви геометрії, що виростала із пагорбів юності:

Арками, галереями, контрфорсами;

Тягнулась музикою до вкритих патиною куполів

І бронзовіла поетами.

А тепер вона лежить з розбитим тілом, як Колос,

Що поріс мохом у глибоких розколинах.

Рука, ще тягнеться до небес

Силкуючись зловитись за бахрому хмар

Знесилено падає до Чорного лісу —

В лоно старих австрійських полігонів.

Вона крехтить, стогне не маючи сил розтулити уста;

І це не тополі, а її коліно зігнуте,

Скорчене від болю не втримує рівновагу та гепає в озеро!

Оглянься! Там, за тополями, — очі її не прикриті повіками

Дивляться на нас в передсмертній агонії.

18.02.2022

...

Володимир Каразуб

tristitia

Дивитись на себе — гидко. Чи то у відображенні дзеркала, чи то у відзеркаленні дійсності.

Всім навкруги це вже до нестями набридло. А власні закони знову набувають беззаперечної чинності.

Відчувати себе — нестерпно. Я рахую до десяти і знову запиваю бридкі пігулки.

Пройшов вже п'ятнадцятий серпень, а я й досі споглядаю пусті й тривожні, але власні провулки.

Жити у темряві — страшно. А сумувати за світлом — цілком нормально.

Та робити хоч щось все ж таки варто. Наприклад, можна спробувати відкрити фіранки.

Жити в порожнечі — якось. Сумувати за чимось — дарунок.

Лежачи у власній кімнаті навіть жодної думки про гіпотетичний (але все ж неможливий) рятунок.

Відчути хоч щось — залежність.

Залежність від болю і довжелезний шлях у нікýди.

Одне тільки слово — даремно.

І знову у вухах тривожні сирени загули.

Дивитися в дзеркало — дивно. Очі зовсім чужі й невпізналі.

А дивитися у вікно — марно. Навколо як і раніше тихо. Лиш гудіння придуманого трамваю.

...

ᴀɴʟᴇᴀʜ

МЕДИЧНІ СЕСТРИ

Медичні сестри - дарунок від Бога,

Хто з ними стикався, той зрозуміє.

Неоцінена їхня допомога

Для тих людей, хто сьогодні хворіє.

Це нашого здоров'я охоронці,

Хто працею та любов'ю лікує.

Від їх тепла яскраво як від сонця,

Завдяки їм медицина існує.

Медичні сестри – це наша надія,

Їхні слова легкі та тішать серця,

Тільки вони роблять ту терапію,

Що душу лікує краще фахівця.

Тож нехай вас Бог береже від біди,

Хай з радістю зустрічають усюди.

Нехай кожен з нас пам'ятає завжди,

Що медичні сестри - найкращі люди.

Вірш до Всесвітнього дня медичних сестер (12.05.2023.)

...

Мирослав Манюк

Навмисно

я навмисно стала похмурим вівторком,

або ранком без кави після безсоння.

стала в спекотну погоду непосильним підйомом,

потопаючи у власних брехливих чеснотах.

ніяких «люблю», «ти найкращий», «сумую»,

лиш іноді невпевнений дотик до твоєї руки.

«мені без різниці», поки десь глибоко власні чорти наді мною глузують,

у темну безкрайність мій гнів ведучи.

мене порівнюють з задушливим транспортом ввечері,

з почутою в мить щастя болючою прикрістю.

кажуть, я ніби холодна вода за температурою «мінус» за цельсієм,

похована під вагою сорому й хтивості.

ти — прохолодний під'їзд у спекотне «плюс тридцять»,

чи може ковток рідини після бігу.

приємна субота, кохання і пристрасть,

у хвилини турботи міцні до знемоги обійми.

між нами ущелина розміром з «вічність»,

та й зі мною життя ти промарнуєш дарма.

але всі прокльони про мене — це дійсність,

тому не проси, аби тебе сонцю, замість луни, віддала.

...

ᴀɴʟᴇᴀʜ

А Ви спитайте...

А ви мене спитайте — чи кохав я Вас колись?

Як темна ніч закохана у світлий місяць.

Дивіться, он зоря під ними мерехтить,

Тендітної любові тихий свідок.

Ви ж бачите: моє життя — це вам мої зізнання,

А сумніви й надалі мучать ваші сни.

Ви так жадали відчувати на собі моє кохання,

Що й зовсім позабули його крихти берегти.

Та Ви хоч так в моїх очах прекрасніші за місяць,

І з Вами темна ніч всього лишень блакить.

Ви вибачте — любив я вас таку недовгу вічність,

На жаль, та вже не взмозі днина ніченьку любить.

...

ᴀɴʟᴇᴀʜ

Це, мабуть...

Це, мабуть, в тридцяте, як мене заарештували за понівечену й муровану душу,

Це, мабуть, в двадцяте, як мене звинуватили у власних зневажливих снах.

Це, мабуть, я в соте відчула, як нестерпно все тіло чужі погляди душать,

І як твої всі принадливі дотики роз'їдає нова автентична пітьма.

Це, мабуть, я вперше схотіла тебе обійняти,

І згодом забути тюльпан у твоїх чарівних руках.

Це, мабуть, я вдруге зажадала безпричинно тобі довіряти,

І в тисячний раз так швидко втекти від спокуси в обнадійливих твóїх словах.

Це, мабуть, не вперше я знову тону в недовірливих і марних містах —

Таких солодких, як вата, яка так мене колись вабила на твоїх рожевих вустах.

...

ᴀɴʟᴇᴀʜ

Страчена

Ти приходиш до мене в неділю,

лягаєш поруч,

сидиш тихо,

як друг.

Ти такий мені рідний, але від тебе вже нудить,

бо ти знову і знову забираєш надію та гладкість рук.

Я присвятила тобі, приблизно, третину болючих віршів.

Відпусти вже.

Мене.

Будь ласка.

На волю.

Тисячі на майбутнє заготовлених звітів:

гірше

гірше

гірше

«Ти цілком вже ув'язнена цією ганьбою»

Ти зі мною постійно, хоча зараз зуміла тебе придушити,

За допомогою хімії в суміші з повсякденними справами.

Від тебе навіть смерть і могила не звільнить,

І вкотре лежу нерухомо

знову

тобою

страчена.

...

ᴀɴʟᴇᴀʜ

Блуд

Усе забудеться, як чресла, устя, тать,

Як давній блуд, тщета старих історій,

І буде свій у нас вшетечний ґвалт,

Немаль, до слова, березневих оргій.

І буде став, і лопотання крил,

І згуба з губ, і серце безсердечних,

І в лобизаннях шаткий небосхил,

І плотський шал, що гріх на двох сполечний.

Поневаж юність виглухла до слів,

То лєцтий шум забав наспіх посполу,

Як оказалость висадить на стіл,

А силу інших двигне геть зі столу.

04.09.2021

...

Володимир Каразуб

НЕ ЗАБУВАЙ МЕНЕ

Не забувай мене надовго,

Не вбивай у мені надію,

Руби мене, я не вцілію -

Краплі льоду живуть недовго.

Я хворий тільки лиш тобою

І краще вже мені не буде,

А лікар біль мою забуде,-

Вона залишиться зі мною.

Дощами ллється влітку злива.

Дочекайся хоча б восени,

Тебе прошу: не порушуй сни,

Прийди до мене, будь щаслива.

Ми стиснемо міцніше руки.

Усі думки змито дощами,

Життя бажає разом з нами

Жертвувати тавром розлуки.

Ти розбуди мене, привітай,

Розбий, зруйнуй мою темницю,

Темрява більше не насниться -

Я поруч, ти це не забувай.

Написано: 21.09.2015.

Відредаговано: 11.05.2023.

...

Мирослав Манюк

Ми говоримо про різні з тобою речі

Ми говоримо про різні з тобою речі:

про зустрічі, музику, — особливо про музику.

Про те, що тобі подобається, а мені необхідне,

про течії красивих мелодій без звучання голосу, —

особливо без голосу.

Мавпуючи час ти його супроводжуєш часом.

Слідкуєш, як скручують нитку в клубок, щоб не сплутати

і не додати до нього початок майбутнього

з’єднавши з минулим занадто тісною спокутою.

Трагедія в тому, що ти відкриваєш двері

з такою безпечною легкістю, сміхом, радістю

неначе шукаєш у новому гріх життєствердності

з одного лабіринту до іншого перебігаючи.

Прокляття у тому, що я сотворив мінотавра, міф,

а ти намагаєшся вбити, скрутивши нитку,

і тільки для того щоб інший, чим швидше зміг, завтра,

для тебе відправити блискучу, нову відкритку.

Ми говоримо про різні з тобою речі.

Як і ти так і я помиляємось, зрештою, в крайностях

віри. Я шукаю у темряві двері для нашої втечі, —

Ти вогонь сірника, для нашої, спільної радості...

у потертій кишені старого, як світ піджака.

25.09.2020

...

Володимир Каразуб

ВІДПУСТИ

Так, заплутався я сильно,

Поможи з'єднати узи,

Поможи тепло союзу

Зберегти, доля всесильна.

Сам то я точно не зможу

Ці сумніви перемогти,

Просто візьми та відпусти

Ти мене в дорогу Божу.

Відпусти мене на волю,

Мій спокій ти не порушай,

І всі гріхи мої прощай,

Відпусти, всесильна доля.

Написано: 20.09.2015.

Відредаговано: 10.05.2023.

...

Мирослав Манюк

Безтямне

Усе життя читати де Лакло

та раптом опинитися в Парижі.

Шахрай, босяк, злодюга та ракло,

на Благовіщенськім базарі певні брижі.

Емігрувавши, до програми передач

знайти собі скаженого собаку.

Тарасик Бульбочка, таке тобі то бач,

все вусібічно повертає раком.

Як заведеться - спробуй зупини.

Ніхто не взяв, але ж усі під боєм.

Не жінка, а баляда про штани,

нехай на це рушаємо війною.

Сліпоглухий я буду екстрасенс

без рук і ніг, без голови та дрюка.

Як доведеться вам - слова картини руки.

"Почесний легіон". Прекрасний секс.

Жувавши шоколадку "черевик"

я не настільки маю бутерброди,

наскільки я уже до того звик.

Така тобі нечувана порода.

Як Іванов - об"явить - Осадчук

заховану у джунглях антилопу.

Що це було, скажи мені, Європа?

У холодильнику захований продукт.

Мені не грайте, пані, чижик-пижик.

Не побивайся, лікар Геворкян.

Я йшов від річки Сян до річки Сян

і раптом опиняюся в Парижі.

Блукаючи далекими краями

мені назад уже не повернуть.

Нехай уже від ями та до ями

моя непевна пролягає путь.

Наговорив, нічого не сказавши.

Я вас люблю, мадам, і це назавше,

хоча й усе на світі промине

безслідно, наче гроші з портмоне.

...

undyber

Сірість

Сумним каскадом сірих відтінків

Вливається в оселю мою світло.

При нім нічого живого не відкрити,

А лише бродить сонно й безцільно,

Неначе пересох нестримний океан емоцій,

Лишивши тінню тільки лінь.

Наповнити хоч чимсь його не в змозі,

Лиш чекати кінця пітьми.

...

Зірколов

РОНДО

В мій старий дім, дощем нічним

Гроза стукає і гуркотить грім.

Щось вона хоче мені сказати.

Я поспішно відкривати

Не буду їй зовсім.

Нехай приходить, але вже потім,

Коли ляжу спати,

Коли знайду тишу своєї кімнати,

Заснувши молодим.

У моїй уяві завжди вогонь та дим

Народжуються мороком чудним.

Попри грім, грозу, через віконні грати

Ламаю погляд, не можу розпізнати,

Хто ходить під вікном моїм,

Мене хоче налякати.

Написано: 14.06.2015.

Відредаговано: 09.05.2023.

...

Мирослав Манюк

Княгиня ночі

Вона сьогодні княгиня ночі:

Хтива,

Вільна,

В хітоні часу.

Вона розбавляє вино водою,

І місяць скидає її сорочку

За ріг зачепивши

Строкатої площі.

Плющ обвиває зігріті сонцем

Стіни будинку її кімнати.

Лунко здригаються кроки.

Крутиться

Циркуль годин божевільними танцями.

Наче торгує сімома платками,

Наче безумні складають романи,

Тим, хто тримає на срібній таці

Втомлених місяцем,

Обезголовлених,

Пишучи кров'ю свою історію

Мертвим, живим, на світ ненародженим

Дітям своїм.

19.09.2020

...

Володимир Каразуб

Поетична халепа

Затовкли нашу зграю в дрібний кабінетик Драча -

Щоб не лазили, мабуть, безладно (бо потім не виловиш)

Коридорами Спілки - і ми, поетастрові виливки,

Рахітичні рапсоди, ми, банда дрібних потерчат,

Опосіли кімнату, й, утікши, нещасний Іван

Побажав нам удачі та успіху в (начебто) творчості

І полишив пташат мовчазними, прибитими почестю,

Тож примарою зрапта між нами поезії пан

Змалювався та зник, мов Хосроу Анушірван.

А тоді, гиля-гиля, погнали до зали на звіт

І було там просторо, придатно до гри баскетболами.

Наші лідерки дві привіталися, стримано зболені.

Ми струснули гілками - та вірші посипали з віт.

Я не слухав, що інші нездари лепечуть у світ -

Коло мене сиділа розкішно оформлена дівчина.

Я давно планував упіймати на вудку цю рибчину

І між нами стосунків створивши сяйний моноліт

В еротичний направити долі самотній політ.

"А куди це ти йдеш?" - пролунав паралітик Петро

І я певно згадав обіцянку його допровадити

До хатини, невдало, невчасно, з усякими вадами.

Все зірвало. Загибло. Почапали ми до метро.

Лівий берег. Доїхали. Ніч уже. Осьде житло.

Не цілунки з обіймами та насолода обіцяна.

Це життя недолуге - по серцю панахає крицею,

А віршата дурні - то байдуже зачухане тло,

що у закуток мертвий зненацька мене завело.

Я довіз його чесно та зняв йому чорні штани

офіційні, змінівши домашньо спортивками.

Він читав нам Верлена. Я радше би бавився з дівкою.

Та розбіглася зграя - і всі позникали вони.

...

undyber

Історичні висновки

Розгромлена історія віків

Румовищами звитяжних імперій

І трупами завалена вождів.

У владних іграх козиряють зайві рухи,

Віжки в руках нетитулованих осіб.

Умілець все наводить в обороні луки,

Мудрець — зійде, щоб не лишать слідів.

Скалічена довіра у дворі собаки

У долі нарекла на боротьбу.

Не пестити, не мстити, треба дбати,

Щоб не зірвати звичную різьбу.

Бо далі дійде той, хто мліє від походів,

А не кінцевий пункт вбачає уві сні.

...

Ума
12+

Зіграймо в партію

Не знаю я як ляже далі карта

В моїм прикладі одразу сім гріхів.

Ні скупості, ні гордості не варта

Зате зневіру, ненажерливість і гнів

З упевненістю ставлю на зеро

Та і кармічний хвіст, в арканах у таро.

Пустилась берегів і вийшла за межу

Я обираю: рушницю чи рушник?

Щоб стерти цівки, хвалу віддать ножу

Чи врешті просто кулю й у смітник?

В тасовці збився флоріш. Шістка мимо.

Чужі гравці з афіш вже улюлюкають прокльони

Шулер кивне мені "Ти як, терпимо?"

Терпіла і зтерплю, хто ж заборонить?

Нова роздача. Галімий. Козир піки.

Візьму приклад і склянку, засміюсь.

До тіла вже злетілися шуліки.

Остання партія з Хароном. Піддаюсь.

...

Ума
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
А знаєте, про яке місто на Аркуші пишуть найчастіше?Нівроку
15.12.2022
На Аркуші публікують свої твори вже 1162 автори з різних куточків України. Є письменники як зі сходу ... Детальніше
Ксенія Демиденко "Позитивна дитина"Moonrise Darkness
02.12.2023
Посилання на книгу, яка цього разу стала жертвою мого відгуку: https://arkush.net/book/762 Раніше це ... Детальніше
Істота у дзеркаліDeadNeko & Polska kotka
02.12.2023
Чи варто радіти скарбу, що отримано задарма? Ваш успіх, ціною невдачі іншого. Або ж, все було навпак ... Детальніше
Без "токсік"Ханна Трунова
02.12.2023
✨️Я від самого початку вирішила, що в моїй книзі не буде "токсік" стосунків. На початку історії, зві ... Детальніше
17 розділ "Цвіт Адонісу"!Анастасія Горицвіт
02.12.2023
Ось вже нарешті і 17 розділ "Цвіту Адонісу" є у вільному доступі! Момент перелому, коли долі двох о ... Детальніше
Нова книга Венера Море
02.12.2023
Гаразд, я знову пишу 😇 на цей раз " Жива Історія,, призначена іншій дівчинці в якої так само дцп. Т ... Детальніше
На Аркуші вже:
8458читачів
83603коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: