Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / Поезія (6230)

Божа воля

Дві треті ночі я не спав,

Тебе чекав,

І мрії я плекав.

Думав що прийдеш,

В гості заглянеш,

Але не прийшла,

Та не біда,

Коня я осідлав,

І до тебе помчав.

Пишна й величава,

Ти мене чекала,

Мов знала що прийду,

Саму не залишу.

Приїхав не дарма,

Бо рада ти була,

Бо коли глянув я на тебе,

Мов сонце засіяла,

Посмішка твоя.

Біля порогу ти мене стрічала

І так ніжно цілувала.

Ти як квітка розцвітаєш,

Коли мене зустрічаєш.

Цвіт ти пахощів моїх,

Мій Ангел, моя втіха

Красуня в тучі,

Ти моя гучи.

Моя! Ти тільки моя,

Без тебе життя мені нема.

Сяйво ночі,

Осяйнуло твої очі,

І Боже те здійснилось,

Як судилось,

Нам кохання відкрилось,

І зрозуміли ти і я

Як палко ми Коха.

Кохання те взаємне

І послання не даремне.

Божа воля їх звела

І кохання їм дала

Тож доля їх така

Бути разом навіка.

...

Діана Гобой

Я слухаю...

Я слухаю.

Струмить весна.

Іконна вись вбирає повінь.

Ще мало-мало до любові.

Ще ніч одна.

Я слухаю мовчання мли.

Таке воно фортепіанне.

З Великих лине океанів:

Курли...

Курли...

Я допиваю каберне.

І видихаю повні груди.

Весна щасливих дуже любить.

То ж і мене!

Я слухаю...

...

Тетяна Волошина

Тарасу Шевченку до 200-річного ювілею

Ти був сином свого народу,

Ти ішов, як Пророк по землі.

Ти народу цього незгоди,

Наче хрест, взяв на плечі свої.

Твоя кобза рядками грала,

Про Народ твій – зневажено-гордий.

Твоє серце з туги вмирало

За Вкраїни твоєї недолі.

Твої думи хранителі стали –

Та й на сотні – на тисячі літ!

І щоб ми по світах не блукали

– В серці маємо твій Заповіт.

...

Світлана Патра
16+

Андрій

Пристрасть палає,

Розум спопеляє,

Життя відбирає,

Мову віднімає.

Без тебе раю не маю,

Ох, як палко кохаю,

Що й на світі все забуваю,

Як в твоїх обіймах буваю.

Кохання твоє,

Все що в мене є.

Щохвилини казатиму,

Що кращого ніж ти я не знатиму.

Андрюшечка,

Моя душечка.

Очі твої щасливі,

Такі мрійливі.

Голос твій манить,

П*янко дурманить.

Руки обнімають

Серце проймають.

Губи палкі, ніжні

Мов троянди підсніжні.

Ох, Андрій,

Жіночих сердець ти крадій.

Твої ласки проймають

І душу тримають,

Не відпускають.

В полоні ласки,

Дивної казки.

Згораю, палаю,

В ласці потопаю.

Чари твої неземні,

Очі твої чарівні,

Богом даний мені.

...

Діана Гобой

Ієрогліфи весни

Рондель

Чи може хто повідати мені,

Чому пишу щоночі вірші білі?

Зима вже поступається весні,

Витають небом хмари сполотнілі.

Хоч брості верб стримлять набубнявілі,

В них котики ще сплять углибині.

Чи може хто повідати мені,

Чому пишу щоночі вірші білі?

А зранку - кава з присмаком ванілі,

Думки про сон, повіки обважнілі...

Чому ж веселий промінь у вікні

Виводить ієрогліфи чудні?

Чи може хто повідати мені?

...

Наталя Мазур

Слава Україні!

Я конвертую свою лють у донати.

Я затискаю себе у лещата.

Знаю, не досить щоночі казати:

За тих хто помер, і за тих хто в війні.

Я знаю ціну своїх буднів пихатих.

Я майже знаю чому досі живу.

Але я вічно буду сумувати

За тим кому голосу стало сказати…

...

Мар'яна Гінзула

Молитва батька

Старенький батько на колінах

Від серця Господа просив:

"Дай перемогу Україні

І збережи усіх синів!

Синок мій також десь воює,

Ти захисти його в бою.

Нехай лихі ворожі кулі

Солдатів наших оминуть!"

Заснув татусь, і сон побачив -

Всміхається до нього син:

"Спасибі, тату! Ось побачиш,

Додому повернусь живим!"

...

Юлія Забіяка

Коли прийде весна

Весна та прийде чи ще ні,

Але буде точно уві сні,

Пташки співають надворі

І тепло поселяється в моїй душі.

На небі ні хмаринки й сонце усміхається,

Тобі мені і всім щоб радісно і легко було,

Воно у волоссі нашому грається

Й зазиває в небо аби благо на землю зійшло.

Ще зовнішніх ознак нема та відчувається її прихід,

Неначе край усіх бід

І ти знаєш що скоро все оживе,

Тріпоче в очікуванні серденько твоє.

Ти готуєшся зустріти її обіймами,

як свято котре покінчить з війнами

І запанує лад у всім світі,

Немає іншої для цього миті!

...

Діана Гобой

Вечір

Вечір місто колише,

Закрадається в кожен дім,

Угамовує гамір тиша,

Розповзається темна синь.

Не спиняють кордони тіла,

Стін немає, немає людей,

Тільки думка росла і міцніла,

І сотала мрію з тіней.

Тільки стукав дощик у вікна

Так, як сотні минулих літ,

Виникали обриси звідтам,

Де буяє між снігом цвіт,

Де минулого крига скресає

І Харон повертає назад,

Хоча течія і не пускає,

Але думки тягне канат…

У долонях горнятко кави,

І так само лопоче дощ,

І мовчання дзвінке між нами,

І зрадливий пальців дрож,

І так само сміливий вечір

Висікає вогонь чуттів…

Тільки холод чомусь по плечах,

І у кріслі ніхто не сидів…

Світлана Мазуренко

...

Світлана

Весна

Весна тріпоче в радості і брості.

Вітрила білі небозвід напнув,

Кохання всюди грає аж до млості,

Підсніжник перли десь собі здобув.

Доріжка з рясту зазира в майбутнє,

На повні груди дихає весна:

У незабудки вклала незабутнє,

Веселку в косу вправно заплела.

Жонглює легіт пелюстками вишні,

Бузкові грона ширять аромат…

Весна, красуня лагідна і пишна,

Дістала з скрині для усіх принад.

Світлана Мазуренко

...

Світлана

Правда

Вона рухалась музиці в такт,

Під оглушливі крики сумлінь.

Чужа рука із талії лине униз -

І вона - покірно за ним.

Доверху задирається сукня,

А правда, мов оголене тіло

Дихає тихо поряд із ним.

І на ранок під запах із диму,

Застиглого бренді в стакані -

Сумління нарешті затихнуть,

А разом з ними і він.

...

Анна Коваленко

.....

Нікому не клену, нікого не виню я,

У тім, що є – виною я лиш сам!

За кожен день, що Бог мені дарує

Молитву возношу у Його храм.

Нікого винним ні в чому не роблю,

Бо кожен сам за себе відповість!

Я кожну мить даровану Ним люблю

І вірю, що за все мене простить!

Нікому не бажаю зла ніяким чином,

Хоч хто би як мене в житті не образив.

І хочу бути вірним Йому сином,

Живучи так, як Він нам заповів.

...

Ruslan Barkalov

Тихіше тиші

Сідай. Помовчимо. Тихіше тиші.

Два незнайомці, два фанатики мовчання.

Прощання? Хто сказав, що це прощання?

Це найтихіший в світі діалог.

Там за вікном далеко до світання.

На небі тихі зорі й місяць змовк.

Твоє мовчання і моє мовчання зливаються — це тиша в унісон.

Запам'ятай цю найтихішу ніч.

Не стій у дверях, не тривож пороги. Вони безсовісні і трішечки скриплять.

А я страшенно змерзла у долоні.

Зігрієш, як в останнє зігрівав?

Хоча не варто. Сядь. Пора мовчати.

Дивитись в очі і ловити кожен рух.

Розпочалися мовчазні дебати.

Тут навіть дихання страшенно ріже слух.

Скрізь темрява. І тиша. Як блаженно.

Нічна дуель. Без пострілу і звуку.

Роль револьвера тут зіграє слово.

І розстріляє тиші довгу муку.

Пуста кімната. Свічка. І прощання.

Прощання тихе і без жодних слів.

Даремно було підняте питання, даремно вівся діалог без слів.

Опівночі почувся перший постріл.

У тишу вгризся шепіт голосів.

...

зачаровано розчарована

День

День бринить, як струна,

У всесвітнім оркестрі,

Ранок випив до дна –

Сам господар у місті:

Котить сонце в зеніт,

Зазирає у серце,

Із минулих століть

Смиче лагідне й з перцем,

Щось примножить, зміцнить,

Щось обтеше чи знищить,

То червоним яскрить,

А то чорного вкришить…

Многоликий, значний,

Лиш один, неповторний,

У концерті життя

Є співучим акордом.

...

Світлана

Бетонна стіна

Вітер. Дерева сколихані мережно трясуться,

Кляче під небом старий сірий грак.

Ноги і спина мої до бетонної стіни припруться

Мене сатиричним оком окидує птах.

Криваві обличчя довкола мене

Всі мертві, і я стою на кістках

Погляд свій намагаюсь звести на зелене,

Та в зіницях все ще багрянь на хрестах.

Накрапає. Небо розтерзали сирени,

Розділили частинами, поростягли по кутах.

Воно кривиться хмарами і кличе Марену,

Воно гадає собі по зірках.

Холодна стіна не гріє зовсім,

Як і трупи братів моїх та сестер,

Вони давно не живі вже, покриті інеєм "гості",

А почалось все у той злополучний четвер.

Від стіни не відірватись мені ніколи

Бо лиш погляд старого птаха мене в землю просоченну впер;

Я зранку до ночі глядів в видноколи,

А потім пішов. Бо життя сильніше за смерть.

...

Віадала Роса

Про сто бажань

Відчуваю, що кінець війни близько,

хоч наразі на дворі ще слизько,

та я хочу вже щоб зупинилась

і на ноги свої подивилась

та велика товста сарана,

що зове себе "велика срана".

Ну а я готую вечерю,

і думками десь точно в пустелі,

я душею палаю від горя,

бо пустеля кінчається в морі.

В морі сліз, бо немає кінця,

бо немає нічого, та я...

...я готую гарний чізкейк,

бо натхнення мені він дасть🤔

і начхати мені на стейк,

краще мир і мільйони щасть.

...

Citrus _S_M

Роковини

Цієї днини гучно увійшов до нас до дому

З вогнями, вибухами і падіннями в пітьму

І падали, в страху, лицем до долу

За тих в молитві, хто зібрався на війну.

Скрізь крики, сльози, жах, нерозуміння що робити,

Як бути, куди йти, як далі жити?!

І паніка з тобою увірвалась в нашу хату

Так вирішив "допомогти" своєму брату.

Слова твої нічого вже не варті,

Ти звір, ти нелюд, кат і людожер

Прийшов зі зброєю і вів усіх до смерті -

Цілі міста з людьми навіки-вічні стер.

Одне не знав, що ми народ незламний

І свою волю просто так не віддамо .

Наш рід козацький, дужий, славний

З любов'ю в серці завжди живемо.

Молитва нам до Бога помагає

Вселяє віру в перемогу та кінець...

Війни кінець, бо лиш добро перемагає,

А зло отримає у відповідь свинець.

24.02.2023

...

Boichuk Olesia

З патріотичних

Не можу писати про страх і насилля

Для розваг і щекотання его та вмінь.

Коли мій народ плаче

Від болю,

Змагаючись з нелюдською,

Містичною жорстокістю.

Коли крик жертв насилля є насправді і їх голоса кричать до самих Небес благанням...

Не можу описати страх,

Дивлячись в очі дитини застелені сльозами,

Батьків, що втратили янголя

І закоханих,

Що не знають історії Шекспіра про Ромео і Джульєтту,

Бо у них своє чисте кохання,

Що не стане світовим,

Але щирішого за нього не знайдеш у романах.

Не можу вигадати страшнішого,

Ніж руїни на лоні України...

...

Міріам Міест

Так, я егоїстка

Так, я егоїстка.

Так, люблю тільки себе.

Так, не бачу сенсу в чужих словах,

Котрі нічого не значать у житті.

Який сенс слухати когось?

Який сенс прислухатися до порад,

Якщо я знаю як краще для мене,

А не хтось з оцих чужих мені естрад.

Всі ми думаємо,

Що наше слово найдорожче.

Всі ми думаємо,

Що порадити можемо найкраще.

Розчарую, це не так.

Ми неспроможні дати відмінну пораду,

Бо не можемо осягнути всієї суті проблеми,

Тому навіть не старайтеся.

Не суйте свого носа в чужі проблеми,

Краще задумайтеся про свої.

Не вартує воно того,

Щоб лізти в чуже життя.

...

Алі

За нами правда...

Вже рік минув? Та ні! Вже дев'ять років

Триває ця жорстока боротьба!

У небуття полинув мир і спокій,

Країною поширилась журба...

В одну хвилину день змінився ніччю,

Червоний сніг упав на колоски...

Це скíнчиться! Ніщо не буде вічним!

Так, день за днем, спливають вже й роки...

Неначе стихло? Ні! Ще гірше стало!!!

Вінчає смерть частіше в небесах!

Вже дев'ять років... Тобі, враже,мало?!

Ти думаєш, що нас зупинить страх?!

Чи впадемо з мольбою на коліна?!

Чи станемо як ті - твої раби?!

Чи ти ,дурний, не бачиш?!- Україна

Ні перед ким не схилить голови!!!

І щоб тобі там ,враже, не ввижалось!

І скільки б не лилась твоя брехня!

Та ця країна - вільна! Не зламалась

За дев'ять років ... Все ще не твоя!

Я вірю, що твоєю і не стане!

Осяє путь їй слава перемог!

Все скінчиться... Кінець таки настане...

За нами правда, враже, з нами Бог!

...

Анжеліка Романова

Вже рік війни

Вже рік як хтось осиротів,

Когось вже рік немає вдома.

І від новин постійних втома

Від похоронок поготів.

Вже рік не знаємо спокою,

І кожна ніч йде навмання,

Чи ранок буде, чи земля

Розкриється перед тобою.

Вже рік тримаємо собою

Майбутнього важкі мости.

Щоб вижити та зацвісти,

Проходим хрещення війною.

...

Ірина Руденко

Бойовому товаришу... (польові записки з боїв у Мар'їнці Донецької області)

Ми ще вчора були не знайомі,

А сьогодні пліч-о-пліч в бою.

В спільнім просторі страху і втоми

Ми бороним Країну свою!

Ти поранений, друже, я знаю,

Тільки день в небезпеці гримить,

Потерпи, я прошу, я благаю,

Підлатають! - бо треба нам жить!

Дочекавшись холодної ночі,

Коли іній замінить росу,

Попри вітер, що ріже у очі, -

Я товариша полем несу.

Хочем вірить, все буде в порядку,

Терпнуть руки, а ноші тріщать.

На дорозі кінця чи початку

Побратима нам слід рятувать.

Новий ранок розбудить "глухими",

Завмираю... чекаю... мовчу...

Тут нема коли бути сумними, -

Он, вже лізуть у вікна, - "мочу...!"

Повертайся, товариш, чекаю,

Трохи лячно в розбитих в хатах.

Я триматимусь, ні, не дрімаю,

І безсонню причиною - страх...

03.12.22

...

Анна Ничипорчук

Одноманітний біг епох

Одноманітний біг епох

Спинитись ні на мить не хоче

І ти , із розпачем удвох

На дійство це потупив очі

Життів несхожих променади

Десь починаються , десь рвуться

А в тих життях одвічні вади

І щирі мрії самогубців

Тут цінностей шумлять каскади

Досягнень смілих і провалів

І все, що зустрічав ти радо

І все, що тут колись тримало

Хоч ззовні зовсім ви не схожі

За змістом майже ідентичні

Ні люди , ані ти , о , Боже !

Сюди мене вже не покличеш ?

Тоді для чого слід лишати?

Зусилля ки́дати навіщо!?

Дарма питання задавати

Коли довкруг зловіща тиша

...

Ян

Порожнина

Коли всередині тебе порожнина

То вже суха і не тепла твоя комірчина,

І не в радість метушлива та штовханина,

І не надихає вже ніяка людина,

І ще кисліше стала стигла малина,

І ще довше стала нескінченна стежина,

Що знову і знову веде в порожнину.

Нехай в крові втопиться та клята країна,

Нехай не проросте на їх землі жодна рослина,

Нехай їх найстрашніша провина

Буде для них як надвелика тріщина.

Нехай зазнає мир рідна Україна,

І хоча пам'ятає вона, що була

та година,

Неминуче страшна й вбивча хвилина,

І пам'ятає вона того селянина,

Як тремтіла в руках його пожухла стеблина,

І як болюче догорала та нещаслива ялина.

Попри все не впаде наша мила Батьківщина,

Ще буде радісна від новин сльозина,

Іще буде радісна по домах біганина,

Ще буде гасати по річці рибина,

Ще буде вільно літати пухка голубина,

І буде ще вільна та ціла Україна.

...

Безсонова Марія

У тих краях де смажать черепах

У тих краях де смажать черепах —

Складають бивні,

Шукають рими в словниках

Напрочуд дивні,

Збирають сльози в шум ріки

Страждань навмисних

І вітром зв'язують рядки

В легке намисто.

В чаклунських зборах теплий страх

І теплі зливи,

Де смажать вбитих черепах,

Складають бивні.

19.08.2021

...

Володимир Каразуб

Чи можна полюбити несвідомо?

Чи можна полюбити несвідомо?

Чи можна душу відкривати перед ним?

Розсипавши розпечене вугілля перед домом,

Ти падаєш у нього з кожним трісканням душі.

Душа, свідомість, тіло й розум,

Існують в цьому світі як одне.

А ти стараєшся заглянути в майбутнє,

Немов побачиш в ньому щось нове..

Так чи можна полюбити несвідомо?

Питання це є все ж таки просте.

А відповідь приховується в тобі,

В твоїй потрісканій й катованій душі.

...

Крилата

Цикл канібалізму егоїстичного організму

Тепла кров та м'які м'язи

Ще мокрий скелет та шкіряний мішок.

Функціонуючий організм, що ще сказати;

Хоч і хазяйка його безхліб'ям обдарувала.

Ця панацея відмови перейшла в черезмірність,

Клітини заперечують божевілля сіє,

Мозок починає перший геноцид глікогену,

Але ще не пізно зупинити все це.

Процес кетозу учинився з надмірним пафосом, місьє.

Душа молочна, втім, радіє,

Не знаючи, що ефемерна ця омана, — Як прийшла, так і піде.

Синці під очима так і кричать від авітамінозу;

Новоявлений синдром хранічної втоми,

Спокусою опочинку змушує зникнути у царстві морфею,

З ризиком не розплющити очі.

Не розрізняючі тканини,

Ніби, їх блюрить цензура

Сутність із жагою поглинає гладеньких м'яз,

І без думок, про те, що далі буде.

Атрофія м'язів, зіграла свою роль,

Опорно-рухова система виявила збій.

Брадикардія дарує зниження температури.

Зір та свідомість розтикаються, немов, їх не було.

Мозок відкидає вже і свою роботу,

Як даяння на виживання.

От і епілог цього самоканібалізму,

Що учинився через численні жертви для егоїстичного організму.

...

Мерфі Розалін

Слова підтримки

СЛОВА ПІДТРИМКИ

Ти посміхнись, коли болить.

Коли на серці сумно й важко.

Коли душа твоя тремтить.

На повні груди дихать важко.

Ти обернись - вхопи цю мить.

Нехай вогонь твій не погасне.

Я знаю, дивно прозвучить:

Життя і в розпачі прекрасне.

Лишень подумай - ти живеш!

Цей шанс не всім дано у світі.

Свій неповторний шлях пройдеш.

Тож пам'ятай про це щомиті.

Ти не здавайся і борись!

Не смій втрачати віру в Бога.

Весь біль мине. Мине колись.

У кожного своя дорога.

Ти посміхнись, коли болить.

У всього є кінець й початок

Не дай страху тебе зломить.

Убий в собі його зачаток.

Не зупиняйся. Ти - боєць!

Ти зможеш все! Все подолаєш!

Повір, біль зійде на нівець.

І ти мої слова згадаєш!

А зараз просто не сумуй.

Не дай думкам зім'ятись в жмут.

Не плач, не бійся, не шкодуй.

Твій янгол-охоронець тут!

...

Ісенко Тетяна

Душа

Вона гортала книжки у пусті бібліотеці -

Намагалася знайти значення слову "душа".

Мати сказала, що душа є у всіх,

Священник у церкві сказав -

Душа - є безсмертна,

І її не можливо побачити.

Але чому безсмертна, так їй і не відказав.

Стара ж відьма з села відповіла -

Душа - це вона і є.

Але як ж так?

Без душі, відповіла жінка, ти б не прожила життя.

Все більше заплутавшись в відповідях чужих

Вона пішла в бібліотеку сама

І стала шукати значення слову "душа".

...

Anita_Lucy_chan

ВШАНУЙ ЇХ КИЄВЕ

ВШАНУЙ ЇХ КИЄВЕ

Вшануй їх Києве; і мертвих, і живих…

усіх, хто жив і хто живе свободою Майдану,

саме тих, хто розібрав бруківку на каміння,

хто на барикади хліб носив

і хто палив, палив кордон із шин,

і тіло боронив фанерними щитами.

Ми всі в жалобі. Вічна пам'ять вам…

ви ж навіть не навчилися по справжньому любити,

орати землю і дітей ростити,

а доля вибрала найкращих, саме вас, святих,

від нечисті Вітчизну боронити.

Пробач їх Києве, жалобну чашу пий…

а Бог суддею буде вбивцям снайперам,

що захищали грішну владу автоматом,

і тим падлюкам, хто віддавав наказ стріляти,

лишившись розуму від грошей супостата.

...

Анатолій

Барвистий вінок

Барвистий вінок на голову.

Чому ти гулькочеш, голубе?

На старість чи прямо змолоду,

Собі я його заберу.

Широкі вуста всміхаються,

А що, мамо, - будеш лаяться?

Якщо, я вінок із барвами,

З намистом твоїм покладу?

Сорочку із срібними нитками,

Візерунками вкриту й ласками,

Вишиванку тобою вишиту

Я буду з ним одягать.

Розправивши світлі кучері,

Хлопчина сьогодні ввечері,

Просить буде, тихим шепотом

Любов йому віддавать.

Той віночок мені подарований,

Червоними маками сплетений,

В серпанку, сіро-сизому

Буде душі оберігать.

...

MaL_Vi

Квіти твого життя

Покладу на могилу засніжені квіти,

А вже потім так тихо почну говорити.

Я знаю, все чуєш, бо зовні ти поряд,

Ловлю такий рідний і теплий твій погляд.

Мені треба багато сказать тобі зараз,

Але туга нараз в думки увірвалась,

Сльозами за хвилю наповнились очі,

А серце розтрощене знов кровоточить.

Відпустить тебе досі на небо не можу,

Пробачить не можу орду цю ворожу.

Світлини гортаю, там ми щасливі,

Не знаєм ракетні, криваві ще зливи.

Мені вибач, прошу, в цьом, знаю, я винна.

На душі моїй дуже морозно й зимно.

Не можу тепер, як раніше я жити,

Не можу приносити на могилу квіти.

Попрощаюсь, поправлю примерзлі вже квіти,

Припиню свої думки страшні шепотіти.

Тихенько піду своїм шляхом самотня,

Питань до війни і життя понад сотня.

...

Діана Таллєр

Сонце!

Сонце, ти-центр моєї галактики,

Без тебе ніщо не радіє.

Ти грієш мої Антарктиди і Арктики,

Екватор тобою мріє.

І хоч є навколо мільярди зірок-

Та я на твоїй орбіті.

І чхати хотіла я на злий рок-

Іще хочу шаленіти!

Всією планетою смертною, грішною,

Лежу під твоїм промінням,

І з пристрастю дико-звірячо-космічною,

Впиваюся порозумінням.

Ніхто і ніколи не міг, Моє Сонце,

Так ніжно мене кохати.

Так пестити всю, так дихати мною,

Постійно мене надихати...

І якщо б ти сказав своє серце віддати,

Я б сказала: "Нехай забирає!"

Якщо б я була не планетою, звісно.

В планети його немає.

Та є в ній ядро, що гаряче до болю,

І мріє тебе зігрівати.

Живе воно сотні років лиш тобою.

Бери-я так хочу віддати.

...

Аліса Чхаєнасонце

Кохаю

Знаєш, за що?

Ні, не за фарс.

Не за ведмедів

Й розмови про Марс.

Ні, не за гумор,

Ні, не за сміх

І не за той найсолодший

Наш гріх.

І не за посмішку,

І не за очі

(Хоч вони й сняться мені

Серед ночі).

Не за злі жарти,

Що ти жартуєш,

Злий ти коли

Чи коли ти сумуєш.

Не за обійми,

Якими стискаєш.

І не за те,

Що приємно караєш.

Не за твою нереальну удачу,

І не за те, що від милості плачу.

Не за розмови удвох до півночі

Чи що годуєш, як їсти я хочу.

Не за твоє

Богом створене тіло

Що я завжди

Так шалено хотіла.

І не за те,

Що мене проводжаєш.

І не за те,

Що на нервах ти граєш.

Не за чудовий музичний твій смак.

Чи що співаєш, бува,

Як дивак.

Не за твій розум

Чи твої думки,

За твої гроші

Чи навпаки.

Не за парфуми, чи за сорочки,

Чи що ти знаєш слабкі мої точки.

Знаєш, за що люблю тебе я?

Й коли я без тебе-сама не своя?

За те, що лиш гляну ліворуч, праворуч

І усвідомлю:

Ти поруч.

18.02.2017

...

Аліса Чхаєнасонце

Тобі

Ти вуглець, і тебе не страшить глибина

І весь тиск лиш додасть тобі цінності тої

За яку всі так хочуть собі діамант

Забуваючи вартості зміни такої.

Твої райдужки - сірого неба блакить;

А присутність…не можу вловити, двояка?

Так спокійно душі й серце так тріпотить

Безпричинно, без жодного натяку й знака.

Не сестра, і не муза. Не пісня. Не сон.

Хто ж така ти, загáдка поета?

На рядки розкладу, запакую у вірш —

І на ніч хоч забуду про тебе.

20.12.2021

...

Аліса Чхаєнасонце

Другові

Якщо люди були б стихіями-

Ти точно був би вогнем.

Тропічних лісів пожежами,

Багаттям холодним днем.

Ти ніколи не був ви свічкою,

Що тихесенько палахкотить...

Ти лиш вмієш дракона подихом,

Що не просто горить, а ГОРИТЬ!

Ти колись точно був хвиругою,

Захищав від татарських навал,

Це ти лавою жаркою й дикою

Помпеї колись накривав,

І топив кораблі міліонами

Невблаганним грецьким вогнем.

І є сонцем життєстворювальним,

Що чекаємо день ми за днем.

Не приборкати сильну стихію.

Не здолати вогнений рок.

Та й не треба, нехай навісніє!

Прославляєм тебе, Свароґ!

2.11.18

...

Аліса Чхаєнасонце

Одним духом

Одним духом я починаю нове життя,

Це мій внутрішній шлях до самопізнання.

Одним духом я перемотую час,

Цей дивний час, час піднесення нас.

Напередодні зорі падали додолу,

Мені було лячно і болісно, бо

Кожна зірка — це знамено свого роду,

Кожна зірка — це мій шлях на свободу.

Замайорять бульвари і завулки,

Кожен закуток пам'ятатиме нас,

Забриньчать шляхетні дії і поступки,

Це знак, знак — що є ще людяності запас.

Байдужі й ганебні вчинки в цей дивний час,

До зла й до одради ведуть останніх із нас,

Мені гірко та смутно, бо щодня бачу те,

Як якийсь відчайдух свою пісню пряде.

І пробачення просить і чекає сповна,

І його пробачає велетенська зоря,

Бовванітиме правда — людська і проста,

І до неба застелеться стежка вузька.

І те що надгігантські зорі пробачили нас,

Віддавши своє життя, про житейський запас,

Це підтвердження власне того, що є ще час,

Що гармидер і визвольний дух досі не погас.

13.02.23 — 16.02.23.

...

В'ячеслав

Самотній вечір

Самотній вечір тихо шлеться,

І запопадливо гуде,

Бо може хоч хто обізветься,

А раптом — це життя усе.

Усе, що нині може бути —

Це тінь прозора без зірок,

А він спадатиме в безодню —

Немов заблудника шматок.

Осоння — цвіт тепла й надії,

І безмеж всесвіту гуде,

Волає, стугонить,

Виболює всі мрії,

Бо тиху пісню безнадії

й блаженства зостраху пряде:

Слебезувати можна вічно,

А я не буду, так і знай.

Ти радше радости шукай,

І запопадливо гадай куди потрапиш завтра,

Чи може в рай, а раптом в рай,

Живи і думу цю гадай.

І упередження і волю і рамено,

І щирість духу — плач своїх надій,

Згорни, зіжми, скуйовджуй, мов стихію,

Різноголосячи гуди!

Самотній вечір мимоволі слався,

Додолу, до серпанку безнадій,

А всесвіт навздогін йому сміявся,

І мовчки свою пісню гомонів:

Кохати вроду можна і німому,

Сказати правду може і сліпий,

Ти навпаки, без голосу, без вроди,

Додолу падаючи, на небо зійди!

Зійди на небо, де ятріють зорі,

Де відгомін зубожіння гуде,

Я плачу, бо кохаю таку вроду,

Котра лише у снах до мене йде.

Самотній вечір — то людськая доля,

А всесвіт — увесь безмір наших мрій,

Коли захочеш все на світі знати,

То будь готов на самоті вмирати.

Бо це дорога просто вдалечінь!

...

В'ячеслав

Страждання душі

Страждання раненої душі,

Стікають сльози по обличчю як вранішня роса,

То слабкості мої,

То гріх і стид й турбота моя.

Я поганий учень і вина тут тільки моя,

Що душа моя раз у раз депресію пережила.

Життя нічого не научить коли голова пуста

І мати не научить і це моя вина.

Стою- не знаю що з проблемами робити,

Від цього навіть не хочеться жити

Коли від безвиході хочеться вити!

Проблеми посмішки в людей забирають

І їх зсередини пожирають,

Та мусим пекло випробувань пройти,

Щоб себе в житті знайти і зло перемогти!

Треба разом родиною триматись

І до старших дослухатись,

Бо може статись так що порада знадобиться

І треба взяти її до уваги щоб в пошуках марних не загубиться.

Та часто емоції нам диктують не те,

Ми думаєм що проблема пройде,

Але проблема лиш загостритись може

І тоді питаєм «За що ж нам це , Боже?»

А за гріхи й ігнорування батьків,

За те –що всемогутнього з себе мнив.

Я ж надією живу на краще й борюся

Аж поки не стомлюся,

А потім , відпочивши, далі йду

Аж поки до кінця шлях свій не пройду,

Бо тільки тоді я мир в душі знайду!

...

Діана Гобой

Моя країна

Моя країна - світ надій!

Я вірю в краще, у її майбутнє,

Країна сподівань і мрій-

Це почуття незламне й незабутнє.

Така прекрасна неосяжна,

Її краса милує душу...

Комусь здається зовсім недосяжна,

Та тут посперечатись мушу.

Країна волі, сили духу і свободи

Несе із гордістю свій стяг серед віків.

Розкішна землями, просторами природи

На заздрість недругів та ворогів.

Ніколи і нікому не здолати

Наш мужній та нескорений народ,

Бо Україна сильна і багата

І нам не треба більше нагород.

27.07.2021.

...

Леньо Світлана

Дніпропетровщина моя

Дніпропетровщина -краса та велич України,

Безмежна та прекрасна сторона,

Милує око й душу діамант країни,

Людей її душевна простота.

Це край контрастів і секретів,

Столиця промислової держави,

Оспівана у творчості поетів

Про край невтомного труда і слави.

Найдовше місто у Європі - Кривий Ріг,

А весь Кривбас - найбільший в світі,

І Петриківка,наче справжній оберіг,

Від злого захистить суцвіттям квітів.

Вугілля Павлограду, Жовтих Вод уран,

Степи широкі, золотом багаті -

Усе це наша гордість, сила і краса,

Наш дім достатку, розквіту і благодаті.

Нехай же міць і велич не згасає,

А лиш квітує рідна сторона,

Нехай про неї в світі знають,

Бо в нас вона одна така!

4.08.2021.

...

Леньо Світлана

Настане час

Пройтися б ще раз вулицями міста,

Помилуватись дивовижною красою

І плин років перелетіти відстань,

Щоб хоч на мить зустрітися з тобою.

Чудове місто, любий краю,

Так часто в пам'яті моїй

Пейзажі дивовижні оживають

У мерехтінні моїх світлих мрій.

І Херсонес, і Балаклава,

Мис Фіолент та Інкерман -

Тут героїзм, могутня слава

І Чорне море, ніби океан.

Настане час до тебе повернуся,

Згадаємо всі зустрічі ураз,

В обійми твої теплі огорнуся,

Навіки буде все у нас гаразд.

5.02.2022

...

Леньо Світлана

Блудний син

Я світами блукав, наче місяць по чорному небу.

Я шукав між зірок то вродливу, то надто святу.

Я збивався з доріг. Авраама гукав без потреби.

І забув про Твій дзвін, замилований у марноту.

Я розгульним бував. Я нажите розтринькував сценно.

Я упав із висот. Я дожовував хліб за свиньми.

І тоді я не чув, як просили планети у мене

Повернутись у дім, що безмовно чекає, з юрми.

До півсмерті дожив. На сніданок випрошував змиви.

У судомах згадав, що в Родителя мав я усе...

Як далеко той дім... Як близесенько янгол брехливий.

Як принижений Той, Хто єдиний ще душу спасе...

Тетяна Волошина (Савчук)

...

Тетяна Волошина

Осінній сад

Осінній сад,в повітрі свіжість кружляє,

Мене в полоні своєї чарівної краси тримає.

Крізь дощ промені сонця різнобарвними кольорами переливають,

В душі моїй мелодію безтурботності грають.

Осінній сад в душу спокій приносить

І мене у вихорі чарів носить,

Здається звичайні дерева та листя,

Але чари в них є

І будуть чари ті завжди ,навіть якщо безліч століть промайне.

Я стою листям окутана- як одежею

І вже не хочеться бути зв’язаним мережею,

Бо коли ти серед природи ,хочеться відпустити усе

І тоді здається погане пройде

І сили в собі віднайдеш,

Коли подих природи вдихнеш.

А я стою і слухаю як дерева таємниці шепочуть,

Мене вони в час негоди під свій покров взяти хочуть.

Ворони каркають, голуби снують у пошуках їди,

Дивлячись в їх очі –бачу їхні мольби.

Осінній сад живе своїм життям як люди

І куди не глянь видно їхні труди,

То гнізда на деревах, то плоди у нірках про запас,

То будиночок з піску по якому мурави снують раз-у –раз,

В їхніх жителів саду є безліч роботи

І поки її не зроблять-не лягають спати доти.

Жолуді рясніють на землі,

То білочці призначаються ці плоди,

А сповзаючі черв’ячки –пташенятам,

Яких нагодують їхні мама з татом.

В усіх життя вирує,

А моя душа це пам’ятає і в дні смутку спогадами цими смакує.

...

Діана Гобой

Рожеві окуляри

Даси надіти свої окуляри?

Вони ж, здається, трішки рожеві.

А, дай подивлюся на ці ідеали,

які дорогі, а насправді дешеві.

Відкрила очі, а в мізках зупинка,

Все грає фарбами, сонце ясніше.

А в людях б'ється жвава іскринка,

і у світі жити, ніби, стало зручніше.

Ніяких, тобі, невдоволених пик,

Немає ні сварок, ні злих "недосказаннь".

Цей спосіб такий собі чарівник,

Тоді як, не маєш прямих зобов'язань.

Викинь їх далі, ніж бачиш з гори,

Нехай нікому не потрапляють на очі,

Ігноруй прохання цієї пори,

щоб знову не з'явилися охочі.

...

MaL_Vi

Повітряна тривога

волає гучно і гасне світло.

" – Рюкзак на плечі!"

у холод собачий чи жарке літо.

без заперечень.

віддає пекельним

по коридорах темних,

" – Світи під ноги!"

зв'язку немає чи може в тебе

вже віри в бога.

ти ще з спросоння,ламає ноги.

чи від знемоги, чи від тривоги,

серена просить:

" – Біжи скоріше!"

не можеш.

вже хтось голосить.

...

MaL_Vi
18+

Туди, де веде стежина..

Туди, де веде стежина,

де тихий осінній ліс.

Де тиха нічна година,

де ледь чутний скрип коліс.

Холодна була вже стежина,

і біжить річечка крові.

Та листя вже червоне

і щічки її мармурові.

Понівечене маленьке тіло

дихати більше не взмозі.

Багряна була її шия,

і річка тече по підлозі..

За шумними лозами лісу,

де її ніхто не знайде.

І сердце більше не б'ється,

куди ця річка тече?

Туди, де веде стежина,

де тихий осінній ліс.

Де тиха нічна година,

де ледь чутний скрип коліс..

...

Морана Біла

Планета Вода

Хто сказав, що ми живемо

На планеті Земля?

Ми живемо на планеті Вода.

Океан – хлопець серйозний,

У чорному смокінгу та чорному метелику.

Один вид його каже –

З ним жартувати не треба.

Море – з характером,

Але вміє бути лагідним.

Річка – несуча камінці,

Начебто перебирає чітки.

Сонні озера, тихі болота,

Де росте латаття

І квакають жаби.

Якщо на річці хвиля –

У морі шторм –

В океані ураган.

У кого мрія

Перетнути океан у човні?

Хто бачив його,

Той скаже – погарячкував.

...

Кім

в тіні заметілі

раптом - погляд літа

милий і привітний,

усмішкою легкий

від років далеких....

небокрай в тумані

рискою омани...

колом видноколо

ворожбою долі,

де усе знайоме

та немає дому.

плутані стежини.

час у швидкоплинні... -

там зимовий озов

і кохання острів.

в схові водоспаду

відчай і розрада.

закиди і докір.

погляд сіроокий -

спогадом із тіні

в сьогоденній днині

майже не зимовій,

ще й з журбою в змові.

де під снігопадом

стежка сонним садом,

по якій вчорашнє

наче як не справжнє -

мов сніги з уяви

поволі і мляві.

наче то комахи

в зреченні, закланні -

мухи та літайки

у танку світанку

в чарах заметілі

ясносяйнобілі,

мрітні і примарні

пурханнями з хмари

хитані, лелійні,

у похмурість - мрійні...

...

Ем Скитаній
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
29.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно ми продовжили опитування у нашому телеграм каналі на тему "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
Нумо зізнавайтесяЖеребчик
24.05.2024
Хто на річницю подарував "Аркушу" гайковий ключ? ... Детальніше
Позаконкурсне оцінювання творів під час голосуванняАркуш Модератор Конкурсів
23.05.2024
Слава Україні, аркушики! 🇺🇦 Маємо повідомити, що авторські блоги, які присвячені оцінюванню творів н ... Детальніше
Мій перший «горор»Катерина Бондарєва
23.05.2024
Не можу я оце абстрагуватися від якої-ніякої мотивації чи то бодай крихітного сенсу. Нашкрябала опов ... Детальніше
Ліс. Стежка, де у кінці видніється золотаве жито.Пан Д
23.05.2024
Початок роботи над драмою, що змушує зупинитися серце. https://arkush.net/book/21134 ... Детальніше
Марафончик взаємного читання.Крапка
07.05.2024
Бачу на Аркуші різні конкурси та цікавинки. От і собі вирішила спробувати. Хочу перенести досвід з ... Детальніше
ТОМ 1: зміст, учасники проєкту.Босорка
22.05.2024
Пролог Автор: Сергій Батура (S. Batura) Як босорка із ЗНО допомогла Автор: Андрій Жмурко Пастка ... Детальніше
На Аркуші вже:
11012читачів
126134коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: