🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Поезія (6978)

Ніби чиясь таємнича рука

Ніби чиясь таємнича рука

шахи на смертну ходу приріка.

Ось чоловік поверта до млина,

день його довгий робочий мина,

думає, там зачекалась сім'я...

Тут тобі постріл стирає ім'я

цього героя із книги живих.

Ніби рука. Чи не вірите ви?

Так і ведеться з подій на млині,

згадують руку, хоч вірте, хоч ні,

і у новинах, і у кіно,

хоч те усе відбувалось давно.

Разом питання із тим виника:

"Ну а чия ж таємнича рука?

Що вготувала для тебе вона?

Квіти чи кулю? Води чи вина?"

Вірш 2021 року для марфону в Інстаграм #лютийвалєнтін

Сюжет вірша грунтується на історії заснування жартівливої організації "Орден таємничої руки".

...

Сафі Байс

Інтелігенція

Фіранки ті прозорії на вікнах,

Старе фортепіано Україна,

На клавішах, які звучать ще здавна

Сидим увечері та граєм.

Ніколи, думаю, вже не забуду я

Яке гілля ялин там мерехтіло,

Воно тихенько нам шептіло

Слова, під нашую мелодію, склада.

Увесь момент, як років сто тому,

Може й раніше. Ми творили,

Неначе покоління, що до нас ще жили,

Культуру для історії нову.

Красиво й справді автентично.

Ми з‘явимось в книжках колись,

Та зараз ні за чим ми не гнались,

Лиш відчували надто все меланхолійно.

...

Феліція

Фінансова пастка

День 782 (15.04.24)

Війська окупантів - бездонний баул,

До батальйону щоденно зникає.

Тому і волають в кремлі: «Караул!»

Поповнити сили бажає.

Сховати «досягнення» від людей

Не можуть, могил вже багато.

Не знає, про що вже співать «соловей»

На фронті усім жаркувато.

Лікарні забиті всі під зав’яз,

Пологові, навіть, дитячі.

План путлєра «швидко» якось зав'яз,

Не вийшло за три дні у клячі.

Не можуть сховати скалічених там,

Що вже жебракують завзято.

Нове щось потрібно придумать катам,

Продовжити вбивцям те свято.

Згадали про жадібність до грошей,

Що здатна затьмарити втрати.

Кредитний надали новий привілей -

Відсотки не повертати.

Купили їх вдруге чи це не дарма:

Звільняти заборонили

Протягом року від праці ярма

Всіх вдов, щоби більше не нили.

Це має привабити знов на контракт

Бажаючих нас убивати.

Їх більше у тричі за нас - це є факт,

Тож будемо якістю брати.

...

Галина Студінська

Догма туману

Останній торк залишиться у морі...

Тягни мене в ніч непосріблено-сяйвом,

Оспівуй неторкане білим чолом.

Ти вже у пам'яті кинуто-наймом,

Невпинно малюєш безсило-крилом.

Я упускаю твої першоочі...

Тягнеться обрій, неначе туман.

За рисами темряви котяться ночі,

Мовби великий пухнастий обман...

Я не твоєї ласкавості море,

Я не твоєї незнаності край.

Буде боліти, несказана поре,

Буде вертати у змазано-гай...

Ти не побачиш моєї свободи,

Ти не відчуєш мого каяття.

Хвилі знесуть, що було при нагоді,

Хвилі-години, що знають життя...

13.04.2024

І.М.

...

Сара Ґоллард

Наші весни

І той занотує, що вміє чекати...

Упало сонце в нішу тепло-гір

І тепла повінь сповнила октави.

Ми досі тут - між біло-синіх зір,

Ми досі в ночі, мов наземні трави...

Якби ж ті хмари знали всі життя,

Що руки їх скидали в сизі ві́рші.

Якби ж горіли всі серцебиття

І знали місце чорно-білі ніші.

Та що ж казати, хай воно "якби"...

Чекають щастя теплі пори року.

Де пада відчай, повно там журби,

Де кане тиша, думи вірні току.

І все ще буде, хай тепер "колись",

І все ще стане, змушеним чекати.

Мої слова вже більше не чиїсь,

А наші весни - тільки НАШІ шати...

10.04.2024

...

Сара Ґоллард

Подих причалу

Розходження душ об'єднує серця...

Її омана гріє чорний сніг,

Його вуста оспівують причали.

Де гріло сонце, ліг опалий сніг,

Аби омити всі земні мурали...

Вони скидались омутом жердин,

Вони плекали сизі токи дива,

Які ховав у сні живий полин,

Які збивала досі тепла злива.

А далі - мить, і в ній вони пішли,..

Забуті кров'ю, мов підземні води,

Мов ті комети - юні міражі

Та їх серця - нічні й сумні висоти...

А далі - шум, уквітчаний зерном,

І чисті миті - їх поб'є началом.

Вони ще тут, а правда - за вікном,

Їй надто важко... дихати причалом...

02.04.2024

...

Сара Ґоллард

Засвіти берць

Аби тільки БУТИ...

Упасти росою на вигнуті трави,

Стягнути пастелі, що сплять у вікні,

Мовби навічно розбито устави,

Мовби забуто, що ніч - у мені.

Зрушити попіл вогненної птахи...

Ми не суцільні в мозаїчно-сні,

Коли оберемками сиплються рани,

Які засинають у стишено-грі.

Скинути правду заради обману,

Кричати повз тишу, немов у журбі!..

З'єднати пологості білого стану,

Аби тільки БУТИ, не іншим - собі.

Аби ж тільки бачити, чути і знати

Єдиною сутінню наших сердець,

Коли зацвітають (аби не мовчати)

І тішаться подихом засвіти берць...

24.03.2024

...

Сара Ґоллард

Віра в зміни на краще

Сумними думками лечу шкереберть,

Неначе синоптик волаю:

"На 40 відсотків всім зрадникам смерть"!

Та впевненість в тому немаю.

Мені треба мало, але щоб авжеж,

Щоб була назавжди і щира.

Коли є довіра, то радість без меж,

Неначе ти знову дитина.

Хочу, щоби лихо каралось сповна,

Щоб було їм всім не повадно!

Бо легше плисти, коли маєш човна

І впевненість, щоб коли складно.

...

Легрей

Птах

В очах у птаха сині океани,

Та подих щастя зліва під крилом.

Свобода вмить усі затягне рани,

Не дасть посивіти ні серцем, ні чолом.

Лети ж, лети за край розпатланого неба!

Колись і я з тобою, друже, полечу.

В ту мить землі мені не буде треба,

В ту мить я соколом у небі закричу.

І все, що тут мені злетіти не давало,

Крижинкою розтане у руці,

І все, чого було мені замало,

Ввіл’ється в мене, в запашному молоці.

У небі ангели полегшено всміхнуться,

Мені на плечі теплі руки покладуть.

І білі крила за спиною розгорнуться,

І до землі мені упасти не дадуть.

...

Лиськов Руслан

Цей хтось

Віддала б я жагу оцю нестерпну

Комусь, хто б із захватом її прийняв.

І тоді згублю її — тугу посмертну,

Яку мені цей хтось подарував.

Погляд чийсь завис, мов небо недосяжне,

Обернувшись на спрагле марення п'янке.

Кинулося серце в чуттєвий бій, відважне,

Вперто стаючи ногами на хитке.

Щоб не вдалося мріям ту жагу вернути,

Без нагороди воно з шляху зверне

І буде просити безнадійно все забути.

І вляжеться гарячковий дух, він ось-ось

Покірно схилить голову в ріки смутку,

Згубивши обриси байдужого когось.

...

Ліна

Не подумав

Борису Дружиніну

Розповів дідусь старенький

Про свою подію.

Народився син маленький -

Збулась його мрія.

Це не вся ще перемога,

Тільки половинка.

Витримав діді всі пологи,

Як молода жінка.

Важко, хоч є ніжність, ласка,

Разом народити.

Але після мрії-казки

Дід чомусь сердитий.

---------------------

... Діду, щоби мав ти змогу

Радісно жить, круто,

Будь не тільки на пологах -

На зачатті будь ти!

21.04.2016 р.

...

Роман Котляр

Перший "мужчина"

Валерії Бабенко-Атаманенко

Лєрка, дура та потвора,

Відчула загрозу:

Незабаром будуть горе

Та великі сльози.

Відрахують з інституту -

Сесію не здати.

Ректор вирішив це "чудо"

Трохи попитати.

- Ви "по блату" поступили,

Ви тут випадково.

Всі предмети завалили -

Бувайте здорові!

Не відповіли нічого.

Є в мене бажання:

Скажіть в тему ви хоч слово.

Останнє питання.

Знає це навіть дитина.

Мрію, щоб згадали

Ім`я першого мужчини.

Як же його звали?

- Пам`ятаю, це ще в школі,

У сьомому класі.

Звали фізрука Микола,

Був у "Адидасі"...

Зак. 08.12.2015 р.

...

Роман Котляр

Мої листи тобі

Я знаю, ти можеш сказати,

А я лиш словами писати

І можу, ти дай тільки знати,

Дай дозвіл тебе покохати.

"Я проходжу берегом моря,

Най хвиля знесе ці думки,

Та якби те ехо не грало:

Все так, в голові моїй ти."–

Я думаю знову,

Мов рима не та,

Можливо, закінчу на цьому слова,

Без тебе буття, я закінчу, мовля,

Та збрешу собі знову, писавши листа

Із прощанням, де точно не буде кінця.

...

Облиш

Дозволяю себе любити

Твої очі зелені? Може карі? Чи кольору літнього неба? Я б хотіла запам'ятати, це маленька, скупа потреба.

Мені треба давно сказати. На язику ніби та цикута. Забути тебе — не важко, важко це — не забути. Ти любиш чай? Або каву? Ми про це колись говорили.

Прокляття, не пам'ятаю. П'ємо ром у пустій квартирі.

Обнімаєш мене? Не варто. Сонце кр`адеться крізь фіранку. Воно зараз усе побачить, прошепоче на вушко правду.

Я не вмію тебе кохати. І бажати доброго ранку. Але можу тебе цілувати. Сухо. Прісно. Як сіль на ранку.

Я не вмію тебе любити. Або слухати до півн`очі. Але можу з тобою сміятись, грати роль, яку ти захочеш.

Я не вмію з тобою бути. Тіло тут, розум тут, серце порізнь. Але можу тобі шепотіти, щось про завтра і невідомість.

Я не вмію тобі посміхатись. Рефлекторно складаються губи. Ти неначе сліпий, не бачиш, обережно мене голубиш.

Я не знаю, як далі бути. Від брехні висихають очі, від нещирості мерзнуть руки. Я боюся себе. І доторків. Обізнатись. Забути. Сплутати.

Я не можу з тобою бути. Тебе варто давно відпустити. Ром туманить стомлену голову.

Дозволяю себе любити.

...

зачаровано розчарована

Банність

Якби спинить години біг на мить,

Хвилинні стрілки розвернуть дозаду,

Аби з полів зійшли старі сніги

Й розквітли льони-рапси між посадок.

Повстало б літо — сонячне й палке —

Міста укривши куривом пшеничним,

І наші ще нетоптані шляхи

Не розійшлися в степовому перехресті.

Горіли б очі вогнищем тривким —

Як домни, і як лави, й тепловози,

А парку шум — дитячий галас й крик —

Пік наші ноги на асфальтній смузі.

21.03.24

...

Данила Чаглій

Б'ють своїх

День 780 (13.04.24)

Дружній вогонь по власній піхоті

На запорізькому напрямку був

Досить потужним, щоб були двохсоті,

Гарну роботу кремль проковтнув.

Практика ця самолі́квідування

Нам до вподоби, на користь іде.

Звісно існує таємне бажання -

Хай на болотах себе і доб'є.

Бо прибирати за ними потрібно,

Все це сміття, що в них армією звуть.

Зовні до ліку людського подібно

Та нелюдська в окупантів є суть.

Скинули бомбу півторатонну,

Чим здивували власне своїх.

Смачно відчули війни еталону,

Вельми цинічних царських утіх.

Б'ють вже своїх, щоб чужі всі боялись,

Тішить вистава яскрава така.

Навіть публічно тому здивувались,

Техніку б'ють, а на ній вояка.

Тактика гарна - життя зберігає

Наших військових на передовій.

Навіть, снарядів не вимагає -

Спостерігати орди однобій.

...

Галина Студінська

Звернення до путлєра

-1-

Рашисти-падлюки такі агресивні,

Не знають ніколи вони каяття.

Тепер економіка в них депресивна,

Віднині у них депресивне життя.

Приспів

Путінським виродкам все відгукнеться.

Русофілітики! Смерть ворогам!

Хай Маріуполь порве ваше серце,

Харків, Чернігів нехай сняться вам!

-2-

Хіба старший брат?! Ні, ви просто нікчеми,

Ви здатні вбивати жінок та дітей.

Нічого святого – суцільні проблеми,

Бо ви носії шовіністських ідей.

Приспів

Путінським виродкам все відгукнеться.

Русофілітики! Смерть ворогам!

Хай Маріуполь порве ваше серце,

Харків, Чернігів нехай сняться вам!

-3-

Даремно нас перемогти намагались.

З Лавровим Шойгу – вони дятли ще ті.

В війні з Україною ви обісрались.

Весь світ з вас сміється – таки ви круті!

Приспів

Путінським виродкам все відгукнеться.

Русофілітики! Смерть ворогам!

Хай Маріуполь порве ваше серце,

Харків, Чернігів нехай сняться вам!

29.03.2022 р.

Написано на музику гімну раші та бувшого СРСР.

...

Роман Котляр

Починаємо ми знову

Вбивають люди людей,

Зі споконвіку так повелося.

Пустять кулю у голову,

Щоб не міг думати, як він хоче.

Не міг жити на своїй землі,

Обирати собі працю.

Одружитися або ні,

Говорити мовою або інакше.

Московія вміє красти історію та культуру,

Придумала брехню і сама в неї вірить.

Раніше вбивали москалі українців,

І зараз це відбувається знову.

Чому ми були сліпі, чого не бачили,

Що пригріли змію біля грудей?

Що ворога пробачили за геноцид пращурів,

А зараз маємо те, що маємо...

І соромно мені за себе,

Я слухала московські пісні,

Сиділа в їхніх соцмережах.

Проковтала, дозволяла промивати мізки.

Такі ми люди, всі живі,

Ми робимо помилки.

Але найгіршим буде не аналізувати їх,

Жити з байдужістю, «какая разніца» мені.

Різниця ж та велика,

Бо хто московською спілкується,

Той живе у їхньому просторі.

І пропаганду легше сприйняти на рідній ворога мові.

І легше слухати їхню музику про гроші та неповагу.

Застрягли ми у цій петлі, йдемо ми всі по колу.

Бачимо ворогів в країні, а зовні не розгледіли.

Розслабимося знову, і знову починається виток історії цієї.

– 14.03.2023

...

Надя Кулик

Трипільська ТЕЦ

День 779 (12.04.24)

Вчорашній ранок був тривожний.

Тривогу не почули геть,

А напад був страшний, безбожний:

Росія знов принесла смерть.

Чекали ра́нішні новини,

Що попередньо чули вже.

Не відчуваємо провини

У тім, що більшість в негліже.

Вони завжди є босі, голі,

Голодні, навіть, та утім

До всіх проблем доволі кволі,

Хоч вже тріщить їх власний дім.

Живе Москва та в Петербурзі

Життя вирує для людей,

А інші - в полі, або лузі -

Без прав, землі, як той плебей.

Новини громом розірвались:

Розбита ТЕЦ Трипільська вщент.

«Кинджалів» декілька дістались,

І це лише один момент.

Велика ТЕЦ чи не найбільша:

Електрика та ще й тепло.

Та разом ТЕЦ ця найбрудніша -

Забруднення є джерело.

Такі в Європі зупинились,

Альтернативний мають шлях.

У Вільнюсі не розгубились

Все зайве - нам, щедрот розмах.

Це гарний жест із боку друзів,

Могли б продать чи розібрать.

Щоб у майбутнім без конфузів

Інноваційне будувать.

Є технології в Європі,

Щоб чисте небо зберегти.

За це сьогодні у окопі

Воюють хлопці. Зберегти

Не тільки волю та свободу,

Добробут наш та майбуття.

Не забувати про природу,

Що забезпечує життя.

Велика втрата для країни

Відкрила новий шлях для нас:

Не піднімати ТЕЦ з руїни,

А збудувати євроклас.

...

Галина Студінська

Молитва

Молитва

Я викидаю з серця лихо,

Погані помисли і стиха,

Ступаю храмом, голову схиляю,

Молитву, подумки,

За ближніх промовляю.

Молюсь за неньку Україну,

Щоб долю дарував щасливу.

Молюсь за нашого солдата,

Що повсякчас воює з катом.

За кожен день, за кожний ранок,

Нам подарований, звитягою,

Відважних і хоробрих воїв.

Молюсь за українських діток,

Хай майбуття їх буде світлим.

За жон, вродливих, молодих,

Судивсь, відай, самотній вік.

За враз змарнілих матерів,

Що не діждалися синів.

Молюсь за душі всіх загиблих,

Захисників, на бойовищах.

Молюсь за душі безневинних,

Котрі, у засвіти поринули,

А мали б жити, працювати,

Любить, творити і сміятись…

В руках стікає воском свічка,

У небо лине, з вуст, палка молитва…

...

Марія Чирич

Friendly fair

День 778 (11.04.24)

Дружній вогонь по власних об'єктах -

Манна небесна проти кремля.

Завжди в яскравих, гу́чних ефектах,

Мабуть, во славу недоцаря.

Має запасів болото багато,

Кожного місяця щось додає.

Може дозволити нищить завзято

Власне майно, що зайвим стає.

Бомби скидають на власнії села,

Та по містах додають прикурить.

Досить поширена, навіть весела

Практика власних цивільних бомбить.

В спини стріляють, щоб не вертались

З наступу «вдалого» їх вояки.

Били в окопах, щоб не звертались,

Що не отримують геть мідяки.

Гідно збивали власнії дрони,

Навіть, ракети збивали свої.

Десь відривали за теє пагони,

Щоб припинити злочинні бої.

Не зупиняють їх покарання,

За «батьківщину» іде боротьба.

Ну, а для них самоліквідування

Є тимчасова болота ганьба.

Збили в Криму дуже рідкісну птаху -

Це вертоліт був Ка- 27.

Кажуть свої підкорили невдаху,

Похизуватися передусім.

Дружній вогонь - ЗСУ в допомогу

Є, безперечно, корисний для нас.

Внутрішні сили розвалять убогу

Та скорегують болота запас.

...

Галина Студінська

Корисна наука

День 777 (10.04.24)

Борисоглібський центр авіації,

Що у Воронезький області є

Схильний до зустрічі, мабуть, в санації,

Що вже не в перше там настає.

Центр підготовки льотного складу

Можна військовим об'єктом назвать,

Отже, для ГУР є мішенню їх вкладу,

Зайве тут вкотре коментувать.

БпЛА перевірили настрій,

Борисоглібськ їх радо зустрів.

Поки існує в місцевім кадастрі,

Та вже очікує нових майстрів.

Два долетіли точно до центру,

Вибиті вікна, розбитий фасад.

Від губернатора - ніц аргументу,

Мужньо промо́вчав згідно посад.

За попередніми даними знаєм,

Що виробничий уражено цех.

Щиро наш ГУР із влуча́нням вітаєм,

Хай помовчить у кремлі пустобрех.

Поряд з атаками на аеродроми

Вкрай є важливим пілотів «навчить»,

Як поважати потрібно ці дрони,

Бо неодмінно можуть добить.

...

Галина Студінська

***

ні

мені не почулось

пташки співають вночі

година ніяк не рання

ніч тільки взяла ключі

ні

мені не почулось

пісні їхні про весну

і радість пташок як буря

збудила мене від сну

що хочеться теж співати

і в танець стрімкий злетіть

затупотіти градом

зібгати у жменю біль

й розвіяти подихом вітру

і стерти усе бридке

що стиха обсіло вітки

і дихати не дає

у танець

мерщій

з птахами

на дах

між антен

між зір

і пісня затягне рани

і зникне пекучий біль

ні

мені не почулось

співають

співають вони

співає та зламана штука

що водить мене по землі

співає залізна антена

як вітер на ній бриньчить

співають горді дерева

й каміння

і автомобіль

співає на підвіконні

котяра

співає дощ

співає у космосі сонце

співає

хоч чи не хоч

ні

мені не почулось

за шибкою знову весна

беру сішки

запальничку

знаходжу в собі кота

і йду між антен співати

й дивитися на птахів

і пофіг що завтра пари

такі ночі не для снів

25.03.2015

...

Марія Лайф

Оце так день

День 776 (09.04.24)

Я про поми́лки вчора писала,

Знаний був день для емоцій моїх.

Привід радіти навала надала

З ранку не можу стримати сміх.

Вже на Балтійському морі пожежа,

Російський ракетний згорів корабель.

Послуга оркам, явно, ведмежа,

Для окупантів ще маєм грабель.

«Серпухов» звався колись бідолаха,

Десятиліття не протягнув.

Доля спіткала: завчасно невдаха

Вийшов із строю та не потонув.

Засобів, коштів для нього немає,

Буде коритом оркам він служить.

Як варіант - ВМФ доламає,

Або бомжи його можуть обжить.

Друга подія не менше важлива -

Автомобільний міст впав в РФ

Разом з військовим автомобілем,

Не зупиняйтесь, падіть без перерв.

Плюхнувся він на залізную колію,

Що від Москви до Мінська іде.

Тож, відібрали у вас монополію,

Кожного дня щось палає, паде.

...

Галина Студінська

54

Сліпий світанком у очах.

Безперестанку себе втрачати,

коли кожен навколо шлях

відчувається як початок.

Починається як нічого,

проповзає крізь вибух сліпо.

На дорозі каміння свого

вдосталь є на ефект Едіпа:

хоч зустрів і хвилину слави,

сумніваюсь, як переконував всіх,

бо кожен, що нахлинув, провал

самовиконуваний.

Поставив перекору війни

цей маніфест: стати з собою чесним.

Хто ж знав, що самодіалог мені

тепер опиниться найважчим тестом.

Вже подякував собі минулому:

Мене надихає, скільки можеш ти.

Разом стільки здобули,

але не знаю, чи я зможу продовжити.

Правда вдячний за життя мрії,

ти дав мені все, що я так хотів.

Боже, пробач мої непостійні дії.

Втім,

коли з емоцій лишилась лиш млявість,

коли дійсність дає під дих,

я звик постійно повертатись

сюди.

Тут вже пустують наші споруди,

і я знову кресало для себе сам.

Скажи, ким би не наважилась бути,

чи ти сумувала по тим часам?

Чи надихаєшся мною зараз?

Скільки пішло за ці роки.

Мої тексти - це все, що про них зосталось,

з тих пір, як я сів на баркас широкий.

Знаю, знаю, я тільки все починаю,

але цю ношу я ніс завжди.

Хоч на відміну від мене ви побачили край,

все одно я бажаю вам всім щасти.

...

Олег Шаула

Тактика орди

День 775 (08.04.24)

Хамство та нахабство - тактика орди,

Що від них чекати всім окрім біди?

Їх брехня лякає на усіх фронтах,

Тактика така в них - розсівати страх.

Навіть дипломати брешуть в унісон,

ФСБ готує за кордон персон.

Впевнені: нахабство - зброя у світу́,

Допоможе клятим досягти мету.

Дипломатів хамство - дивна, право, річ,

Досить обережним був завжди́ їх speech.

Мабуть, закінчилась ввічливість РФ,

Підгорає імідж, звідси весь той блеф.

Серед дипломатів, що із тих боло́т,

Найвідомим хамом, як кремля оплот,

Є Лавров, якому без брехні не жить,

Бреше, наче дихає, щоб царю услужить.

Зовнішня потвора, що в ООН сидить,

Ядеркой лякає, хоче забруднить.

Хамство від небензі - класика кремля,

Що ж іще чекати від того холуя́?

Хамовита самка є ще в МЗС,

Розвиває справно тій брехні процес.

П'є та не закушує, вочевидь, вона,

Звісно, це захарова (в спідниці сатана).

Хамство та нахабство досягли мети,

Видно не даремно чорні їх роти

Просувають всюди «велич» із болот,

Та згадайте, люди, чорноморський флот.

Бити їх потрібно, гнати до москви,

З ними всіх лояльних, разом і церкви́,

Вимісти подвір'я, дезінфікувати,

Щоб рф інфекцію разом поховать.

...

Галина Студінська

Увірвалось літо

Увірвалось літо

на початку квітня.

Тай дивується, - Нема -

трав, зелених. Ніц - листа.

Чом так рано пробудилось?

Може, квітень застудився?

Сонечко його лічило,

з пересердя запашіло

й квітень запалав, щосили?!

Літо, квітень, попросило,

- Перестань уже хворіти.

Безлад треба зупинити.

Хто порядок наведе?

- Що тут робиться таке?

Рік прийшов на допомогу,

- Я вже знаю цю дорогу.

Кожен день ходжу, кружляю

і порушників спиняю.

Зараз квітню підсоблю,

сонце трохи притіню.

Загудів громоголосо,

дибки встали в літа, коси.

- Хмари, хмари!

Десь ви світом загуляли?!

Може, вітром по нагнало

в царину гірську? Застрягли!?

Повертайтесь! Поспішить!

Треба квітень покропить!

Не дасте ж йому зомліти?!

Як, без листя!? Як, без квітів!?

Хмарки швидко по нагнались,

води з річки по набрали.

Лляли, лляли, поливали.

Бавились. По розбіглись.

Квітень голову здійняв.

Усміхнувся. Заквітчав.

...

Марія Чирич

Мені наснився - синій птах.

Мені наснився - синій птах.

Він відлітав. Далекий шлях

його чекав. На крила склав,

жалі й пекельної війни плачі.

В політ забрав страхи і болі.

Важкий тягар тягнув додолу.

Не раз, у темряві блукав,

межі підступних, гострих скал.

Не раз, збивав крила, до крові

та знов злітав увись. Утоми -

він не відчував

і сильний духом, путь долав

та від мети не відступав;

розпорошити чорне горе,

в далекім і безкраїм морі

і повернутися назад,

на крила взявши міріад,

яскравих зірок

і проміння сонця,

щоби здолати хижий морок

і освітити путь-дорогу,

омріяної перемоги.

...

Марія Чирич

Корисні помилки

День 774 (07.04.24)

Великі ресурси має наш ворог,

Чисельність населення в тричі за нас.

Не зупиняє війни конспіролог,

В кремлі що керує «радянський компас».

Їх нафта та гас ще бандитів годує,

Тож є джерелом для імперського зла.

Війна третій рік в Україні вирує,

«Свободу» убивчу РФ завезла.

Америка в ступорі, рішень не має,

Європа підтримує та відстає,

Про власну безпеку, логічно геть, дбає,

Потрібної зброї для нас не дає.

В такі непрості для країни моменти

Корисними є орди помилки́.

Доводять це ствердження аргументи

Доволі яскраві та вельми палкі.

В Саратові вкотре бомбардувальник

Необережно ФАБ загубив,

Бомба взірвалась, коригувальник

Трохи інфо про втрати змінив.

Х - 101 на свої́х упустили,

Є руйнування, про котрі мовчать.

Власний літак помилково теж збили,

Інколи родичі вбитих шкварчать.

В Орську прорвала дамба доречно,

Це за Каховську підірвану ГЕС.

В Омську вже жити теж небезпечно,

Отже, помилки формують прогрес.

В Часовому Ярі найбільшу помилку

Ворог від щирого серця здійснив.

Геть неочікувано, сильно та стрімко

Власну колону у друзки розбив.

За три десятки техніки власної,

Купу військових анулював.

Це дочекалися помічі вчасної,

Ворог нам лютий запропонував.

...

Галина Студінська

Квітень

Вже блукає в лісах мій улюблений квітень,

По дорогах весняних, по битих стежках.

Ранком роси впадуть на зеленії віти,

Й щебетання пташине озветься в гаях.

Тихим вечором сонечко в плавнях сідає.

Оживає душа і чекає тепла.

Ароматом весни ясний день відлітає

За високий курган, де зелена трава.

Розправляє душа крила юності вічні.

І дарує весна нам тепло і любов.

Первоцвітом весняним, живим і магічним

Розпускаються мрії квітневі ізнов.

...

Тарасенко Вікторія

У Криму все в диму

День 773 (06.04.24)

Знов окупант та москальський агресор

Мирних людей вночі бомбував.

Збили багато та люди все ж в стресі,

Декілька хат ворог нам зруйнував.

Влучення були у підприємства,

У Запоріжжі знищили два,

А пропаганди їхні агентства

Вже не приховують власне єства.

Ворог лютує, бо втрати шалені

Має на фронті у напрямках всіх,

Але й запас завеликий в кишені,

Мирних вбивати вважає не гріх.

Крим для фашистів вельми болючий,

Бази військові та ще й кримський міст,

Що, як той змій, дивовижно живучий,

Але від диму тремтить його хвіст.

Диму багато в Криму відчувають,

Він не існує один без вогню,

Тож окупанти впевнено знають,

Що СБУ пропонує в меню.

У Севастополі знов рокіровка,

Залишки флоту сховати волять.

Запрацювала якась установка,

Збили чи ні, але дупи горять.

А у Бельбеку в повітря підняли

Всі літаки, щоб не втратити їх.

Дрони багато пташок цих відняли,

Щоб не залишити зовсім босих.

Звісно, сезон туристичний - невдалий,

Як відпочити, як Крим весь в диму?

Ваша стурбованість буде тривала,

Поки наш Крим не вернем до дому́.

...

Галина Студінська

Останнє прохання

“Вибач мені”–тихо скотилося з губ останнє прохання.

Які є все ж таки різні, ці грані в кохання.

“Пробачте мені, я Вас не варта”

Сказала вона , розігруючі останню карту,

на полі пролитих емоцій та почуттів.

Кривавлять рани залишені серцем-берсерком, та чужих поривань розуміннь.

Провина лоскоче руки, прикрашаючи червоними пелюстками троянд передпліччя

“Так от, чому люди це роблять..? Спасіння..”

Спасіння духа й очищення серця.

Але ні, я більше не буду. Буду нести цей тягар, щоб пронизав він душу мою,

як проросше насіння.

Не забуду ніколи, пропагуючи вірність.

Я бачу тебе в кожній людині, метелику, квітці,

Гітарній мелодії, парфумі та книзі.

Вони переливом ідуть луною по серцю.

А дим від пекучих мостів зав’язає в легенях, злічуючи мої останні днини.

А я, як адиктивний, в’юсь до тебе, простягаючи листя, гниючи зсередини.

...

Вероніка

Я був сьогодні вдома, мамо…

Я був сьогодні вдома, мамо!

Там були спокій, сніг і хліб,

Картоплі смаженої запах,

Твоє плетіння на столі...

Там було тихе муркотіння

Ледь чутно гавкіт за вікном,

У комині вогню тремтіння...

Ти посміхалась за столом...

І ми з тобою тихо гомоніли,

І дрова я підкидував не раз.

Нам кулі, мамо, не свистіли,

І вогник в комині не гас.

Я був сьогодні вдома, мамо.

Я чув той запах і твій сміх.

Не відчував, що часу мало,

Дивився, як спадає сніг...

І ти збиралась іти спати,

Я ніжно обійняв тебе...

Я був вночі удома, мамо!

Ти що...? Не бачила мене...?

...

Olena Zhernova

Мить життя

Мить життя

Віталій, добровільно зголосився,

замінувати й підірвати міст.

Підмогою в грудях ярилась злість

й бажання окупанта підігріть.

Він ризикнув. Він поспішав щосили.

Хвилини невмолимо бігли…

Колонна вражих танків приближалася

невпинно.

Не мав часу - на роздуми, на вибір.

В останнє глянув у твердінь блакитну.

Підніс до вибухівки запальничку…

- Я ПІДРИВАЮ МІСТ, - сказав,

Тієї ж миті вибух пролунав…

Не кожен здатний, так свідомо,

ЖИТТЯ віддати,

щоб побратимів ВРЯТУВАТИ

і хоч годину відіграти у ворога,

що сунув, залізною ордою,

вглиб країни,

через автомобільний міст Генічінська,

руїни, залишаючи за собою.

- Пишаюсь сином, його воля -

це приклад для наслідування. Доля -

немилосердно відбира, яскраві зірки,

падуть вони прострелені - навіки…

Серцям гарячим би ще жити й жити

та безсердечної війни оскал,

не всім, надасть щасливий шанс,

дійти, до переможного кордону.

Герої не вмирають у серцях…

Та все ж - вони на небесах…

Найкращі з кращих, віддають життя,

За мир і за спокійне майбуття.

(Присвята Герою України Скакун Віталію Володимировичу

19 серпня 1996 р. нар., з м. Бережани Тернопільської обл., який загинув 24 лютого 2022 р. підірвавши міст разом з собою)

...

Марія Чирич

Вікна в небо під ногами

Дивись яке красиве небо!

Ось зорі, Місяць і хмарки.

А як торкнутися до нього,

Розходять хвилями круги.

Ні, я не дурень, розумію,

Що і до чого в наші дні.

Та навіть опустивши очі,

Побачу гарне у багні.

Отак простісенька калюжа

У собі містить космос й волю,

До котрих я торкнутись можу

Своєю власною рукою.

А ось пірнає промінь ранку

І гордо плине жовтий лист,

Птахи літають коло Сонця,

Тварини п'ють і мочать хвіст.

Універсальна то є річ -

Углибленя для крапель з неба.

І в день воно, і навіть в ніч,

Зверта увагу нас до себе.

...

Легрей

Сторона (Паперові листи)

Ось і кінець історії настав.

Без цих прелюдій і кохання

Кінець їх так давно чекав

Тепер тут чутно лиш мовчання

Можливо, зараз ти не зрозумієш

Усіх смертей і дивних слів,

І може вже колись зумієш

Спіймати сенс моїх рядків

Помер хтось тихо, хтось і з криком

В історії лишилась ти одна

Та зрозумієш тільки з віком

Чия була хороша сторона

...

Меретіл Вайлд

Великий світ

І повертаюсь знову в стан

В якому руки вже не чисті

Я знов малесенький тиран

Мої думки вже ненавмисні

І знову світ такий великий

І поруч вже нема нікого

Я знов малий та непомітний

Усе чуже мені навколо

І ось стою посеред поля

Зітхаю в плач свій тихий знов

На все була та дивна доля

Нащо мені така любов

...

Меретіл Вайлд
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Результати конкурсу "Три шестірки"🎆Інклюзивна спільнота "Творча майстерня"
17.07.2024
Світлий привіт😇 Нарешті завіса мороку впала та привідкрила довгоочікувані результати конкурсу «Три ш ... Детальніше
Якою буває їжа?Лана Філлі
16.07.2024
Привіт! У таку спеку не мучитиму ані вас, ані себе довгими викладками. Просто спитаю дещо діалектичн ... Детальніше
Самійло Кошич – козак-легендаКниголюб
17.07.2024
Сьогодні закінчив читати книгу Дмитра Воронського «Самійло Кошич – козак-легенда.» Що можна сказати ... Детальніше
Цікаві і незвичні українські слова.. ДіалектиMia
06.03.2024
Трохи гумору для настрою: Так говорять на Полтавщині: спробуйте вгадати, що таке лопездрики, припинд ... Детальніше
Повернення хвилинки-занудинки або Як правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотамиЛана Філлі
16.01.2024
"У реченні з дієприслівниковим зворотом обов'язково повинен бути підмет – особа, яка виконує дії: ос ... Детальніше
Треш-цитати "Псистих теревень", або Хто це гавкнув?Леся Сагула
16.07.2024
Ну, оскільки багато хто заявив про страх репресій за подібні блоги, я візьму перший удар на себе. Пр ... Детальніше
На Аркуші вже:
11804читачів
144231коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: