🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Романтика (1704)

Чорний ферзь

Чорний ферзь

Коли тебе стискає біль,

І в серці божевільний страх,

На шахівниці твій король,

Раптово терпить шах і мат.

Ти – зломлений і ледь живий,

Проблеми, чвари, суєта,

Тобі так соромно за біль,

Там, де вогонь і мерзлота.

І втома ковдру, наче сон,

Байдужу і брудну, як лід.

Накинула на очі ті,

Ховаючи від вічних бід.

Здається, що впадеш і все,

І знов на лезі у ножа,

Біжиш, повзеш, і знову йдеш,

не відпочине лиш душа.

Втомилася від ворогів,

Із гори вниз і знов на дні,

Підйом важкий, крізь бруд і пил,

Їй обіцяв: - Останні дні!

Ти кажеш, віри вже нема,

Бо ціна зради і брехні,

Ті самі тридцять срібняків,

Чи руки друга у крові.

Ми почнемо: за кроком крок,

Я завжди поруч, руку дай,

Наша душа одна на двох,

Я - чорний ферзь твій, пам’ятай!

...

Валентина Басан

Квіти

«Квіти»

Волошкове небо, золотаві квіти,

Примарила я, чого нема на світі.

Моя фантазія лоскоче, бавить душу,

Водночас зраджує блискуче.

О, Нарцисе, герою мій!

Довершеність є твоїм ім'ям.

У мене в грудях біль

Пече нездоланним полум'ям.

Святій троянді так волію,

Аж кров рокоче трембітами.

Цей світ чарівний, вельми вірю,

Скоро стане раєм з квітами.

...

PHILIA

Коли зацвіте мигдаль

Коли зацвіте мигдаль,

і ляжуть на землю роси,

і вітер, хлопчисько босий,

хмарки пожене удаль,

коли трава молода

простелиться килимами,

коли розтане між нами

зимових дощів слюда,

подумаю: не біда,

що ми колись розлучились,

зате ми чекати навчились...

У часу стрімка хода –

коли зацвіте мигдаль,

з тобою зустрінемся знову

і наших сердець розмову

почує Луна бліда...

Луна́ (Лу́на) (лат. Luna) — римська богиня Місяця, ототожнювана з грецькою Селеною

...

Музика

Доля її – дракон

... А доля її – дракон, а не принц чи герцог.

Дракона кохає красуня уже давно.

Дракону належить її непокірне серце.

Хай кажуть: "Причинна!" – кохає його все одно.

У кого іще є такі золотаві очі?

Хто ще вміє так обійняти її крильми,

сховати від світу, який визнавать не хоче,

що він і вона не окремо, а разом – "ми"?!

"Ніяких драконів!" – ногами король тупоче.

"Луската потвора! Уб'ю!" – обіцяє брат.

Мовчить королева. Вона зрозуміти хоче,

чому все це сталось, чия це жорстока гра.

Чи зможе її Маргарита, дитина мила,

старе зруйнувати прокляття, що править тут?

Чи так і блукатиме замком недобра сила,

аж поки хтось інший не звільнить усіх від пут,

які не одне покоління з бідою в'яжуть

правителів гордих? І скільки чекати ще?

Цей замок проклятий – віддавна так люди кажуть,

і страх накриває долину брудним плащем.

А треба всього лиш було покохать дракона –

по-справжньому, щиро, і заміж за нього йти.

Ніхто не хотів: чи миліша була корона,

чи просто боялись... Невже нею будеш ти?

Маленька принцесо, чому неласкава доля

тебе готувала у жертву старому злу?

Підеш за дракона – і вже не побачиш волі,

а серце зітліє у мертву суху золу.

"Скажи, королево, чи варта того корона,

щоб з нелюбом жити? Чи в замку щаслива ти?

Я знаю, ти теж покохала колись дракона –

чому ж не схотіла за серцем своїм іти?

Не вабить корона, бо я – добровільна жертва

такого кохання, яке і не снилось вам.

Із ним я щаслива, без нього я буду мертва.

Немає прокляття, воно лиш пусті слова.

Самі ви наслали прокляття оце на себе,

ваш вибір – корона, та щастя вона не дала.

Ви завжди дивились під ноги, а я – у небо,

тож маю тепер і кохання, і два крила.

Забудьте прокляття, вдихайте на повні груди.

Розсіються хмари, відкриють нові світи.

Залежить від вас, що в майбутньому з вами буде.

Прощай, королево... Мамо... "

"Прощай. Лети!"

17.01.2023

...

Музика

Чому своїх думок стидаємося...

Лети , лети моя душа

Чого ж ти знову озираєшся

Не знаєш ти всевишнього лиця

І не помітиш в натовпі його,

І не зустрінеш ти людей своїх,

Чому ж усі тут начебто чужі?

Можливо, настав час дізнатися хто ти такий...

Чому своїх думок стидаємося, боїмося,

Не в силах волю дати почуттям ,

Та віднайти своє буття...

...

Валер'янка

Перша гра

На великому Подолі, на розлогім полі,

Дуб могутній процвіта.

А під дубом на бандурі, молодий хлопчина гра.

Він по струнах ударяє, та й в вуздечко запрягає,

Пісню люди, не коня.

Але ж пісня гонориста, відволікся і нема,

То ж наш хлопець з шкури пнеться,

Щоб поглянуло дівча.

Але пальці геть не знають, як їм правильно стоять,

Струни вертяться, стрибають,хоч бери собі й тікай,

Проте дівчина на лузі терпеливо все чека.

У гравця чоло упріло, пальці не тримають,

Слава Богу, дуб могутній, впасти не давав,

Бо в сердешного вже спина сильно затіка.

А ж на вечір, з горизонту місяць причвалав,

Став по небу крокувати, зорі розкидать.

Глянув в низ на дуб розлогий, нижче подивився,

А під ним у темній порі хлопець засідав,

Вже куняє над бандурой, сил вже більш нема.

Місяць з неба подивився й став казати враз:

«Що ти робиш, йди до дому, зміна вже моя,

Чи не бачиш, що вже й діва он твоя пішла»

Хлопець очі протирає та й в боки вглядіє,

Навкруги вже потемніло, хоч іди вже навмання.

Ні пташини, ні тварини, навіть дуб вже закуняв,

Вже а ж так хотів заграти, що до ніченьки зоставсь.

Сумно він з трави піднявся та бандуру взяв,

На плече її закинув, та й до неба став:

«Ох же ж місяцю, ти свідок

знов з’явлюся від рання

запряжу в вуздечка пісню

й покорю я те дівча»

...

Єгор Скріверра

Принце...

Мій милий принце, ви ще тут?

Не одійшли у світ сновиддя?

Я вас благаю, не ходіть,

Я вас благаю, ся спиніть,

Бо стріне вас жахіття!

А може й ні... Та я молю,

Лишіться ще зі мною.

Я вас боюся загубить,

Я вас боюся погубить:

Любов стала війною.

Точило серце свій кинджал

Доби зо дві, постійно!

Мій принце, ви повинні жить,

Мій принце, вам не полюбить,

Як я люблю, невпинно!

Ви надто бачили принцес:

Тіари, їх обличчя.

Я ж створена з рядків та сліз...

Я зіткана з любові й криз,

Мій принце, вам завіщо?

Мій милий, прошу не ходіть

Без мене в світ сповіддя.

Я вас люблю, мій милий принц,

Я вас пізнаю з сотні лиць,

У будь-якім жахітті!

...

Ївга Лютневська
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Мене заблокував ІнстаграмКатерина Скрипка
18.07.2024
Шановні колеги, зокрема ті, що слідкували за грою для письменників #історіядляскрипки вже помітили: ... Детальніше
Іноді мрії збуваютьсяСкуловатова Олена
18.07.2024
Дуже давно, коли я тільки почала писати, у мене з'явилася мрія: щоб мою книгу видало «Видавництво Ст ... Детальніше
Група "Автори та читачі" - адміниться БукнетомОлександр Молодецький
08.02.2023
Хотів розповісти цікаву історію. Я деякий час був у фейсбучній групі "Автори та читачі". Нещодавно в ... Детальніше
Гра: чи вмієте Ви в критику?Сергій Василюк
18.07.2024
Вітаю друзі, сьогодні я наведу приклад одного оповідання. Воно написане відомим чеським письменником ... Детальніше
Книга про людину, яка подорожує за вітромКниголюб
18.07.2024
Книга про людину, яка подорожує за вітром Ярослава Литвин «Роза Вітрів» Ця книга привернула мою уваг ... Детальніше
Продовжую знайомитися з творчістю Дмитра ВоронськогоКниголюб
18.07.2024
Ще одна цікава книга про українських козаків. «Мамай, або Перші козаки» Цей гостросюжетний роман в я ... Детальніше
На Аркуші вже:
11820читачів
144430коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: