2021

Пекучий біль в грудях був першим, що вона відчула, зробивши вдих. Згодом, відкашлюючи воду, зрозуміла, що плаче. Наче сльози, які вона не пролила там, за межею життя, просочилися в її тіло й лилися тепер сторицею.

Вона зчутися не встигла, як дужі чоловічі руки пригорнули її до себе. На мить дозволила собі слабкість: піддалася теплоті та турботі, які випромінював Роман, розслабилася.

– Що сталося? – запитав він і провів подушечкою великого пальця по її щоці.

Сана прикрила очі від цієї ласки, а потім враз сіпнулася і стала вибиратися з його обіймів, наче дика кішка.

– Це неправильно. Мені справді слід поїхати звідси!

– Чому?

– Тому що я не повинна відчувати того, що відчуваю. Нам не можна…

Роман розізлився й підвищив голос.

– Не можна що? Чому всі навколо сьогодні говорять загадками? Ці дивні потоплення, повідомлення з того світу. Спершу твоя сусідка, згодом мій батько, тепер ось ти. Хоч розумієш, що було б, якби я не прийшов? Не говори, що захлиснулася, коли вмивалась, не повірю! Що відбувається?

Сана зітхнула. Відвела з обличчя мокрі пасма й зарилася руками у волосся. Вона чудово розуміла його злість, але зараз вперше зрозуміла почуття своєї матері. Не так легко розповісти таємницю, що переверне твоє життя з ніг на голову.

– Де твій батько?

– В лікарні. Після того, як ти пішла, в нього з серцем знову почалися проблеми. Але до чого тут він?

Сана знову не відповіла на його запитання.

– Ходімо! – вона звелася на ноги й перша рушила до виходу.

– Куди? – вигукнув Роман їй у слід.

– За відповідями, – озирнулася через плече й продовжила шлях, попри задишку, що швидко почалася.

Діставшись лікарні, Сана пропустила Романа вперед й вже слідом за ним увійшла в палату, де на ліжку з кисневими катетерами в носі лежав його батько, а поруч сиділа мати й тримала чоловіка за руку.

Побачивши хто увійшов, чоловік схопився за металеве бильце. Підтягнувся і сів, спершись спиною на подушку. В очах його був страх.

– Ви маєте зізнатися, – з порога заявила Сана.

Він захитав головою.

– Не руйнуй мою сім'ю, прошу тебе. Дай дожити роки в гармонії.

Сана розлютилася. Цей чоловік зберіг свою сім'ю, коштом життя найріднішої їй людини!

– В ту ніч моїй матері ви відповіли так само? – запитала і, не чекаючи відповіді, продовжила: – А коли вона не погодилася мовчати про ваш роман, ви її втопили!

– Що? – його дружина підскочила з місця. – Та як тобі язик повертається говорити таке? – накинулася на Сану.

– Тату? – приголомшено запитав Роман. – Це ж не може бути правдою!

Чоловік мовчав, дивлячись з провиною на своїх близьких. Закрив обличчя руками й важко зітхнув. Пробурмотів до себе: "Гаразд, твоя взяла Олено", але це почули всі. Зітхнув знову і занурився у спогади десятилітньої давнини.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.