2021

Сана розгублено бродила вулицями селища й незчулася, як ноги принесли її до рідного дому. Електричку до райцентру вона вже проґавила. Можна було б зачекати на автобус, який їздить кожні дві години, але тоді довелося б шукати притулку на ніч вже в місті, бо на останній рейс до столиці вже не встигне.

Вона прочинила хвіртку й увійшла на подвір'я. Заглянула через вікно в батькову майстерню, та замість різьби по дереву побачила настільну пилу і безліч тирсових плит. Здається, новій дружині вдалося те, чого постійно добивалася її мати – батько облишив свою "дурню" і зайнявся серйозною справою, що приносила прибуток.

Сана присіла біля дверей, провела рукою по цегляній стіні, відчувши подушечками пальців невелику щілину, а в ній холод металу. Дістала зі сховку ключ від будинку і пішла відмикати двері.

В домі змінилося все. Навіть запах. Раніше тут завжди пахло свіжою випічкою, зараз же тхнуло освіжувачем повітря з ароматом цитрусів. Нові меблі, нові шпалери, нові штори. Одяг в гардеробі акуратно розвішаний на вішалках, та жодної батькової куртки Сана не впізнавала, що й говорити, про жіночі, які були зовсім не маминого розміру. Зникли всі фотографії в рамках та мамині статуетки, натомість з'явилося багато аляпуватих штучних квітів.

Але чого Сана не помітила зовсім, так це дитячих речей. Жодних іграшок чи підручників. Скільки часу батько в шлюбі з цією жінкою? Вона змінила в будинку все під себе, значить достатньо довго. Це лише укріпило підозри дівчини, але щоб дізнатись напевно, вона вирішила запитати в тієї, яка обіцяла їй відповіді.

Вона зайшла у ванну. Глянула в дзеркало. Звідти на неї дивилися карі, як в мами, очі. Але хіба за законами генетики вони не повинні бути голубими? Та й інші риси схожості були помітні: вигин брів, гострі вилиці. Таких не було ні в матері, ні в батька.

Сана дістала телефон й написала повідомлення Романові з проханням терміново прийти. Зачекала трохи, тоді відкрутила кран, взяла таз та підставила під струмінь. Коли посудина наповнилася по вінця, глибоко вдихнула й занурила голову у воду.

Кисню бракувало та вона вперто продовжувала. Коли у грудях почало пекти, інстинкт самозбереження взяв своє. Вона зробила ривок, щоб підняти голову, але щось не пускало. Якась сила тримала її під водою змушуючи довести справу до кінця. Сана сіпалася й виривалася, та, зрештою, рефлекторно вдихнула. Замість повітря легені наповнилися водою.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.