Фаворити

- Здуріти можна! Просто! Якби ти демон! Монстр! – Лео шипів, наче оскаженілий кіт, - я правильно розумію, що якби Нарі не поставила на тобі мітку і не перебила б своїм покликом поклик Тонері, то ти б нас всіх там і поклав?!

- Хто знає, - знизав плечима Ноа, - я ніколи нічого не пам’ятав після того, як Тонері застосовував поклик.

- Ну, що ж, - зітхнув Айріс із кутка трейлера, - думаю, зараз ми всі маємо сказати слова вдячності Нарі, яка переспала з цією живою зброєю!

- Ееее! – шикнула на нього Нарі, - закрийся.

- Так, а що?! – скептично поглянув на неї золотоволосий, - мітку можна поставити тільки у момент найвищої емоційної і фізичної близькості.

- Та справа ж не в цьому!

- Нарі, ти доросла дівчинка! Такого не соромляться!

- Ти заспокоїшся чи як?! – роздратовано запитала дівчина, - чи це ти так казишся, бо тобі взагалі нічого не дісталось?!

- Цінний той скарб, до якого важкий шлях! – по-філософськи мовив Айріс, - і взагалі, посоромилась би! Він же тут!

Лео почервонів. Ноа просто мовчки закотив очі.

- О, Древо велике! Заваліться вже обоє! – прохрипіла з ліжка Майдена, - і без вас хріново!

- Виглядаєш так собі, - у трейлер зайшов Кае.

Це перше місце, яке Май назвала, коли вони ви йшли з підземного коридору. Єдина людина, якій вона довіряла так само, як і Ноа, альфа Кае із західного гетто. Він не задав жодного питання, коли вони з’явилися на його прозі. Пустив їх у трейлер і одразу ж звільнив ліжко для Майдени. Нарі швидко її підлікувала і прийнялась за збиті руки Ноа.

Кае не витрачав часу, зготував їм вечерю. А потім, зник на деякий час і повернувся з ковдрами. Хлопці лягли на підлозі, дівчата на ліжку, сам Кае влаштувався у кріслі. Краєм ока він весь вечір спостерігав за Нарі і дуже насторожено поглядав на Ноа. Май, помітивши це, лише посміхнулась. Батько, такий батько.

Ще до світанку Нарі прокинулась від ледь чутного шурхоту. Відкривши очі, вона побачила лише як Ноа виходить на вулицю. Обережно вставши з ліжка так, щоб не розбудити Майдену, Нарі вийшла вслід за ним. Юна сидів на сходах трейлера і дивився на сірі стіни будинків гетто.

- Не спиться? – тихо спитала Нарі.

- Я не так вже і втомився, - відповів Ноа, - а ти б краще поверталась, тут прохолодно.

- Ноа, - дівчина взяла його за руку, - хочу побути тут, з тобою.

- Я вже не знаю чи хороша це ідея, - зітхнув юнак, - бути поряд зі мною.

-  Ти цього не хочеш?

- Хочу! – Ноа обернувся до неї, - більше всього на світі я хочу бути поряд із тобою! Щодня, щохвилини. Ніколи не зводити з тебе очей, ніколи не відпускати твою руку. Але… я міг сьогодні тебе вбити. Коли я отямився, то подумав, а раптом я покалічив тебе? А раптом… ти тепер мене боїшся?

- Я не боюсь тебе, Ноа, - прошепотіла Нарі, притулившись до нього.

- Мені стало страшно, - опустив голову він, - все життя чужий серед своїх. Альфа без бойового поклику. Наче химера… ні цілей, ні бажань. Але поряд із тобою, Нарі, я стаю жадібним. Ти стала моєю ціллю. Твій голос заспокоює, твоя присутність допомагає вірити у майбутнє. І тоді я подумав, що хай хоч світ перевернеться, а я любитиму тебе. Я буду химерою, а ти – моїм заспокійливим. І тоді, цей світ вже не буде таким ворожим і самотнім. Так я думаю… але мені страшно, що я можу тебе поранити.

- Навіть так, я довірятиму тобі, - Нарі потягнулась до його губ.

Тихий ранок приніс із собою легкий дощ, який натякав на наближення осені. Коли перші краплі впали на обличчя Нарі, вона підскочила, звела руки до неба і щиро посміхнулась.

- Потанцюй зі мною… - простягнула вона руку Ноа, - лише сьогодні.

- Я танцюватиму з тобою все життя, - прийняв її руку юнак, - під кожним дощем, який на нас чекає.

***

- Пане Адельсон, ваша кава, - секретарка-альфа поставила срібну тацю на стіл перед своїм начальником, - поверх буде звільнено за три хвилини.

- Не сумніваюсь, - Сайфер потягнувся до чашки, - гарна робота, Рита. Ви також вільні.

Коли за секретаркою закрилися двері, лідер корпорації відкинувся на спинку свого крісла і обернувся до панорамного вікна. Вид був захоплюючий. Вся Елестра немов на долоні. Центр міста, все ще зелений і яскравий, наскільки це дозволяли ресурси землі. Торгівельні квартали, житлові багатоповерхівки, скло, бетон, асфальт. І там, наче у велетенському мурашнику, копошилися люди, навіть не уявляючи, на межі якої катастрофи стоїть зараз все людство.

Сайферу було вже трохи за п’ятдесят. Він тримав у руках всю Елестру, та що там, всю Каторії. Гроші, маєтки, корпорація, повага, страх, захоплення, заздрість. Він мав це все. А ще мав спадкоємця, опального сина, який мав зайняти своє місце біля нього. Він готував його заручини з донькою другого за впливом клану, а ще, підготував йому весільний подарунок. Бездоганну, ідеальну омегу. Дівчину, у чиїх венах тече кров домінантних Альфи та Омеги. Домінантна 13-22, Інарія. Вона мала належати Ейдену вся, кожен сантиметр її тіла, кожна потаємна часточка її душі. Бо лише тому він зберіг її життя. Донька його кращого друга, того, хто обрав омегу замість всього, що мав. Сайферу було цікаво, який вибір зробить його син, побачивши її. Чи була справа у зовнішності? Чи у запаху феромонів? У поклику? Чи це просто був інстинкт? Він хотів побачити це на власні очі. Але все пішло не за планом.

- Довго ще плануєте там ховатися? – прикрив очі Адельсон-старший.

- Втрачаєш навички, - холодно відповів йому Ноа, виходячи з-за декоративної ширми, - раніше, відчув би нас одразу, щойно увійшовши в кабінет.

- Ммм… - Сайфер відпив каву з порцелянової чашки, - то ви тут давно чекаєте? У вас, напевно, щось дуже важливе, якщо ти вирішив ризикнути своїм і її життям.  

Він кивнув у сторону Нарі, яка стояла за спиною Ноа.

- Якщо ти вже наважилась сюди прийти, 13-22, то будь сміливою до кінця. Не ховайся за спиною Альфи. Май повагу до мене та, що важливо, до себе. Дивись в очі тому, з ким хочеш говорити.

- У нас є дещо, - Нарі ледь стримувала тремтіння у голосі, - ви маєте вислухати нас!

- Хмм… - Адельсон-старший поставив чашку на тацю, - син, який намагався вбити мене. І Омега, яка зірвалась зі свого ланцюга. Цікаво, що ж ви такого маєте мені сказати, аби я не вбив вас обох тут і зараз?

- Лише спробуй і я!.. – з викликом почав Ноа.

- Ми знаємо, як врятувати Світове древо! – перебила його Нарі, - вам краще це почути.

Сайфер звів брови. Очевидно, його зацікавила ця інформація. Він вказав Ноа та Нарі на шкіряний диван із пропозицією сісти. Він слухав мовчки, не перебиваючи, іноді переводячи погляд то на Ноа, то на дівчину.

- Що ж, - нарешті зітхнув Сайфер, - причин вам вірити у мене немає. Але, ваші слова не позбавлені сенсу. Нещодавно в одній із лабораторій ми спостерігали дещо подібне. Думаю, резонанс це не вигадка. І, якщо все дійсно так, як ви розповіли, думаю, ми зможемо щось вигадати. Я супроводжу вас до Древа і ми почнемо роботу над відновленням. Ми створимо експериментальні пари Альф та Омег і спробуємо відновити Древо за допомогою резонансу.  

- Ви не зрозуміли? Цього не достатньо! Неможливо викликати резонанс силою! – сказала Нарі, - пари мають бути добровільними. Вони мають обрати один одного самі. За покликом серця…

- Тобто, по-вашому я маю вийти до людей і сказати, що режим, який ми підтримували роками заради безпеки і порядку в країні, привів Каторію до такого феєричного і безглуздого краху? – нарешті запитав він, - ти хоч уявляєш, що тоді почнеться?

- Але це можливість врятувати Каторію! Більше не доведеться!..

- Арена має продовжити існувати, дівчинко! Якщо не тримати людей під контролем, якщо не утримувати існуючий порядок з його правилами і законами, почнеться хаос! Так, ви знайшли спосіб обійтись без жертв, але це не означає, що ми можемо лишити все безконтрольно, на милість закоханих парочок.

- Та чому ж ви не чуєте?!

- Забудь, Нарі, - нарешті промовив Ноа, що весь цей час мовчки свердлив батька поглядом, - ця людина вбила власну доньку, заради свого ідеального світу. Що йому взагалі може бути відомо про почуття?!

- Не забувайся, хлопче. Ти і половини не знаєш з того, що я знаю про цей світ. Знаєш, чому омеги опинились у гетто? Ніколи про це не думав? Альфи і омеги… дійсно колись створювали пари. І сила резонансу вирішувала, хто переможе у війні. Але війна скінчилась. Коли ти маєш велику силу від народження, ти знаєш, яка це відповідальність. Знаєш, як її контролювати і знаєш, на що ти здатен і де межа. Коли ти все своє життя був слабким і раптом усвідомив власну могутність, наслідки можуть бути непередбачуваними. Хтось лякається власної сили, хтось навпаки, упивається нею, починає вважати себе богом.

- Це якась маячна, - похитала головою Нарі, - якщо омеги ставали сильні лише поряд зі своїми Альфами, як вони могли комусь нашкодити?

- Інарія, ти знаєш, що таке мітка?

- Ну… я маю уявлення, - невпевнено промовила дівчина.

- Мітка – це як клятва, яку неможливо порушити. Поставивши один одному відмітини на тілі, ви присягаєтесь бути разом до кінця свого життя. Взаємні мітки – це сильніше за будь яке кохання, шлюби, домовленості.

- Не розумію, в чому проблема, - зневажливо відмахнувся Ноа, - у вірності? Це для тебе трагедія? Бути вірним своєму коханню до кінця життя?

- Скажемо так, тут виявилось не без нюансів, - усмішка викривила губи Сайфера, - по-перше, Альфа не здатен поставити мітку на Омезі без її згоди. У той же момент, омезі дозвіль Альфи не потрібен. По-друге, Альфа може поставити лише одну мітку, у Омеги – кількість необмежена. По-третє, мітку Альфи може перебити інший Альфа. Мітку Омеги перебити неможливо. Знаєш, що це означає, синку?

- Гадки не маю, але впевнений, зараз ти мені розповіси, - хмикнув Ноа вже не так впевнено.

- Альфа не зможе змінити партнера, допоки не помре Омега, який поставив на ньому мітку. Він не зможе бути ні з ким, окрім того, хто лишив на його шкірі відмітину, цю бісову клятву. А правильно спрямувавши поклик, Омега здатен контролювати свого Альфу. Ви знали, що перша і найбільша післявоєнна криза сталась саме через це? Не через відсутність продовольства чи питної води, а саме через те, що Альфи втрачали голову від поставлених на них міток. Кохання до своїх омег зводило їх з розуму, адже заради них вони готові були піти на все. І, хто б міг подумати, що серед маленьких, ніжних омег, знайдуться мстиві, кровожерливі… які наказуватимуть своїм Альфам вбивати своїх кривдників…мститися за старі образи. Ви знали про це?

Нарі і Ноа мовчали.

- Саме тому, і було прийняте рішення про розмежування Альф і Омег. Заборона міток, договірні шлюби між Альфами, створення ферм. Все це було створене заради миру та спокою, аби зупинити цю криваву бійню, яка почалась між Альфами через Омег. Тому, все має так і лишитися. Подобається вам це чи ні, але ми не можемо оприлюднити цю інформацію, аби не спрвокувати повторення історії минулого.

- Ви не праві! – гаряче промовила Нарі, - часи змінилися! Нам потрібно об’єднатися заради виживання! І якби сильний лідер вів і Альф, і Омег, вони б розуміли, що лише спільними силами ми можемо створити світ, де нікому не доведеться помирати! Світ, де будуть вільними всі. Тоді б ми…

- Цього не буде, - відрізав Сайфер, - як я вже і сказав, ми організуємо групи Альф і Омег, які цілодобово будуть чергувати біля Древа і резонансом підтримуватимуть бар’єр резонансом. Для звітності, ми продовжимо виступи на Арені. Але розголосу не буде. Ніхто не має про це дізнатися. Інакше, нової хвилі хаосу не уникнути.

- Та як ви не розумієте!..

- Досить, Нарі, - зупинив дівчину Ноа, - він нічим не відрізняється від Тонері.

- Що ти сказав?.. – звів брови Сайфер, - Тонері?! Він ще не здох у якійсь канаві?!

- О, то ви знайомі?

- Цей божевільний!..

Сайфер не договорив. У місті пролунав гучний вибух. Нарі кинулась до вікна. Хмари чорного диму піднімались над Ареною, обіймаючи все Світове древо. Ноа одразу увімкнув свій комунікатор, новинна стрічка була переповнена коментарями про вибух, про незрозумілі заворушення біля Арени, про те, що Альфи та бети Сигми вступили у бій із охоронцями Арени. А через мить у новинах з’явився чорний екран і голос Тонері проголосив:

- Ми, Сигма, даємо годину! Годину на те, аби правлячі родини Альф випустили всіх Омег з ферм! Відпустили всіх сурогатних матерів, що живуть у маєтках, відкрили всі ворота гетто! Ми чекаємо на Арені! У вас година! Якщо до цього часу ми не побачимо тут Сайфера Адельсона у кайданах, ми підірвемо коріння Світового древа, котре так вимагало нашої крові. Час пішов.

- Він здурів?! – Нарі вдарила кулаком по склу, - знищити Світове древо – це знищити світ! Всі загинуть!!!

- Тепер ти розуміє, про що я кажу?! – Адельсон піднявся з крісла, - ось що буває, коли такий непотріб отримує силу.

- І що? Так і полишиш все?! Нічого не зробиш?! – спалахнув Ноа, - дозволиш світу померти, як дав померти Аі?!

- Закрий свій рот! – гаркнув Сайфер так, що його рик постав Ноа на коліна.

Нарі затремтіла, вона ледь не втратила свідомість. Але рик Ноа швидко привів її до тями. Батько і син зчепились один з одним.

- А ти став сильнішим, - усміхнувся Сайфер, - так швидко піднявся!

- Ти не молодіє, - уїдливо зауважив Ноа.

- Та ви знущаєтесь?! – закричала Нарі, - зараз не до цього!!!

- І справді, не до цього, - Сайфер що було сил відкинув Ноа від себе і підняв свій комунікатор, - увага! Негайно зібрати всіх бойовиків! Ціль – Арена! Знешкодити Сигму! Знайти бомби у коріння Древа!

Нарі тим часом допомагала Ноа підвестися. Сайфер обернувся до них.

- Я забираю омегу, - сказав він, - вона належала Ейдену від самого свого народження. Сховаю її поки у бункері, коли все закінчиться, вона виконуватиме свою роль. А ти, якщо сил вистачить, можеш втекти і спробувати завадити Тонері.

- Ти торкнешся її тільки через мій труп! – прогарчав Ноа.

- Як скажеш, синку, - Сайфер зірвався з місця.

Вибух. Удар. Вибиті двері. Між Ноа та Сайфером стояв Кае. Він блокував удар Сайфера та відкинув його в сторону. Кімната швидко наповнювалась їхнім риком. Кае обернувся і гаркнув до Ноа.

- Забирайтесь звідси! Негайно!!! Знайдіть Айріса і Майдену, вони проведуть вас до вибухівок! Знешкодьте їх!!!

- А як же ви?!

- Я сказав НЕГАЙНО!!! – Кае обернувся і одразу ж прийняв на себе ще один потужний удар Адельсона-старшого.

- Нарі, ходімо! – Ноа підхопив дівчину і кинувся до дверей.

- Очам своїм не вірю! З якої ти діри виліз?! – долинув до Нарі жорстокий сміх Адельсона, - Каеде Нейс!!! Мій дорогий друже!!!