Чужинка

Випивши для початку кілька келихів крафтового пива, компанія замовила до суші пляшку саке. Дмитро з Семеном майже одразу відокремилися у розмові від дівчат, активно обговорюючи автомобілі та футбол. Світлана з Катериною ділилися враженнями від роботи в освітніх закладах. Зоя інколи вставляла уїдливі коментарі, додаючи перчинки до бесіди. Каміла здебільшого відмовчувалася. Балачки про школу й училище — все це залишилося для неї в далекому минулому, і тепер вона до цього не мала жодного відношення. Хіба що не пряме.

Якщо в дитячому кафе руда майже не пила, то в суші-барі вона послабила контроль. Вжитий алкоголь зрештою дозволив їй розслабитися і поводитися розкуто, як того нещодавно просила Зоя. Однак сама ж білявка, після подій біля дитячого кафе, тепер була схожою на натягнену тетеву. Чим частіше Каміла до неї торкалася тим напруженішою вона ставала.

В задній кишені її джинсівок булькнув телефон. Вийнявши його, руда відкрила чат в якому вона час від часу веле переписку з місс Барселоною. Гарсія надіслала їй фото на якому дон Пепе лежав на пляжі з перемотоною головою. Реготнувши, Каміла сфотографувала натомість пляшку саке, надіславши фото подрузі.

— Кому фотозвіт відправила? — поцікавилася у неї Світлана, хитро мружачи захмілілі очі.

Затятій колекціонерці пліток завжди було до всього діло.

— Мамі, — віджартувалася Каміла, ховаючи телефон.

Якби вона сказала правду, то друзі одразу ж почали би вимагати від неї показати їм Альбу. Ну, а далі почалися б жартики, що у Зої з'явилася конкурентка. Все це вона вже проходила з Гориніним, який щось подібне їй нещодавно казав.

— Давайте вип'ємо за тітку Регіну, яка виростила таку чемну дитину, — регочучи, запропонував Дмитро, розливаючи саке.

Тарнавська скептично гмикнула. Сидячи поруч з рудним брехлом, вона чудово бачачи кому насправді Каміла надіслало фото.

Сірова скоса поглянула на «бусінку». Зовні З.О.Я. виглядала спокійною. Вирішивши дещо перевірити, вона поклала руку на її стегно. Білявка миттєво відреагувала, зіштохнувши її зі своєї ноги. Каміла, з мстивою усмішкою, нахилилася до її вуха:

— Твої ревнощі такі милі... — Посмикати змію за хвоста їй здалося гарною ідеєю. Тарнавська кілька довгих секунд мовчала. Рудій задираці навіть здалося, що «бусінка» її не розчула, тому вона знову прошепотіла: — Зоя...

— Ідем вийдем.

Коли вони підвелися на ноги, Світлана у них запитала:

— Агов, ви куди?

— Подихаємо свіжим повітрям. — Відповіла за них двох Зоя, роздратовано смикнувшись, коли відчула на своїй талії руки Каміли.

— Ми теж підемо з вами, — озвався Семен, і жартома додав, — Прослідкуємо з Дімоном, щоб ви не наробили дітей під шафе.

Руда закотила очі. Зайва компанія — це те що їм було потрібно найменше. Адже вона хотіла з'ясувати у Зої, чому вона раптом вирішила змінити правила гри.

— Потім покурите, — перехопивши чоловіка за руку, Катерина повернула його на стілець, — Дайте їм побути наодинці.

— Гаразд, — знехотя погодився Горинін, знову потягнувшись за пляшкою, — Зачекайте хвилинку, — звернувся він до Зої з Камілою, — Спершу випийте з нами за кохання, а потім йдіть на всі чотири боки.

— Це ти так даєш нам дозвіл покинути вашу компанію? — зробила уточнення руда, тягнучись за повною чаркою.

Сірова була зовсім не проти під шумок звалити в хостел. У неї на завтра були заплановані справи — вирішувати їх з похмілля зовсім не хотілося. Та й алкоголь, який вже відчутно вдарив у голову, міг наробити біди. Близькість із Зоєю подобалася їй дедалі більше. Вона вже навіть без вагомої на те причини не випускала білявку з обійм.

— Ага, ще чого. Вечір тільки розпочався, — заперечила Світлана, поцупивши з її кишені телефон. — Поверну, коли ви обидві повернетеся до нас.

— Пий давай, — весело вигукнув до очманілої Каміли Семен і одним махом спорожнив свою чарку. — Через вас, нас з Дімоном не пускають шмалити. Тож не затримуйтеся.

Зауваживши, що Зоїна чарка досі стояла на столі, і що вона була порожньою, Каміла передала їй свою.

— Дімон, ти моїй бусінці не налив.

— Поділися з нею. Ми вже все випили, — з винуватою посмішкою відповів він, вказуючи на порожню пляшку.

Підмигнувши Сіровій, Тарнавська сама випила вміст її чарки. Не встигла руда обуритися, як білявка взяла її за руку і вивела із бенкетки. Пройшовши повз зайняті відвідувачами столики, вони опинилися на вулиці. Цього разу Каміла сама запропонувала Зої цигарку, підкурюючи спершу їй, а потім собі. Спершись сідницями на кований поручень, руда запитала:

— Ти щось хотіла мені сказати?

— Вже нічого. — Зітхнувши, відповіла Зоя, перекочуючи між вказівним і великим пальцем фільтр. — Насправді я хотіла вивести тебе на вулицю і звалити під шумок але Свєтка все зіпсувала.

— Ну так, вона в цьому профі, — реготнула Каміла. Білявка навіть не посміхнулася, роздратовано всмокруючи дим. — Чого ти стала такою смиканою? Я щось не так роблю?

— Хіба це не ти мені казала, що я тисну на тебе? — з глумливою усмішкою відповіла запитанням на запитання Тарнавська.

— Я думала ми вже це з'ясували, — теж почала дратуватись руда, не розуміючи для чого їм знову обговорювати ці питання. — Якщо тобі стане від цього легше, я даю тобі повний карт бланш. Просто пообіцяй мені, що далі поцілунків у нас не зайде. — Двері раптово відчинилися, мало не зачепивши Тарнавську. Каміла смикнула її на себе, щоб врятувати від падіння білявку зі сходів. Якусь мить мить вони пильно вдивлялися одна одній в очі. — То що скажеш?

Зоя раптово обхопила потилицю рудої долонями і накрила її вуста вимогливим поцілунком. Язик, з присмаком саке, увірвався в рот дівчини, кружляючи в запальному танці. Подавшись на зустріч, Каміла з не меншою пристрастю відповіла на поцілунок, божеволіючи від приємних відчуттів. Наразі їй було байдуже хто це вийшов і чи дивляться вони на них. Хай тільки спробують щось бовкнути про збоченок, вона покаже їм де раки зимують...

— Ви, як підлітки. Де не станете одразу ж цілуєтеся, — реготнула Світлана. — Поїхали в клуб. Ми хочемо танцювати.

***

Близько дев'ятої години, будучи добряче напідпитку, компанія завалилася в «Карамболь», зайнявши столик біля бару.

У напів порожньому клубі грала тиха музика, даючи змогу випити та поспілкуватися у спокійній обстановці. Тут завжди було так, десь до десятої години, поки за пульт не ставав ді-джей. Зоя з Камілою вправно продовжували грати роль закоханої парочки, поводячись помітно розкованіше. Виною усьому була чимала доза вжитого алкоголю, а також сам клуб, у якому на таких як вони не косилися мов на міфічних істот. Мордюкови з Горініними нарешті припинили стежити за кожним їхнім кроком, і тепер приділяли всю увагу лише своїм половинкам. Як тільки клуб огорнула напів темрява і з потужних колонок гримнула клубна музика вони одразу ж пішли танцювати.

Отримавши карт бланш від Каміли Тарнавська тепер безсоромно гладила під столом її стегно, підбираючись спритними пальцями до заборонених місць. Гарячі вуста вкривали кожен сантиметр її шкіри. Вкотре упіймавши настирну долоню білявки біля грудей, Сірова повернула її на своє коліно. Руда заледве контролювала себе і боролася з власною слабкістю. З кожним наполегливим зазіханням змії-спокусниці на її тіло, опір Каміли дедалі слабшав і білявка цим нахабно користувалася.

— Зоя, будь ласка, зупи... — гарячі вуста обхопили мочку вуха рудої, слова заперечення потонули в хрипкому стогоні.

Лише повернення танцюристів за їхній столик змусили Тарнавську зменшити натиск. Неохоче відірвавшись від Каміли вона посміхнулася друзям. Блиск її очей був подібний до софітів.

— Давайте вип'ємо за міцні узи, які здатні об'єднати двох людей, незалежно від віку, статусу і статі, — ледве рухаючи язиком, запропонував черговий тост романтик Семен, з ніжністю дивлячись на Світлану.

— Круто сказанув! Давайте вип'ємо на брудершафт, — підмигнув Камілі Дмитро.

Руда ледве стрималася, щоб не закотити очі. Розуміючи, якщо вона відмовиться це зробити, то видасть себе і своє небажання цілуватися з Зоєю, яка була явно не проти знову пробратися до її рота язиком. Це було надто небезпечно. Саме поцілунки зі змією-спокусницею їй найсильніше зносили стріху.

— З мене вже вистачить пити. Завтра ще багато чого треба встигнути зробити. — Спробувала відмазатись від неминучої долі руда. — Важливі справи краще вирішувати на тверезу голову.

— Соку тоді замов, — ніяк не вгавав Горинін, причепившись до неї кровожерливої комахою.

Біля бару скупчилося настільки багато людей, що наврядчи б вона змогла отримати свій сік навіть через годину.

— Гаразд, лий вино. Але це буде остання порція алкоголю на сьогодні. — підставляючи під пляшку «Bafarela 17» свій келих, дівчина дупою відчувала наближення катастрофи...

***

«Срака-мотика, я жива чи мертва? З рота тхне, як з мерця. Але судячи з того, як тріщить моя довбня, перший варіант більше підходить… Я їбу... Знову нажерлася, як скитиняка... Потрібно зав'язувати з бухлом...» — Намагаючись розплющити очі, руда мучениця жалібно застогнала. — «А що взагалі вчора було? Ніхєра не пам'ятаю з моменту, коли ми… Ох, твою ж курву мать!»

Пам'ять поверталася до причумленої голови окремими фрагментами, неохоче складаючись в якусь розмиту алкоголем ахінею. Перевівши подих, вона знову спробувала щось пригадати. Варто було їй подумки потягнутися за одним із пазлів і вставити його в потрібний паз, як перед заплющеними очима зрештою з'явилася чіткіша картинка. Але досі якась туманна. Шлопнувши себе по чолі, руда змучено зойкнула. Нейронні нитки цього разу, напрочуд легко з'єднали розкидані навсібіч клаптики пам'яті, малюючи картину. Жахливу картину, яка змусила Камілу подумки заволати.

«Ні-ні-ні… Тільки не це!!!»

Ось вони з Тарнавською п'ють на брудершафт, дивлячись в очі… Ось вона сама тягнеться рукою до її вуха, закладаючи довгу пасму за нього. Ось вже її вуста несміливо торкаються гадючиних вуст, залучаючи її до несміливого поцілунку... Ось вона нетерпляче підхоплює її під сідниці і садить собі на коліна, а пальці пестять стегно… Ось вони разом танцюють під якийсь повільний танець і язик змії-спокусниці вимальовує візерунки на її шиї... Ось вона збуджено стогне, закинувши голову до стелі, блаженно посміхаючись... Ось вона затискає розтріпану білявку в темному кутку клуба, безсоромно мацаючи її... Ось вони сидять на задньому сидінні таксі, пристрасно цілуючись...

«Трясця, Ми хоч заплатили таксисту за проїзд чи йому вистачило нашого лесбійського шоу?.. Бо-о-оже, який сором…»

Ось вони, ледве переставляючи ноги, прямують у її номер і над чимось голосно регочуть... Ось вона зриває блузку з гадюки, розсипаючи по підлозі бісові ґудзики... Ось вона нетерпляче задирає вузьку спідницю і жбурляє Зою на ліжко... Ось вона вкриває голодними поцілунками її коліна наполегливо розсовуючи ніжки та закидає їх собі на плечі.

«А-а-а… Ні-ні-ні!!! Хто-небудь зупиніть пряму трансляцію…» — Було б круто мати здатність вимикати спогади пультом чи хоча б перемикати думки на інший канал. Однак в рудої цієї здатності не було. — «Срака-мотика!»

Провівши язиком по пересохлим вустам і міцніше заплющивши очі, Камілі здалося, наче вона і досі відчуває на кінчику язика смак білявки, яку впродовж ночі ніжно і пристрасно там цілувала. Перекотившись на спину вона миттєво відчула тягучий біль через подряпини на спині, якими її нагородила Зоя. Насунувши на голову ковдру Каміла розпачливо загарчала, намагаючись заглушити зміїний голос, що лунав в її голові.

«Увійди в мене... Ось так, глибше... Швидше... Оо, так... Бож-е-е... Благаю, не зупиняйся...»

Згадувати про прохання Тарнавської трахати її було водночас нестерпно млосно і солодко...

Затуливши долонями вуха, руда сподівалася, що хоч так голоси зникнуть, але де там... Вони в'їлися в підкірку мозку. Вологі звуки, ковзаючих усередині гарячої плоті пальців, розпалювали в ній бажання оволодіти Зоєю знову...

«Бо-о-оги, чому я така дурепа? Якого біса я знову так накосячила? Навіщо переспала з нею? Як мені тепер видалити все це лайно зі своєї голови?!!»

На жаль чи на щастя, людський мозок не схожий на жорсткий диск. Сірова це розуміла, як і те що неможливо взяти і тупо переписати якісь фрагменти з життя чи викинути спогади в кошик для сміття. Їй реально наразі хотілося стати бездушним шматком холодної сталі, та ця функція була недосяжна.

Не знаючи куди себе подіти, куди ще запхати голову, під чим поховати своє нікчемне зрадливе тіло, ласе до вродливих жінок, дівчина перекотилася на бік. Її долоня натрапила на щось м'яке та тепле. Виринувши з-під ковдри вона з подивом витріщилася на оголені жіночі груди, що належали Зої.

«Срака-мотика! Що вона в дідька тут робить? Чому залишилася? День незабаром перейде у вечір… Хіба вона не повинна була сьогодні йти на роботу!»

Звабливе підтягнуте тіло білявки було усіяне засосами різних діаметрів та відтінків, наявність яких, втім, його не псували, а навпаки — слугували прикрасою. Здавалося що його не реально було хоч чимось зіпсувати, настільки ідеальним воно виглядало. На стільки ідеальною виглядала ВОНА… Витончені риси обличчя вродливої жінки не були запухлими чи пом'ятими. Схоже, що відбиток вчорашньої пиятики, відклався лише на Камілі. Принаймі саме так руда вважала... Розглядаючи сплячу красуню дівчина навіть забула, що її рука все ще знаходиться на грудях Зої. Тільки коли вона відчула затверділий сосок під своєю долонею, зрозуміла що їй варто було б прибрати руку. Але, попри здоровий глузд, Каміла навпаки стиснула пальці, миттєво відчувши зростаюче збудження. Пульсація між ногами і нестерпне бажання знову оволодіти Зоєю, почути її хрипкуватий муркотливий голос, відчути в'язкий нектар на пальцях, побачити як призивно вигинається струнке тіло на зустріч її вустам — і досі дурманили мозок.

«Зоя, де ти взялася на мою бідну голову? Не одну з жінок я так сильно не бажала, як тебе!.. І досі бажаю... Завжди бажатиму...»

Вдихаючи аромат квіткового парфуму, руда несвідомо нависла над білявою богинею, легенько торкнулася вустами до її скроні, неквапливо опустилася до вилиці і, мазнувши по ній примарним поцілунком, застигла над кутиком прочинених вуст, гірко посміхаючись.

«Клята іронія долі. І наче ось вона — зовсім поруч, тільки руку простягни, але в той же час така далека. Як тільки прокинеться, одразу ж втече від мене, не сказавши на прощання жодного слова... Це вона добре вміє робити» — проковтнувши гірку розпач, руда здригнулася. Її ерогований сосок зачепив Зоїне плече, пустивши імпульс у низ її живота, де все палало від збудження. Вона вже й не сподівалася що зможе ще колись відчути щось подібне. — «Перш ніж ти знову зникнеш з мого життя, я хочу ще трохи насолодитися тобою. Байдуже, що це буде востаннє...»

Ведучи кінчиком носа по шиї білявки, Каміла поцілувала її ключицю і невдовзі накрила вустами ерогований сосок. Спершись на лікоть, іншою рукою вона лагідно стисла пальцями важкі груди. Нависаючи над сплячою красунею відданим звіром дівчина обережно розвела коліном її ноги і перемикнула увагу на інший сосок, м'яко ковзаючи язиком. Розмірене дихання білявої богині збилося і стало важчим.

— Доброго ранку, лапуля. — хриплуватий зі сну голос Зої зробив цей ранок не просто добрим, а бездоганним.

— Buenos días, belleza. — привіталася з нею Каміла, ховаючи за своїм довгим чубом збентежений погляд. — Вибач, я тебе розбудила.

— Тобі дозволено робити все, що завгодно. — потягнувшись, як кішка, запевнила її Зоя ледачо посміхаючись.

— Пам'ятаю раніше ти не була в захваті від того, що тобі заважали спати. — криво посміхаючись, хмикнула дівчина, зариваючись носом у шовковисте волосся.

— Тоді я була дурною. Не знала ціни певних моментів. — ведучи пальчиками вздовж спини дівчини, що цілувала її шию, Зоя блажено примружила очі.

— Яких саме? — відірвавшись від приємного заняття, Каміла допитливо зазирнула у зміїні очі.

— Прокидатися поруч із людиною, з якою?.. Яка… — «Тобі не байдужа» хотіла додати Зоя, але не встигла.

— З якою можна перепихнутися кілька разів і швидко звалити на захід сонця. — закінчила за неї фразу Каміла, перекочуючись на спину.

Гіркота правди, яку вона пізнала кілька років тому, розлилася по нутру пекучим болем. Він відвернув у неї всіляке бажання й надалі пестити підступну гадюку.

— Я не це хотіла сказати… — натягнувши ковдру на груди Зоя з подивом дивилася на руду у якої так стрімко змінився настрій.

— Та яка різниця, що ти там хотіла сказати. Я більше не вірю порожнім словам. — заклавши руки за голову і з байдужістю вперившись в стелю, пирхнула Каміла. Їй хотілося її вколоти, зробити так само боляче, як Зоя колись зробила їй. — Забий. Ця ніч нічого не значить для мене. Ми просто перебрали з алкоголем і трохи загралися. Нічого нового. Ми це вже з тобою проходили.

— Але… — потягнувшись рукою до наїжаченої дівчини, білявка хотіла їй заперечити. Пояснити, що все не так, як вона каже. — Лапуль, послухай мене...

— Ні, це ти мене послухай. Давай краще не будемо ще більше ускладнювати і без того не прості відносини. — підхопившись з ліжка, Каміла прожогом заскочила у ванну кімнату, підперши спиною двері. — Краще йди. — розпачливо вигукнула вона зі свого сховку.

— Сонечко моє, ну навіщо ти так? Не втікай ​​від розмови. Будь ласка, вийди до мене, я хочу щоб ти мені пояснити чому ти на мене злишся. — почувся схвильований голос білявки.

 «Вона ще й знущається з мене!»

— Будь ласка, йди. Залиш мене в спокої! — закривши обличчя руками, прошепотіла Каміла, обсунувшись та сівши на килимок.

— Впусти мене, Каммо. — натиснувши на ручку, Зоя спробувала потрапити в ванну. Зрозумівши що двері зачинені вона грюкнула по ним кулаком, — Відчини ці бісові двері.

«Колись я впустила тебе у своє життя і досі шкодую про це. Я більше не дозволю гратися зі мною, з моїми почуттями. Не дозволю втертися до мене в довіру і наплювати в душу. Розірвати на клапті серце. Йди геть! Гадюка! Підла брехуха! Знайди собі іншу жертву!!!»

Підвівшись на ноги Каміла вся тремтіла від люті. Двері рвучко відчинилися, у кімнату залетіла вже не вона, а розлючена фурія, яка з ненавистю дивилася на ошелешену Зою. В її очах не залишилося й натяку на тепло, яке білявка нещодавно там бачила.

— Відвали від мене! Чуєш? Вимітайся звідси, я більше не хочу тебе бачити! Ти мені огидна, як ти цього не розумієш?!

Кожне кинуте Камілою слово ранило Зою болючіше за зазубрене лезо ножа. Отримавши удар у саме серце білявка позадкувала від рудої до вікна. Відступаючи під натиском гранітних очей, вона заплющила власні, відчуваючи як там збираються сльози.

— Чому ти так кажеш? Невже тобі було настільки погано зі мною? — з останніх сил вичавила з себе змарніла білявка.

— Не те щоби геть хріново. Ти все ще класно трахаєшся. Цього у тебе не відняти. — зневажливо скрививши вуста, Каміла почала збирати її одяг. — Просто я вже отримала від тебе усе що хотіла. Тож збирай свої манатки і вимітайся. В мене ще є купа незавершених справ. Мені немає коли вошкатися ще й з тобою!

Щоки Зої обпалили гіркі сльози. У відповідь на образу вона вліпила Камілі ляпаса. Сірі очі здивовано витріщилися на неї. Торкнувшись тремтячими пальцями до забитого місця, руда тільки тепер помітила сльози. Їй стало нестерпно соромно за те що вона наговорила Зої. За неї говорили лють і давня образа, однак це її аж ніяк не виправдовувало...

— Зоя...

Тарнавська роздратовано стерла зі своїх щік сліди слабкості, а її обличчя вмить перетворилося на крижану маску.

— Я тебе почула. Непотрібно на мене горлати, всіх сусідів переполохаєш.

Вихопивши з рук рудої свій одяг, білявка, з гордо піднятою головою увійшла до ванної кімнати і невдовзі залишила номер, навіть не озирнувшись на дівчину, що сиділа на ліжку, з понуро опущеною головою.