Вам потрібні обійми

Бакі Барнсу безперечно подобався новий час.

Ні, не та частина, де його взяли у полон і сімдесят років катували на славу Гідрі. І не та, де за чашку кави з купою сиропів та кленовим цукром треба було заплатити аж вісім доларів (хоча він мав визнати, що кава на смак була просто неймовірна).

Бакі подобався Гугл, який знав відповіді майже на всі питання. Подобалося метро, завдяки якому він міг потрапити в будь-яку частину міста. Подобався великий плаский телевізор з підключенням до спеціального сервісу, завдяки якому можна було дивитися документальні фільми і фантастичні серіали. Подобалося, що він може взяти з собою куди завгодно майже всю музику, що придумало людство, запаковану в невелику пластикову коробочку. І що він може подзвонити кому завгодно з будь-якої точки міста, маючи з собою прилад розміром з долоню. Не те, щоб він збирався користуватися цією функцією портативного телефону (мобільний, він постійно забуває це слово), але сама можливість була приємна.

Однак деякі сучасні винаходи (зокрема, компанії «Старк Технолоджіс») іноді заводили його у глухий кут. Як наприклад подарунок Пеппер, який прислали тиждень тому. «Не сприймай за нав’язливість, — говорилося у записці, написаній від руки рівними, гарними літерами на шматочку білого картону. — Це одна з розробок Тоні, створена спільно з доктором Беннером. Сподіваюся, вона буде тобі корисною». І ні інструкції, ні хоча б пояснення, що в собі містить доволі таки важка червона (звісно, червона!) валізка з написом «СтаркТех» на гладенькому боці. Спробувавши відкрити її, потицявши у всі клепки і місця, що виступали, і не досягнувши цим нічого, Бакі запхнув подарунок за шафу і на якийсь час забув про нього.

Можливість зрозуміти, чим, власне, є ця валізка, представилася випадково. Навіть суперсолдати не застраховані від незграбності, особливо якщо прокинулися від кошмару і не дуже усвідомлюють, де знаходяться. Виплутавшись з липкої від поту ковдри, Бакі піднявся з підлоги, де проводив ночі. Ліжко він так і не купив, підозрюючи, що не зможе на ньому розслабитися, а на дивані було зручно сидіти, але чомусь заснути там не вдавалося.

Похитуючись від легкої дезорієнтації, Бакі зробив пару кроків в напрямку ванни, зачепився об край ковдри, що оповила його ногу, і змахнув руками, намагаючись втримати рівновагу. Обійшлося без ганебного падіння, але, не зумівши пригальмувати, Бакі відчутно вдарився мізинцем об тумбочку.

— От дідько! — простогнав він і звалився на диван, обхопивши живою долонею постраждалу стопу.

В цей момент на забутій подарунковій валізі замиготів вогник, щось мелодійно дзенькнуло і вона сама собою розкрилася. Почувся тихий шум, наче перекачували повітря, і над валізою з’явилася біла пружна кулька, що ставала все більше. Витягнувшись, кулька змінилася, отримавши грушовидну форму, приплюснуту овальну голову з двома круглими чорними очима, довгі руки і, наче в контрасті з ними, коротенькі товсті ніжки.

Дивне створіння покрутило головою, мабуть, оцінюючи приміщення, у якому опинилося, і боком, приставними кроками вибралося з-за шафи. Повільно пройшовши кімнатою, істота зупинилася перед диваном, підняла у привітанні руку з чотирма пальцями-сардельками і мелодійним голосом промовила:

— Вітаю, я Беймакс. Ваш персональний помічник по піклуванню за здоров’ям.

— Ем, привіт, — протягнув Бакі, коли зрозумів, що продовження не буде. — Ти чого… виліз?

— Я активувався, тому що почув болісний зойк. Які у Вас скарги?

— Ніяких, — насупився Бакі. — Я просто вдарився мізинцем на нозі. Це не страшно.

— Як би Ви оцінили біль за десятибальною шкалою? — продовжувала розпитувати істота.

— Нуль. Вже пройшло. Як тебе вимкнути?

— Вам боляче при натисканні? — дивний гумовий чоловічок потягнувся до нього товстим пальцем, але Бакі скочив з дивану і шарахнувся вбік.

— Серйозно, вгамуйся! — гаркнув він, виставляючи вперед долоні. — Хто ти такий взагалі?

— Я — Ваш персональний помічник по піклуванню за здоров’ям, — з доброзичливою інтонацією повторила ця величезна зефірка. — Готовий надати медичну допомогу за прямим проханням або через болісний звук з Вашого боку. Як би Ви оцінили свій стан за шкалою від одного до десяти?

На його об’ємному, матово виблискуючому животі раптом з’явилися кольорові плями. Придивившись, Бакі зрозумів, що вони зображують кумедні личка з безглуздою назвою, яку він ніяк не міг запам’ятати. Ті, що в сучасному світі було прийнято розсилати у смс-повідомленнях. Крайнє личко зліва мало жовтий колір і широко посміхалося, його сусід посміхався менш радісно, і так кожний наступний. Крайнє зліва корчило такий звірячий вираз, наче у нього одночасно боліли всі зуби. Під кожним личком була написана цифра, як і казало створіння «СтаркТех» — від десяти до одного, у порядку зменшення.

— Ти робот? — уточнив Бакі, хоча й так підозрював, що нічого іншого «геній-філантроп» створити не міг.

— Роботизований помічник, метою якого є стеження за фізичним та емоційним станом пацієнта, а також надання термінової медичної допомоги у екстрених випадках, — уточнив гумовий чоловічок.

Прекрасно. Пеппер надіслала йому робота-няньку. Підійшовши ближче, Барнс тицьнув пальцем у біле плече. Палець очікувано відштовхнувся.

— Це гума?

— Оброблений гіпоалергенний вініл, — все тим же м’яким голосом відповів робот.

— А всередині що? — під щільною білою плівкою продивлялося щось темне, але обриси ледве вгадувалися.

— Вуглепластиковий скелет, автономна енергозберігаюча батарея та процесор, що містить десять тисяч медичних процедур, методик релаксації та прийомів заспокоєння.

— А як заряджаєшся? — Бакі раптом стало справді цікаво. Він завжди любив техніку.

— Зарядні пластини вбудовані в пакувальний короб, — відзвітував робот. — Заряду акумуляторів, що мається зараз, вистачить на півроку, для подальшого використовування зарядних батарей рекомендується підключення до електричної мережі.

— Надовго тобі заряду вистачає?

— При активному використанні — вісімнадцять годин безперебійної роботи. Далі рекомендується підзарядка, — відповів робот.

— Що буде, якщо тебе не зарядити?

— Я вимкнуся, а після підзарядки та нової активації буду діяти, виходячи з даних останнього збереження.

— І як часто відбувається збереження? — Бакі напружився.

— Кожні тридцять хвилин. Інтервал збереження можна налаштувати вручну.

— Як це зробити?

— З допомогою голосових команд.

— Дані, які ти збираєш. Про що вони?

— Про Ваш фізичний та емоційний стан.

— А ще? Ти збираєш дані про мої дії? Про моє оточення? — Бакі підозріло примружився.

— Лише ті, що безпосередньо торкаються Вашого здоров’я.

— Куди ти передаєш зібрані дані?

— Зберігаю на свій жорсткий диск. При бажанні можна налаштувати передачу даних на будь-який інший пристрій. Бажаєте налаштувати передачу даних?

— Поки не треба. Зберігай у себе, — вирішив Барнс.

— Як бажаєте. А зараз я просканую Вас.

— Навіть не думай!

Робот блимнув своїми величезними очиськами і видав:

— Проскановано!

— Гей!

— Травм не знайдено. Однак я зафіксував загальне ослаблення організму. Також гормональний фон та соматичний стан говорять про можливі перепади настрою. Діагноз: авітаміноз та депресія. Рекомендації: калорійне харчування, вітамінний курс і прогулянки на свіжому повітрі. Як проходить Ваш сон?

— Слухай, я в порядку! — Бакі махнув рукою. — Рекомендації прийму до відома, а ти можеш лізти назад до своєї коробки.

— Я не можу деактивуватися, поки пацієнт не скаже, що задоволений лікуванням.

— Я задоволений лікуванням!

— Ви добре себе поводили, візьміть цукерку, — робот невідомо звідки витяг яскраво-червоний льодяник на паличці і протягнув розгубленому Барнсові. Той автоматично взяв, а робот потеліпався до свого залізного ящика, боком заліз у тісний простір за шафою і здувся, компактно запаковуючись у ємність. Клацнули замки валізи і пролунав прощальний дзенькіт. Бакі приголомшено подивився на цукерку у своїй руці, зняв прозору упаковку та запхнув льодяника до рота. Цукерка виявилася вишневою.

^ О__О ^

Вдруге м’який робот з’явився вночі. Бакі наснилася одна з місій Зимового Солдата, і, ще не повністю усвідомивши реальність, він кілька разів встромив у силіконовий бік персонального помічника ножа, який витяг з-під подушки. Барнса можна було зрозуміти: мить тому він, повністю екіпірований, затягнутий у тісну, але зручну і функціональну форму Зимового і у масці, що щільно прилягала до обличчя, крався коридором готелю, щоб вбити потрібну Гідрі людину, її охорону і випадкового свідка. А в наступну секунду Бакі, переляканий сильніше, ніж був готовий визнати, і мокрий від поту зробив у м’якому пузі робота чотири діри. Кілька секунд він просто переривчасто дихав, стискаючи рукоятку і спостерігаючи, як крізь хірургічно акуратні порізи з неприємним писком з неосяжного нутра Беймакса виривається повітря. Потім реальність обрушилася на нього з невідворотністю штормової хвилі.

— От дідько, пробач! — Бакі випустив ножа.

— Все добре, — з доброзичливою інтонацією запевнив його робот. — Ви не зачепили важливих робочих центрів, а лише пошкодили оболонку. У моєму супровідному наборі є все для усунення подібних несправностей. Немає потреби відвідувати техніків «Старк Технолоджіс».

— Радий це чути, — Бакі запхнув ножа у піхви під подушкою і піднявся з матрацу на підлозі. — Давай сюди це «все» та будемо тебе ремонтувати.

Добряче «схудлий» робот почимчикував у свій куток, покопирсався у відділенні, розташованому у боці залізної валізки, та повернувся з балончиком і мотком сріблястої стрічки.

— Серйозно? — Бакі недовірливо насупився. — Передову розробку Старка можна відремонтувати за допомогою скотчу?

— Це не скотч, а компресійна термо- і вологостійка ізоляційна стрічка, — терпляче пояснив Беймакс. — Обробіть пошкодження на моєму корпусі відновлюючим спреєм та заліпіть кожен отвір шматочком ізоляційної стрічки.

— Боже, я в тобі дірок наробив, а ти такий спокійний, — Бакі узяв балончик і зайнявся першим отвором. — Вибач за це.

— Я робот, мене неможливо образити або налякати, — сказав помічник, притримуючи обвислу оболонку, щоб Барнсу було зручніше заклеювати порізи.

— Мабуть, корисне вміння.

— У справі допомоги пацієнтові — так.

— Нащо ти взагалі поліз до мене? — насупився Бакі. — Як ти ввімкнувся?

— Я зафіксував болісні вигуки з місця Вашої ночівлі, що дозволило мені активуватися. Я просканував Вас, але не бачу джерела больових відчуттів.

— Я не відчуваю болю. Мені наснився поганий сон. Тому я не потребую твоїх послуг, — Бакі заліпив останню діру. — Можеш повертатися у валізу.

— Ви мій пацієнт, я повинен Вам допомогти, — заперечив робот.

— У цій ситуації ти нічим не допоможеш.

— Жахливі сновидіння — це наслідок пережитої травмуючої події. Якщо ми обговоримо те, що з Вами сталося, то зможемо зрозуміти, як покращити Ваш стан, — запропонував Беймакс. — До моєї бази знань входить психологічна терапія.

— Дякую, в мене вже є терапевт, — Бакі з гучним стукотом поставив балончик на тумбу.

— Тоді Вам необхідно обговорити з ним свої кошмари. Хочете, щоб я зв’язався з ним зараз?

— Посеред ночі?

— Якщо пацієнт потребує допомоги, її має бути надано у будь-який час.

— Серйозно, це не гостра необхідність. Я потерплю до наступної зустрічі з лікарем, — спробував заспокоїти робота Барнс. — Мені вже краще.

— Ваш пульс та загальний стан свідчать про зворотне. Якщо Ви не хочете зв’язуватися із своїм психологом, можете обговорити свій кошмар зі мною, а також Ваші відчуття і думки з цього приводу, — наполягав Беймакс.

— Я не хочу нічого обговорювати, — стояв на своєму Барнс. — Повертайся до ящика.

— Я не можу повернутися, поки Ви не скажете…

— Я задоволений лікуванням! — роздратовано перебив Бакі.

Беймакс запакувався назад у валізу, а Барнс попрямував на кухню, щоб заварити чай. Він розумів, що сьогодні вже не засне.

°☆°☆°☆°

Примітка:

Колажі та музика у ТГ-каналі, посилання у коментарях⬇️