Вам потрібні обійми

Із спальні коханці вибралися лише близько до полудня, по черзі відвідавши душ. Інакше їхнє вовтузіння затягнулося б до вечора, а Бакі хоч і був радий тому, як все обернулося, розумів, що їм обом потрібно трохи пригальмувати, щоб впоратися з емоціями, які надто швидко змінювалися.

Стів десь знайшов трохи підсохлий хліб та яйця, тому на сніданок Бакі отримав неймовірно смачні грінки. Вони із Стівом їли, вихоплюючи один у одного шматочки, облизуючи один одному пальці, і переплутали чашки з кавою. Але у Бакі за ребрами наче згорнулося щось тепле і м’яке, як Альпіна. Йому захотілося проводити так кожен свій ранок, намагаючись зловити губами пальці Стіва та милуючись його розслабленою, щасливою усмішкою.

— Я написав Пеппер, поки ти був у душі, — сказав Стів, підкладаючи йому на таліку останній шматочок золотистого смаженого хліба. — Вона повідомила, що може за годину підготувати лабораторію та нове тіло для Беймакса. Тому тільки від тебе залежить, коли ми поїдемо його відновлювати.

— Та я хоч зараз готовий! — Бакі в два укуси впорався з грінкою.

— Чекай, — Стів раптом якось згас і його очі забігали. — Мені потрібно дещо тобі розказати перед тим, як ми вирушимо до Пеппер.

— Викладай, — Бакі напружився. Уся лінива радість ранку з нього злетіла у одну мить.

— Розумієш, з минулого я повернувся не сам, — пробурмотів Стів, збліднувши.

— А з ким? — у Бакі всередині все похололо. Невже він щось не так зрозумів у їхніх із Стівом стосунках? — Ти прихопив з собою Пеггі з альтернативної реальності? Або свиснув у Говарда сина? Чи притяг якогось інопланетного паразита?

— Все не так страшно, — нервово смикнув кутиком рота Роджерс. — Це всього лише пес.

— Пес… — видихнув Бакі і потер обличчя живою долонею. — Стіві, ти мене до нервового тику доведеш. Скільки драматизму, я вже не знав, що подумати. Як ти примудрився з минулого пса притягти?

— Говард зробив щось типу капсули з того, що лишилося від броні Беймакса, — Стів сором'язливо усміхнувся, зрозумівши, що Бакі не сердиться.

— А чому це такий секретний секрет, що ти ледь свідомість не втратив, поки мені розказував?

— Я хвилювався, як ти до цього поставишся. У тебе ж кішка і вона чудова, але раптом вони з Доджером не подружаться? — здається, Стів серйозно переживав через це і Бакі просто не мав права відчувати від цього приплив ніжності такої сили, що хотілося схопити цього милого бовдура і поцілувати так, щоб він перестав хвилюватися через дрібниці.

— Ти назвав собаку Доджер?

— А що? Гарне ім’я.

— Чудове, — погодився Бакі, витріщаючись на нього закоханим поглядом. Треба ж, ось цей двометровий ідіот, чарівно червоніючи, сидить на його кухні, у його футболці і бурмоче про страх, що їхні улюбленці не порозуміються. Якщо й можна було закохатися у Стіва сильніше, Бакі щойно це зробив. — Так звідки взялася собака, Стіві?

— Коли я зрозумів, що не можу повернутися до тебе ніяким способом, то дуже… засмутився, — Роджерс потягнувся через стіл та схопив його за руку, наче хотів впевнитися, що все реально, Бакі справжній і вони нарешті поряд. — Я пішов прогулятися, тому що не хотів пошкодити лабораторію Говарда, бо відчував сильну злість і образу. Я йшов, не розбираючи дороги, і забрів на якийсь пустир. Вже погано пам’ятаю, що там робив, голова наче вимкнулася. Здається, кричав, кидав каміння, щось бив кулаками… Прийшов до тями від того, що кулаки саднять, а хтось поряд тоненько скавучить та вилизує моє заплакане обличчя. Мене намагалося заспокоїти худе, руденьке щеня. Я обшукав увесь пустир, але не знайшов ні його матері, ні інших малюків, тому забрав песика з собою. Він добре відволікав мене від поганих думок та втішав, коли нападав сум.

— Збирайся, малий, — Бакі рішуче пригладив скуйовджене волосся і попрямував на пошуки куртки.

— Куди? — розгубився Роджерс.

— Поїдемо знайомитися з четвертим членом нашої родини.

Стів звалив його з ніг і почав цілувати так палко, що поїздку довелося відкласти ще на годинку.

^ О__О ^

Доджер виявився високим, довголапим підлітком з вухами-лопухами і величезними очима. Бакі був готовий закластися на свою улюблену толстовку, що ці вологі, лагідно-нещасні очі в’ють з велетня Роджерса мотузки. Вже не цуценя, але ще не повноцінний пес, Доджер був активним, веселим собакою. Коли Хеппі на прохання Пеппер привів його, пес у першу чергу кинувся до свого господаря з радісним гавкотом, оббіг навколо нього три рази і, вставши на задні лапи, поліз обійматися, виляючи хвостом, як пропелером.

Стів присів та почав чесати підставлені боки, навіть не намагаючись ухилитися від мокрого язика, що проходився його лицем. Намилувавшись з улюбленцем, Стів витерся рукавом і підвів Доджера до Бакі. Той пересадив Альпіну, що як завжди подорожувала на його плечах, на спинку канапи, де вони сиділи, і протягнув песику живу руку, даючи понюхати.

На подив, Доджер не став бездумно кидатися з проявами собачої любові до незнайомої людини, чи то якась обережність у ньому все ж була присутня, чи то Роджерс займався його тренуваннями. Доджер понюхав протягнуту долоню і обережно лизнув її.

— Можеш погладити, — запропонував Стів, і Бакі почав чухати песика за вухами. Доджер задоволено загарчав, намагаючись лизнути його у носа. Бакі із сміхом ухилився, продовжуючи його почісувати.

Коли настала черга Альпіни знайомитися з новим другом, обидва суперсолдати затамували подих. Бакі ссадив кішку з дивану на підлогу і пристроївся поряд, навпочіпки, готовий захистити пухнасту подружку, якщо знадобиться. Доджер з цікавістю принюхався і гучно загавкав, але без загрози, а скоріше намагаючись показати свою дружність.

Альпіна, втім, його порив не оцінила, зашипівши на пса. Роджерс було смикнувся, щоб забрати Доджера, але Бакі зупинив його, піднявши руку. Він знав, що Альпіна шипіла не у повну силу. Вона не погрожувала, а всього лише попереджала і, вочевидь, сама ще поки не вирішила, як діяти.

Доджер плюхнувся на пузо, підповз до уважно спостерігаючої за ним кішки і тихо, м’яко загарчав, стукаючи хвостом по килиму. Альпіна кілька секунд дивилася на нього вивчаючим поглядом, а потім потерлася головою об собаче підборіддя. Доджер лежав, не рухаючись, вочевидь, боючись налякати нову подружку, за що отримав ще пару прихильних вилизувань у носа.

— Здається, ти марно хвилювався, Стіві. У них все добре, — сказав Бакі, піднімаючись на ноги.

— Так само добре, як і в нас? — несміливо, наче до кінця не вірячи у те, що відбувалося, спитав Роджерс.

Бакі його розумів. Йому самому час від часу здавалося, що він просто спить та бачить приємний сон.

— В нас навіть краще, — підтвердив він і переплів пальці з пальцями Стіва.

— Якщо потрібно, я знаю номер чудової весільної розпорядниці, — сказала Пеппер, делікатно відкашлявшись. — З вигадкою дама, та й бере відносно недорого.

Бакі всміхнувся, а Стів сховав почервонілі щоки у згині його плеча.

— О, містер Сондерс, наш головний технік, пише, що лабораторія готова! — оголосила Пеппер, поглянувши на свій телефон і позбавивши їх від незручної ситуації. — Якщо ви готові, можемо йти воскрешати Беймакса.

— Так, ми готові, — відповів Бакі.

— Тільки хай тваринки побудуть тут, — запропонувала жінка. — Все ж, це лабораторія, точні налаштування, стерильність, все таке. Хеппі за ними нагляне.

— Без проблем, містере Барнс, містере Роджерс, — запевнив їх охоронець Пеппер.

Бакі подивився на Альпіну і Доджера, які влаштувалися поряд прямо на килимі і, здається, збиралися подрімати, і вдячно кивнув.

^ О__О ^

У лабораторії Бакі та Стів познайомилися з містером Сондерсом, невисоким, сивіючим чоловіком з вусами-щіточкою, який пояснив, що нова модель робота доставлена зі складу, заряджена і готова до експлуатації. Не вистачало лише картки, що містила знання та накопичені за періоди активації відомості, яку мав принести Барнс. Той передав техніку все, що залишилося від його Беймакса, і приготувався чекати. Стів м’яко стиснув його долоню, допомагаючи вгамувати хвилювання.

Містер Сондерс вставив картку пам’яті у спеціальне відділення, закрив кришку і натиснув кнопку на дистанційному пульті, активуючи робота. Бакі та Стів затамували подих. Очі-ліхтарики на мить блиснули синім і робот закрутив головою. Бакі вже знав, що він сканує присутніх.

— Вітаю, я — Беймакс, — мелодійно проговорив робот. — Ваш персональний помічник.

У Бакі всередині все обірвалося.

— Він не пам’ятає мене, так? — тихо спитав він.

Стів стиснув його плече, мовчки виказуючи співчуття.

— Таке може бути, якщо данні, що містилися на картці, пошкоджені, — з жалем у голосі проговорила Пеппер.

— Я пам’ятаю Вас, містере Барнс, — раптом одізвався Беймакс. — Ви мій пацієнт. Мені приємно Вас бачити і я радий, що містер Роджерс успішно до Вас добрався.

— Це все завдяки тобі! — Бакі зробив крок вперед і обійняв Беймакса, відчуваючи, як м’які, пружні руки робота обіймають його у відповідь.

— Сканування показало дуже хороші результати, — повідомив персональний помічник. — Ваше гормональне тло близьке до норми, загальний стан організму покращився і Ви більше не сумуєте. Я дуже радий, містере Барнс.

— А я який радий, — Бакі відсторонився і усміхнувся, дивлячись на Беймакса. — Але ти не повинен був ризикувати собою, бляшанка! Тебе могли знищити у минулому!

— Але я повинен був спробувати допомогти Вам, містере Барнс.

— Дякую, — серйозно відповів Бакі. — І за те, що повернув мені Стіва.

— Завжди радий допомогти, — відповів робот і у його темних очах промайнули вогники, склавшись таким чином, що здалося, наче він жмуриться від усмішки. — Але це означає, що я більше не потрібен Вам, містере Барнс. Лікування дало результат. Ваш фізичний та емоційний стан покращився, Ви налагодили зв’язки з оточуючими людьми і тепер поряд з Вами буде людина, що допоможе Вам у складній ситуації. Ви більше не потребуєте присутності персонального помічника.

— Це дійсно так, — прислухавшись до себе, Бакі зрозумів, що робот каже правду. Барнс дуже засмутився б, якби технікам Пеппер не вдалося відремонтувати Беймакса, але, загалом, все, що міг, робот для нього вже зробив. — Але гадаю, нам ще зарано розлучатися. Є людина, яка потребує твоєї допомоги. Я буду дуже вдячний, якщо ти погодишся за ним наглянути.

— Я готовий, — одразу відгукнувся Беймакс.

— Що ж, тепер він твій, — Бакі ляснув Стіва по плечу і той не зрозумів, до кого саме він звертався.

— Вітаю, містере Роджерс, — одразу переключився на нового пацієнта робот. — Я — Беймакс, Ваш персональний помічник. Оцініть, як Ви себе почуваєте за шкалою від одного до десяти.

На його животі засвітилися вже знайомі Бакі різнокольорові личка.

— Е-е… мабуть, на дев’ять? — з питальною інтонацією протягнув Стів. —У мене нічого не болить, але відчуваю себе трохи незручно.

— Все гаразд, це нормально, — м’яко запевнив Беймакс, протягуючи Роджерсові льодяник на паличці, знову наче вийнявши його з повітря.

— Бери, Стіві, вони в нього смачні, — порадив Барнс.

— Звідки він його дістав? — розгублений Стів слухняно взяв цукерку.

— Гадки не маю, — пирхнув Бакі.

— Я знаю, але не скажу, — всміхнулася Пеппер. — Не хочу руйнувати магічність моменту. Просто не забувайте час від часу купляти цукерки, щоб у Беймакса був запас. Якщо хочете, підкажу марку і постачальника, де закупається «СтаркТех».

— Це було б круто. Дякую, Пеп, — Барнс обійняв подругу. — За все.

— Немає за що, Бакі. Я рада, що все склалося добре, — вона кинула швидкий погляд на Стіва, який крутив у руках льодяник і старанно відповідав на питання робота. — Все ж добре? У вас з ним?

— Все чудово, — Бакі піймав погляд Стіва і лагідно всміхнувся у відповідь на його маленьку, збентежену усмішку. — А буде ще краще.

Він відчув, як рештки напруження відпускають його. У цю саму хвилину Бакі повірив, що все дійсно склалося найкращим чином і хвилюватися правда більше немає про що.

°☆°☆°☆°

Примітка: переходьте за посиланням у коментарях, щоб подивитися колаж та послухати пісню до епізоду😉