Вам потрібні обійми

Прокинувся Бакі від вовтузіння у себе на грудях і тихого сміху. Розплющивши очі, він застав таку картину: Альпіна сиділа у нього на ребрах і вилизувала Стіву обличчя, такому ж сонному, як і він сам.

Бакі погладив Стіва по голові і, другою рукою, почухав Альпіну між вух.

— Що вона робила? — Стів весело поглянув на Бакі, насолоджуючись своєю часткою пестощів.

— Втішала тебе, — пояснив Барнс. — Кажу ж — вона мене врятувала. Вона завжди так робить, коли я не у формі.

Обличчя Стіва на мить скривилося, але він узяв себе в руки, вочевидь, вирішивши не зосереджуватися на поганому.

— Сповзайте з мене, обидва, — Бакі переклав Альпіну на матрац. — Я хочу відлити і поїсти.

— У тебе є продукти? — одразу скочив Роджерс. — Я б міг щось приготувати.

— Краще, — сказав Бакі, піднімаючись та розминаючи затерпле плече. — У мене є телефон служби доставки. Давай іншим разом з готуванням заморочимося, я зараз не дочекаюся.

— Добре, — Стів вирушив на кухню, мабуть, заварити кави замість тої, що вони так і не випили, а Барнс пішов у ванну.

— Так що з тобою сталося у минулому? — Бакі знову підняв цю тему, коли вони із Стівом розставили на столі купу коробок з китайською їжею, а кішці насипали у миску збалансований корм.

— Під час останнього стрибка хрононавігатор пошкодився. Коли я зрозумів, що він не вмикається, то вирішив звернутися за допомогою. Пішов до Говарда, чесно йому все виклав і він погодився допомогти. Після того, як перестав в мене цілитися з якогось навороченого пристрою, який виявився новою версією термометра, — Стів посміхнувся у відповідь на пирхання Бакі. — Спочатку Говард задав мені приблизно сотню питань про щось, що мали знати лише ми двоє, хоча не такими вже близькими друзями ми з ним були у минулому. Потім узяв мою кров на аналіз, а коли впевнився, що я — справжній, погодився допомогти. Але, як не намагався, відремонтувати прилад Тоні у нього не вийшло.

Стів зітхнув.

— Пройшло більше року і я опинився на межі зриву. Я думав, що знову втратив тебе, тепер — остаточно. Але, перш ніж я утнув якусь дурницю, в лабораторії Говарда раптово з’явився робот у червоно-золотому костюмі. Я приготувався оборонятися, хоч і сподівався, що його надіслали наші з тобою друзі з майбутнього, але битися не довелося. Виявилося, що робот був сильно пошкоджений. Він знайшов план мого маршруту у базі платформи для переміщень і слідував ним, але кілька разів втрапляв у неприємності. Спочатку на нього напали чітаурі у дві тисячі дванадцятому, потім дісталося від варти Асгарду, а наприкінці він ледь втік від того здорового поплічника Таноса з кувалдою. До нас з Говардом Беймакс дістався з серйозними пошкодженнями, але встиг розказати, що ти… — брови Стіва знову склалися сумним будиночком. — Він сказав, що тобі погано, і що я маю повернутися, щоб тобі стало краще.

— Він мав рацію, — Бакі потягнувся через стіл і міцно стиснув долоню Стіва у своїй. — Мені дійсно стал краще.

Стів торкнувся губами його руки і на якийсь час завмер.

— Так що було потім? Беймакс помер? — Бакі була приємна ніжність Стіва, але допитливість штовхала дізнатися все до кінця. — Хоча, технічно він не був живим. Про нього, мабуть, не можна так сказати. Він зламався?

— Так, — Стів кивнув і погладив його долоню великим пальцем. — Говард спробував полагодити робота, але у нього просто не було необхідних матеріалів. Мені дуже шкода.

— Знаєш, це дивно, сумувати за кимось неживим, але він дуже мені допоміг. Це Беймакс помітив, що терапія не допомагає. Він змусив мене почати спілкуватися з Пеппер та Клінтом, а через них — з Вандою та Семом. Завдяки йому у мене є робота, новий психолог і нові друзі. І він повернув мені тебе.

Стів посунувся до нього разом з табуреткою і міцно обійняв.

— Все добре, Бак. Я розумію тебе. Пам’ятаєш Джарвіса, ШІ, який придумав Тоні?

— Так, ти розповідав про нього, — кивнув Бакі, лагідно пестячи Стівове волосся. Всередині у нього все тремтіло від думки, що тепер він може так зробити, і більше не треба стримуватися чи боятися, що кращий друг неправильно його зрозуміє.

— Коли я жив у Вежі Тоні, то багато спілкувався з Джарвісом. Він став мені добрим другом і я дуже засмутився, коли Альтрон його знищив. Проте можливо мені вдасться тебе трохи втішити.

Стів піднявся, мимохіть поцілувавши Бакі у щоку, ніби вони вже сотню разів так робили, і пішов до кімнати. Повернувся, тримаючи щось маленьке.

— Стіві, спростуй мої підозри, — трохи насмішливо і, одночасно, сором’язливо сказав Бакі. — Ти збираєшся зробити мені пропозицію?

— Коли-небудь обов’язково, — таким самим напівжартівливим-напівзбентеженим тоном відповів Роджерс. — Але зараз я хотів би дещо тобі віддати.

Бакі розгорнув м’яку тканину і витріщився на товсту пластикову картку з зображенням усміхненого круглого обличчя у медичній шапочці. Зі зворотного боку картки знаходилися металічні елементи.

— Це що?

— Пеппер сказала, що це пам’ять Беймакса, усі його навички та вміння записані тут. Можливо там є й записи його роботи. Той час, що він спілкувався з тобою. Пеппер готова надати нове тіло для робота і ми можемо спробувати відновити його. Картка пам’яті не пошкоджена.

— Це чудова новина, Стіві! — зрадів Бакі. Не впоравшись із почуттями, він притягнув Роджерса на коліна і поцілував. Легко, просто торкнувся губами до губ, але тому, здається, сподобалося. Стів міцно обійняв Бакі за плечі та поцілував у відповідь.

— Я зараз взагалі не розумію, що маю робити, — тихо зізнався він, погладжуючи Бакі. — Мабуть треба підібрати нове житло. І ще спробувати розшукати хоч якісь мої речі.

— З другим пунктом я, мабуть, зможу допомогти, — Бакі сором’язливо посміхнувся. — Майже всі твої речі у мене. Всі, що зміг знайти. Тільки синій светр не віддам, він мені подобається!

— Не віддавай, — Стів розсміявся і знову потягнувся губами.

— І твій блокнот… — Барнс говорив, вкриваючи обличчя Стіва поцілунками. — Я майже повністю його списав.

— Теж записував туди речі, про які хотів дізнатися? — Стів з усієї сили намагався підтримувати розмову, але судячи з потемнілих очей, давалося йому це непросто.

— Скоріше те, що хотів виправити. Я тобі потім покажу, — Бакі м’яко зіштовхнув Стіва з колін, піднявся і потягнув за собою до кімнати.

Альпіна здригнулася від стогону, що почувся з вітальні, прислухалася і знову задрімала, перевернувшись на інший бік. З її господарем все було добре.

°☆°☆°☆°

Примітка: посилання на колаж та пісню до епізоду у коментарях