Вам потрібні обійми

Ледь Бакі переступив поріг квартири, як стикнувся з Альпіною та Беймаксом. І, якщо кішка зустрічала його, тому що скучила (і сподівалася на позачергове годування), то наявність у коридорі вже ввімкненого робота означала нову співчутливу головомийку.

— Деактивуйся, Беймаксе, — кинув Барнс, протиснувшись повз робота, що зайняв майже весь простір у коридорі. — Я зараз не хочу розмовляти.

— Вам настільки погано, що Ви не можете говорити? — занепокоєно спитав Беймакс, йдучи за ним.

— Ні, мені не погано, — крізь зуби процідив Бакі. — Просто я не хочу розмовляти. Я задоволений лікуванням. Вали до своєї валізи.

— Вибачте, але поки я не можу це зробити, — м’яко заперечив робот. — Я зафіксував прискорене серцебиття і кілька стрибків тиску близько години тому. Теперішні показники не такі хвилюючі, але далекі від ідеальних. Щось призвело до подібних реакцій.

— Я був на побаченні, — здавшись, відповів Бакі. Він вже знав, що робот так просто не відчепиться.

— Ваш стан не схожий на збудження. Я фіксую зниження серотоніна у Вашому організмі. Вас щось засмутило.

— Так, але я не хочу обговорювати це зараз з вуглепластиковим скелетом у вініловій обгортці. Вибач, приятелю.

— Ви не повинні вибачатися, як я вже згадував — мене неможливо образити. І, якщо я не підхожу у якості співбесідника, виберіть його самі. Хочете, я зателефоную лікарю Стілінскі?

— Не думаю, що ця ситуація належить до розряду тих, що можуть дестабілізувати мій стан, тому не бачу необхідності турбувати лікаря у неробочий час.

— Добре. Але Вам буде легше впоратися з ситуацією з зовнішньою допомогою. У мою базу знань входить терапія для тих, хто поніс втрату.

— Втра… що? — Бакі з нерозумінням насупився. — Я не ніс ніякої втрати.

Відповідь змусила захлинутися повітрям:

— Ви втратили друга. Стів Роджерс, так само відомий як Капітан Америка, зник без вісти десять місяців тому. Хай офіційно він не визнаний загиблим, однак це так само можна назвати втратою. Його немає поряд, і це засмучує Вас.

— Як це пов’язано? — Бакі не хотів визнавати, що чортів робот, одному Богу відомо як, потрапив у ціль.

— Я спостерігав за Вами з дня моєї першої активації і зробив висновок, що однією з причин Вашого пригніченого стану є туга за містером Роджерсом. Якщо я неправильно визначив причину, прошу вибачення. Я зроблю аналіз Вашої поведінки ще раз.

— Не треба, — глухо буркнув Бакі, відвернувшись. — Ти все правильно визначив.

— Чи можу я, в такому випадку, дати Вам пораду? — все з такими ж м’якими інтонаціями у мелодійному електронному голосі поцікавився Беймакс.

— Давай.

— Вам рекомендовано спілкування з найближчими друзями і родичами.

— Тоді накрилося твоє лікування, — Бакі зиркнув на робота з-під чуба, що впав на чоло. — З друзями у мене біда, а остання родичка померла за два роки до того, як мене розморозили минулого разу.

— Це неправильне твердження, — Беймакс мигнув очима-лампочками («гіпер-спектральними камерами», — нагадав собі Бакі). — Нажаль, всі Ваші кровні родичі дійсно померли. Однак друзі у Вас є.

— Та ну? — скептично вигнув брови Бакі. — І хто ж це?

— Оголошую список, — робот почав перераховувати імена за алфавітним порядком, і після кожного названого на його об’ємному пузі підсвічувалася фотографія людини. — Бартон, Клінт. Максімофф, Ванда. Накашима, Йорі. Старк, Пеппер. Вілсон, Сем.

— Ти помилився, бляшанка, — пирхнув Барнс. — З усіх вище перерахованих моїм другом можна назвати хіба що Пеппер. Але я не буду набридати дуже зайнятій матері-одиначці, яка керує величезною технологічною компанією, дурними вечірніми дзвінками.

— У мені немає металу, загалом — полімери. Тому порівняння з бляшанкою вважаю недоречним, — повідомив Беймакс. — Містера Накашиму можна назвати Вашим другом, тому що ви проводите разом достатньо багато часу. Інших людей, що присутні у списку, також можна назвати Вашими друзями, тому що вони хвилюються за Вас і досі не полишають спроб зв’язатися з Вами, щоб дізнатися про Ваше самопочуття. Не дивлячись на Ваше неввічливе ігнорування їхніх дзвінків, голосових повідомлень та електронних листів.

— Вони мені пишуть? — здивувався Барнс. — Навіть Клінт?

— Програти Вам останнє голосове повідомлення від містера Бартона?

— Давай.

Робот знову мигнув очима і у кімнаті пролунав трохи хрипкий голос лучника, з яким Бакі познайомився у аеропорту, коли вони зі Стівом намагалися зупинити Земо.

— Гей, приятелю! Хай ти не відповідаєш на мої повідомлення, не хочу залишати надію, що одного разу тобі стане цікаво, навіщо я з таким завзяттям продовжую їх записувати. Якщо чомусь мене і навчило життя, то це тому, що дуже паршива ідея переживати його складні моменти на самоті. Тому, у десятий, здається, раз пропоную тобі приїхати на мою ферму у Айові. Тут вже гостює Ванда та іноді приїжджають Пеппер з Морган. Лора з дітьми будуть раді тобі. Подихаєш свіжим повітрям, поп’єш домашнього молока, у стрільбі з лука позмагаємось. Поб'ємося об заклад, я тебе однією лівою переможу, здоровило? — Клінт пирхнув. — І, перш ніж я отримаю від тебе посилання у якесь далеке місце, згадай про те, що нас не так вже й багато лишилося, а тому нам один за одного треба триматися. Ти, мабуть, зараз думаєш — якого дідька я повинен довіряти цьому базікалу з луком і шикарною зачіскою? А я тобі скажу: тому що у мене є досвід по прирученню недовірливих шпигунів. Я дивився у твої очі, Бакі Барнс, і знаю, що ти хороша людина. А хороші люди повинні один одному допомагати. Загалом, якщо надумаєш приїхати, ось тобі адреса.

Клінт продиктував, де знаходиться його ферма, і повідомлення закінчилося.

— Моя рекомендація: погодитися на пропозицію містера Бартона. Зміна оточення, прогулянки на свіжому повітрі і спілкування з друзями піде Вам на користь, — прокоментував повідомлення Беймакс вже своїм голосом.

Бакі не знайшов, що на це заперечити.

Виникла лише одна проблема: він ще жодного разу не залишав Альпіну з того моменту, як вона з’явилася у його житті. Барнс погуглив і знайшов спеціальний готель для домашніх улюбленців, але сама думка десь залишити кішку, що стала для нього останнім часом дуже близькою істотою, засмутила його. Альпіна виявилася жвавою, але своєю спокійністю та стійкістю до життєвих негараздів могла заткнути за пояс (а точніше, за свій модний рожевий нашийник) будь-якого буддійського монаха. Бакі не лише міг взяти її з собою на прогулянку до парку, кішка супроводжувала його до магазину і навіть на прийом до психолога. Стайлз прийшов у захоплення від неї, узявши за правило приносити котячі смаколики, а одна з зустрічей виявилася повністю саботована цим милим пухнастим створінням. Лікар не взяв за неї оплати, тому що всю відпущену годину вони з Барнсом просто гралися з Альпіною, обіймаючи і гладячи пухнасту нахабу, що залізала на коліна до обох чоловіків по черзі, і дражнили її плюшевою мишкою на мотузці.

Альпіна досить спокійно реагувала на транспорт, людей та вулиці, тому Бакі навіть не завжди носив її у спеціальному наплічнику, а саджав на плечі або за пазуху. До речі, окрім позитивного ефекту сумісних з кішкою прогулянок особисто для себе, Барнс помітив, що й люди на вулицях стали відноситися до нього… терплячіше. Їх все ще бентежив здоровань у безрозмірній толстовці чи шкіряній куртці, з неголеним обличчям і схованими у рукавичках руками, але помітивши Альпіну, що дрімала навколо його шиї, чи її мордочку, що з цікавістю виглядала з комірця чоловіка, погляди людей теплішали. А діти та особливо хоробрі дівчата навіть пробували заговорити з Барнсом та попросити погладити милу кішечку. Деякі леді при цьому навіть відверто фліртували, але Бакі відбувався ввічливими посмішками і прикидався, що не розуміє, чого від нього хочуть. Альпіна у даний момент стала головною дамою його серця, Бакі все влаштовувало і він уявити собі не міг таку ситуацію, щоб кудись попрямувати без своєї пухнастої супутниці.

Побідкавшись ще трохи і подивившись кілька сайтів з інформацією про звірячі готелі, Бакі рішуче відкрив чат з повідомленнями і написав, що не зможе приїхати, тому що не бажає залишати свою кішку саму. На що отримав фото з усміхненою пикою Клінта на фоні корови, що флегматично жувала траву, і ще одне, з його дітьми, величезною вівчаркою, черепахою та морською свинкою. Собаку за шию обіймав найменший Бартонів карапуз, а іншу живність тримали у руках старші діти лучника. Бартон написав, що якщо це не відмовка, а справжня причина, через яку Бакі не може приїхати, то вони з радістю приймуть його разом з Альпіною. Бакі з полегшенням підтвердив, що не намагався таким чином уникнути запрошення і, узгодивши дату приїзду, вийшов з чату.

Дивним чином, поїздка на ферму його розхвилювала. З Клінтом вони не були особливо близькі, втім, як і з іншими друзями-колегами Стіва, але та настирливість, з якою Бартон намагався налагодити з ним контакт, будила у душі щось тепле.

Бакі ще раз подивився на надіслані Клінтом світлини і справді відчув, що хоче туди — до залитої сонячним світлом трави, чорно-білої корови, вкритих саднами дітей з щасливими посмішками на обличчях, та засмаглого Бартона з сивиною у волоссі і сумом в кутиках очей, який було видно, попри його посмішку. Не даючи собі можливості передумати, Бакі зателефонував лікарю Стілінскі, щоб домовитися про дистанційні сеанси, зібрав у наплічник речі першої необхідності для себе, зміну одягу і улюблені іграшки Альпіни. Потім подумав, що з’явитися без гостинців буде неввічливо, і вирушив до торгівельного центру.

Стайлз схвалив ідею поїздки у гості, а також проконсультував Барнса на тему подарунків для дітей різного віку («чувак, у мене величезна родина, від малюків до стареньких, усіх статей, віку та вподобань, в мене чорний пояс з подарунків!»). Врешті решт, з автобуса у Айові Бакі зійшов, тягнучи наплічник, валізу Беймакса (вередливий робот погрожував нажалітися Пеппер, якщо Барнс залишить його у квартирі) і величезний баул подарунків. Альпіна, яка виспалася у нього за пазухою у автобусі, виявила бажання розім’яти лапки і бігла поряд, з цікавістю принюхуючись до землі. Взявши у прокаті старенький пікап, вони вирушили за місто.

Родина лучника зустріла Бакі з такою привітністю, наче він був їхнім давно втраченим і знову знайденим родичем. Діти з вереском повисли на ньому, навіть Лайла, що спочатку засоромилася, але відтаяла, коли побачила Альпіну. Лора обійняла Бакі і запропонувала лимонаду, а Клінт ляснув по плечу і запросив до будинку. Ванда, що саме гостювала у Бартонів, теж вийшла привітатися з новоприбувшим, обійматися не стала, але посміхнулася дружньо.

Спочатку Бакі було незвично знаходитися у новому місці. Така кількість людей у одній точці простору трохи нервувала, напружувало незнайоме оточення, нові запахи та звуки, але він звик швидше, ніж думав. Мабуть, ферми мали таку магічну властивість — їхня віддаленість від великих міст, природа, свобода і свіже повітря заспокоювали бурління думок у голові. Навряд чи Бакі зміг би жити у подібному місці постійно, все ж він був міським мешканцем до мозку кісток. Але провести тут якийсь час виявилося чудовою ідеєю.