Вам потрібні обійми

Навички Бакі знадобилися набагато раніше, ніж він повернувся до Брукліну.

— Сем дзвонив, — одного разу сказав Клінт, з’являючись з телефоном на задньому дворі, де Барнс рубав дрова.

— О, — Бакі зобразив зацікавленість. Нахабний приятель Стіва його дратував своїми не завжди влучними жартиками, хоча він визнавав бойові навички Вілсона. — Як у нього справи?

— Не дуже. Банк позику не дає, ще й риболовний бізнес зупинився, тому що човен, яким володіє його родина, такий старий, що ледь не пішов на дно під час останнього плавання. Сем намагається його ремонтувати і буде радий будь-якій допомозі. Я збираюся з’їздити. Хочеш зі мною? Гадаю, твої навички були б корисні, а Альпіні сподобається свіжа рибка.

— Човен, — повторив Бакі, думаючи зовсім про інше. — Там є мотор і всілякі механічні деталі?

— Ймовірно, — відповів Клінт, зберігаючи серйозний вираз обличчя, але в очах у нього просковзнули веселі іскри.

— Гадаєш, Сем не буде проти мого приїзду? Ми з ним не дуже ладнаємо.

— Мене це теж схвилювало, тому я про всяк випадок запитав. Сем сказав, цитую: «Я зараз у такому становищі, бро, що мені знадобиться будь-яка допомога. Тому буду радий навіть цьому похмурому кіборгові, тільки передай, хай не фліртує з моєю сестрою». Кінець цитати.

— Ну, якщо так, я згоден, — Бакі всміхнувся. — Треба ж, у мене сімдесят років не було побачень, я навіть не знаю, про що поговорити з сучасною дівчиною, але Сем туди ж! Чому всі вважають, що я фліртую направо і наліво?

— Можливо, у всьому винна твоя приваблива зовнішність, — Клінт зробив вигляд, наче задумався. — Але мені здається, у цьому випадку для Сема взагалі не важлива особистість потенційної загрози. Коли мова йде про його сестру, усі хлопці здаються підозрілими.

— Я його розумію, — Бакі згадав, як всередині щось недобре стискалося, коли Ребекка розповідала, що якийсь хлопчик посміхнувся їй або проводив додому. Мабуть, це була загальна проблема усіх братів, вони надто опікали своїх сестер.

— Тоді я напишу йому, що ми приїдемо.

Барнс кивнув і повернувся до дров.

^ О__О ^

У підсумку вони з Клінтом, собакою на ім’я Лакі та Альпіною вирушили до Луізіани наступного ранку. Ванда залишилася, щоб допомогти з фермою і приглядіти за родиною Бартона — після історії з Таносом у світі було ще неспокійно і варто було триматися напоготові.

У Луізіані Бакі сподобалося: велетенські простори, заповнені обвішаними кудлатими лишайниками деревами, водою і зеленими луками. Природа тут ніби дихала свободою і заспокоєнням, наче не було ні Таноса, ні хаосу Клацань. а величезне небо над головою здавалося одночасно близьким і далеким — Бакі думав, що можна його торкнутися, просто протягнувши руку, і що до пухнастих золотисто-рожевих хмарок не долетить навіть старківський джет.

Клінт спрямував пікап прямо на пристань, тому що подзвонив Вілсону перед в’їздом у місто і той повідомив, що вдома зараз нікого немає. На невеликому пірсі яблуку ніде було впасти — здавалося, що прийшло усе місто. Бартон знайшов вільне місце, щоб припаркуватися, тихенько свиснув собаці і вони вирушили шукати Сема. Той знайшовся на човні біля якоїсь труби, і з першого погляду стало зрозуміло, чому він не кинувся зустрічати приїжджих. Труба тряслася і вистрілювала струменями пари, а Вілсон чортихався і намагався щось з цим зробити, але явно програвав.

Раптом пара повалила густіше, з неприємним свистом, а Сем вилаявся грубіше, явно обпікшись. Бакі тицьнув Альпіну до рук Бартонові і, перемахнувши через борт човна, відтіснив Сема, забираючи у нього розвідний ключ.

— Ти здурів, — пробурчав він, затягуючи хомута міцніше. — Вбити не вб’є, але покалічити може.

Впевнившись, що несправність усунено, Бакі нарешті поглянув на Вілсона, що очманіло дивився на нього, і протягнув йому інструмент.

— Привіт. Допомога потрібна?

— Привіт. Не відмовлюся, — відповів той, впоравшись із подивом. — Я думав, Клінт пожартував, коли сказав, що ти також приїдеш.

— Якщо це… занадто, я не наполягаю, — Бакі раптово зніяковів. Він якось не подумав, що Сем може відмовитися прийняти його допомогу. Все ж, особливої симпатії між ними ніколи не було.

— Ні, це не те, що я мав на увазі! — одразу виставив руки у захисному жесті Вілсон. — Я просто гадав, що таке буде занадто для тебе. Клінт говорив, що кілька місяців не міг заманити тебе у гості, і ти не відповідав на мої повідомлення. Мені здалося, що дві поїздки за раз буде занадто, і тому не сподівався на твій приїзд. Але це не означає, що тобі тут не раді. Навпаки, судячи з того, як ти вправно впорався з цією клятою трубою, у мене з’явилася надія, що ремонт піде швидше з твоєю появою.

— Буду радий допомогти, — Бакі розслабився.

— Розумієш щось у цьому лайні? — Сем кивнув на розкриту інструкцію з механіки човна, стару і обшарпану.

— Трохи, — Барнс посміхнувся і схилився над схемою. — Я працював у доках, і не тільки вантажником. Думаю, якщо я вивчу цю книгу, то зможу допомогти.

— Ти не уявляєш, який я радий це чути, чувак! — Вілсона застогнав із стражданням у голосі. — Ми в такій сра…

З пірсу почулося кахикання і темношкіра молода жінка погрозила Семові кулаком, а двоє хлопчиків, що вешталися поряд, захихотіли.

— Ямі, — одразу виправився Вілсон, начепивши на фізіономію винуватий вираз. — Ми у великій, глибокій ямі з усім цим!

— Спробую допомогти, чим зможу, — пообіцяв Бакі.

— Доброго дня! — привітно прокричала жінка з пірсу і всміхнулася Барнсу. — Мене звати Сара!

— Привіт! — він усміхнувся у відповідь. — Я Бакі!

Сем миттєво насупився, дивлячись на кожного з них по черзі.

— І йому терміново потрібно прочитати інструкцію! — голосно сказав він, пропалюючи Бакі сердитим поглядом.

Сара пирхнула і пішла у своїх справах. Хлоп’ята прилипли до Лакі, погладжуючи його боки і чухаючи за вухами, а Клінт перестрибнув на борт човна і відпустив Альпіну. Кішка одразу всілася поряд з інструкцією і зазирнула у неї з таким виглядом, наче й справді розуміла написане.

— Це хто? — підняв брови Сем.

— Альпіна, — пояснив Бакі, пробігаючи очима схему і перегортаючи сторінку у пошуках пояснення спеціальних позначок. — Моя кішка.

— Треба ж, в тебе є кішка, — пирхнув Вілсон. — Вітаю. А дівчина не з’явилася?

— Ти просто так цікавишся або з конкретною метою? — Бакі кинув на нього веселий погляд. — Ти мене у цьому сенсі не цікавиш, пробач.

— Боже, збав мене від говірких кіборгів, — той закотив очі. — Це була просто спроба дізнатися, що ще змінилося у твоєму житті, а не підкат.

— Дівчини у мене немає. Зате є набридливий робот, який стежить за моїм емоційним і фізичним станом та погрожує поскаржитися Пеппер, якщо я намагаюся залишити його вдома, тому я тягаю його з собою. Пізніше покажу.

— Звідки у тебе робот? — брови Сокола знову поповзли догори. — Сам зібрав?

— Ти перебільшуєш мої скромні здібності. Я трохи розуміюся у механіці, але не у сучасних технологіях. Робот мені дістався від Старка. Точніше, вигадав його Тоні ще до… усієї цієї дурні з Таносом, пуголовки з його компанії доробили, а Пеппер подарувала мені один з дослідних зразків. Каже, якщо тестування пройде успішно, їхній випуск поставлять на потік.

— Нічого собі, — Сем відсторонено погладив Альпіну за вухом. Та спочатку зомліла, але потім грайливо прикусила його пальці.

— Альпіно, виплюнь гидоту, дитинко, — порадив їй Бакі. — Навіщо тобі ця стара курка? Тут повно свіжої риби.

— Жартики про птахів, серйозно? — Сем знову показово закотив очі і обережно відібрав пальці у кішки.

— Терпи, — усміхнувся Барнс. — Сам сказав — вам потрібна будь-яка допомога.

— Господи, дай мені сил, — стражденно скривився Вілсон. — Тільки той факт, що нам дійсно не вистачає людей, особливо таких, що розбираються у всій цій допотопній механіці, не дає мені викинути твій зад геть з човна.

— Еге, наче б це у тебе вийшло, — пирхнув Бакі і зосередився на схемі.

Вілсон щось нерозбірливо пробурмотів і спустився у трюм, прихопивши з собою Клінта.

^ О__О ^

Тиждень пролетів непомітно. Бакі шкурив дошки для настилу, віддирав з бортів жерстяні листи, що проржавіли, фарбував стіни рубки, читав інструкцію, радився з парочкою старих рибалок, які дещо розуміли у моторах, паяв дроти, копирсався у запчастинах, промивав їх, змазував наново мастилом і намагався прилаштувати так, щоб у підсумку вся конструкція запрацювала. Сем навчив його плести сітки і ловити рибу на сучасну телескопічну вудку. Разом з Бартоном вони вичерпували воду і ремонтували дірки у обшивці. Кожного дня на пристань приходили знайомі Сема та Сари, друзі їхніх батьків і друзі їхніх друзів. Кожен старався допомогти бодай чимось, і Бакі це до болю нагадувало старий Бруклін. У його кварталі жили дуже не схожі один на одного люди, різної раси та вірування, різного достатку та поглядів на життя. Але якщо у когось ставалася серйозна біда, з якою він не міг впоратися сам, на допомогу приходили усі сусіди і знайомі.

Коли тато Бакі отримав травму і не міг якийсь час працювати, уся вулиця допомагала їм їжею. Коли Стів хворів, їх з мамою також не залишали у біді. Люди тоді майже усі жили не дуже багато, але все ж не забували протягувати нужденним руку допомоги. Коли померла мати Стіва, половина кварталу займалася похороном, і звісно ж, маленькому гордому Роджерсу було складно це прийняти. Але в глибині душі Бакі знав, що Стів вдячний за піклування і те відчуття не-самотності, яке дарували йому усі ті люди. Вони не розмовляли про це, але Бакі по очах бачив — Стів цінує та запам’ятовує гарне ставлення. Може, він тому так рвався на фронт і безстрашно погодився на експеримент, що хотів захистити усіх тих людей, що допомагали йому, хотів подбати про них у відповідь. А потім відповідальність за один квартал переросла у відповідальність за цілий світ. Стів ніколи не вмів щось робити наполовину.

Бакі сподобалося в гостях у Сема. Сподобалося приводити до ладу човен, перетворюючи його із старого брухту у симпатичний, цілком ще міцний човник. Сподобалося їсти на свіжому повітрі, що пахло сіллю і водоростями. Сподобалося грати з племінниками Сема — ті любили одночасно висіти на металевій руці, нітрохи її не боючись. Сподобалося теревенити про всяке різне з незнайомими людьми і їсти звичайну їжу, яку вони приносили з собою. Сподобалося милуватися неймовірно гарними світанками з Альпіною.

І все ж, разом з радістю та заспокоєнням душі тут він більш гостро відчував тугу за Стівом. Бакі не вистачало його поряд майже кожну хвилину життя. Стіву хотілося показати, як сонячні промені відбиваються від синьої води. Хотілося, щоб він почув усі місцеві байки та жарти. Щоб спробував по-домашньому смачну їжу Семової сестри. Перед ним хотілося похизуватися успіхами в ремонті човна. Йому хотілося показати, як кумедно гарчить Альпіна, наче маленький тигр, намагаючись впоратись з надто великим для неї шматком риби. Хотілося засинати, обхопивши Стіва руками, пригорнувшись до його грудей і знаючи, що він нікуди не подінеться, коли зранку Бакі відкриє очі.

Реальність одночасно робила Бакі неймовірно щасливим і з кожним днем все більше розбивала йому серце неможливістю розділити цю радість із Стівом. Бакі поки не знав, як все це поєднати.