Вам потрібні обійми

Бакі знав, що старигань Накашима мав доволі поганий характер і що він помститься за те, що Барнс вліз у його сварку з нахабним сусідом. Але не думав, що розплата наздожене його так швидко. А може, він подумав про свого підстаркуватого приятеля надто погано і той дійсно вважав, що допомагає «юному» другу налагодити особисте життя.

Бакі не знайшов у собі сил заперечити, коли Йорі нахабно домовився про побачення з симпатичною офіціанткою для нього, почасти з ввічливості, яка незрозумілим чином вижила після війни, полону і обнулінь, почасти через той непід’ємний вантаж провини, який часто заважав йому сперечатися із старим японцем. Накашима не підозрював про причини поведінки Барнса, але відчував у ньому слабкість і безсовісно користувався цим.

В результаті Бакі опинився у кав’ярні ввечері того ж дня, з букетом квітів в руках. Особливих надій на це побачення він не мав, і прийшов скоріше через почуття боргу. Приваблива та жвава офіціантка могла б сподобатися йому колишньому. Але навіть у той далекий час він завжди вибирав Стіва і відчував, що це не змінилося досі. Бакі не був певний, чи зміниться це коли-небудь і чи хоче він, щоб змінилося. В будь-якому випадку він просто сподівався приємно провести вечір за розмовою, щоб потім з чистою совістю відзвітувати перед Накашимою і найближчим часом подібний досвід не повторювати.

Бакі чесно намагався бути милим, підтримувати розмову і, по можливості, не говорити відвертих дурниць, але вочевидь, не впорався. Він не розумів половини реплік Ізабель, а те, що розумів, краще б лишилося для нього таємницею. Бакі знав, що дівчина не хотіла образити його, але ледве не кожна друга фраза болісно віддавалася десь під ребрами і приводила його у розпач.

Наприклад, букет.

У часи, коли народився Бакі, подарувати дівчині квіти означало виказати до неї повагу, зробити комплімент. Це було проявом бажання порадувати леді, яку запросив на побаченя. Іззі квіти явно не порадували і, хоча вона спробувала приховати свою зневагу словами, Барнс відчув себе безглуздо.

Це почуття переслідувало Бакі протягом всього побачення. Йому, раніше без проблем володіючому чужою увагою, було важко просто підтримувати розмову, не те, щоб стати її ініціатором. Іззі, мабуть, подумала, що він розумово неповноцінний або надто сором’язливий. Не те, що б це так сильно його хвилювало, але все ж чіпляло за живе.

Коли дівчина почала розказувати про Накашиму і його загиблого сина, Бакі не витримав. Швидко попрощавшись, він майже вибіг з кав’ярні геть.

Побачення було поганою ідеєю. І дивна дружба з Накашимою була поганою ідеєю. З ним Бакі відчував щось, більше всього наближене до визначення «комфортно». Спілкування з Накашимою було тим, що більш-менш вдавалося Бакі. Коли ж він намагався поговорити з людьми молодше приблизно на сімдесят років, та гостро відчував свою несхожість на них, як зараз з Іззі.

Не дивлячись на привабливу зовнішність і відмінне здоров’я, у такі моменти Бакі відчував себе старим і дуже втомленим. Він ніяк не міг знайти собі місце у цьому новому, чужому світі.