Вам потрібні обійми

Бакі сотні разів уявляв, як саме пройшла б його зустріч зі Стівом, вигадував, що б сказав і яким тоном. Але, як це часто буває, реальність сильно відрізнялася від фантазій.

Бакі прокинувся від того, що його будинок відчутно струсонуло, а з вулиці пролунали крики. Швидко одягнувшись, він підхопив наплічник з найціннішими речами, засунув Альпіну за пазуху і вискочив з квартири. Коридором стелився дим. Бакі схопив за руку якогось хлопця, що пробігав повз.

— Що відбувається?

— Пожежа! — верескнув той. — Здається у одній з квартир щось вибухнуло!

Бакі випустив хлопчака і поспішив на вихід. Біля повороту до ліфту він зіткнувся з ридаючою старенькою. Бакі знав її, літня жінка жила в кінці коридору.

— Що сталося, мем? Я можу Вам допомогти?

— Мій чоловік, — старенька заплакала сильніше. — У нього проблеми з суглобами, він погано ходить. Я не можу його вивести з квартири.

— Ходімо, я допоможу Вам, — запропонував Бакі.

На вулицю Барнс вискочив, несучи на спині містера Брукса та підтримуючи під лікоть його дружину. Вислухавши подяку від подружжя, він озирнувся у пошуках поліції або служби порятунку, щоб запропонувати їм свою допомогу, і раптом застиг стовпом. Голос, що впевнено роздавав команди, він не сплутав би ні з яким іншим.

Стів стояв біля патрульної автівки і впевнено керував рятівною операцією, хоча люди у формі навколо формально йому навіть не підпорядковувалися. Але усі беззаперечно виконували накази Стіва, хоч він вже й не носив титул Капітана Америка. Помітивши Бакі, він на мить застиг. Потім щось сказав полісмену, що стояв поряд, і підійшов до Барнса.

— Привіт, Бак, — Стів сором’язливо посміхнувся. — Я не так собі уявляв нашу зустріч.

— Я теж, — Бакі пишався тим, що його голос не тремтів. — Але повинен був здогадатися. Де ти — там гамір і безлад.

— Цього разу я не винний, — ніяково поглянув на нього Роджерс. — Це був вибух побутового газу.

— Зроблю вигляд, що повірив, — посміхнувся Бакі одним кутиком рота. — Допомога потрібна?

— Здається, на третьому поверсі залишилася жінка. Рятівники приїдуть тільки через десять хвилин. Вона може стільки не протриматися, — одразу перелаштувався у "робочий" режим Стів.

— Секунду, — Бакі підійшов до місіс Брукс і попросив наглянути за кішкою, після чого повернувся до друга. — Я готовий.

— Зможеш забратися через те вікно? — Стів дочекався кивання. — Гаразд, тоді я піду пожежною драбиною.

Вони розбіглися у різні боки і Бакі поліз на стіну, користуючись вібраніумною рукою.

Жінку вони знайшли, вона втратила свідомість, вочевидь, надихавшись диму. Стів виніс її та передав медикам, а потім вони ще кілька годин допомагали переляканим людям. Стіва, звісно ж, впізнали і ледь не хороводи навколо нього намагалися водити, але Роджерс це майстерно припиняв, переключаючи увагу людей на інші речі.

Нарешті постраждалих забрала бригада швидкої допомоги, а решті мешканців дозволили повернутися до своїх квартир. Барнс забрав кішку у сусідки і жестом запропонував Стіву слідувати за собою.

У квартирі Бакі відчинив вікна, щоб неприємний запах горілого вивітрився, і пішов годувати Альпіну.

— Твій новий друг? — Стів з усмішкою подивився на кішку, що терлася об ноги Барнса.

— Ми одне одного врятували. Я її від голодної смерті, вона мене — від самотності, — спокійно пояснив той.

— Бак… — брови Стіва болісно вигнулися.

— Хочеш кави? — перебив Барнс. — У мене, правда, лише розчинна, але пристойної якості.

— Так. Будь ласка, — Стів кивнув, одразу наче згаснувши.

Бакі зайнявся з чашками та електричним чайником. Альпіна застрибнула на кухонний стіл, допитливо тикнувшись йому під руку, але, зрозумівши, що їжою там не пахне, перестрибнула на підвіконня і згорнулася клубочком в сонячних променях, вочевидь зібравшись подрімати.

— В тебе тут затишно, — сказав Стів, озираючись і відчайдушно прикрашаючи дійсність.

— Сумніваюся, — Бакі обдивився напівпусту кімнату з голими стінами і посміхнувся. — Але я планую це виправити. Хочу зробити ремонт і купити нові меблі. Приятелі з майстерні обіцяли допомогти.

Він поставив на стіл два кухля та всівся навпроти Стіва.

— Так, Пеппер говорила, що ти влаштувався на роботу і в тебе тепер купа нових друзів, — Стів слабко посміхнувся, дивлячись на Бакі незрозумілим поглядом.

— Що? — Бакі провів рукою по обличчю і подивився на неї. — Я десь вимазався? Ти дивно на мене дивишся.

— Вибач, — щоки Стіва злегка почервоніли і він поспіхом сьорбнув зі свого кухля. — Я просто давно не бачив твоєї посмішки.

Бакі теж відпив кави, не знаючи, що на це відповісти.

— Тобто, Пеппер в курсі твого повернення, — сказав він, бажаючи уникнути незручної паузи, що виникла між ними.

— Так, я ж у лабораторії Тоні випав. П’ятниця одразу її позвала.

— А чому вона мені не зателефонувала? — не те, щоб Бакі це образило, скоріше, було просто цікаво.

— Це я її попросив. Хотів зробити сюрприз, — криво посміхнувся Стів. — Але якось не врахував, що потраплю до центру надзвичайної ситуації. Такий собі сюрприз вийшов.

— Коли в нас що йшло за планом, малий? — беззлобно пожартував Бакі. — А що до пожежі… Вона мені дещо нагадала.

Він випив ще кави, даваючи собі час сформулювати думку.

— Коли тебе не було, мені здавалося, що я втрачаю розум. Що світ навколо втрачає чіткість, розмиваються контури речей, розпливаються обличчя людей. І єдиним, хто не втрачав чіткість, колір і об’єм, був ти, — Бакі відсунув пустий кухоль вбік і подивився на Стіва. Той завмер, не відводячи погляду від лиця Бакі, і напружено слухав. — Я чіплявся за спогади про тебе, за твої речі. Тільки це допомагало мені втримати шматочки своєї особистості у подобі цілого. Те, яким сильним, добрим та жертвенним ти був. Дивлячись на те, як ти допомагав моїм сусідам сьогодні, я згадав про це. Який ти хороший і сильний, Стіве.

Від звуку свого імені, лагідно сказаного Бакі, Стів смикнувся. Його обличчя болісно скривилося, а очі підозріло заблищали.

— Але це не так, — стиха промовив Стів. — Я зовсім не сильний, Бак.

— Про що ти? — Барнс спохмурнів.

— Коли ти щез вдруге, після перемоги Таноса, я намагався бути сильним. Намагався підтримувати Месників, що залишилися, та інших людей. Але в мене це просто огидно виходило. Я майже не бачився з Наталкою, а коли ми зустрічалися, тоді я ніс якісь лицемірні дурниці, не говорячи про свої справжні переживання. Вона це відчувала і замикалася у собі, вочевидь, вважаючи, що тяжкість її проблем я не витримаю. Хто знає, якби я більше часу приділяв їй, якби хоч раз поговорив відверто про те, що її хвилює, можливо, вона б лютіше билася за своє життя?

— Гей, Стіве, ти не вінен у її смерті, — Бакі подався вперед, намагаючись взяти його за руку, але Стів прибрав долоні зі столу.

— Ти не можеш цього знати, — хитнув головою Роджерс і трохи відсунувся, разом із стільцем. — Можливо відсутність дружньої — моєї! — підтримки стало тою самою пір’їнкою, яка зламала хребет її терпінню та вірі? А Клінт? Тобі розказували, що він творив, втративши родину?

— Кожен порається з потрясінням, як може. Він одночасно втратив дружину і всіх дітей. Я його не виправдовую, але можу зрозуміти.

— Я з тобою згоден. Але справа в тому, що цього всього могло не бути, якби я одразу знайшов його і забрав на базу. А я навіть не згадав про нього до того моменту, як Наталка привела його для місії у минуле, — брови Стіва гірко заломилися. — Я не спробував налагодити відносини з Тоні. Просто викреслив його зі свого життя, вмовляючи себе, що він сам не хоче мене бачити. У мого друга виросла дочка, а я цього навіть не бачив! Я не навідував Тора, дозволивши йому потонути у безодні алкоголю та відчаю. Я ходив на зустрічі групи підтримки і розказав усім тим наляканим, засмученим людям історію свого кохання, але правдою було те, що я навіть не ризикнув назвати людину, про яку говорив, і боягузливо прикрився іменем Пеггі.

— Ти ж і справді був у неї закоханий, — обережно сказав Бакі. Він розумів, що решта слів, сказаних Стівом, були не менш важливими і збирався повернутися до їх обговорення, але свідомість зачепилася саме за останню фразу.

— Я нею захоплювався і дуже поважав, — посміхнувся Стів м’якою, ностальгічною усмішкою. — Але кохав іншу людину. Тільки зрозумів це надто пізно, коли її втратив.

Стів опустив очі, а у Бакі перехопило горло спазмом. Він хотів і одночасно боявся підтвердження своєї здогадки.

— Я тобі зараз дещо скажу, про що нікому не говорив. Тоні і Нат знали, але вони самі здогадалися. Як і Пеггі, — кінчики Стівових вух почервоніли, але обличчя залишалося дуже блідим.

Бакі згадав, що це не знак збентеженості для нього, а сильного, глибокого сорому.

— Я всім кажу, що не міг покинути кабіну «Валькірії», що просто не встиг це зробити. Але насправді це брехня, — Стів підняв на Бакі вразливий, беззахисний погляд. — Тоні провів ціле дослідження, за допомогою розрахунків та графіків довівши, що я вчинив правильно. Що вірогідність того, що я замерз би у крижаній воді, не дивлячись на сироватку, чи розбився б об камені, була дев’яносто п’ять процентів. Але я знав, що мені вистачило б тих п’яти процентів… що я навиворіт би випнувся і вигадав спосіб врятуватися, якби на березі мене чекав ти. Я б що завгодно зробив, навіть океан переплив би, аби повернутися до тебе. Але тебе більше не було. Принаймні, так я тоді думав. І тому я навіть не спробував. Попрощався з сильною, розуміючою Пеггі по радіозв'язку і просто закрив очі. Щоб відкрити їх у новому сторіччі і зрозуміти, як жорстоко вчинила зі мною доля, прирікаючи на життя у світі без тебе.

— Стіве… — Бакі із співчуттям дивився на нього, всередині обмираючи чи то від надії, що підняла голову, чи то від страху, що зрозумів слова кращого друга неправильно. Та й від усвідомлення того, що Роджерс ледь не прямим текстом зізнався у спробі самогубства, мороз продрав шкіру.

— Я кохаю тебе, Бакі, — Стів з відчаєм подивився на нього, наче очікував, що його зараз виженуть з квартири. — Чекай, не кажи нічого. Я так довго носив це у собі, дай мені сказати.

— Я слухаю, — Бакі сів рівно, склавши руки на столі.

— Я не пам’ятаю, коли закохався в тебе, — тихим, довірливим тоном почав розказувати Стів. — Знаю, що так вийшло не одразу. Спочатку я захоплювався тобою, як юнаком і людиною. Хотів бути на тебе схожим. Але у якийсь момент все змінилося. Я почав ловити себе на думці, що хочу дивитися на тебе, торкатися тебе якомога частіше і довше. Що ревную тебе до тих дівчат, яких ти водиш на побачення, крутиш у танці і крадькома цілуєш у темних кутках. Я ненавидів себе за дріб'язкову радість, яку відчував на війні від того, що поряд майже не було дівчат, а це означало, що більшість твоєї уваги належатиме мені. Я так перелякався, коли Пеггі підійшла до нас тоді в пабі, у своїй червоній сукні, з яскравою помадою на губах. Подумав: «Ну, ось і все, зараз ти закрутиш її у танці, а я знову лишуся сам, буду сидіти і дивитися, як ти всміхаєшся не мені».

Змучене серце Бакі здригнулося і забилося сильніше, але він виконував обіцянку і давав другові висловитися.

— Коли ти впав у прірву, частина мене впала туди разом з тобою. Після розморозки я дуже старався жити, бути корисним суспільству, що-небудь робити, щоб тобі не було соромно за мене, там, на небесах. Але я просто існував, мене майже нічого не цікавило, а світ наче знову став чорно-білим, хоча сироватка виправила дефект мого зору. Коли я побачив тебе на мосту, у світ наче повернулися фарби. Та втрачена, як я думав, назавжди частина моєї душі ожила і мені було все одно, що я мав зробити, тільки б мати можливість захистити тебе, знову бути з тобою… хоча б як друг. Коли ти розсипався на порох після першого Клацання, мій світ зруйнувався, — брови Стіва хворобливо вигнулися і у Бакі закололо кінчики пальців, так захотілося провести по ним, приголубити, щоб з обличчя Роджерса зник цей болісний вираз. — Я наче знову опинився у крижаній воді. Все бачив, розумів, щось говорив і робив, але всередині застиг. Тому так і вчепився за ідею пірнути у минуле за Каменями. Я насправді жахлива людина, Бакі. Тоні казав — це небезпечно. Що ми можемо покалічитися, загинути чи невиправно змінити світ. І якщо на моє життя все одно, то варто згадати, що я наразив цим на небезпеку своїх друзів. Я не подумав про те, що можуть постраждати люди усієї планети, якщо ми помилимося. Я думав лише про те, що зможу побачити тебе ще раз.

Стів згорбився і тихо, невміло заплакав, сховавши обличчя у долонях.

Бакі зітхнув. Піднявся, обійшов стола і поклав руку на плече другові. Той здригнувся і підняв на нього почервонілі, блискучі від сліз очі.

— Ходімо, — Бакі м’яко узяв Стіва за руку і потягнув. — Ходімо зі мною.

Роджерс слухняно побрів за ним, великий і нещасний. Його розгублений вигляд викликав всередині у Бакі приплив ніжності. Вони прийшли у кімнату, котра слугувала Барнсові одночасно вітальнею і спальнею. Бакі всівся на матрац, що виконував функцію ліжка, і потягнув Роджерса на себе.

— Що ми робимо? — Стів зупинився на колінах коло матрацу.

— Зараз ти влаштуєшся якомога зручніше і ми будемо обійматися. Тому що я скучив за тобою, малий, і до біса втомився бігати палаючим будинком, — Бакі розкрив обійми, але Роджерс не рушив з місця.

— Не думаю, що це гарна ідея, — обличчя у нього зробилося сумне, наче у бездомної собаки.

Бакі ще раз зітхнув і, раптово зробивши швидкий випад, схопив його за футболку і повалив на себе. Стів придушено скрикнув, але перстав пручатися майже одразу, стиснутий сильними руками. Просунувши долоню Барнсові під спину, він витягнув довгі ноги на матраці і влаштувався головою у Бакі на грудях.

— Стіві, я не буду говорити тобі, у чому ти винний, а у чому ні, — сказав Бакі, перебираючи волосся друга. — Ти з цим сам розберешся, з часом. Щось справді сталося через твій недогляд, а на щось ти вплинути не міг, як би не хотів. Але те, що ти погана людина — неправда.

Звісно ж, Роджерс одразу засмикався, щоб підняти голову і заперечити, але Бакі чуттєво ляснув його по плечу.

— Вгамуйся, бовдуре! Я тебе вислухав, тепер ти послухай мене. Погана людина не могла заступатися за кожну дівчину, яку образили, не задумуючись про те, що знаходиться у різних вагових категоріях з кривдником, — тихо сказав Бакі, пропускаючи світлі пасма крізь пальці. — Погана людина не намагалася б підробити документи, щоб послужити своїй Батьківщині і не погодився б на ризикований експеримент. Погана людина не пробралася б на ворожу базу, щоб врятувати мене та ще сотню солдат, не отримавши на те наказу. Погана людина не продовжила б місію, рятуючи людей, після того як втратила близького друга. Погана людина не намагалася б зробити цей світ трохи кращим, не дивлячись на те, що її серце було розбите. Погана людина не посварилася б з усіма, включно з друзями, щоб врятувати мене, хоча я тебе навіть не пам’ятав. Погана людина не ризикнула б усім, щоб виправити свої помилки, і не пішла би у минуле, щоб повернути Камені на місце, бажаючи захистити своїх близьких.

Стів під його руками завмер.

— Як ти здогадався? — невиразно пробурмотів він йому у футболку.

— Мені допомогли, — чесно зізнався Барнс. — Спочатку я думав, що ти кинув мене, навмисно не хочеш повертатися. Ця думка мене вбивала. Але мій психолог допоміг поглянути на цю ситуацію збоку. Доктор Беннер був поранений, Стренджу потрібно було відновлювати магічний захист після знищення Каменя Часу. Ванда тужила за Віжном, Сему потрібно було піклуватися про сестру та племінників. Пітер — зовсім дитина. А я… знаходився тоді не в кращому стані, хоч і намагався це приховувати. От і вийшло, що повертати Камені було нікому, крім тебе. І ти це розумів.

— Бакі… — Стів підняв голову і цього разу Барнс йому не заважав. — Ти ж знаєш, що я ніколи б не покинув тебе?

— Знаю, — твердо відповів Бакі. — В мене був період сумнівів, але вони бувають у всіх. Тепер я абсолютно точно це знаю. І, повертаючись до теми нашої розмови: я хочу, щоб ти також знав, що ти не погана людина, Стіве Роджерс. Тому що я не закохався би у погану людину. Тобі просто надто багато довелося пережити.

— Бакі… — обличчя Стіва болісно скривилося, і він сховав його у Барнсових грудях, знову заплакавши.

Бакі дозволив йому випустити весь свій страх, весь біль і невпевненість, міцно обнімаючи і погладжуючи по спині, поки їх обох не зморив сон.

°☆°☆°☆°

Примітка: посилання на ТГ-канал у коментарях😘