Блекмор. Принцеса Островів (Книга 3)

    Ніколас здивовано підвів очі на дівчину, що стояла в дверях. Він аж ніяк не чекав, що вона сама до нього прийде, тим паче так скоро.

      — Щось сталося адептко ДʼАрк?— спитав він опустивши очі в текст на папері, котрий тепер геть його не цікавив.

       — Я маю вам дещо повідомити.

       — Я вас уважно слухаю,— він насупився і зацікавлено поглянув на дівчину.

       — Я дізналася дещо важливе…— глибоко зітхнула Клер і зробивши кілька кроків опустилася в крісло, не чекаючи запрошення.— Валентайн щось замислив, навідався нещодавно до Олівії ДʼАрк і запропонував їй помститися Кароліні, і натякнув, що знищить Блекмор… Це якось повʼязано з Радою Правителів, що скликатиме король Адріан. Вона має там за щось проголосувати.

       — Звідки у вас ця інформація?— здивувався він.

      — У мене є надійне джерело...— відповіла Клер.

       — У вас вже є надійне джерело наближене до Олівії?— перепитав він.

       — Так, є,— кивнула Клер.

     Ніколас насупився, намагаючись зрозуміти, що відбулося за час його відсутності такого, що у звичайної першокурсниці зʼявилися свої шпигуни при дворі Північних Островів. Чоловік оглянув її оцінюючим поглядом відмітивши наскільки вона стала впевненіше себе почувати в порівнянні з минулим її візитом до цього кабінету. 

     — Це Олівер вам розповів?— припустив він. 

     — Так це він,— невдоволено кивнула Клер, не розуміючи яке це має значення.

     — То ви тепер друзі? Я ніби чув, що ви ледь не вийшли за нього заміж...

      — А вас це питання дуже хвилює?— спитала Клер звузивши з підозрою очі.

      — Ні, мене це не стосується. Це має хвилювати вашого нареченого,— усміхнувся він одним куточком губ.— Мені байдуже.

     — От і добре,— кивнула дівчина зустрівшись поглядом з його темними очима.— Повернемося до важливішої розмови. Про Валентайна.

       — Чи говорили ви про це Кароліні?— спитав він, з ноткою невдоволення.

       — Вона зараз не готова до таких новин… мені здається,— зітхнула дівчина.

       — Чому ви вирішили, повідомити про це саме мене?— поцікавився Нік.

        —  Кароліна казала, що ви і лич її родина… Лича я боюся, тому прийшла до вас.

       — Вона так сказала?— здавалося більше здивуватися він вже не зможе.

       — Так. Я подумала може ви самі поговорите з нею? Може спочатку про те що її пригнічує? Бо зі мною вона говорити не захотіла.

       — Її зараз краще не чіпати. Вона впорається сама. Скоро або знайде нове захоплення або зосередиться на роботі… Вона не з тих людей кому треба плече для сліз. Не переймайтеся Принцессо.

       Клер зло блиснула очима, розуміючи, що він сказав це слово навмисне, але стрималася і зітхнувши промовила:

       — Я хвилююся за неї…

       — Їй потрібен час, займайтеся краще своїм життям, Ваша Високосте.

       — Ви один з небагатьох хто знає, що це звернення не має до мене відношення,— підвелася вона.

       —  Лишилася маленька формальність, і це буде ваш законний статус, звикайте,— усміхнувся Нік.—  До речі, наречений знає, що ви тут?

       — Я йому не звітую,— промовила невдоволено Клер і пішла до дверей.— Мені вже час.

       — Покваптеся, адептко, бо якщо зʼявитеся в аудиторії пізніше викладача, будете знову готувати доповідь і розповідати її, як і минулого разу, тут.

       Клер обернулася і поглянула на нього одночасно осмислюючи його репліку і нечутно вилаялася, коли зрозуміла, що наступний урок «Темна магія».

••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••

        Клер поспішно заскочила в аудиторію і здивовано застигла на місці. Нік вже стояв біля столу і повільно повернувши до неї голову спитав:

      — Адептко дʼАрк, чому ви запізнюєтеся? У вас є справи важливіші ніж уроки Темної магії?— таким тоном, ніби не знав де вона зараз була.

      Клер невдоволено стисла зуби, подумки нагородивши його красномовним епітетом, гадки не маючи, як він так швидко тут опинився. 

      — Вибачте, це більше не повториться,— промовила вона, кинувши на нього злий погляд.

      — Вибачу, коли підготуєте на завтра мені доповідь про темні ритуали, адептко ДʼАрк,— він жестом запросив її сідати і перейшов до лекції іноді кидаючи на неї загадкові погляди. 

      Джіа зацікавлено прошепотіла:

       — Що відбувається між тобою і Блеком?

       — Нічого не відбувається,— Клер гнівно поглянула на викладача,- просто дехто підступний маніпулятор.

       — А між тобою і Олівером?— усміхнулася демониця хитро.

       — Нічого,— Клер здивовано перевела погляд на сусідку.:— Що між нами може бути?

        — Ти так зраділа, коли його побачила, це було доволі неочікувано...— знизала плечима Джіа. Вона кивнула на перший стіл в сусідньому ряду де сиділи Генрі і Хеллон:- Дехто дуже розлютився.

       Клер закотила очі і вилаялася, вони не помітили коли саме Ніколас припинив говорити, тому її тиха лайка була почута багатьма. 

       — Адептко ДʼАрк,— невдоволено промовив Блекк.— Подібна лексика не личить вашому статусу, хіба леді можна таке промовляти? За ці кілька звилин ви вже вдруге привертаєте до себе мою увагу. Мабуть готування доповіді недостатнє покарання, вам хочется більшого?

      Клер почервоніла і опустила очі, подумки облаявши його ще красномовніше. 

      — Вибачте магістр Блекк,— сказала вона, розуміючи, що зараз в центрі уваги абсолютно всіх.

      Ніколас стримав посмішку і відвівши погляд проодовжив розповідати про ритуали.

      — Мені здалося чи він тобі на щось натякнув?— спитала тихо Джіа.

      — Тобі здалося,— зиркнувши на викладача сказала Клер. 

       — Це точно був натяк...— не заспокоювалася Джіа.

      Клер вирішила не коментувати, вона задумливо зітхнула поглянувши на Ніколаса Блекка і зустрівшись з ним поглядом поспішно відвела очі вбік, відчувши, як горять щоки. То точно був натяк. 

•••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••

   Клер і Рік увійшли до бібліотеки де мали сьогодні відбувати покарання, за свою необдуману прогулянку по підземеллям. Генрі та Джіа вирушили до оранжереї, а Дженні і Фіона мали допомагати магістру Холту в Звіринці. 

       Лич загадково посміхаючись зʼявився перед ними:

       — Ви змусили себе чекати,— невдоволено буркнув він.— Доки вас не було, тут накопичилося багато роботи,— він усміхнувся ширше і вказав кінцівкою на гори книжок, що хаотично лежали на столах.— Треба розкласти по поличкам за темою.

      Клер поглянула на купу "роботи" і перевівши погляд на Малганіса промовила:

       — Наскільки я знаю, ви можете взмахом руки скласти все на свої місця...— вона пригадала, як швидко він навів порядок в кімнаті Блекка, коли йому потрібно було звільнити стіл. 

       Істота, моторошно посміхачись, кивнула:

        — Так, принцесо, можу, але це вже не мої обовʼязки... Тим паче, якщо це зроблю я, ваше покарання вже не буде покаранням. Починайте. 

        Він розтанув в повітрі лишивши їх на самоті. Клер озирнулася і важко зітхнула, книжок було забагато.

         — Мені здається, чи він навмисне їх розкидав по всій бібліотеці?— насупився Рік.— Я вчора заходив сюди, тут був порядок...

         — Я не здивуюся, якщо це так,— хмикнула Клер. Вона підійшла до одного з столів і почала оглядати книжки. 

         — Я не міг не помітити, що він звернувся до тебе "принцесо"...— обережно почав хлопець, взявши кілька книг з іншого столу. Він поніс їх до поличок.— Ви ж не все мені розповіли про свою поїздку?  Я дещо чув, цікаве.

         Клер зітхнула закотивши очі:

          — Що саме?

          — Кажуть Амелія визнала, що має доньку, котра не спадкоємиця престолу Островів...

          — Я теж таке чула...— кивнула Клер.

          — І ця донька, заручена з Генрі Редстоуном... 

          Рука Клер застигла в повітрі:    

          — І?

          — Дін Морган — це Генрі Редстоун? Ти заручилася з принцем?

          — З чого ти взяв, що Дін це Генрі?— спробувала викрутитися Клер.

          — Я ще дивувався, чому Кароліна так обурилася, що ми саме його потягли в підвал... Це все пояснює. Вона точно знає про його походження. Було дивно, що він зник по сімейним обставинам одразу після того, як ви вирушили до палацу. А ще він поводиться так ніби ти його наречена, бачила б ти його обличча коли вийшла з їдальні з Олівером... Вибач мою цікавість, в мене так багато питань...

          — Звісно...— зітхнула Клер.— В тебе завжди було надто багато питань,— вона усміхнулася. 

          — То у вас типу кохання?— спитав він з цікавістю.

          — Ні, ці заручини — помилка... Королева Елеонора хотіла щоб Генрі посів трон Островів, тому допомогла йому "отримати мою згоду",— зітхнула Клер, присівши на стільчик,— Король обіцяв, що ми скасуемо заручини найближчим часом. 

          — І ти в це віриш?— скептично спитав Мортон.

         — Королю вірю, та і Елеонора натякнула, що поки на троні Островів Олівія — я не надто підходяща пара для Генрі. А от Генрі не надто горить бажанням скасовувати заручини...

         — Як все заплутано...— зітхнув рік і присів поруч.

         — Так,— вона кивнула дивлячись собі під ноги,— найгірше те, що заручини треба скасувати найближчим часом, бо скоро Генрі стане спадкоємцем престолу, а я буду офіційно сестрою Правителя Північних Островів і тоді зникнути непомітно мені буде вже важко... 

         Рік здивовано застиг на місці шокований почутою інформацію. Клер поглянула на нього і тихо додала:

        — Ти єдиний кому я це розповіла, тому краще нікому ні слова. Навіть дівчата не знають ще. 

        — Але чому? — насупився він.

        — Річард скоро зречеться права на трон... Причин я сказати не можу.

           •••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••••

       Був холодний вітряний ранок. Першим уроком сьогодні була бойова магія, тому з самого ранку всі стояли на полігоні під пронизливим вітром. Алекс оглянув присутніх і, розподіливши на пари, наказав відпрацьовувати навики нападу і захисту. Клер знову була в парі з Хеллоном. Усмішка якою її нагородив Ден одразу їй не сподобалася. Хоча сьогодні вона була не в гуморі. Вона пізно лягла вчора спати, бо готувала трикляту доповідь, спала погано бо їй знову снився Дрейк, ще й погода була якраз під її настрій.

        Клер зайняла позицію і поглянула на хлопця навпроти. Він прослідкував щоб учні, що проходили повз відійшли досить далеко і хитро усміхнувшись промовив, формуючи вогняну сферу:

      — Отже, що трапилося, чому закохані посварилися?

      — Ми не закохані і це не твоє діло,— Клер змахнула руками прикликаючи воду.

      — Кажуть ти віддаєш перевагу дорослішим хлопцям, принцесо.

      Він кинув сферу, Клер її відбила і насторожено спитала:

      — Хто таке каже?

      — Генрі казав, що в тебе є симпатія до когось іншого…— Він сформував сферу трохи більшу,— Ваша вчорашня мила розмова з ДʼАрком не минула непомітно. Я заінтригований, ви так стрімко подружилися, він ніби ще нещодавно погрожував тобі… Я стояв поруч з Генрі вчора, його погляд був аж надто красномовним.

      Клер відбила його атаку:

       — Ти пхаєш носа не в свої справи Хеллон. Займись своїм життям.

       — Клер атакуй, досить відбивати його кулі, ви сюди розмовляти прийшли?— суворо прокричав Алекс.

       Дівчина кинула на нього погляд і зітхнувши почала прикликати воду.

       — То коли ви встигли з ДʼАрком подружитися?Мені правда цікаво… Як його мати ставиться до вашої дружби?

       — Це тебе не стосується,— зло промовила Клер. Краплі, що їх прикликала Клер, від її злості, стали льодяними голками, рішучим рухом, вона спрямувала їх на супротивника.

       — Ваша високосте, мені подобається коли ви розлючені,— хитро усміхнувся він і відбив їх, сформувавши навколо себе купол з щільного повітря,— спробуй пробитися, Принцесо.

       — Не називай мене «принцесою»,— Клер була дуже роздратована, а він ніби навмисне її дражнив. Вона знову прикликала воду і направила в нього вже льодяні стріли.  Але їм теж не вдалося пробитися до цілі.

       Ден хитро усміхнувся, і контролюючи однією рукою захисну сферу навколо себе, іншою створив вогняну стрілу і запустив у Клер. Дівчина зло блиснула очима швидко відбила атаку і прикликала ще води. Навколо неї вже кружляли не маленькі краплі, а хвилі, що ігнорували всі закони фізики і слухалися лише її. Вони оберталися навколо Клер, ніби вона була їх центром тяжіння.

       Хеллон здивовано застиг, такого він ще не бачив. Він зрозумів, що вона найсильніший маг води з усіх кого він зустрічав, стало цікаво наскільки вона сильніша, де межа її здібностей, тому він хитро усміхнувся і промовив:

        — Хоча з іншого боку це зручно, тобі навіть не доведеться звикати до нового прізвища, коли ти вийдеш за Олівера…

        Очі Клер зло блиснули вода навколо неї почала рухатися швидше, її почало ставати більше.

         — Досить вирішувати за мене, за кого мені виходити,— суворо сказала вона і спрямувала масивний водний потік на Хеллона. Навколо панувала тиша. Всі присутні застигши спостерігали, як Ден з усіх сил намагається утримати купол, а Клер з неймовірною силою спрямовує на нього таку велику кількість води, що здається здатна знести на своєму шляху навіть укріплений Блекмор. На його руках від напруги виступили вени, від грайливого настрою не лишилося і сліду, він відчував що ще трохи і не зможе втримати купол. Суперницю він вже й не бачив, лише вода, багато води навколо…

        Клер не помітила що її ноги відірвалися від землі. Вона була зосереджена на своїх емоціях, на образі… на Генрі, за те що змусив з ним заручитися, на Ніколаса, через те що робив вигляд, що йому байдуже, на Дена бо пхав носа куди не треба…

        Алекс здивовано спостерігав, як Клер левітує за дюжину футів над землею. Вода крутилася навколо неї, рухалася плавно до Хеллона, намагаючись пробити його захист, повертала до Клер і з новою силою летіла до хлопця. Раптом вся вода лишила Дена в спокої,  він впав на коліна знесилений і важко дихаючи поглянув на розлючену дівчину. Вода навколо неї хаотично рухалася і врешті, всі здивовано повідкривали рота, помітивши що Клер ніби розчинилася в воді, стала нею…

       Велика водяна сфера впала на землю… але нікого в ній вже не було.