Пекло: Мерці проти Дияволів

Мабуть, через перерву, за яку я забула певні деталі... Але що там із пані Каррерою та стрімом? Наче ж багатьох Серж знімав, і без окулярів та масок...

Про Карреру спитатись дзвонили поліцейські з іншого міста, тому це трохи інше... Решта, яка не ховалась, або приїхали з дітьми, або все одно з відчуттям "ми їдемо в один кінець". А хтось досі носить маски, коли Серж знімає. От, до речі, тому я і думаю, що треба буде книжки наступні викладати одномоментно... Люди забувають, що було, я теж забуваю, якщо читаю не залпом)

О, перенесення відповідальності під'їхало. Звісно ж, винна незручна жертва, яка порушила могильну тишу й указала на зло, а не тільки люди, що це зло вчиняють. І так, з точки зору обивателів, яких іще не зачепили Дияволи (і які чомусь вірять, що мають імунітет... Розповсюджена ілюзія), Еста й повстанці -- загроза для спокою та безпеки.

Несподівано) Розпачливо-спонтанно) Мені подобається їхній "розбір польотів" опісля (розмова наприкінці глави)

Знову дідькові герої цілують одне одного без дозволу... Це печально, хоч вони і не покидьки, і вибачаються потім. Дійсно, розбір польотів, розбирати було що) Сюжет настільки навалився, що половину книги було не до слешу взагалі) Порадіємо і на тому, бо далі легше не буде)

"Ви великі хлопчики з пістолетами, дістаньте хуй з рота і скажіть "ні"" -- ахах! Агінь🤩

Якщо що, я розумію, що жарт дещо сексистський... і я б такого в житті нікому не сказала) Але враховуючи історію Ести... Ну окей)

А мені дуже часто хочеться сказати таке деяким людям))))) (але я стримуюся... майже завжди вдається стриматись))

О, а ось і пояснення витоків моєї улюбленої фрази "Серж, сука!")))) А Келлі ще вернеться, чи вона вже всьо? А то якось абідна, що майже єдина жіноча персонажка була введена чисто для того, щоб обслужити Есту емоційно та в спортзалі, а потім накивати п'ятами з роману(( (ще й 4 коти в неї, прям класика "сильних та незалежних"(тм) жінок, яких демонізують чоловіки))) (Інша жіноча персонажка, як і лічить жінці, пішла виконувати своє жіноче призначення, себто репродуктивну роботу, ну і заодно не заважати чоловікові, який... судячи з обкладинки мальопису... замутить з Майком?...🤔) Мені подобається все оце темне підґрунтя Естової мотивації, його трагічне минуле. Люблю таку жесть (ну, ви це знаєте))). Через доволі динамічну, подекуди навіть "рубану", фрагментарну подачу мотивація Ести комусь може здатися недостатньо прописаною (то я коли читаю, автоматично намагаюся прикинути, що може сподобатися/не сподобатися середньостатистичному читачеві), але мені вона абсолютно зрозуміла. І його стан, і його ставлення до колег та до себе, до своєї майбутньої долі. Та невидима стіна, що її зводить травма між травмованою людиною та рештою світу, доволі помітна.

Ех... Ні, боюсь, Келлі все) Я розумію ваш погляд, мені з внутрішньою мізогінією боротись важко, хоч я і стараюсь. Принаймні, Анна не "погана розлучниця, яку треба відігнати від наших дорогоцінних хлопчиків", і то добре. Якби не її дуже важке рішення, нічого б не сталося. Та і жертвами заради дитини не тільки вона у цій історії займалася... Келлі мені жаль, я її видводила не як стререотипну кошатницю для жартів, і вона трималась, скільки могла. В книжці ще буде кілька жіночих персонажів, але без великих ліній. Не всі займаються дітьми, хтось прийшов постріляти, оце от все. Блін, навіть не знаю... може, я "ховаю" персонажів у чоловічих, як це авторки часто роблять. Історія з Бауманом, яка сталася з Естою, набагато типовіша для жінок, нажаль, але тоді з цього ніхто великої трагедії не робить... У мене в голові сцен з Бауманом і решта "жесті" було придумано набагато детальніше, але до тексту воно не дійшло... Я боюсь, що читачі відчують, що їхніми емоціями нахабно маніпулюють, або просто не захочуть так глибоко занурюватися, і емоційно відстороняться. Заднім числом я бачу, що навіть жовті тюльпани не пояснила... хіба що залишити це на другу книгу. Хех, гадаю, ваші коменти можна зарахувати у двіжуху від Ліги) Дякую)

>>мені з внутрішньою мізогінією боротись важко, хоч я і стараюсь<< 🤝🤝🤝 Жиза((( Я як у себе щось іноді знайду в творах (або не я)), то часом аж офігіваю, як це я таке встругнула і як мені нічого ніде не йокнуло🤷 Програма сидить дуже глибоко, вона давня, як і ми самі, а ще постійно, щодень відновлюється завдяки нашому чудовому суспільству. Тож це неверендінг баталія(( >>може, я "ховаю" персонажів у чоловічих, як це авторки часто роблять.<< М? Перепрошую, оце я не дуже зрозуміла. >>хіба що залишити це на другу книгу.<< Йєєє, буде ще друга?🥰 >>Історія з Бауманом, яка сталася з Естою, набагато типовіша для жінок, нажаль, але тоді з цього ніхто великої трагедії не робить...<< На жаль, це так((

Взагалі, ваш комент змусив мене добряче задуматись) І якщо чесно - мені важко писати жіночих персонажів, мене "роль жінки у патріархальному світі" лякає надо сильно. Я нічого не можу з цим зробити. Я знаю, що інші якось справляються... але це не мій вибір. Я думала, що було б, якби Еста був жінкою, і по відчуттям, мені було б писати ще важче, а у процесі все "жіноче" у ньому б згоріло, бо ми всередині не чоловіки і жінки, а просто люди. І "просто людське" для чоловіка "можна", а жінка буде робити те саме, але "вже нежіночна". І якщо чоловік ще може якось відвоювати свою маскулінність і повагу оточуючих агресією, то жінка... Ну, щось вона відбудує, але це не буде сприйматися як "жіноче". Ніби її соціальна роль буде знищена остаточно і непоправно, навіть якщо вона переможе всіх ворогів. Не знаю... Це відчувалось, ніби я даю Есті... якийсь запобіжник від повного його знищення, запас міцності. Ну і плюс його проблеми будуть сприйматися як більш серйозні. Ну а його проблеми - сексуалізація оточуючими, слабкість, безпорадність і фізична загроза - це типово жіночі проблеми, тож я їх просто навісила на чоловічого персонажа, бо у нього хребет міцніший) Мені за нього не так страшно. А жінку мені вже надто боляче уявляти, навіть якщо у неї в житті все добре, просто бо вона жінка у патріархальному світі. Що поробиш, я просто так відчуваю, це не мій вибір. Якби я могла писати персонажок і не тригеритися, їх би у мене було набагато більше, чесно. Навіть цікаво, чи зміниться щось після терапії) Продовження буде, воно вже почате) Sad but true, жінок там буде ще менше, зате вся книжка куди спокійніша і тримається більш на внутрішньому сюжеті і психології, це вже не буде бойовик.

А в мене жінки всі виходять як підбір борчині з патріархальною хуйнею, доволі однотипні в певному сенсі)))). І -- так, за замовчуванням чоловіків якось легше писати(. Я не підтримую ідею писати жіночих персонажок через силу. І взагалі не проти слеш-творів, же жінок немає, а є одні тільки чоловіки. Мене просто що далі, то більше засмучує роль, яку слеш-письменниці відводять діяльності уам у своїх творах -- роль статисток та обслуги для героїв, чи недоладного фону, на якому чоловік виглядає гарно(((( (в тому числі тому дуже бісять трикутники Ж+Ч+Ч) Тоді вже краще взагалі без жінок, як на мій скромний погляд. >>у процесі все "жіноче" у ньому б згоріло, бо ми всередині не чоловіки і жінки, а просто люди.<< Так і хочеться написати: згоріло "жіноче" -- ну туди йому і дорога)). Мене щось дуже харить оце штучне розділення рис характеру на "жіночі" та "чоловічі", вподобань, тощо. >>Ну, щось вона відбудує, але це не буде сприйматися як "жіноче". Ніби її соціальна роль буде знищена остаточно і непоправно, навіть якщо вона переможе всіх ворогів.<< Я б сказала, що соціальна жіноча роль має бути в принципі знищена. От взагалі. Це якась хєрня з набором правил, які б робили персону зручною для суспільства. З попелу цьої хуйні має постати вільна людина.

Повністю погоджуюсь! Воювати зі стереотипами важко - ніби з усім світом, і їх не вдається просто взяти і відкинути, тож легше просто уявити героя чоловіком і не боротися з собою. Звісно, це ескапізм. Чомусь слеш чи Омегаверс легше писати, ніж жіночих персонажів... і це дуже сумно. І важко відчувати себе вільною і сильною людиною, коли ніхто навколо у це не вірить. Заздрю людям, яким це вдається. Коротше, я просто хочу сказати, що якщо у мене в основному чоловічі персонажі, це ще не значить, що я забула про фемінізм, це святе) Може, я дивлюсь на це з іншого боку, але воно там все одно є)

Я просто коли пишу щось із жінками, то одною з проблем номер один постає саме їбучий патріархат, і все так чи інакше до нього зводиться чи з нього витікає. А так хочеться написати про щось іще, крім нескінченного пережовування теми пригноблення жінок!)) (А світ, де б жінок НЕ пригноблювали, якось не пишеться, мені таке важко навіть уявити!) Тож так, тут на допомогу приходять чоловічі персонажі)) Розумію вас 🤝

Нє, ну все ж таки, чому в слеші так популярні любовні трикутники Ж+Ч+Ч?))

Хех) Ну, воно може так виглядати, але насправді ніякого трикутника не було і немає)

Йой, інтрига🤔