IV-XXXVII

— Хатарі, — промовив прокажений, — вам потрібно негайно залишити це місце...

— Звісно, але спочатку я власноруч розірву тих півнів маломізких. Розпорядись провести обряд зречення голови для усіх стратегів — вони більше непотрібні.

— Це тільки прискорить...

— Добре, може, вони там нарешті зрозуміють свою відповідальність за те, що сталось, і на майбутнє будуть готувати такі кампанії більш ретельно!

— Слухаюсь, хатарі. А що накажете робити з магрібниками?

— Нехай приготують сік — стільки, скільки можливо, й умертвити всіх до одного!

— Шкода, гарне поголів’я пропадає.

— Маєш інші пропозиції?! — люто гримнула вона.

— Ваша прозорливість не підлягає сумніву, мені лише шкода втрачати таке гарне поголів’я, та ж перевезти через бурхливі води Темного моря й справді немає можливості. Хіба можна спробувати до Сохат-Кіріма, там би не завадила свіжа кров після кафського мору.

— Спробуй, але тільки найздоровіших та найвитриваліших. Також потрібно вивезти скарбницю до Тіри, розділивши на кілька частин. Маємо постійно підживлювати той вогник розбрату в Долі, — Азалі швидко написала доручення й скріпила своєю печаткою.

— Ми завершили допит і обдумали все почуте про події в Некричі.

— І?

— Дійшли спільної згоди в тому, що вся та кампанія була продумана й проведена під опосередкованим або прямим керівництвом Моро. Деякі свідки розповідають про звіра в людській подобі: спритного й сильного, він один розправився з десятком легіонерів голіруч. Подібний опис зустрічався в Кафі перед тими злощасними подіями. Ще ми дізнались, як вони змогли прокрастись так глибоко в наш тил непоміченими.

Столика сиділа, мов кам’яна статуя, свердлячи прокаженого вогниками своїх очей, що виднілись крізь маску.

— Деякі племена, що живуть в безпосередній близькості до Крижаної пустелі, використовують собак як їздову силу. Моро зі своїми людьми вчинив так само, вони проїхали по річищу Стратіраса, пересуваючись виключно в нічній порі.

— Дізнались щось про Куміко?

— Так, наш розвідник нарешті знайшов її схованку, вона весь цей час перебувала в одного відлюдника в лісі разом зі старшиною лісної компанії.

— Ви, а я з вами заразом, добряче недооцінили цих розбійників. Вони змогли зупинити святий джихад — те, чого не спромоглися зробити найкращі полководці. Й це навіть не найбільше зло, їх оспівають, возвеличать і піднесуть у ранг святих — це нам ще добряче відгукнеться.

— Ви, як завжди, підмічаєте дрібниці, хатарі. Справді, розголос про цю подіє може прорости згубним зерном, та ж ми можемо використати це й для власної користі, якщо подамо цю історію в правильному ключі.

— Говори?

— Свідки розповідають, що ватажок розбійників башар Моро з ченцем на ім’я Марко власноруч підпалили ще ненавернених, серед яких були жінки й діти. Ми можемо розповісти історію про безжальних різників та катів для безневинних, навіть гірших та зліших від заргів.

— Виконуй, усіх свідків умертвити. Коли вже нарешті будуть новини з Блакфорта?

— Ми в очікуванні, надіюсь на успішне завершення тієї кампанії.

— У мене погане передчуття, й ця кривава комета, як знамення тому!

— Ця комета віщує дуже неоднозначні речі, але ми переглянули можливі хроніки, — двоє з трійці шепнули середньому на вухо, — для Аракіна це добре знамення. Останній раз, коли така з’являлась, Вічний володар наказав старійшинам вийти з великої пустелі й пішов здобувати Кришталеве місто.

— Наскільки я пам’ятаю нашу історію, то був не дуже вдалий похід.

— Це вже як подивитись. Саме тоді Вічний володар і був смертельно поранений, а після його раптової кончини нас очолила мудрійша ліга старців, яка привела аракінський народ до величі та процвітання.

— Залишмо казки про минуле в минулому. Я хочу, щоб ви знайшли мою доньку і повернули її, бо я відправлю вас до Вічного володаря на спочинок. А зараз залиште мене й готуйтесь до від’їзду.

Столика задумалась про перебіг подій — він видався неоднозначним. Ця поразка може вилитись як у велику перемогу, так і в фатальну помилку, яка згодом приведе до краху всю їхню цивілізацію. Вона дуже обережно ставилась до такої стрімкої експансії. Успіх у Турукеші багатьом затьмарив розум, бо це не вони пожертвували майбутнім своїх дітей заради справи великого джихаду. Тепер би тільки знайти та спробувати переконати Куміко. Вона має знати, що в її жилах тече кров високого аракіну, й колись її дочка зможе посісти своє місце в піраміді по праву.

— Пані, — промовив Куріс, — в опочивальні все готово!

— Ти подбав про прислугу?

— Так, — відповів він з дивними нотками в голосі.

— Зранку подбаєш і про інших, дивись, щоб до відбуття до Туз-Куяна все було зроблено.

— Я гадав, ми збираємось до Дангарана?

Азалі підняла свій погляд на Куріса, він одразу схилив чоло, й жестом наказала йти.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.