IV-XXXVII
— Хатарі, — промовив прокажений, — вам потрібно негайно залишити це місце...
— Звісно, але спочатку я власноруч розірву тих півнів маломізких. Розпорядись провести обряд зречення голови для усіх стратегів — вони більше непотрібні.
— Це тільки прискорить...
— Добре, може, вони там нарешті зрозуміють свою відповідальність за те, що сталось, і на майбутнє будуть готувати такі кампанії більш ретельно!
— Слухаюсь, хатарі. А що накажете робити з магрібниками?
— Нехай приготують сік — стільки, скільки можливо, й умертвити всіх до одного!
— Шкода, гарне поголів’я пропадає.
— Маєш інші пропозиції?! — люто гримнула вона.
— Ваша прозорливість не підлягає сумніву, мені лише шкода втрачати таке гарне поголів’я, та ж перевезти через бурхливі води Темного моря й справді немає можливості. Хіба можна спробувати до Сохат-Кіріма, там би не завадила свіжа кров після кафського мору.
— Спробуй, але тільки найздоровіших та найвитриваліших. Також потрібно вивезти скарбницю до Тіри, розділивши на кілька частин. Маємо постійно підживлювати той вогник розбрату в Долі, — Азалі швидко написала доручення й скріпила своєю печаткою.
— Ми завершили допит і обдумали все почуте про події в Некричі.
— І?
— Дійшли спільної згоди в тому, що вся та кампанія була продумана й проведена під опосередкованим або прямим керівництвом Моро. Деякі свідки розповідають про звіра в людській подобі: спритного й сильного, він один розправився з десятком легіонерів голіруч. Подібний опис зустрічався в Кафі перед тими злощасними подіями. Ще ми дізнались, як вони змогли прокрастись так глибоко в наш тил непоміченими.
Столика сиділа, мов кам’яна статуя, свердлячи прокаженого вогниками своїх очей, що виднілись крізь маску.
— Деякі племена, що живуть в безпосередній близькості до Крижаної пустелі, використовують собак як їздову силу. Моро зі своїми людьми вчинив так само, вони проїхали по річищу Стратіраса, пересуваючись виключно в нічній порі.
— Дізнались щось про Куміко?
— Так, наш розвідник нарешті знайшов її схованку, вона весь цей час перебувала в одного відлюдника в лісі разом зі старшиною лісної компанії.
— Ви, а я з вами заразом, добряче недооцінили цих розбійників. Вони змогли зупинити святий джихад — те, чого не спромоглися зробити найкращі полководці. Й це навіть не найбільше зло, їх оспівають, возвеличать і піднесуть у ранг святих — це нам ще добряче відгукнеться.
— Ви, як завжди, підмічаєте дрібниці, хатарі. Справді, розголос про цю подіє може прорости згубним зерном, та ж ми можемо використати це й для власної користі, якщо подамо цю історію в правильному ключі.
— Говори?
— Свідки розповідають, що ватажок розбійників башар Моро з ченцем на ім’я Марко власноруч підпалили ще ненавернених, серед яких були жінки й діти. Ми можемо розповісти історію про безжальних різників та катів для безневинних, навіть гірших та зліших від заргів.
— Виконуй, усіх свідків умертвити. Коли вже нарешті будуть новини з Блакфорта?
— Ми в очікуванні, надіюсь на успішне завершення тієї кампанії.
— У мене погане передчуття, й ця кривава комета, як знамення тому!
— Ця комета віщує дуже неоднозначні речі, але ми переглянули можливі хроніки, — двоє з трійці шепнули середньому на вухо, — для Аракіна це добре знамення. Останній раз, коли така з’являлась, Вічний володар наказав старійшинам вийти з великої пустелі й пішов здобувати Кришталеве місто.
— Наскільки я пам’ятаю нашу історію, то був не дуже вдалий похід.
— Це вже як подивитись. Саме тоді Вічний володар і був смертельно поранений, а після його раптової кончини нас очолила мудрійша ліга старців, яка привела аракінський народ до величі та процвітання.
— Залишмо казки про минуле в минулому. Я хочу, щоб ви знайшли мою доньку і повернули її, бо я відправлю вас до Вічного володаря на спочинок. А зараз залиште мене й готуйтесь до від’їзду.
Столика задумалась про перебіг подій — він видався неоднозначним. Ця поразка може вилитись як у велику перемогу, так і в фатальну помилку, яка згодом приведе до краху всю їхню цивілізацію. Вона дуже обережно ставилась до такої стрімкої експансії. Успіх у Турукеші багатьом затьмарив розум, бо це не вони пожертвували майбутнім своїх дітей заради справи великого джихаду. Тепер би тільки знайти та спробувати переконати Куміко. Вона має знати, що в її жилах тече кров високого аракіну, й колись її дочка зможе посісти своє місце в піраміді по праву.
— Пані, — промовив Куріс, — в опочивальні все готово!
— Ти подбав про прислугу?
— Так, — відповів він з дивними нотками в голосі.
— Зранку подбаєш і про інших, дивись, щоб до відбуття до Туз-Куяна все було зроблено.
— Я гадав, ми збираємось до Дангарана?
Азалі підняла свій погляд на Куріса, він одразу схилив чоло, й жестом наказала йти.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!