На межі

Окинувши оцінюючим поглядом незнайомця, який робив замовлення за свій столик, Танюха невагомо торкнулася пучками пальців до його м'язистого плеча, на тлі якого її рука здавалася тендітною пташиною лапкою. Коли він поглянув на неї, вона з осяйною усмішкою запитала:

— Я перепрошую. Ви медик?

— Хто? Я?! — Завмерши з відкритим у подиві ротом, кремезний хлопчина запустив широку долоню в свою солом'яну стріху, яка віддалено нагадувала зачіску. Оговтавшись, він додав: — Дивлячись з якого боку на це подивитися, — в басовитому голосі з'явилися інтригуючі нотки. — Скажімо так, я маю безпосереднє відношення до медицини, але я не медик.

— Ой, я обожнюю чоловіків, які розмовляють загадками! — вдаючи захват, блакитноока звабниця узялася кокетливо накручувати на пальчик пасмо волосся. — Ви такий цікавий молодик, але вам, напевно, й так про це постійно говорять. Особливо жінки.

— Кому?! Мені?!! — Він виторощився на неї, ніби в Танюхи щойно відросла друга голова. Почухав у задумі важке підборіддя і насуплено запитав: — Ви що... Глузуєте з мене?

— Зовсім ні. Кажу те, що думаю, — поспіхом запевнила вона його. І, приклавши долоню до грудей, які випиналися з корсета, натхненно додала: — Як тільки я вас побачила, у мене в середині щось затьохкало.

«Хах, во дає!»

Миринка з Вітосею також почали чавитися сміхом, ховаючи за чарками посмішки.

— Е-е-е... — тільки й зміг бідолаха видавити з себе здивований звук, залипнувши осоловілим поглядом на принадах Танюхи. Насилу зібравшись з думками, бевзю нарешті вдалося скласти з кількох слів повноцінне речення: — Тут такі баси луплять з колонок, що у мене також усе нутро ходором ходить. Гадаю, тьохкання у вас виникло через вібрацію звуку. Я тут ні до чого.

Коли він поспіхом відвернувся від Танюхи до барменки, вона невдоволено підібгала вуста і засовалася на стільці. Програвати наша красунечка не любила.

Бевзя загалом можна було зрозуміти, адже Фролова відносилася до тих дівчат, які зазвичай не фліртують з такими, як він. Радше навпаки — безжалісно відшивають, шукаючи собі більш гідну пару. Тому й не дивно, що він поставився до її загравань з недовірою. Якби нам не потрібен був столик, Танюха дійсно ніколи не заговорила б з ним першою. Хоча не факт... Можливо, я знову зробила поспішні висновки. Інколи наша білява кокетка вражала мене вибором своїх партнерів. Взяти хоча б того ж Василяку, з м'ясного павільйона. З видатного в нього були тільки рельєфні м'язи і компактний (як вона сама казала) член. А ось з інтелектом там була справжня біда...

— То ким ви працюєте? — вирішила все ж не здаватися Танька, осяявши обрану жертву білосніжною усмішкою.

Він наче тільки цього й чекав. Горделиво випнувши груди і розправивши плечі, хлопчина теж вишкірився до неї.

— Водієм швидкої допомоги.

Фролова збиралася запитати у нього щось іще, але не встигла. Геннадія покликали його друзі (чи-то, може, колеги по роботі), звертаючись на ім'я. Він зкомкано вибачився перед своєю візаві, проплатив замовлення й відчалив за столик.

Не втримавшись від спокуси, я нахилилася до очманівшої звабниці і вигукнула їй у вухо:

— Обломися, кицю!

— Ой, я тебе прошу, — бешкетливо захихотіла вона, — Веселощі тільки починаються, і в цьому ставку повно лосося. — Озирнувшись до Вітки з Маринкою, Танька цокнулася з чаркою іменинниці. — За тебе, моя люба! Хай всі твої мрії збуваються!

— За тебе, Марішка! — повторюючи за білявкою, Ловіна підморгнула нашій усміхненій кучеряшці, — Всього тобі найкращого і побільше!

Я теж вирішила не відставати від подруг і приєдналася до привітань:

— За тебе, баба Мар'я, і за твої вісімнадцять!

— Ти така сучка, — розреготалась вона. — За вас, дівчульки!

Вливаючи в себе райдужне пійло, Маринка принагідно вказала наманікюреним пальчиком барменці на пляшку з її улюбленим ігристим вином.

«Срака-мотика! Газований бухич розковбасить мене удвічі швидше!» — майнула в голові розпачлива думка.

Відкараскатися від вживання алкоголю на днюсі Сунцової я, на жаль, не могла. Відмазки з нею не проходили: чим більше я буду пручатися, тим більше вона напосідатиме. Єдине, що я могла зробити у цій патовій ситуації, це намагатися пити потроху або ж робити вигляд, що п'ю з усіма. Пригубивши коктейль, я завбачливо заховала чарку в стиснуті пальці, але цей трюк не спрацював.

— Філіпова, я все бачу, — попелясті очиська іменинниці вп'ялися в мене, наче піраньї. — Не біси мене! Пий давай!

«Схитруєш тут, а як же!»

— Тож п'ю.

Під її вимогливим поглядом я відпила трохи більше. Терпкувато-солодкий напій розтікся по язику. Відчуваючи моє занепокоєння, щуропикий лиходій ледачо розплющив заспане око, посміхаючись кутиком вуст.

— До дна! — наполягла Сунцова.

— Пий! Пий!! Пий!!! — загорлала на мене її група підтримки.

«Ой, та пішло воно все! Чому бути, того не оминути!»

Я перехилила чарку і, під радісні вигуки, поставила її на стільницю.

Перекочуючи на язиці алкоголь, Валєра вже розплющив обидва бельма і, з хрускотом розминаючи пальці, гиденько захихотів.

Ну, от і все-е-е. Я щойно власноруч віддала цьому безпринципному збоченцю відмичку від його клітки. Валєра завжди з'являвся, коли я зловживала алкоголем, тим самим послаблюючи над ним контроль. Демон хиті був моєю найбільшою таємницею і основною причиною, через яку я не хотіла приходити в клуб. Адже усі мої п'яні витребеньки були пов'язані саме із ним! І хоча цей упир оселився в моїй довбні не так вже й давно, він встиг добряче підгадати мені життя.

Через його появу я (ні з того, ні з сього) почала звертати увагу на жінок і у мене з'явилися дивні бажання володіти ними, цілувати їхні вуста, зминати в долонях податливі груди, зариватися носом між...

«Та щоб тобі! Фу, Валєра! Сидіти! Повернися до клітки, сучий ти сину!»

Якщо на тверезу голову я ще могла якось з ним впоратися, контролювати його, то моїм хмільним мозком керував саме ВІН. Його величність — барон Валєрон! Улюблена фраза, якою він зазвичай пробуджує мене щоранку після загульних вечірок: «П'яна баба — пизді не ґаздиня». І як після цього можна уживатися в одному тілі з цією бридкою істотою? Ось і я не знаю...

— Ви тільки погляньте на цих жеребчиків. Вечір обіцяє бути запальним, — зашушукалися за моєю спиною любительки чоловічої стати.

Сунцова стиснула пальцями моє плече.

— А ти що скажеш, Лєрусік, як вони тобі? Крутнувшись на стільці, я спрямувала погляд на хлопаків, про яких базікали подруги. Хлопці, як хлопці: дві руки, дві ноги, голова і дупа. Але ж від мене чекають не такої відповіді: чи не так? Аби в них не виникло підозр щодо мене, мені необхідно було знаходитися з подругами на одній хвилі і поводитися, як вони.

— Нічогенькі такі. Особливо той шатенчик з біцухою. Обожнюю підкачених хлопців.

— А мені більше подобається той, що танцює біля пілона, — захихотіла Вітка, натякаючи на аскетичного додіка в шкіряних шмотках.

— Ви краще погляньте на кутилу за пультом! — мрійливо закусивши губу, прощебетала Танюха, підморгуючи ді-джею.

Розуміючи, що тепер мені увесь вечір доведеться вести подібні балачки, зображуючи перед подругами інтерес до носіїв причандал, я заскреготіла зубами.

«Трясця! За що мені таке щастя?»

Поки ми сиділи без діла, базікаючи про всілякі дурниці, перед нашими очима майнуло не менше десятка доволі привабливих молодиків, на будь-який смак. Однак, на жодному з них мені не хотілося акцентувати увагу, як на вродливих дівчатах, яких тут теж вистачало. Від споглядання на чоловіків мені не було ні холодно, ні парко. Від слова взагалі!

Поряд з моїм вухом, з характерним звуком, відкрилася пляшка «Fragolino», і слідом за ним пролунав щасливий вереск. Я ж приречено зітхнула, затуляючи долонею очі.

Валєра був солідарним з моїми дівчулями. Кинувшись на грати з радісними зойками, цей упир збуджено замолотив хвостом, наче мале цуценя, яке збираються пригостити цукровою кісточкою.

Ді-джей врубив якийсь модний трек, і тепер вже з усіх боків почулися збуджені вигуки. Від гучних басів і гупання черевиків навіть підлога здригнулася. Двіж набирав обертів.

— Як добре, що ми вирішили піти саме до цього клубу. Тут тааак круто! — підхопивши зі стільниці наповнені до країв фужери, Маринка почала пританцьовувати на місці, вловлюючи стегнами ритм. Передавши мені келих з убивчим газованим пійлом, вона підбадьорливо мені підморгнула, — Не кисни, Лєрка, зараз ми ще трохи хильнемо і підемо підкорювати танцювальний майданчик.

— Ю-ху! — зімітувала я радісний вигук, апатично бовтаючи в фужері алкоголь.

— Позерка! — констатувала іменинниця, — але ми скоро це виправимо, — пообіцяла мені, лиховісним голосом.

Відпивши вина, я сперлася обома ліктями на барну стійку та почала спостерігати з-під опущених вій за танцюючим натовпом, намагаючись не витріщатися на дівчат. Бо Валєра вже й так перезбудився, нашіптуючи мені на вухо всілякі збочення. Якби не днюха Сунцової, я б нізащо не прийшла сюди за власним бажанням. У нічних клубах сексуальна енергетика просто зашкалює. Саме в таких місцях, де ріками ллється алкоголь, де ритмічна музика змінюється медляками, де немає й найменшого шансу уникнути тілесного контакту з людьми, які танцюють довкола, звабливо рухаються, торкаються один-одного, труться розжареними тілами — зі мною й трапляється всіляке лайно.

— Привіт, ще раз. — Солом'яноголовий бевзь затулив своєю амбразурою нам вид на клубну двіжуху. — Дівчата, не бажаєте приєднатися до нашої скромної компанії?

Хех. Схоже, Танюхин підкат до нього все ж таки мав успіх...