На межі

Тільки-но останній ґудзик вислизнув з тугої петельки, я з полегшенням струснула сорочку з плечей. От тільки повністю виплутатися з полону цупкої тканини мені не вдалося — про ґудзики на манжетах ми з Фроловою успішно забули.

— У тебе такий бомбезний прес, Лєрко! — ведучи пальцями вздовж сонячного сплетення до пупка, трохи шкрябаючи шкіру довгими нігтями, із захватом промовила подруга. — Якби у мене були такі зачьотні кубики, я б тільки короткі топи й носила.

— Агов! Припини мене мацати, збоченко! — жартома обурилася я на її дії, виставляючи перед очима Танюхи сплутані руки. — Краще допоможи мені розібратися з цим.

— А де чарівне слово? — на її мармизі розквітла зловтішна усмішка.

Ну так, і як я могла про це забути? Першим ділом знущання, а вже потім все інше!

— Там, де сонце ніколи не сяє. Можеш зняти з мене штани і зазирнути у дупу.

— Фу-у! А ще мене збоченкою називає! — зареготалася вона, гидливо зморщивши носа.

— Боже. Ну, що тут за люди такі? Зовсім сорому не мають. Трахаються скрізь, де їм тільки приспічить! — Почувся обурений жіночий голос, який пролунав з тієї самої альтанки, де я нещодавно помітила рух.

— Хто це в нас там такий розумний? Ходи-но сюди, люба! Зараз я тобі розтлумачу, хто тут хвойда! — не залишилася в боргу Танька.

Войовниче насупившись, вона озирнулася і тепер також вдивлялася в темряву, намагаючись побачити те нахабне базікало, яке помилково вважало себе безсмертним.

— Агов, ти зовсім здуріла, Фролова?! Перед тим, як влаштовувати тут розбірки, спершу дороби те, що почала! — Гнівно шепочучи це, я була ладна спопелити подругу поглядом. — У мене немає бажання стовбичити перед цією знахабнілою куркою у такому вигляді.

— Не сци компотом. Зараз я все зроблю, — пообіцяла Танюха, насміхаючись з мене. Нарешті звільнивши мої зап'ястки, вона вимогливо вигукнула: — Довго мені ще на тебе чекати?

Спершу почувся впевнений стукіт підборів і, за кілька ударів серця, перед нашими очима постала та сама гарненька брюнетка, яка причарувала мене біля бару.

— Ти хоч би вдягнулася! — холодними, мов крига, голосом, дотнула вона мені.

Я здивовано кліпнула, пожбурила сорочку на лавку і поквапом насунула через голову майку.

«Трясця! Тепер ця кралечка буде думати про мене казна-що. Наче я якась гульвіса: то з Віткою зажималася на барі, то з Танюхою стою майже оголена. Просто чудово!» — Труснувши головою, я видихнула, осмикуючи себе, — «Та похєр! Яке мені власне діло, хто й що про мене думає!? Якщо я більше ніколи її не побачу, то якого біса маю забивати собі голову всілякою фігнею!»

— Взагалі-то я тут перевдягалася. Тому не раджу робити поспішних висновків, ґрунтуючись на власній розбещеності, — відказала їй абсолютно спокійним голосом.

На якусь мить, у сірих очах, що намагалися пропалити в мені діру, майнула іскорка зневіри, проте вона швидко згасла.

— Перепрошую. Це ти щойно так натякнула, що це я розбещена, а не ти? — уточнила вона, схрещуючи руки на грудях.

Я погідно кивнула, чуючи сміх Танюхи.

Чуттєві вуста незнайомки прочинилися в німому обуренні, а брови погрозливо зібралися на переніссі.

«У гніві вона ще красивіша…» — із захватом пискнув Валєра.

— Ти ба! Ця вискочка не тільки нахабна, а ще й розумна, — згуморила Фролова, перебираючи на себе увагу. — Дарма, що не вміє тримати язика за зубами. — Зачинщиця сварки зухвало їй посміхнулася, накаливши обстановку ще більше. — Бачу, в тебе повен рот зайвих зубів, люба.

— Бачу, і в тебе є з чим попрацювати! — не залишилася в боргу свавільна брюнетка, міцно стискаючи в руці телефон.

Валєра вражено присвиснув, я навпаки напружилася — тільки бійки не вистачало.

— Маріє, я ж просив тебе не чіплятися до людей! — почувся з чагарника бузку чоловічий голос.

Ламаючи гілочки, до нас вийшов наш новий знайомий, Геннадій.

— Я нікого не займала. Просто натякнула декому, що у громадських місцях потрібно поводитися пристойно, — знехотя відказала йому брюнетка, кинувши на здорованя невдоволений погляд. — І взагалі, чому це ти захищаєш цих сексоголічок, а не мене? Хіба не так повинні поводитися старші брати, коли на молодших сестер котять бочку?

«Сексоголічок?! Ми ж нічим таким тут не займалися!» — пацюка аж підкинула від обурення, і я була з ним солідарна.

З якоїсь незрозумілої мені причини, ця дивачка знову обпекла мене крижаним поглядом. Її очі забігали по моїм оголеним рукам, приділяючи особливу увагу плечам. Я несвідомо напружила біцепси, відчуваючи легкий біль від скорочення натружених м'язів.

— Зведену сестру, — втомлено виправив її здоровань, шкрябаючи нігтями бичачу шию. — І взагалі, ти обіцяла поводитися добре, коли просилася піти зі мною на вечірку. — Марія примхливо підібгала вуста. Їй не сподобалося те, що вона почула. Однак Геннадію вочевидь було байдуже на її капризи. Він поглянув на Танюху, звертаючись до неї: — То вам вдалося знайти вільний столик, чи?

— Якщо ваша пропозиція досі в силі, ми із задоволенням приєднаємося до вас, — осяяла вона його променистою посмішкою.

— То це ти ЇХ хотів підсадити за наш столик? — ошелешеним голосом запитала у брата Марія. Він ствердно кивнув. — Ти що, головою вдарився?!

— Сестричко! — Насупивши брови, Геннадій загрозливо нависнув над нею. — Не змушуй мене жалкувати, що я взяв тебе із собою. Ще одне слово…

— Все добре, велетню. Не гарячкуй. — Фролова легенько торкнулася долонею до напруженого плеча здорованя, і він миттєво розслабився. Перевівши погляд на наїжачену брюнетку, вона з переможною усмішкою запитала у неї: — В тебе ж немає з цим проблем, люба?

— Жодних, — флегматичним голосом відказала Марія, роблячи вигляд, що розглядає манікюр на своїх випростаних пальцях. Знову поглянувши на мене, вона холодно сказала: — Насправді мені байдуже.

— От і добре. — Сприйнявши це за добрий знак, Геннадій галантно відстовбурчив лікоть, пропонуючи сяючій Танюсі узяти його під руку, — Дозвольте супроводити вас до столика.

Вона примостила пальці на згині його руки і, озирнувшись до мене, весело прощебетала:

— Не відставай, Лєруська. Я не хочу тебе загубити.

— Угу-м, — тільки й змогла я вичавити з себе подобу блеяння кози, досі відчуваючи на собі колючий погляд норовливої дівчини.

«Та що з нею не так? Чому вона постійно дивиться на мене, наче я їй в борщ нагадила?»

Сміливості подивитись у відповідь у мене не знайшлося. Стрьомна вона якась, краще буду триматися від неї подалі. Не встигла я зробити й кількох кроків, як почула за спиною владний голос:

— Зажди!

Я мало не перечепилася через халтурно покладений камінець, з втіхою підмічаючи: не все тут бездоганно зроблено.

— Що таке? — не озираючись запитала у неї.

— Ти сорочку свою забула.

— А?.. Точно! — старанно дивлячись під ноги, я неохоче повернулася до альтанки. Коли наблизилася до Марії і підвела погляд до рівня її стегон, то помітила, що моя сорочка знаходиться в її руці, — Дякую.

Смикнувши за комір, я з подивом зрозуміла, що вона не збирається мені її так просто віддавати. Підібгавши вуста, я запитала:

— В чому справа?

— Так я і знала, що ти користуєшся чоловічим дезодорантом.

На її випещеному личку засяяла чарівна посмішка, яка вибила з мене дух.

«Стоп! Як вона про це дізналася?» — у голові крутилася лише одна думка, та й та здалася вкрай абсурдною. — «З якого переляку вона би нюхала мою сорочку?!»

— Користуюся. І що з того? — озирнувшись на стук дверей, я зрозуміла, що Танюха вже зайшла в приміщення. Тепер хрін його знає, де мені її шукати. — От лайно…

— Не хвилюйся про свою дівчину, мій братик її не скривдить. Він надто добрий, хоча й має страхітливий вигляд.

«Що?! Яка нафіг дівчина?!»

— Танюха моя подруга, і я не хвилююся за неї. Вона сама, кого хочеш, може образити. Швидше, це твій брат знаходиться в небезпеці, — видала я, мабуть, найдовшу фразу за весь час спілкування з Марією.

Схоже, смаглява красунечка теж про це подумала, бо її брови здивовано підскочили до чола. Коли вона засміялася, настала черга моїм вигорівшим на сонці гусеницям наздоганяти її витончених чорних ластівок. Її сміх був м'яким і приємним на слух, наче щебіт пташок навесні. А ще він був настільки заразливим, що й мені захотілося сміятися разом з нею. І начхати, що причиною сміху могла бути я чи моя дурість. Я все одно була ладна усміхатися їй у відповідь, милуючись цим прекрасним творінням богів з не менш красивим ім'ям — МАРІЯ.

— А та руда, що висіла у тебе на шиї? Теж, скажеш, твоя подруга? — зі скептичною усмішкою запитала вона.

— Так і є. І та чорнява з кучерями також моя подруга. Хіба це протизаконно, мати дружні стосунки одразу з кількома жінками? — Я розуміла, на що вона натякає, проте не збиралася йти на її поводу. — Чому ти взагалі про це питаєш?

— Не твоя справа, — відбрила Марія і одразу ж попрямувала до дверей, звабливо вихляючи перед моїми очима шикарною дупою. Торкнувшись до ручки, вона озирнулася і владно сказала: — Не відставай, а то загубишся!

«Очманіти!.. Ким вона себе вважає?! Якоюсь грьобаною принцесою?!!» — чекаючи на мене, свавільна брюнетка схрестила руки на грудях, через що вони трохи підскочили... разом з моїм тиском. Пісенька Валєри про жіночі цицьки повернула мене до тями.

«Вгамуйся, дурню!»

Потупивши погляд і перекинувши сорочку через плече, я стиха промимрила:

— Треба тут закруглятися. Перевірю, як там мої дівчульки, і поїду нарешті додому.