На межі

Коли ми під'їхали до мого будинку, місто занурилося в сутінки. Марія запаркувалася навпроти сусіднього під'їзду, бо поряд з моїм вільних місць не було. Не встигла я відкрити рота, щоб подякувати їй, як вона зробила музику гучніше. Скоса кинутий у мій бік погляд красномовно натякав — вали нахрін звідси!

«Пфф... Теж мені цаца!»

Відстібаючи пасок, я побіжно оглянула двір і подумки вилаялася, бо помітила під кронами липи темно-зелений Enduro. Власниця кросовика, на моє щастя, стояла упівоберта до дороги, тому вона нас не бачила. Наталка, як завжди, мала шикарний вигляд в захисному костюмі, який обтягував її стан, наче друга шкіра. Екран телефона підсвічував її зосереджений вираз обличчя, пальці відбивали ритм, написуючи комусь повідомлення. Затамувавши подих, я сподівалася що не мені.

«Ага, хрін тобі в зуби, Філіпова!»

Мій смартфон, який лежав у наплічнику, відчутно завібрував на колінах, сповіщаючи про отримане повідомлення. Пропущених дзвінків від екс-дівчини було іще більше, що неабияк напрягало і дивувало водночас. Оскільки я не збиралася їй передзвонювати, вирішила принаймі дізнатися якого біса їй треба від мене.

Н. Маляр: Привіт, зайчику. Я хочу з тобою зустрітися. Ти вдома?

Від фамільярного звернення, мої очі закотились під стелю. Вона втратила право так мене називати, відколи поїхати з якимсь мудаком в Буковель. І на всі запити від неї у мене була одна лаконічна відповідь.

Л. Філіпова: Ні.

Н. Маляр: А коли будеш? Я просто стою під твоїм під'їздом.

«А то я, бляха, не знаю!»

Роздратовано підібгавши вуста, я настрочили більше конкретики.

Л. Філіпова: Можеш не чекати. Я зайнята.

Поки я переписувалася з Наталею, Марія зачинила вікна і увімкнула кондиціонер на повну потужність. За лічені хвилини салон спорткара наповнився прохолодним повітрям. У мене навіть волосся на руках стало дибки. І не тільки воно. Бісові соски знову напружилися, натягуючи еластичну тканину.

Окинувши злоумисницю спателиченим поглядом, я намагалася збагнути навіщо вона це робить, адже сонце вже зникло за обрієм, забравши із собою денну спеку.

«Щоб повирячатися на твої цицьки!» — підкинув мені здогадку хтивий мудрець.

«Радше щоб швидше позбутися» — заперечила йому, обіймаючи себе руками, щоб хоч якось зігрітися і прикритися. — «Вона навіть не дивиться на мене»

Нове повідомлення від настирливої екс-дівчини змусило мене заскреготіти зубами.

Н. Маляр: Зай, та годі тобі. Невже ти досі ображаєшся на мене?

Л. Філіпова: Не вигадуй. Я дійсно зайнята.

Н. Маляр: Я скучила за тобою. За нами. Давай поговоримо.

Я вже збиралася послати її прямим текстом, але не встигла. Музика стихла і я почула роздратований голос Марії:

— Я вибачаюся, що перериваю твою гарячу переписку, але чи не могла б ти робити це в іншому місці?!

Ні, не могла! Мені треба було потягнути час, поки Наталя не поїде, тому я поставити зустрічне запитання, яке не давало мені спокою на протязі останніх тижнів:

— Чому ти так і не подзвонила мені? — Чорні брови здивовано підскочили вгору.

— З якого дива я мала це робити? — відказала вона з глумливою усмішкою.

— Я знаю, що ти поцупила мою візитівку.

— Нічого я в тебе не цупила! — дуже навіть правдоподібно обурилася Марія, дивлячись на мене, мов на божевільну.

— Та невже? — вишкірилася я до неї. На якусь мить мені здалося, що її волосся ожило і заворушилося, наче змії Медузи Ґорґони, готуючись до атаки. Це підживило в мені азарт вивести її на чисту воду. — На моєму столі лежало десять візитівок. Одну я дала Ані, залишилося вісім. Увага, питання! Куди поділася ще одна?

— А мені звідки знати?! — пирхнула наїжачена фурія, вп'явшись пальцями у кермо. Коли месенджер знову вибулькнув повідомленням, вона роздратовано зиркнула на мій телефон. — Може ти ще якійсь своїй дівці її дала і забулась про це.

Хоспаді! Знову вона за старе! Але цього разу їй не вдасться перевести розмову в інше русло. Я була сповнена ентузіазмом її дочавити, тому продовжила говорити:

— В гаражі ти звернулась до мене на прізвище. Цікаво, як ти про нього дізналася, якщо кажеш що не брала мою візитівку. Адже я добре пам'ятаю, що в клубі не називала його.

«Шах і мат, любонько!» — радісно пискнув Валєра, зручніше влаштовуючись у кріслі з коробкою попкорну.

Очі Марії недобре примружилися. Вона рвучко подалася вперед, нахилившись наді мною, через що я ледве не вистрибнула з шортів, і просичала:

— Прибери ноги! — Не встигла я відреагувати, як ця навіжена шлопнула мене бардачком по колінам, вийняла звідти мою визитівку і тицьнула нею в моє ошелешене обличчя. — Забирай. Вона мені більше не потрібна.

«Ти ба, які пристрасті!» — зареготався любитель скандальних реаліті-шоу.

— Чому непотрібна? — бовкнула я, косячись на шматок заламінованої картонки, мало не заробивши косоокість.

— Я залишила її в себе з єдиною метою, щоб вона нагадувала мені, як ти мене дратуєш! — Зрозумівши, що я не збираюся забирати свою річ, Марія жбурнула її під ноги. Чергове булькання гаджета роздраконило красунечку іще більше. — Чому не подзвонила, питаєш? З тієї ж причини, з якої ти спалила мою візитівку — не хотіла тебе більше бачити!

«Оце так-так! Я ж бо думав, що Марія скомуниздила її з іншої причини...» — розчаровано промимрив Валєра, враз втративши апетит. — «Нюдси нам надсилати чи ще якісь провокативні sms-ки...»

«Та заціпся вже ти. Ти мене відволікаєш!» — гримнула я на нього, ледве стримуючись щоб не розреготатися з його зашкварних підкастів.

Під крижаним поглядом водійки я намагалася утримати на обличчі пофігістичний вираз. Мені неабияк пощастило, що вона просто сичала на мене, а не репетувала на все горло. Сварка в машині могла привернути увагу Наталі. Ця причманда досі не поїхала, написуючи мені з маніакальною завзятістю.

Бульк-бульк-бульк…

Аби не накаляти ситуацію ще більше я вимкнула телефон, закинула його в наплічник, і спокійним голосом запитала в Марії:

— Тоді навіщо ти приїхала за мною, якщо тебе так дратую.

«Так! Розкажи нам! Ми все хочемо знати!» — навостривши вуха, Валєра заковзав на дупі від нетерплячки.

— Виконувала доручення Ганни Миколаївни, — апатичним голосом відказала Марія, розгубивши нарешті ворожість. Навіть 'кондюка' вимкнула. — Отримала від неї данні геолокації на телефон, проклала на навігаторі маршрут. — На її вустах з'явилася крихітна посмішка, невеличка але дуже приємна. — Коли приїхала в ті хащі, то спершу побачила твоїх братів, а вже потім тебе. Між іншим, я була такою ж шокованою як і ти, тож не накручуй себе. Я не маніячила за тобою.

Я також їй посміхнулася і, на якусь мить, в салоні запанувала затишна атмосфера. Виявляється, якщо не язвити одна одній, то можна спокійно поговорити. Але я не була би собою, якби все не пустила на пси.

— Але навіщо тобі працювати на Аню? Судячи з твоїх брендових шмоток і навороченої тачки, ти не маєш потреби в грошах. Це що якийсь мажорський прикол?

Морія знову завелася з-пів оберту, обпікши мене крижаним поглядом.

— Годі з мене тупих запитань! Вимітайся!

Підібгавши вуста, я заперечливо похитала головою. Краще вже перетерпіти перепади настрою свавільної красунечки, аніж нарватися на небажану зустріч з Наталею.

Роздратована моєю відмовою, Марія знову подалася вперед і вхопилась за ручку, з наміром відчинити дверцята. Я поклала поверх її тендітної долоні свою мозолисту граблю, стиснувши пальці. У ніс закрався аромат квіткових парфумів. Вдихнувши його, я примружила очі, і не втрималася від смішка.

Щуропикий блазень носився диким полем, зриваючи квіточки і кружляючи на одній нозі. Хміліючи від від приємного запаху, він був у захваті від тілесного контакту з його власницею. Втім, як і я...

— Якого біса ти виробляєш? — намагаючись вивільнити руку, обурилася Марія, роздратовано засичавши десь в мій живіт. — Негайно відпусти мене!

— Відпущу, якщо ти пообіцяєш не виганяти мене з автівки, — поставила я їй ультиматум, сильніше стиснувши пальці.

Гнівно зиркнувши на мене з-під лоба, розлючена фурія якомось чином вив'юнчилася і вгризлася зубами в шкіру вище пупка. І хоча Марія не мала можливості мені відповісти, було і так зрозуміло, що вона не збираєся йти на компроміс.

Охнувши від несподіванки, я відчула як мої пальці дрібно затремтіти. Мені не було боляче, зовсім ні. Мене накрило настільки сильною хвилею збудження, що я не змогла втримати в собі напів стогін напів рик. Розцінивши мої дії по-своєму, Марія завзятіше вп'ялася зубками в шкіру. Я ж звела стегна разом, дуріючи від насолоди і відчуваючи, як мої шорти наповнюються вологою. Дідько, вона знайшла мою ерогенну зону, навіть не підозрюючи про це...

«Оце так поворот!» — розкидаючи над головою зібрані квіти, розреготався Валєра.