На межі

«Мрії збуваються», — солодкою патокою полилося до моїх вух радісне щебетання Валєри.

«Завали пащеку, збоченцю!» — огризнулася я на нього, вкоренившись ногами в одвірку.

Смаглява красунечка, майже як у моїх бісових маренях, сиділа на капоті спорткара у легенькій сукенці, хіба що її ніжки були закинуті одна на одну, і вона усміхалася не мені.

«Якого дідька Марія тут робить? Ще й з Владом щебече, начебто вони...» — мої очі мало не повилазили із орбіт, — «Невже вона на нього запала?»

«Якщо ця гаряча ціпонька бі, то все може бути...» — висунув слушне припущення щуропикий мислитель, у задумі чухаючи підборіддя. — «Твій братик точне не проти їй вшкварити! Поглянь, як він в'ється вужем біля неї»

Відчуваючи гіркоту в роті, що зібралася там від неприємних спостережень і зроблених висновків, я подумки вилаяла себе та усі сюрпризи разом узяті. Карма ще та сучка! Спогади з минулого налетіли колючим вітром...

Декілька років тому, подібним чином, між Владом та Наталею зароджувалися романтичні відносини. Розпушуючи перед нею хвоста, братик розповідав об'єкту своєї цікавості якісь кумедні історії, а вона, закинувши голову до гори, заливисто сміялася з його жартів. І все у них було на мазі, поки Влад не познайомив її зі мною. Відтоді моє звичне життя пішло під укіс. Наталка перемкнула увагу з нього на мене і я піддалася спокусі...

В своє виправдання можу сказати, в той час я не розуміла, що відбувається зі мною. Між нами. Я гадки не мала у що зрештою виллється дружнє спілкування із нею. І якщо карма вирішила дати мені копняка, то хай так і буде.

Наразі мене більше хвилювало: куди, чорти б його ухопили, подівся водій Ганни? Він вже давно мався бути тут. Можливо, заблукав дорогою сюди в лісі. Мабуть варто зателефонувати Стрілецькій і з'ясувати, як довго мені ще чекати на обіцяний транспорт.

— Ну, нарешті я тебе дочекалася!

Виґулькнувши з роздумів, я із подивом виторощилася на мажорку, не розуміючи, чому кажучи це вона дивиться на мене.

«Мамцю, схоже, красунечка приїхала не до Влада…» — спантеличено промимрив Валєра, осмикаючи лапками вуса.

«Та ну, маячня!»

— Пф-ф… Ти так кажеш, ніби приїхала сюди через мене, — озвучила я свої сумніви, виймаючи телефон із кишені.

Потупивши погляд, щоб не витрішатися на неї зайвий раз, я розблокувала екран, і навіть майже встигла натиснути на виклик, як знову почула її роздратований голос:

— Сідай вже в автіаку, Філіпова. По дорозі подзвониш. У мене не так багато вільного часу на виконання особистих доручення від Ганни Миколаївни і твої витребеньки.

Плавно зісковзнувши з капота автівки, Марія відчинила дверцята з водійського боку, спершись на них однією рукою. На її обличчі не залишилося й сліду від усмішки. Не схоже було, що вона жартувала.

«Особисті доручення від Ані? Якого біса тут відбувається?!»

Те що зарозуміла брюнетка працює на Стрілецьку, не вкладалося в голові. Цього просто не могло бути!

— То ти і є той самий водій, на якого я чекаю? — зневірливо запитала у неї .

— Так і є. А що тебе власне дивує? — Обійшовши спорткар, Марія нетерпляче відчинила дверцята з пасажирського боку, пиляючи мене вимогливим поглядом. — Сідай давай!

«Йой! Не ведися на це, мамцю! Ця підступна діваха хоче вивезти тебе в глиб лісу, щоб там по-тихому кокнути, а тіло поховати під одним з тих величезних мурашників. Тільки кісточки від нас і зостануться...» — заголосив Валєра, забиваючи мені баки черговою дурнею, у яку чомусь хотілося вірити.

— Ти не схожа на обслуговуючий персонал. — З підозрою зіщуливши очі, я так і не зрушила з місця.

— А мала діло каже, — підтримав мене Сержик, пильніше придивляючись до наїжаченої мажорки.

— Чому це не схожа? — обурилася Марія, склавши руки на грудях в захисному жесті. — Бо на мені немає уніформи? Ганна Миколаївна не змушує мене її носити. Ясно тобі? — остання фраза адресувалася мені.

Я погідно кивнула, хоча насправді нічого не зрозуміла. Мій погляд блукав по її стану, спричиняючи появу далеко не християнських думок. Марія також вивчала мене. Під прицілом її очей моєю шкірою пробігся морозець. Треба було вшиватися звідси, поки в братів, які спостерігали за нами, не виникло незручних запитань. Я поквапом підійшла до Марії і з потупленим поглядом сіла в спорткар, жбурнувши під ноги наплічник.

— Так би одразу, — прокоментувала вона мої вагання, зачиняючи дверцята.

Дочекавшись, поки водійка займе своє місце, я продовжила з нею розмову в салоні:

— Справа не в уніформі, Маріє, а в тому, що ти мажорка. Такі як ти не працюють на когось.

Фіксуючи пасок безпеки, я побіжно оглянула її профіль: гордовито припідняте підборіддя, спина виструнчена, зверхній вираз обличчя — ні дати, ні взяти, чисто тобі «блакитна кров»

— Ти мене розкусила, — кинула вона черговий уїдливий коментар і завела двигун. — Я, як ти щойно висловилася, і справді «мажорка», от тільки все це тепер...

Намагаючись розвернути спорткар, на зовсім крихітному п'ятачку, вона так і не договорила. Натомість з її вуст полилися прокльони в унісон з роздратованим риком потужного двигуна. Здійснити цей нехитрий маневр Марії заважав наш «пиріжок», запаркований під парканом, у який вона щоразу натикалася передком, а задньою частиною мало не з'їжджала в рівчак. Якби я не хвилювалася за збереження моєї улюбленої марки спорткара, то могла би спостерігати за її стражданнями вічність.

— Зачекай на мене, я скоро повернуся. — Вистрибнувши на вулицю, я вскочила в наш мінівен, намацала в бардачку ключі і запаркувала його поміж дерев, передом до виїзду з лісу.

— Молодець, sister! — похвалив мене Влад. — Дай п'ять!

— Ти мені ще сто гривень винен за енергетичні батончики, — віджартувалася я, але все ж вдарила по його розкритій долоні.

Прямуючи до Марії, яка навіщось також вийшла з автівки, я мало не упіймала обличчям ключі, які вона жбурнула у мене. Упіймавши їх суто інстинктивно, я обурено пирхнула:

— Блін, що за фігня?!

— У тебе непогано виходить маневрувати між деревами. Будь лапочкою, розверни і мою «дівчинку»: до дороги передом, до хатинки задом, — солодко усміхаючись, відказала вона приказним тоном.

— А просто попросити про допомогу ніяк не можна було? Обов'язково треба було намагатися мене вбити?! — промчавши повз неї, я мало не збила її з ніг, коли сідала за кермо.

У літньому душі, весь хміль з мене майже вийшов, тому я не надто переймалася, що можу втрощити її мажорську тачку. Убивця моїх нервових клітин сіла поряд зі мною, дивлячись на мене з-під лоба винуватим поглядом.

— Вибач, я не подумала, що можу тобі якось нашкодити. Була впевнена, що ти без проблем упіймаєш ключі.

— Не подумала вона… — передражнила я її, прокручуючи ключа.

Моє роздратування миттєво розчинилося в гортанному реві двигуна. Щоразу коли я заледве торкалася педалі газу, від цього звуку з'являлося відчуття всемогутності. У мене навіть волосся на руках стало дибки від захвату. З кожним новим риком, я закохувалася в цього хижого звіра дедалі більше. Якби на мені були трусики, вони би стали вологими в передчутті досягнення піку насолоди.

— Подобається? — реагуючи на голос власниці цього дива, яка увесь цей час не зводила з мене очей, я напружено кивнула. Слова застрягли десь у горлянці, відібравши здатність розмовляти. — Можеш проїхатися до траси, якщо, звісно, ​​хочеш.

— Я тільки «за»! — На моїх вустах розцвіла щаслива усмішка.

— Тоді уперед! — Марія защібнула на мені пасок безпеки, врубила хітяру The Rolling Stones, і я плавно рушила з місця. Вірніше спробувала це зробити. Незважаючи на те, що педалі були дуже м'якими, мені ніяк не вдавалося розвернутися без пробуксовки. — Спокійніше, — невагомо торкнувшись до мого стегна, вигукнула вона перекрикуючи музику: — Розслабся і відчуй мою «дівчинку», — Дотримуючись її ненав'язливих порад мені зрештою вдалося вирулити на ґрунтову дорогу. Я махнула на прощання братам рукою, і рушила далі. Кермувати автівкою своєї мрії було одне задоволення. Збавивши трохи звук, Марія продовжила знайомити мене з нею: — Підвіска для траси відмінна: вона пружна і в міру жорстка. А ось на ґрунтовій дорозі може здаватися надто жорсткою, — її голос був таким же схвильованим, як і мій.

— Ага, я вже це помітила.

У зручному салоні відчувалася кожна яма та купина. Мої груди, відчувши свободу без ліфчика, підстрибували при кожному схилі та підйомі.

«Дідько, хоч би не вистрибнули з майки»

— Ну, так... Складно таке не помітити, — промимрила Марія, кидаючи косі погляди у мій бік.

Її пальці, які все ще лежали на моєму стегні, вп'ялася в нього. Про те, що її так нервує, я намагалася не думати. Якось не до того було… Спорткар набирав швидкість настільки прудко, що мені часом доводилося пригальмовувати. Проте на диво він виявився дуже маневреним: ями я об'їжджала без особливих зусиль. До траси ми дісталися без пригод і надто швидко.

«Шкода...» — промайнула в голові сумна думка.

Зупинившись біля узбіччя, я відстебнула пасок і, поглянувши на Марію, отетеріла. Її бронзова шкіра вкрилася ледь помітним багрянцем, особливо це було помітно в зоні шиї та грудей. Рване дихання і пульсуюча, на витонченій шиї, жилка прикувала мій погляд. Сексуальна енергетика, що йшла від неї, просто зашкалювала…

«Виглядає так, ніби вона от-от кінчить», — озвучив мої спостереження Валєра, радісно шкірячись.

«Стулися! Тебе послухати, то всі навколо сексуально стурбовані!» — пирхнула я на нього, заперечуючи очевидні речі.

— Міняємося, — хрипкуватий голос Марії, в якому вчувалися командирські нотки, мене, всупереч логіці, ще більше паралізував.

Так і не дочекавшись від мене якихось дій, вона першою вийшла з автівки. Забарившись на кілька секунд, я теж вибралася на свіже повітря, вирішивши обійти мажорську тачку з іншого боку, щоб не зіткнутися з її власницею. А коли опустила погляд на свої груди, щоб перевірити чи я їх не розгубила в дорозі, я вронила щелепу. Мої соски знаходилися в бойовій позиції.

«То он воно що?!» — зайшовся реготом щуропикий веселун.

Пославши його до дідька я, поквапом розтерла груди долонями, аби приховати це неподобство. І тільки-но я сіла в спорткар, як почула владний голос диктаторки:

— Кажи свою домашню адресу!

«Хах, Схоже ця кралечка просто не вміє поводитися якось інакше...»

Проковтнувши своє обурення, я виконала її забаганку.