22.07.2023: Сенсорна магія
Я пам'ятаю як бувало в дитинстві прокидалася від шуму каструль на кухні. Бабуся з самого рання поралася по двору та дому, а тепер готувала щось смачненьке. Від запаху в животі починало урчати і я швиденько вставала з ліжка.
Зайшовши в кухню у ніс вдаряв кислуватий запах вишні, а відкрита біло-червона упаковка борошна натякала на те, що готуються солодкі вареники.
І ось переді мною на спеціальній прозорій скатертині з'являлася тарілка з варениками. Від них підіймався густий пар, який попереджав, що як візьмеш пальцями то отримаєш опіки.
Так я і сиділа в очікуванні коли ці білі лялечки охолонуть. Але рідко у мене це виходило. Тож хапала я той вареник руками та впивалася в нього. Від дитячої необережності сік з вареника червоними струмками стікав по підборіддю на шию та по руках. Цвіркав через весь стіл. А в роті залишався солодкий смак вишні в тісті.
По кухні розлітався бабусин сміх від побаченої картини. Вона простягала мені вафельного рушника, вже пожовтілого від часу:
- Не спіши. Візьми обережно руками вареник, потім трохи надкуси та висмокчи сік. Тільки після цього можеш його нормально кусати та їсти. А так все саме смачне по тобі розтеклося, — навчала вона.
Після такого диканського сніданку мене завжди відправляли митися та перевдягатися. Тож вареники з вишнею у мене тепер асоціюються із безладом та липкими руками, які просто так не вимиєш під теплою водою. Треба обов'язково піти помитися всій у літньому душі.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!