Клуб Анонімних Авторів

Наша цивілізація вже кілька тисячоліть живе у космосі. Весь цей час ми блукали у пошуках нового дому. Але так і не знайшли його. Планети, яка б відповідала параметрам Землі.

Земля залишилася для нас лише в книжках і далеких спогадах. Вона стала сприйматися, як фантастичне місце. Зелене, і з водоймами.

Фотографії з минулого заворожували. Деякі вчені намагалися відтворити такі умови на інших, найбільш відповідних, планетах. Та нічого не вийшло... Вони тільки згубили багато життів. Таких важливих для виживання в космосі на кораблі.

Пройшло вже багато тисяч років. За підрахунками Земля вже мала оновитися. Або ж її взагалі не стало.

Чому ми згадали про неї? Бо шлях нашого корабля вперше пройде через галактику, в якій зародилося наше життя. Наша цивілізація.

Ніхто не вірив, що це може статися. А я ніколи не вірив, що це станеться за мого життя. Похибки були завеликими. Ті, хто запускав корабель у плавання, не мали достатньо інформації для розрахунків. Відповідно — ми не можемо провести точні розрахунки.

Ми дуже просунулися у вивчені фізики космосу. У розумінні й відчутті часу. Все стало іншим. Але дані з минулого залишилися тими самими. Зі старого світу.

Своєму сину я завжди розповідав про Землю. Читав книжки та показував фотографії. В пам'яті корабля було багато інформації про цей незнайомий нам світ. Досі невідомо, але схоже інформацію з Землі ще довго передавали на корабель, аби зберегти якомога більше. І це у них вийшло.

Наша культура трансформувалася і підлаштувалася під життя у космосі, в обмеженому просторі корабля. Але в її основі лежать традиції Землян.

Я - капітан корабля Ковчег. На мені лежить відповідальність за весь народ Землян. Але багато з молоді з нетерпінням чекають на висадку на планету. Мріють побачити той рай, про який читали з дитинства й вивчали у книгах.

Я проти необдуманих кроків. Я проти ризикувати нашою молоддю. Але я й сам був таким. Бунтарем і першопрохідцем. Завдяки цьому нам вдалося розширити простір Ковчега і покращити умови проживання на ньому. Але це інше.

Я боюся за них. В тому числі за мого сина. Але також знаю, що не зможу їх стримати. Мені й самому цікаво.

Наразі корабель недостатньо близько, щоб відправитися в будь-яку розвідку на Землю. Та я знаю людину, яку це не стримає. Мій власний син.

Останні роки він із захопленням вивчав карти старого світу. От і цього разу, зайшовши в його кімнату, я побачив розгорнуту книгу на сторінках якої була зображена карта Старого Світу.