Клуб Анонімних Авторів

Мене звати Малена. Хтось називає мене відьмою, а для когось я звичайна жінка. Річ у тім, що у моєму світі настільки розвинені технології, що можна подорожувати світами та керувати стихіями природи.

Деякі народи настільки не в змозі це осягнути, що прирівнюють таких як я до Богів. Інші намагаються розгадати нашу загадку. А ще частина невпинно розвивається, щоб досягти нашого рівня.

Звісно, найголовніше з правил у нас: не видавати себе. Не показувати на що здатні, щоб не повпливати на розвиток інших світів. На жаль, це не завжди вдається.

Земля. Світанок. Я сиділа на березі й розмовляла з морською черепашкою. Говорили більшу частину ночі й під ранок вона почала втомлено шепотіти мені про таємниці моря.

Дивовижно! Земляни навіть не здогадуються, які дива чекають їх на морському дні. Я була в захваті від перспектив розвитку цього світу й почала детальніше розпитувати черепашку.

Я так захопилася, що не помітила, як до мене підбіг хлопчик. Людське дитя.

- Ти розмовляєш з черепашкою? Як ти це робиш? У нас ніхто не вміє розмовляти з черепашками, - він з цікавістю дивився на мене.

- Так, вмію. Це просто. Хочеш спробувати? - тоді я не знала чи може людське дитя в такому віці щось запам'ятати.

І ми почали говорити втрьох. Пройшло хвилин п'ять і ми почули, що хлопчика гукають. До нас підійшов високий чоловік:

- Мігель, невже ти не чуєш, що я тебе кличу? - потім він повернувся до мене. - Вибачте, якщо він відволікає вас. Здається він готовий засипати питаннями кожного, кого бачить.

- Він розумний. Мені подобається, що ще такий маленький, а вже багато розуміє.

Вони попрощалися й пішли по своїх справах. А я ще якийсь час сиділа на березі.

Пройшло 30 років за земним часом, коли почали відбуватися дивні зміни у мережах пересування між світами. Хтось явно впливав на них.

Зрозуміло одне - одна з цивілізацій майже наблизилася до нашого рівня.