3.02.2023: Керамічна чашка стояла порожня, його губи все ще зберігали слід її поцілунку
Сьогодні зранку він згадував день, коли вона пішла. Того року лютий видався на диво сонячним, але дуже морозним.
Той ранок був мовчазний. Вона вже все сказала на передодні, а він був занадто спантеличений, щоб щось говорити. Тим паче жінка прийняла рішення, і щоб він не сказав, вона його не змінить.
Майже вийшовши з квартири, вона повернулася і підійшла до нього. Поклала руку на його обличчя і поцілувала в останній раз.
Відсторонившись, вона подивилася йому в очі та ледь чутно прошепотіла: "Пробач". Після чого вийшла і зачинила за собою двері.
Керамічна чашка стояла перед ним вже порожньою після кави, а він все прокручував той день у своїй уяві.
Чому саме зараз? Чому саме зараз він згадав той день? Пройшло вже так багато років. Але сьогодні за вікном знову світило сонце. І цього року лютий видався так само сонячним як і того ріку.
Він закрив очі й знову прокрутив момент, коли вона його поцілувала. Мабуть, той поцілунок був самим інтимним для нього. Останній. Коли вже нічого не повернеш, а в пам'яті хочеш зберегти всі дрібниці.
Він пам'ятав як застиг тоді, боячись зробити щось не так. Відчував тепло її долоні на щоці. Ніжність і смак її губ.
Мимоволі він підняв руку і торкнувся пальцями губ. Так. Через стільки років його губи й досі зберігали слід її поцілунку.
Він посміхнувся собі, все ще тримаючи очі заплющеними. В цей момент промені сонця крізь вікно дійшли до його обличчя і почали зігрівати.
Так, він буде пам'ятати той день до кінця життя. Адже той день подарував йому нове майбутнє.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!