Придворне життя імператорського почту 2 том - Два камені

За хвилин двадцять святкування, що супроводжувалося поїданням печені та спостереженням за новими веселощами, Густав знову вирішив уточнити, коли ж вони розпочнуть те, чого він так довго чекає:

- Луї, - покосився він на коханого, щойно артисти закінчили невеличку виставу, - а скільки ще до постільної церемонії залишилося?

- Хм, - задумливо насупився блондин, спостерігаючи за виступаючими, що попрямували до виходу. - Взагалі, ми повинні почати прямо зараз, - однозначно глянув на свого чоловіка і перевів погляд на імператора, чекаючи на його слово, що повідомило б усіх про проведення церемонії.

Однак той, залишивши всі ці церемоніальні справи на когось іншого, зовсім не поспішав підніматися і щось оголошувати, вважаючи за краще займатися фліртом зі своїм найближчим оточенням, не звертаючи уваги на інших. Молодята напружено чекали на його слова і могли б чекати ще більше, якби сам Олександр не нагадав Даніелю про те, що саме він має оголосити про початок проведення такого важливого ритуалу.

- Постільна церемонія? - глянув на нього захмелілий монарх.

- Так, - кивнув Дель-Реві. - Вона запланована прямо зараз. Усе підготовлено саме до цієї години.

- Тоді, - енергійно піднявся імператор, розкинувши руками, щоб усі звернули на нього увагу, - почнемо ж церемонію білизни!

- Уже зараз? - захоплено подивився Густав на Людовіка. - Прямо зараз? - почав несамовито плескати в долоні, не в силах всидіти на місці від щастя.

- Так, саме зараз, - ласкаво кивнув йому коханий і поцілував у щоку.

- Ми прямо зараз підемо в спальню?

- Не зовсім, - швидкоплинно глянув блондин на жвавих, від новин про церемонію, гостей і свідків, що прямували до них. - Зараз нас омиють, переодягнуть і тоді ми зустрінемося, - повернувся до коханого та встав, підняв його слідом за собою.

- А потім що буде? - з нетерпінням дивився на нього синьоокий.

- Я думаю, що ми обидва знаємо, що потім буде, - зацікавлено оглянув він його з голови до ніг.

- Луї! – захопився парубок.

- Наше переодягання не повинно зайняти багато часу, - з усмішкою взяв його за руку Людовік і вивів з-за їхніх місць, подивився на свідків, які вже готові були розводити їх по різних кімнатах. - Зустрінемося в нашій спальні, - глянув чоловік на Густава, швидкоплинно поцілував його вилицю і пішов зі своїми веселими друзями в коридор.

Синьоокий радісно повернувся до своїх супровідників, якими були Золото, Бронза й Опал та попрямував із ними до нагрітого каміном приміщення, де на нього чекала тепла ванна з приготованим для спальні вбранням.

- Я не можу повірити в те, що це відбувається! – захоплено відгукувався Густав, уже заходячи зі знайомими у відокремлене місце. - Луї і я знову будемо разом! - мало не танцюючи пройшов він до вішалок, приготувавшись роздягатися.

- А хіба ви були не разом останнім часом? - спантеличився Бронза, зачиняючи за ними двері.

- Ви не розумієте! Ми були разом, але "так" разом, ми не були з вересня! - мрійливо покружляв синьоокий. - Луї знову буде в мені!

Приятелі здивовано переглянулися.

- Ви так довго не займалися цим? - подивився на нареченого найстарший.

- Ні! І ось сьогодні ми цим нарешті займемося! - радісно подивився на них Густав. - Я у нестямі від щастя!

- Хах, ми це бачимо, - підійшов до нього Золото і зняв синій каптан, передавши його Опалу.

- Це просто жах, - коментував флейтист, вішаючи пальто на плічка. - Так довго... Як ви витримали взагалі?

- Хах, - усміхнувся йому Бронза. - Хто б казав. Сам-то не займаєшся цим ні з ким.

- Я - це зовсім інша річ, - оглядав музикант Сапфіра.

- Та як же, - відпив повненький вина.

- Припиніть, - приструнив їх Карл, почавши розстібати ґудзики на синьому камзолі. - Ми повинні ЙОМУ похабні промови штовхати, а обговорювати ваші інтимні справи.

 - Хах, - підійшов до парубків найстарший, - не питання. То що? - завзято кивнув він синьоокому. - Хто зверху буде?

- Ми сьогодні домовилися, що Луї, - із широкою посмішкою подивився на нього Густав.

- Обидва підготувалися? - зацікавлено запитав Золото, знімаючи його камзол і передаючи його Опалу.

- Про Луї не знаю, але я весь день уже як готовий, - відповідав хлопець. Понад тиждень чекаю нашої ночі, - мрійливо зітхнув.

- Хах, - спостерігав за ними Бронза. - Та ви так шепотілися іноді, що виникали великі сумніви в тому, що ви дотерпите. Ще й втекли сьогодні. Чим ви таким займалися? - підозріло усміхнувся.

- Хах, ми просто цілувалися.

- Просто цілувалися? - не вірив цьому Карл, який розв'язував його шийну хустку. - З Алмазом і просто цілувалися?

- Може й не просто... - відвів наречений грайливий погляд убік. - Але нічого такого ми не робили, - повернувся до знайомих.

- Ну-ну, ну-ну, - несерйозно похитав головою Бронза. - "Нічого такого"... Звідки ж ми знаємо, що ви вважаєте «нічим таким»?

- Правда! - вражено глянув на нього синьоокий. - Ми просто захоплено цілувалися!

- Ох, - зняв із нього мережива Золото і віддав своєму помічникові. - Бачив я якось, як ви цілуєтеся. Такі відверті поцілунки це вже не "нічого такого", - усміхнувся, взявшись за ґудзики на його штанях.

- Золото! - стривожено відскочив від приятеля Густав. - Давай я сам? - ніяково посміхнувся, прикрившись долонею.

- Сам? - спантеличився той. - Але Алмаз передав мені, що ти не можеш роздягнутися самостійно.

- Ну... - зам'явся синьоокий. - Зазвичай мене Людовік роздягає... А не ти...

Решта переглянулися.

- А ти впевнений, що сам упораєшся? - насупився Опал. - Адже Алмаз робив за тебе практично все. Не думаю, що він би робив це, якби ти й сам міг.

- Ну... – опустив наречений погляд.

- Може, - вирішив запропонувати Бронза, - просто Алмаза покликати? - глянув на решту. - Він його роздягне і ми продовжимо.

- А що з ванною робити? - кивнув на ту Золото. - Якщо він не дає нам навіть роздягнути його, то як ми мити його будемо? - перевів погляд на Сапфіра.

- Ну... - сором'язливо заговорив той. - Я дамся вам помити мене, просто не у всіх місцях...

- А ти зможеш сам себе в цих місцях помити?

- У мене ще ліва рука є, - глянув граф на нього. - Я спробую.

- Тоді, - оглянув усіх Бронза, - я зараз покличу Алмаза і він нам допоможе, - кивнув, розвернувся і вийшов.

До Людовіка він заглянув, коли той уже сидів у ванній і захоплено мився, натираючи собі найінтимніші місця.

- Три так, щоб скрипіло! - завзято говорив йому Агат, що стояв неподалік. - Щоб Густав слів не міг підібрати, коли побачить тебе!

- Хах! Я в процесі!

- Кхм-кхм, - постукав до них гість, привертаючи до себе увагу.

- Так? - обернувся Агат на двері.

- Щось сталося? - запитав його блондин, подивившись на супровідника свого нареченого.

- У нас виникла невелика проблема.

- Яка? - миттю занепокоївся Людовік.

- Сапфір не хоче, щоб ми його роздягали.

- Як це? – насупився норієць.

- Він соромиться. Можеш ти його роздягнути?

- А хто йому допомагав? - почав підніматися блондин. - Я ж сказав, щоб тільки Золото його торкався, - полив своє тіло водою, змиваючи зайву піну, і вийшов на килим, одягнув капці.

- Йому й допомагав тільки Золото. Але він соромиться і його.

- Тоді ходімо, допоможу йому, - обгорнув стегна рушником і попрямував до виходу.

- Може хоч халат накинеш? - подивився йому вслід Агат. - Замерзнеш.

- Та я швидко. Туди і назад, - вискочив норієць у коридор, швидким кроком попрямувавши до свого коханого.

Бронза поспішив точно по п'ятах.

- Густаве? - зайшов у їхню кімнату Людовік, виявивши там своїх знайомих і коханого, який сумно сидів на стільці.

- Луї? - глянув на нього суджений і миттєво застиг, не в силах відірвати погляду від цього ледь прикритого тіла, що виблискувало у світлі вогню, завдяки холодним крапелькам по всій шкірі.

- Бронза сказав мені, що ти не хочеш, щоб Золото роздягав тебе, - підійшов до нього наречений.

- Луї? - зніяковіло відсунувся той, боячись власного безсилля перед виниклим бажанням до цієї людини.

- Давай я тебе роздягну? – спустився Людовік перед ним навпочіпки.

- Луї, - відвів граф погляд, притихнувши в голосі, - якби ти прийшов сюди одягнений - я б уже був у твоїх руках, але ти практично голий... - розгублено прикрив рум'янець долонею.

- Дідько, - прикро озирнувся блондин, шукаючи що-небудь, чим він може прикрити власну наготу, щоб допомогти Густаву підготуватися до їхньої ночі. - Якщо я трохи одягнуся, - затримав він погляд на елементах його костюма, - це зможе заспокоїти твоє збентеження? - подивився на коханого.

- Сподіваюся, що так, - ніяково кивнув той.

- Тоді зараз спробуємо, - підвівся норієць, підійшов до рушників, наспіх витерся та попрямував до вішака, звідки зняв спершу камзол, а опісля й каптан, по черзі одягнувши їх на себе. - Ну як? - повернувся він до Густава.

Приятель зніяковіло оглянув його:

- Усе ще дуже еротично, - затримав погляд на голому торсі, що виднівся крізь не застебнутий одяг, - але вже не так відверто, - сором'язливо піднявся й підійшов до нього. - Допоможи мені зі штанами, - сором'язливо зімкнув руки, відвівши погляд убік. - Я б не хотів, щоб із мене їх знімав хтось інший...

- Добре, - опустив блондин очі на його кюлоти і почав розстібати.

Впоравшись із ґудзиками, молодий чоловік спустився на присядки.

- Давай я одразу й кальсони зніму, - зітхнув Людовік, помітивши чималу ерекцію на свою адресу.

- Угу... - ніяково натягнув коханий поділ сорочки на свої геніталії, бажаючи прикритися від нього хоч чимось.

- А з панчохами як? - стягнув із нього спідню білизну. - Сам знімеш чи даси Золоту тобі допомогти?

- Просто розпусти вузли, - дістав Густав свої ноги зі штанин і відступив. - Зняти я їх зможу.

- Добре, - заліз він пальцями за його коліна і почав розв'язувати стрічки, які тримали панчохи на ногах.

Увесь цей процес супроводжувався помітно зростаючою напругою синьоокого, що всіма наявними в нього силами чинив опір бажанню подивитись на Людовіка чи уявити в голові його цікаве положення у себе в ногах.

- Ось і все, - піднявся блондин, ставши на повний зріст. - Ще якась допомога потрібна?

- Я повідомлю тобі про це в спальні, - зніяковіло відступив суджений.

Людовік задоволено оглянув його стан:

- Тоді зустрінемося там.

- Угу.

- Він ваш, - глянув блондин на помічників. - Але ненадовго, - хитро глянув на коханого. - Чекатиму на тебе біля ліжка... - заманливо прикусив губу.

- Я прийду, щойно помиюся, - слухняно кивнув той.

- Тоді залишу вас, - грайливо відвернувся і вийшов.

Густав провів його бажаним поглядом.

- Справді, - приголомшено прокоментував усе це Опал, - ви давно не були "разом". Це помітно навіть із заплющеними очима. Як тільки я не помічав цього раніше? - спантеличено підібрав з підлоги штани й відправив їх на вішалку.

- Просто не дивився на них, - підійшов до знайомого Карл і взяв його сорочку за поділ, почавши піднімати її до голови. - Їхню тягу один до одного дуже важко не помітити.

- Скоріше б уже усамітнитися, - вискочив з-під сорочки синьоокий і нагнувся, стягуючи панчохи лівою рукою.

- Якщо тільки це можна буде усамітненням назвати, - неоднозначно зауважив Бронза. - Ти ж знаєш, що Даніель хоче спостерігати за вашим процесом?

- Це неважливо, - позбувся Густав залишків одягу. - Він же не буде нам заважати, - пішов до ванної.

- Ти бачив їх щойно? - спантеличено подивився на старшого Карл. - Їм узагалі вже байдуже дивиться на них хтось чи ні. Аби тільки до ліжка пустили, - підібрав панчохи. 

- Ну, - зніяковіло посміхнувся Густав, заходячи у воду, - ти, загалом, маєш рацію.

- Про що я й кажу, - відніс рудий усю спідню білизну до вішалки.

Минув деякий час, перш ніж молодята знову зустрілися. Густав зайшов до їхньої спальні зніяковіло, з несміливою посмішкою обхоплюючи праве зап'ястя долонею, притискаючи його до живота, прикритого теплим халатом і довгою нічною сорочкою під ним.

- Хахахаха! - вибухнув привітальним сміхом один із численних гостей, охочих долучитися до ритуалу постільної білизни. - А ось і граф Камп!

- Вітаю, - скромно кивнув йому парубок, проходячи до ліжка в супроводі свого тимчасового почту.

- Хах! Густаве! - радісно піднявся Людовік, який до цього сидів на краю їхнього ліжка. - Я вже скучити встиг! - не дивлячись поправив свою довгу сорочку.

- Я теж за тобою сумував, - неголосно повідомив наречений, сором'язливо опускаючи погляд на підлогу.

- Густаве... - з ніжністю оглянув блондин його рожевий рум'янець, що так привабливо горів тільки для нього. - Густаве, - покликав чоловіка, поклавши долоню йому на щоку. - Поглянь на мене... - немов вода, переплив він рукою на підборіддя і ласкаво підняв його до себе, відкриваючи це обличчя для свого погляду.

Очі - такі сині й глибокі, такі безповоротно віддані й люблячі - вони дивилися на нього, не помічаючи нікого навколо. "Який же він прекрасний..." - глибоко зітхнув Людовік, насолоджуючись цією красою.

- Луї, - тихенько гукнув його коханий.

- А...? - ніби крізь райський сон відповів той.

- Луї, - опустив він схвильований погляд. - Тут так багато людей... - відвернув очі вбік, продовжуючи зніяковіло червоніти.

- Густаве? - насторожено завмер парубок. 

- Луї, - ніяково подивився на нього Густав. - Тут... - крадькома прикусив губу, щоб він це бачив, наче натякаючи на щось.

- Густаве! - стривожено округлив той очі й хутко кинув його на себе, стиснув у міцних обіймах, щоб урятувати від цього збентеження перед стількома гостями.

- Луї, - пригорнувся до нього наречений, як до останнього укриття, прикриваючи очі біля шиї.

- М, - ледве чутно завив той, відчувши дещо знайоме, що пружно уткнулося в його пах.

"Як же ти пахнеш..." - томно видихнув синьоокий, ще бажаніше притискаючись до блондина.

"Густаве, - з докором стиснув чоловік зуби, намагаючись триматися, - тут повно людей. Зачекай хоч кілька хвилин."

- Ваша величність! - голосно окликнув його Людовік. - Давайте приступимо!

"А то він почне спокушати мене, прямо перед усіма," - швидкоплинно глянув норієць на натовп.

- Так! Звичайно! - вийшов до них завзятий монарх. - Давайте почнемо!

Усі присутні миттю затихли, почавши дивитися за таким буденним ритуалом, у такій незвичайній обстановці. Густав обернувся на свого покровителя.

- Молоді! - урочисто почав Даніель, піднявши руки до неба. - Сьогодні і зараз ви закінчуєте процес одруження! Після цієї ночі ви станете повноправним подружжям!

Свідки оперативно підійшли до них і спокійно роз'єднали. Людовік з Агатом пішли до іншого боку ліжка. У той час як Густав незграбно взявся за краї свого халата на рівні талії та трохи відтягнув їх уперед, намагаючись приховати власну ерекцію.

- Благословляю це ложе на прекрасний шлюб! - поважно виголошував імператор, перед цим ліжком, у той час як свідки відкинули ковдру майже до ніг. - Щоб жодне перо не врізалося вам у спину, під час сну! Щоб жоден клоп не затьмарив вашої близькості! Щоб жодне косе око не перервало вашого щастя!

Синьоокий сором'язливо відвернувся від гостей, відчувши, як Золото вже знімає з його плечей халат, що був єдиним прикриттям його інтимних почуттів до Людовіка.

- Хай ваша сім'я буде міцною та надійною, як ці дошки, що лежать в основі! - урочисто продовжував Даніель. - Хай ваше кохання буде таким самим теплим, як ця ковдра! Хай буде ваше життя легким і солодким, як це вино! - отримав у свої руки червоний напій.

Молодятам теж вручили кришталеві келихи. Людовік осушив його залпом, ані на мить не відводячи свого ошелешеного погляду від збентеженого нареченого, який марно намагався приховати свій звабливий стояк від численних гостей. Густав же, хоч і не випив усе своє вино залпом, але теж осушив келих досить швидко. Переймаючись власним станом, що не піддавався жодному контролю, хлопець великими ковтками розправився з напоєм і віддав кришталь Золоту, продовживши схвильовано приховувати своє бажання до коханого.

- Благословляю це ложе! – проголосив імператор.

Після цих слів, Людовік одразу ж кивнув і жваво заліз на власне ліжко. Подивився на збентеженого Густава, чекаючи його поруч із собою, і підкликав долонею. Приятель ніяково покосився на нього. Стривожено покосився на гостей. Повернувся до коханого і сором'язливими рухами ліг на свою частину.

Агат і Золото накрили їх ковдрою.

- Слава молодим! - радісно вигукнув Даніель, повернувшись до всіх запрошених, із піднятим келихом у руці.

- Слава молодим! - весело повторили інші, почавши цокатися один з одним, святкуючи ці слова.

Молодята переглянулися. Густав дивився на свого обранця ніяково. У той час як Людовік уже давним-давно роздягнув його у своїй голові і був у самому розпалі процесу, що скоро мав розгортатися на цьому ліжку. Хтивість у його очах була такою сильною, що коханий швидко відвернувся, неспокійно прикривши обличчя долонею.

- Густаве, - самовдоволено посміхнувся блондин, поки інші були зайняті розпиванням вина. - Густаве... - заповз під ковдрою пальцями на його стегно.

- Людовіку, - вразливо прошепотів той, відвертаючись і ще сильніше червоніючи.

- Густаве... - почав розслаблено гладити він цю ногу, насолоджуючись кожною зміною на обличчі нареченого.

Щойно всі келихи спорожніли, гості почали залишати особисті покої, бажаючи молодим бурхливої ночі та довгого спільного життя, чому ті нетерпляче кивали, чекаючи, коли їх усі нарешті залишать. Даніель же, в компанії Олександра, Бронзи, Агата й Опала зайшов за поставлену тут різьблену ширму, де вже були приготовані місця для спостереження за процесом.

Щойно двері за останнім із гостей зачинилися, молодята поглянули один на одного.

- Як тобі сьогоднішній день? - задоволено кивнув на коханого Людовік, продовжуючи погладжувати його ногу. - Гарне свято я тобі підготував?

- Луї... - зніяковіло шепотів той. - Ми тут самі...

- Хіба це не чудово...? - посунувся він ближче і припав до його губ у розслабленому поцілунку. - Тільки ти і я...

- Луї, - вразливо притих Густав та опустив повіки, довіряючи чоловікові все своє тіло.

- Густаве... – перевернувся той і частково ліг на нього, перемістивши долоню на невиразну талію.

- Людовіку... - трепетно прошепотів синьоокий у недовгій перерві для зітхання.

- М, Густаве... - спустився губами на його підборіддя. - Густаве... - неквапливо змістився на шию.

- М...! - піднесено простогнав хлопець, коли той торкнувся його вразливого місця. - Луї, - відкинув голову, відкриваючи для нього все своє нутро.

- Мм... - із задоволенням мукав норієць, засмоктуючи шкіру на цій чутливій ділянці. - Мій Густаве...

- Ах... Луї, - гаряче зітхав парубок, простягнувши хвору руку до узголів'я.

- Мм... - провів він по гарячому тілу долонями, насолоджуючись його збудженим тонусом.

- Ах... Мх... - чутно дихав той.

- Густаве... - спустився губами на виразні ключиці, що здіймалися до нього через глибоке дихання.

- Людовіку... - поклав синьоокий ліву на його бік, стиснувши пальцями ці жорсткі м'язи. - Ах...! Луїїїї... - бажано вигнувся до нього, згораючи від пристрасті.

"Який же він прекрасний... - тихо божеволів блондин, покриваючи це тіло поцілунками. - Який же він вродливий у своєму задоволенні..."

- Густаве... - не відриваючись від його шкіри губами, спустився Людовік долонями до стегон, плавно піднімаючись на коліна. - Густаве... - взявся за поділ його сорочки.

- Мм... Луї... - млосно глянув на нього коханий.

Той підняв погляд на чоловіка і зустрівся з цими бездонними очима, відданими одному тільки йому. Плавно підняв білу тканину, що прикривала його ноги.

- Луї... - покірно дивився на нього хлопець. - Людовіку... - обплів руками його шию.

- Густаве, - тихо констатував блондин, оголивши для себе його геніталії.

- Луї... - танув від цих рухів наречений. - Зроби це зі мною... - неквапливо закинув п'яти на його поперек і сплів їх, начебто ув'язнюючи в кайдани. - Зроби це так, як ти робив раніше...

- Густаве... - спустився він до нього для поцілунку, але зупинився прямо біля губ. - Зараз-то ти мені точно не відмовиш... - задоволено усміхнувся.

- Ні. Ніколи... - віддано говорив той. - Луї, зроби це. Я мрію про це.

- Ми говоримо трохи про різне, - самовдоволено усміхнувся хлопець і почав спускатися до його ніг.

- Луї? - спантеличено спостерігав граф за його переміщенням.

- Густаве? - подивився на нього блондин, вже будучи біля паху. - Ти думаєш тільки в тебе є якісь бажання...? - дбайливо обхопив пальцями його пружний член і наблизився до нього обличчям, повільно провів язиком від кореня до самого кінчика.

- Мх! - приголомшено відкинув той голову. - Людовіку! - жадібно стогнав його ім'я, вигинаючись до коханого.

- Тепер у тебе немає відмовок, - задоволено шепотів наречений, забираючи собі всю владу над цією людиною. – Тепер ти точно не скажеш мені "ні", - облизав голівку.

- Мх, Луї, - прикрив він очі хворою долонею.

- Тепер, - потерся норієць щокою об цей твердий пеніс, - ти не зупиниш мене, - засмоктав сокровенне, почавши старанно вилизувати його, даючи зігрітися всередині.

- Людовіку... - гаряче зітхав коханий, прикриваючи повіки рукою. - Луї...

"Хм, - задоволено усміхнувся той, насолоджуючись цими зітханнями на свою адресу. - Сумував за моїм язиком?" - проник долонею під білу сорочку і заповз кистю на його груди, що здіймалися від збудженого дихання.

- Людовіку... - знемагав синьоокий від бажання. - Людовіку... - обхопив його долоню пальцями, притиснувши її до сонячного сплетіння.

"Це серце? - оторопів блондин, пригальмувавши свою спокусливу діяльність. - Це його серце? - намацав найбільш пульсуюче місце. - Як же воно швидко б'ється... - розслаблено прикрив він очі. - Як же воно сильно стукає..." - доклав язика до його вуздечки, намагаючись насититися цим пульсом, що бився в усьому тілі.

- Мх! - дзвінко й тихо простогнав синьоокий, від цього теплого дотику.

"Густаве..." - з любов'ю почав він пестити це місце, неспішно проводячи по ньому кінчиком язика.

- Луї... - вразливо прошепотів граф. - Людовіку... - блаженно закинув голову і почав рухати стегнами, насолоджуючись його мокрою і гарячою гостинністю у своєму роті. - Луї... - опустив свій млосний погляд на коханого.

"Густаве," - глянув наречений на його мошонку, оцінюючи свої сили, зібрався з думками і заплющив очі, збираючись віддатися йому цілком і повністю. Підтягнув свою руку, забираючи її з улюблених грудей.

- Луї, - прошепотів той з відтінком туги, намагаючись утримати її поруч.

"Густаве," - поклав долоні на його пах, приймаючи більш стійку позицію, і заковтнув його член повністю.

- Луї? - стривожено розширив той очі.

Норієць не відповідав, вважаючи за краще самовіддано смоктати, даючи проникати другові до самого горла.

- Людовіку, ти подавишся!

Приятель підняв на нього серйозний погляд, який говорив, що в нього все під контролем.

- Людовіку, - відкинув він голову, не в силах чинити опір цим наполегливим пестощам. - Людовіку, - намагався переконати його припинити. - Людовіку, - прикрив очі, поклавши руку на біляву голову.

"Мммм! - приголомшено завив нижній, вкриваючись мурашками. - Стисни моє волосся! Давай! Зроби це!" - почав старанніше доводити Густава, змушуючи його зробити те, що він хотів.

- Людовіку! - задихаючись від почуттів, вигнувся до нього коханий. - Людовіку! - із силою стиснув його шевелюру.

"Таааак! Ммм! - міцніше зімкнув він губи. - Густаве!"

- Луї!

"Сильніше! - трохи прискорився хлопець. - Стисни з усієї сили!"

- Людовіку! Я скоро кінчу! Зупинись! - стиснув він правою подушку за своєю головою. - Луї! - безуспішно волав до нього.

"Кінчиш? - задоволено усміхнувся блондин. - Кінчи. Зроби це прямо в мене," - пригальмував і підняв очі, зустрівшись із його млосним поглядом. Дістав із рота член:

- Не стримуйся... - заманливо провів він по його кінчику язиком.

- Мх, - вразливо здригнувся Густав від цієї ніжності.

- Ти відновлюєшся швидко... - спокушав його коханий. - Я не встигну охолонути, як ти вже знову будеш у строю... - знову заковтнув його пеніс, не зводячи погляду з синіх очей.

- Людовіку, - безсило відкинув той голову, вигнувшись до нього пахом. - Я на межі, - притих.

Наречений на мить дістав член із рота:

- Перейди цю межу, коханий... - задоволено повернувся до своєї спокусливої діяльності, бавлячись язиком із його голівкою.

"Коханий... - повторив у думках Густав. - Він так рідко називає мене так..."

- Луї, - опустив він на нього розслаблений погляд.

- М? - не відволікався той від свого захопливого заняття.

- Можеш повторити?

- Перейди цю межу... - з насолодою припав блондин до його чутливого місця.

- Іншу частину, - вразливо стиснув граф губи, відчуваючи близьку розрядку.

- "Коханий"?

- Угу, - лагідно кивнув.

- Коханий... - задоволено потерся він об його член щокою, не зводячи погляду з Густава.

- Луї... - ніжно відповів той, віддаючи йому все своє кохання. 

- Коханий... - з усмішкою поводив хлопець пенісом по набряклих губах. - Вивергнеш своє сім'я в мене? - засмоктав його, продовживши розслаблено робити мінет.

- Скоро, коханий... - дбайливо погладив він його волосся. - Мм... - блаженно прикрив очі, лагідно стиснувши світлі локони.

"Дідько, - вкрився мурашками Людовік, спостерігаючи за його реакцією. - "Коханий"... Як же я тебе кохаю... - прикрив очі й обійняв його за стегна, дозволивши повністю зайти всередину. - Назви мене так ще," - з ретельністю продовжив задовольняти.

- Ах, Луї, - міцно стиснув чоловік шевелюру, вигнувшись усім тілом. - Ти зводиш мене з розуму.

"А "коханий"?" - покосився на нього блондин

- Людовіку... - зустрівся з ним поглядом. - Людовіку...

"А так назвеш мене коханим?" - проник він долонею під його сідниці і, захопивши пальцями тканину нічної сорочки, на якій вони лежали, доторкнувся до заповітного отвору, ненав'язливо натиснувши на нього двома пальцями.

- Аа...! - чуттєво вигнувся Густав. - Людовіку! Я...! - задихався від збудження. - Луї! - із силою притиснув його голову до своєї мошонки.

"Він уже скоро... – спостерігав той за цією виразною реакцією. - А "коханий"?" - наполегливо притиснув пальці до отвору, почавши впевнено його гладити.

- Боже мій! - блаженно вигукнув синьоокий, перш ніж Людовік відчув характерне тремтіння у своєму роті, що супроводжувалося викидом гіркуватого соку, який він одразу ж почав старанно засмоктувати всередину. - Луї! - з розслабленою задишкою дивився він за його діяльністю. - Боже мій, Луї... - протер обличчя, намагаючись отямитися. - Це... Твої руки, твої губи... Я...

Блондин спокійно випустив із рота вже не такий пружний пеніс і піднявся на руках. Підійшов навкарачки до чоловіка, дорогою проковтнувши все, що зміг зібрати:

- Твоє сім’я в мені. Хіба це не романтично?

- Це чудово, - ласкаво посміхнувся Густав, обрамивши його шию руками. 

- Коханий, - констатував Людовік.

- Коханий... - ніжно повторив він на його адресу.

- Достатньо розслабився? - задоволено ліг він своїм збудженим пахом на остигаюче тіло, яке здригнулося від його дотику.

- Мх, - вразливо притиснув губи синьоокий. - Луї, твій член...

- Скоро буде в тобі... - нахилився він до його губ, почавши спокусливо тертися об його пеніс своїм.

- М, м, м, м, - покірно опустив Густав повіки, відповідаючи на кожен його рух зітханням. - Луї, м, м... Мх, - накрив очі рукою, безсило насолоджуючись його активністю.

- Не закривай своє задоволення, - з усмішкою прибрав блондин цю долоню з обличчя. - Коханий... - задоволено оглянув цей збуджений стан.

- Луї, - сором'язливо покосився на нього наречений. - Луї, я хочу тебе. У мене ще не встав, але я...

- Достатньо розслабився? - упевнено повторив чоловік, зупинивши свої гарячі стегна.

- Так, - поспішно кивнув синьоокий, ковтаючи слину.

Людовік розплився в самовдоволеній усмішці, даючи побачити в очах свої неприховані наміри.

- Тільки не так, - метушливо зупинив його хтиві думки Густав. - У тих ковпаках, - показав на тумбу, де стояла знайома скринька.

- Звісно, - опустився він до його губ і захопив їх у пристрасному поцілунку. - Вони, - скоро відсторонився, подивившись у його покірні очі, яким треба було оговтатися від цього швидкоплинного пориву, - називаються презервативами, - виліз з-під ковдри і спустився на підлогу, підійшов до тумби.

- Презервативами? - слухняно спостерігав за ним наречений, бажаючи скоріше відчути поруч із собою.

- У нас їх називають так, - відкрив норієць скриньку, заглядаючи всередину.

- У нас їх називають якось по-іншому, - піднявся він і став на коліна, - але я не запам'ятав як, - узявся за поділ своєї сорочки і зняв її, відкинув у кінець ліжка.

- Уже роздягаєшся? - задоволено покосився на нього коханий. - Я думав сам позбавити тебе цієї перешкоди... - повільно оглянув його худе тіло.

- Я дуже нетерплячий, - зайняв Густав місце посеред ліжка, став на карачки, повернувшись головою до подушок, і опустився руками на передпліччя, вигнувши спину до потенційного партнера.

- Мм... - задоволено оглянув Людовік його улюблену позу. - Який прекрасний краєвид... - облизав губу, уявляючи себе поруч.

- Луї, - глянув на нього коханий. - Моя попа мерзне...

- Зараз же зігрію її, - з усмішкою відвернувся до тумби, поспіхом відпив вина, змиваючи з язика весь присмак сім'я, скинув сорочку та вправно вдягнув маслянистий презерватив, зав'язавши його стрічки за своєю спиною. - Дідько, - підставив руку під пеніс. - Густаве, з нього капає. Ми зараз усе ліжко цією олією замажемо.

- Давай підкладемо сорочку.

- Давай, - схопив блондин власну сорочку, почавши на неї збирати всі стікаючі краплі, і заліз на ліжко, підійшов до коханого, розклав цю тканину під його стегнами.

Густав увесь цей час спостерігав, нетерпляче чекаючи його поруч із собою.

- Так, усе готово, - поправив стрічки на своїй спині Людовік й узяв приятеля за стегна, трохи піднявши їх до свого паху.

- Мх, Луї, - сором'язливо почервонів хлопець від таких рухів у районі свого заду.

- Готовий? - задоволено глянув той на його потилицю.

- Угу, - крадькома кивнув парубок.

- Так, розслабся... – спокійно провів він долонею по його куприку, примірявши член до знайомого отвору. - Зараз буду входити.

- Так, давай, - кивнув синьоокий.

- Мх, - неквапливо вставив голівку, туго проходячи всередину.

- А...! - блаженно вигнувся партнер, опускаючись грудьми прямо на ліжко. - Луї...! - стиснув подушку у своїх руках.

- Хм, - посміхнувся той його реакції. - Пам'ятаєш мене?

- Ще не до кінця, - неспішно покрутив хлопець головою, відчуваючи, як тепло розтікається по тілу. - Я пам'ятаю твою довжину... - солодко прочинив рота, намагаючись насититися тим задоволенням, що породжувало очікуване "вторгнення".

- То мені зайти повністю? - задоволено штовхнув Людовік стегнами, бажаючи лише подражнити, але з легкістю увійшов по самий корінь.

- Луїїїїї! - болісно заволав Густав, з усієї сили стиснувши подушку у своїх руках.

- Густаве! - злякано схопив він його за талію і так само легко вийшов.

- Я не був готовий! - жалібно впав той на бік, прикривши вразливий отвір рукою.

- Пробач! Я...! Я не думав, що вони такі слизькі! Пробач мені!

- Мені боляче... - сумно похнюпив він голову.

- Давай... Давай на спині? - винувато пропонував Людовік іншу позу. - Там я не зможу бути так глибоко...

- Луї, я вже забув, який у тебе... Давай повільніше спочатку? - невпевнено подивився синьоокий на нареченого.

- Так. Вибач. Я не розрахував свої сили... Тобі дуже боляче? - стурбовано нахилився до нього.

- Будь зі мною акуратніше... - стривожено повернувся на карачки.

- Ти хочеш продовжити в цій позі? - здивувався його рішенню блондин.

- Угу, - нерішуче стиснув той кулачки, приготувавшись до нового болю, якщо раптом коханий повторить це.

- Але я знову можу помилитися. Густаве, я не хочу завдавати тобі болю ще раз.

- Просто... Будь акуратнішим. Ти ж не спеціально... – обернувся на нього синьоокий.

- Ні, не спеціально. Вибач мені, - поклав чоловік руку на його пояс і повільно вставив голівку. - Скажеш, коли звикнеш.

- Добре... – опустив той голову і почав помалу крутити своїми стегнами, намагаючись окинути його розміри всередині себе.

Людовік мовчки спостерігав. Спочатку, це були невеликі кругові рухи, потім - такі самі, але поздовжні. У якийсь момент вони взагалі почали нагадувати фрикції, за якими блондин спостерігав із повним нерозумінням своєї ролі в цій ситуації.

- Мх, - нарешті подав якийсь звук нижній. - Луї, я думаю, що я готовий, - повільно насадив себе на весь його член, відчувши промежиною знайомі яйця. - Мх...! - піднесено простогнав, прикривши рум'янець долонею. - Луї... - блаженно прикрив повіки. - Це точно ти... - вигнувся під ним. - Така довжина...

- Ти так довго звикав до мене... - дбайливо провів блондин долонею вздовж його хребта, почавши помалу рухати стегнами, не наважуючись на більш упевнені дії.

- Просто ми так давно не були... Мх, мх... Ось так... - закотив той розслаблені очі. - Мх, мх... - сховав обличчя на подушці, повернувши руку на ліжко.

- Ти сумував за моїм членом? - ласкаво взяв його за талію чоловік.

- Несамовито, Луї... Мх... Боже мій... Як же він... - млосно опустився грудьми на ліжко. - О, так... Людовіку... Мх... - плавно стиснув простирадло.

- Твій голос... - із задоволенням спостерігав блондин за його млосними змінами. - Назви мене "коханим".

- Коханий, можна трохи швидше? Буквально крапельку...

- Звісно, мій ласкавий... - міцніше взяв він його боки і трохи прискорився. - Так, мій коханий?

- Так... - вкрився Густав мурашками, ще міцніше стискаючи подушку. - Мм... Людовіку... - впився зубами в наволочку: - Луї, твій член, твої стегна... Я...

- Ти так неголосно говориш... - задоволено нахилився до нього наречений, упершись долонями в перину. - Можеш повторити мені на вушко? - ліг на нього, не припиняючи приносити задоволення.

- Ах, ах, ах... - вигнув свою спину нижній, не звертаючи уваги на ці слова. - Людовіку, - відпустив зубами подушку, прикриваючи очі. - Луї, - кликав його, ніби бажаючи щось сказати. – Коханий мій.

- Так, моє солодке тістечко? - ніжно прошепотів той на вухо, обхопивши долонею його живіт.

- О, так... - блаженно здригнувся синьоокий, ще більше вкриваючись збудженими мурашками.

- Так, мій коханий Густаве? - з наполегливою ласкою очікував норієць його нових слів, починаючи гладити цей чутливий торс.

- Луї, - млосно обернувся хлопець. - Людовіку, - подивився в сірі очі своєю бездонною синявою.

- Так...? – припав він до цих гарячих губ у бажаному поцілунку.

- Мх! - прикривши очі мукав той, не бажаючи відриватися від його спекотного тіла, сповненого ласкою і пристрастю на його непримітну адресу.

- Мм... - розслаблено цілувався з ним, не зупиняючи власних стегон.

- Мх, мх...

- Мм... Густаве... - міцніше притиснув його живіт до себе.

- Мх...! Луї... - ледве чутно прошепотів він його ім'я, знехотя відриваючись від палких губ.

- Так, коханий... - блаженно шепотів той на вухо, розчиняючись у цьому моменті.

- Луї, я...

- Ти чогось хочеш, коханий? - припав чоловік губами до його шиї в довгому поцілунку.

- Угу... - лагідно кивнув парубок, насолоджуючись його дотиками.

- Чого ж...? - кінчиком носа скинув усе його волосся на плечі.

- Ах... - зніяковіло стиснувся Густав, вкриваючись мурашками від цього холодку трохи вище лопаток.

- Чого ж ти хочеш, коханий мій...? - заманливо прошепотів блондин, із задоволенням пригорнувшись губами до його теплої спини.

- Луї, я... - розсіяно розплющив він очі, відчуваючи весь жар, який створювала усередині ця людина. - Луї, - дивився на нього, - я б...

- Ти б чогось хотів...? - підняв той на нього розслаблений погляд.

- Так, я б... - ніяково стиснув губи, соромлячись озвучити своє бажання.

- Густаве... - піднявся Людовік своєю долонею з його живота на шию, направляючи це обличчя до себе. - Не бійся...

- Ах...! - вразливо зітхнув парубок, опускаючи повіки, від відчуття цієї ласкавої руки на своїй чутливій шкірі. - Луї, я... - подивився на нього. - Луї, ти міг би мене обійняти...? - невпевнено стиснув кулаки з постіллю в них.

- Обійняти? - здивувався наречений такому простому проханню. - Звісно, - обхопив його торс долонею та міцно притиснув до себе.

- Луї, - прикрив той очі, насолоджуючись частиною свого виконаного бажання. - Я... Я б хотів...

- Якось не так? - нахилився він до його обличчя.

- Я... - ніяково опустив Густав голову. - Ти міг би зробити це обома руками...? - притих. - Будь ласка...

- Але... - спантеличено покосився блондин на свою долоню, що тримала його від повного падіння на чоловіка. - Якщо я зроблю так - я ляжу на тебе, - подивився на нього. - Я можу тебе придавити.

- Так? - незатишно відвернувся хлопець, стиснувшись плечима, приймаючи відмову на своє невелике прохання.

- Густаве, я турбуюся за тебе... – пригальмував Людовік, помітивши ці зміни у настрої. - Я не впевнений, що ти нас обох витримаєш... Може, нам просто змінити позу? - ласкаво прошепотів. - Щоб я зміг тебе повноцінно обійняти.

Приятель невпевнено обернувся на нього.

- Давай? - підбадьорливо кивнув блондин. - Змінимо позу і я тебе обійму обома руками.

- Даремно я сказав це, - винувато відвернувся парубок.

- Чому даремно? – занепокоївся верхній. – Густаве, ти ніколи не говорив мені про те, що тобі подобається в ліжку. Що ж поганого в тому, що ти нарешті почав це робити? - усміхнувся. – Тепер, я знатиму, що тобі подобається, коли тебе обіймають двома руками, - ласкаво поцілував його у плече.

- Мені подобається, коли ти обіймаєш мене під час близькості... - ніяково прошепотів хлопець.

- Отже, я робитиму це частіше, - позитивно стиснув його рукою Людовік. - Це ж чудово.

- І ти не вважаєш це дурним? - невпевнено обернувся синьоокий.

- Ні, звісно, - ласкаво посміхнувся. - Що ж дурного в тому, щоб хотіти обіймів від коханої людини? – поцілував нареченого у плече.

- Тоді... - ніяково стиснув він губи. - Можеш мене обійняти...? Будь ласка...

- Густаве, ти впевнений, що витримаєш нас? – насторожився норієць. - Я, все-таки, вищий і важчий за тебе.

- Я... Спробую.

- Гаразд. Раз ти так цього хочеш... - із сумнівами оглянув парубка. - Але, якщо відчуєш, що більше не можеш, - зустрівся він з поглядом, - миттю скажи мені. Угу?

- Угу, - слухняно кивнув синьоокий.

- Тоді... - прибрав блондин руку з ліжка, поступово переносячи всю вагу на Густава та уважно спостерігаючи за його реакцією.

"Мх... - відвернувся той до подушок, розставивши ширше передпліччя й коліна. - Який він вагомий..."

"Начебто тримає, - невпевнено стежив за ним Людовік. - Аби ж не впав," - лагідно обхопив його торс руками й міцно стиснув, поклавши власну голову йому на шийний хребець.

- Усе добре? - вирішив поцікавитися верхній, перед продовженням.

- Угу, - неголосно кивнув граф. - Я в порядку.

- Тоді, давай продовжимо... - глибоко зітхнув парубок, повернувши ті самі поштовхи стегнами, які зупинилися під час їх недовгої розмови. - Мій Густаве... - розслаблено прикрив повіки.

- Луї, трохи... Ем... Людовіку... - ніяково намагався сказати він щось.

- Прискоритися?

- Угу... - тихенько кивнув Густав. - Якщо ти можеш... Крапельку...

- Звісно можу, - задоволено посміхнувся блондин, міцніше стиснувши його тіло і повернувши в їхній контакт ту саму пристрасть, що була тут кілька хвилин тому. - Мм... Густаве... - жадібно впився він в його шкіру пальцями.

- Аах...! - протяжно видихнув Густав, вигинаючись до його тіла. - Луї! - стиснув постіль руками. - Людовіку! - підняв голову, заплющуючи очі. - Мх! Мх! Мх! Мм... - стиснув губи, мукаючи від задоволення.

- Хм, - усміхнувся його виразній реакції чоловік, покосившись на темну потилицю. - Подобаються мої палкі обійми?

- Так! Луї! Твої руки...! Мх! Мх! Мх!

- Мої руки... - сповз він долонею до його мошонки.

- Ах...! - вразливо здригнувся той від прозорливих пальців свого друга, широко розплющивши очі на цей упевнений жест. - Луї, не треба...!

- Не треба приносити тобі задоволення? - завзято накинувся він на його шию з пристрасним поцілунком.

- Луї! - стривожено опустив наречений повіки, потопаючи в почуттях до нього. - Не треба поспішати закінчити цей момент так швидко...! Мм...! Ах...!

- Мм... - задоволено повернувся він долонею на його живіт, почавши спокусливо шепотіти йому на вухо: - Ти не хочеш кудись поспішати...?

- Ні, не хочу, - миттю покрутив синьоокий головою. - Ніколи, Луї! Мх! Мх!

- А чого ти хочеш...? - спокусливо провів блондин по його торсу рукою, підбираючись до самої шиї.

Той обернувся, зустрівшись із сірим поглядом, і витягнувся до цього рум'яного обличчя своїми губами:

- Тебе хочу... - сплевся з ним у самозабутньому поцілунку.

- Мм... - із задоволенням бурмотів Людовік, прикриваючи млосні повіки. - Твоя ініціативність збуджує... - облизав губи, знову зустрівшись із бездонним поглядом.

- Але не так, як твоя завзятість... – упав граф на бік, і обхопив його шию руками, міцно притиснувши цю голову до себе.

- Мх! - упав на руки Людовік, в останню мить виставивши лікті. - Густаве, твоє бажання не знає меж, - обхопив його торс, знову міцно обіймаючи.

- Цьому є причина, - дивився він точно на нього. - І вся вона в тобі... Мх...! - закотив очі, насолоджуючись його блаженними поштовхами в цій позі. - Мх....! Мх...! Мх...!

"Який рум'яний... - ковзав по ньому жадібним поглядом власний партнер. - Сильно твоє серце б'ється?" - поклав долоню на його груди, намацавши джерело пульсу.

- Мм... - млосно накрив його руку своєю Густав. - Моє серце... - блаженно притиснув цю кисть до шкіри. 

- Б'ється так сильно... - захоплено відчував його стукіт Людовік, не зупиняючи рухів стегнами, що так намагалися потрапляти точно в пульс.

- Тільки через тебе... - збуджено відкинув голову синьоокий, відкриваючи всю свою шию для пристрасних поцілунків.

Минуло кілька хвилин, перш ніж Людовік почав відчутно нарощувати темп.

- Густаве, - насилу стримуючись, прошепотів йому на вухо блондин, - я вже скоро... Я так довго не був у тобі, що вже не можу терпіти...

- Мх, мх, мх, мх, мх, - заклопотано глянув на нього той, згораючи від пристрасті й жару всередині.

- Твій млосний погляд мені анітрохи не допомагає! - безсило заявив блондин. - Я хочу тебе! - перевернув його на спину і підняв п'яти собі на плечі. - Хочу як ніколи! – знову вставив, продовживши активно злягатися.

- Мх! - вигнувся той від його напору. - Луї! - простягнув до нього руку, знову бажаючи щось сказати. - Луї! Людовіку! - намагався докричатися до коханого.

- Що, Густаве?! - знехотя зупинився чоловік. - Що, кохання моє? - нахилився до нього. - Що?

- Мх, - вразливо подивився на нього синьоокий, будучи скрученим власним коханцем. - Луї, я кохаю тебе.

- Я тебе обожнюю, - міцно поцілував він його у губи.

- Мм...! - бажано зігнувся під його натурою Густав. - Луї! – знову гукнув, коли той уже відсторонився.

- Що, коханий? - глянув на нього блондин.

- Луї, - обернувся і насилу витягнув одну з подушок з-за своєї голови. - Можеш підкласти під мої стегна?

- Звісно, - поспішно схопив він цю маленьку перину і дбайливо склав її під гарячими сідницями свого коханого, влаштувавши їх на м'якому місці. - Ще якісь побажання?

- М? - простягнув до нього руки, запрошуючи до обіймів.

- Уже поруч, - моторно ліг на нього Людовік, звільнивши ноги коханого від власних плечей, і ґрунтовно обхопивши руками розпалений торс.

- Ах...! - піднесено зітхнув наречений, відчуваючи його в собі як ніколи приємно. - Луї... - оплів його тіло руками і ногами, з'єднавши їх п'ятами на попереку.

- Густаве... - млосно припав він губами до палаючої шиї, продовживши швидкі фрикції, що свідчили про скору розрядку.

- Мх! Мх! Мх! - страждав від збудження нижній, відгукуючись на кожен його поштовх. - Луї! Мх! Мх! Я кохаю тебе!

- Я теж тебе кохаю, - пристрасно засмоктав він його шкіру на шиї, залишаючи після себе справжній слід.

- Ах! Ах! Ах! Луї! Ах! Коханий! - міцніше стиснув його. - Ах! Ах! Ах! Людовіку!

- Так, моє щастя, - голосно дихаючи відсторонився він від шиї, зустрівшись із цими синіми очима.

- Мх! Мх! Мх! - немов заворожений дивився на нього Густав, реагуючи тільки на поштовхи десь унизу.

- Ти чудовий... - провів Людовік по його прочинених губах великим пальцем, оцінюючи їхній палючий тонус. - Який вродливий... - насолоджувався чуттєвим перетворенням на обличчі.

- Луї, я... - притих він.

- О, так... - із задоволенням спостерігав блондини за цими бровами, що чуттєво вигиналися для нього. - Так... - прискорився, розуміючи, що задоволення коханого близьке як ніколи. - Давай... Густаве...

- Мх! Мх! Мх! - дивився на нього той. - Луї, - пошепки звернувся, - я кохаю тебе більше за всіх на світі... - чуттєво вигнувся, ніжно відкриваючи для нього очі, оголюючи саму душу в момент блаженного оргазму.

"Густаве?" - зі спантеличеною зачарованістю спостерігав за ним Людовік, не пригадуючи раніше настільки чуттєвої й самозабутньої кінцівки.

- Коханий... - ледве чутно видихнув нижній, вразливо тремтячи разом із членом, який раз у раз вивергав білосніжне сім'я йому на живіт.

"Як...? - не міг відірвати свого погляду блондин, забуваючи про існування навіть себе самого. - Ти... Густаве... - плавно зупинився, не в силах контролювати своє тіло. - Що ти...?"

- Густаве, - приголомшеним шепотом звернувся до нього Людовік, зупинившись прямо біля губ. - Ти... Твоя душа моя...? - запитав його, не вірячи тому, що він сам це говорить.

- Давно вже... - лагідно усміхнувся синьоокий, провівши долонею по його щоці.

- Я... Зрозумів це тільки зараз... - зачаровано оглянув його блондин. - Густаве, твоє сім'я... - затримав на ньому свій погляд.

- Уже не в мені... - іронічно усміхнувся хлопець, провівши долонею по його білій шиї. - Хіба не чудово?

- Це чарівно, - знову зустрівся він з синіми очима. - Але ось моє... - плавно повернув колишній темп їхнього злягання.

- Мх! Мх! Вивергни його...! - блаженно застогнав Густав, знову вигинаючись до цього тіла. - Зроби це, коли будеш у мені...!

- Мм...! - безсило простягнув той прямо на нього. - Густаве...! - вирівнявся, міцно притиснувши його стегна до живота.

- Мх! Мх! Мх! Мх! - спостерігав за ним покірний чоловік, стиснувши руками постіль.

"Він такий вродливий... - ковзав по ньому поглядом розслаблений Густав, відзначаючи цю розпатлану шевелюру, спітніле тіло і втомлені очі, які так сильно кричали йому про пристрасть. - У цієї людини немає недоліків..." - ласкаво посміхнувся своїм думкам, продовжуючи насолоджуватися виглядом цього активного коханця.

"Густаве! - дивився на нього Людовік, відчуваючи справжнє полум'я, що вирувало в грудях. - Твоє тіло!" - зціпив зуби, жадібно оглядаючи цей худий торс, зі слабко вираженими м'язами, червону шию, вкриту кількома засосами, і рум'яні щоки, які так яскраво контрастували з бездонними синіми очима, що ласкаво вітали його задоволення. 

- Мх! - голосно видихнув нарешті блондин. - Ах! - бажано зупинився, опустивши обличчя на дружній живіт, із задишкою оговтуючись після всього, що він робив.

- Луї... - ніжно посміхнувся йому коханий, відчувши це приємне пульсування у собі. - Ти зараз неймовірно вродливий... – підчепив великим пальцем ноги його підборіддя і направив це задоволене обличчя до себе. - Такий гарний... - розслаблено зітхнув.

- Хм, - задоволено усміхнувся блондин його заграванню. - Хочеш повторити? - спустився до коханого і ліг на тіло.

- Я... - ласкаво притих Густав. - Я трохи втомився сьогодні...

- Ти не хочеш ще раз? - спантеличено насупився норієць, оговтуючись від задишки. - Зовсім не схоже на тебе.

- Хах, Луї... - провів він по його щоці долонею. - Ти сьогодні вже тричі мене задовольняв. Хочеш сказати, що цього замало?

- Ну... - неоднозначно похитав той головою. - У твоєму випадку - цілком можливо.

- Хм, - по-доброму усміхнувся наречений і пригорнувся до його вуха з тихими словами: - Мені не потрібен ще раз...

- Що? – оторопів Людовік, не вірячи власним вухам. - Правда? - приголомшено повернувся до його синіх очей.

- Угу, - ласкаво кивнув той.

- Густаве, - серйозно сприйняв він його слова, - а ти можеш сказати, що відчув... Екстаз...? - уважно уточнив.

- Я не знаю, як назвати моє почуття, але мені здається, що це щось більше, ніж просте задоволення від нашого злягання... Якщо тобі простіше розуміти це як екстаз, то хай це буде НАШ екстаз... - пригорнувся до нього в томному поцілунку, прикриваючи від ніжності повіки.

"Екстаз? - зацікавлено почав аналізувати Людовік, не відволікаючись від бажаного поцілунку. - Він відчув екстаз? Так ось що це було... Ось який вигляд має його справжнє задоволення... - блаженно прикрив очі. - Яке ж воно гарне й покірне..." - вкрився мурашками, міцніше стискаючи Густава у своїх обіймах.

- Мх...! - вразливо й піднесено промичав нижній.

- Мм... - насилу відірвався блондин від його теплих губ.

- Ти так чудово цілуєшся... - млосно облизав Густав губи.

- Я завжди так цілувався, - ласкаво йому посміхнувся коханий.

- Ні. Зараз це трохи інакше... Давай продовжимо? - жваво обняв його шию руками, не бажаючи нікуди відпускати.

- Густаве, - зніяковіло прошепотів йому Людовік, нагадуючи, - ми тут зараз не самі. Давай, я все приберу, ми їх випровадимо і продовжимо наші поцілунки?

- І скільки ми будемо цілуватися? - наївно запитав чоловік.

- Поки не заснемо, - заманливо поцілував його парубок і відсторонився від цього теплого тіла. - Зачекай на мене тут, - з усмішкою піднявся на коліна.

- Угу, - слухняно кивнув той.

- І так, - витягнув блондин із нього забруднений пеніс, який уже втратив свій колишній тонус.

- Мх, - вразливо зітхнув на цей лежачий.

- Густаве, - ласкаво глянув на цю реакцію чоловік, насолоджуючись її швидкоплинною ніжністю. - Ваша величносте, - гласно продовжив парубок, узявши свою заплямовану сорочку й витерши нею поміж сідниць коханого, очищаючи їх від усього непотрібного, - наш шлюб можна вважати консумованим, - задоволено зійшов на підлогу.

- Так швидко? - здивовано відгукнувся Даніель, сидячи за ширмою. - Ви ж тільки почали.

- Ми сьогодні втомилися, - мимохідь глянув у його бік Людовік, розпускаючи вузол на спині. - Це був досить насичений день. Ми б хотіли відпочити, - зняв презерватив, оцінивши його незаперечну користь, і витер член від власної сперми. - Можливо, завтра ми вас зможемо потішити нашою пристрастю, але зараз уже пізно і ми обидва втомилися, - глянув на Густава: - Ти ж втомився?

- Так, - слухняно кивнув синьоокий. - Це був довгий день... Наповнений дуже різними новинами, - затримав погляд на його вцілілому оці. - Деякі з яких мене вельми потішили, - ласкаво йому посміхнувся.

Людовік усміхнувся у відповідь.

- Можливо, завтра, ваша величність, - подивився в бік монарха підопічний. - Ідіть веселіться. Свято ще триває, - відклав усе використане вбік. - Хоч і без нашої участі, - швидкоплинно глянув на розслабленого коханого і взяв із тумби свою хустку, підійшов до нього, почавши дбайливо витирати живіт від сперми.

- Ну, що ж, - подивився на своїх супроводжуючих імператор. - Усі згодні з тим, що шлюб відбувся?

- Беззаперечно! - відрізав долонею Агат.

- Цілком його підтримую, - з усією важливістю кивнув Бронза.

- Навіть питати не варто, - втомлено прокоментував Олександр. - Ми всі могли спостерігати весь процес їхнього злягання. Шлюб можна вважати укладеним, - дістав люльку, бажаючи якнайшвидше її закурити.

- У такому разі, - вольовим рухом піднявся з крісла Даніель. - Я пропоную нам повернутися на банкет, а молодят залишити наодинці. Сьогоднішній день був вельми хвилюючим для них, тож їм слід добре виспатися перед новим днем, щоб повною мірою скуштувати всієї солодощі сімейного життя.

Ті поважно кивнули і разом з монархом попрямували до виходу.